Потреба населення в пересуваннях визначається рівнем розвитку суспільства, його соціальною структурою, рівнем розвитку виробництва, життєвим устроєм, що склався, характером розселення та іншими чинниками.
Зростання об'єму ПП відбувається не лише внаслідок збільшення числа жителів, а також залежить від розвитку техніки, інформації, зв'язку, бюджету вільного часу і реальних доходів населення, концентрації місць його проживання і сфер розташування місць праці, зростання міст і їх територій, розширення можливостей відпочинку і бажання жителів до спілкування. Зростання рухомості населення відбувається переважно за рахунок соціальних, а не демографічних чинників.
Пересування - це переміщення людей від пункту відправлення до пункту призначення.
Пересування можуть бути пішохідними і транспортними, простими і складними, зустрічними і поворотними. Пересування можуть здійснюватися пішки і на пасажирському транспорті загального користування або індивідуальному транспорті. Відповідно пересування пішки називають пішохідними, а з використанням різних ТЗ – транспортними. Пересування з використанням ТЗ здійснюється у вигляді поїздки.
Поїздка – це пересування пасажира від моменту входу в ТЗ до моменту виходу з нього.
Людина, як правило, здійснює вибір між пішохідним і транспортним пересуваннями. У містах початкова відстань, з якої населення починає користуватися транспортом, складає 500 - 600 м, а граничне, вище за яке населення зони тяжіння до маршруту користується транспортом, складає 1,5 км. В сільській місцевості ці відстані збільшуються приблизно удвічі.
Простими називають пересування від пункту відправлення до пункту призначення, що здійснюються тільки пішки або у вигляді безпересадочної транспортної поїздки.
Складні пересування складаються з пішохідних і транспортних переміщень або тільки транспортних, але з пересадкою на інший ТЗ.
Жителі будь-якого населеного пункту постійно здійснюють пересування. Багато переміщень в межах населеного пункту співпадають за часом і напрямами. Декілька чоловік можуть здійснювати практично одночасні пересування між двома пунктами: вранці з житлового району на завод і ввечері назад. Такі пересування називаються поворотними.
Якщо в ті ж періоди часу, але у зворотному напрямі (вранці з боку заводу в зону житлової забудови і увечері навпаки) існує зустрічний потік жителів населеного пункту, то такі пересування називають зустрічними.
З поворотними і зустрічними пересуваннями пов'язано поняття кореспонденцій.
Кореспонденція – це стійкі транспортні зв'язки між двома пунктами, для яких характерні зустрічні і (або) поворотні пересування.
Організоване транспортне обслуговування переміщень населення здійснюється з урахуванням кореспондентських зв'язків, які є основою маршрутних сполучень. Інтенсивність переміщень кількісно виражається показником рухомості населення.
Рухомість населення – це кількість переміщень, що доводяться на одну людину від загального числа учасників переміщень за розрахунковий проміжок часу, як правило, рік.
Початковою інформацією для планування об'ємів перевезень пасажирів є транспортна рухомість населення (ТРН). Вона може бути визначена для країни, області, міста як сумарна кількість поїздок населення впродовж року, віднесене до усієї чисельності жителів, що мешкають в них. ТРН може бути розрахована з умов користування усіма видами транспорту або одним видом транспорту, а також одним з видів перевезень (автобусами, тролейбусами) впродовж року. При прогнозуванні ПП найбільше поширення отримав показник облікової ТРН - число поїздок пасажирів на усіх видах міського транспорту загального користування, що доводяться на одного жителя в рік (з урахуванням приїжджих і приміських пасажирів, а також пересадок з одного маршруту або виду транспорту на інший).
Чисельне значення показника облікової ТРН знаходиться в прямій залежності від інтенсивності пересування населення з використанням ТЗ, яку для міста можна розрахувати по формулі:
, (2.1)
де 
- число поїздок усього населення в рік;
- чисельність населення міста, чол.
Число поїздок усього населення розподіляють на три складові:
, (2.2)
де 
- відповідно число поїздок населення, що постійно мешкає в місті, жителів передмістя, що приїжджають в місто і тимчасово мешкають в місті (приїжджих).
Загальне річне число поїздок населення з урахуванням поїздок жителів передмість, що приїжджають в місто, і що тимчасово мешкають в місті, приймаються в розмірі (5...10)% від річного числа поїздок жителів міста, що постійно мешкають в ньому, тобто:
. (2.3)
У свою чергу річний розмір перевезень постійного міського населення на проектний термін може бути визначений з наступною формулою:
, (2.4)
де 
– річне число переміщень відповідно працюючих жителів на роботу і жителів, що навчаються в один бік;
– питома вага відповідно самостійного населення і населення, що навчається;
– коефіцієнти, що враховують відповідно пасажирів, що користуються транспортом, ділові, культурно-побутові, поворотні поїздки і пересадки.
Величини, що входять в цей вираз, можуть бути взяті за даними обстежень або звітною інформацією. Так, річна кількість переміщень населення, що прямує на роботу в один бік при шести днях роботи в тиждень може бути прийнято рівним 
відповідно до числа робочих днів в році. При п'ятиденному робочому тижні кількості переміщень трудящих на роботу зменшиться до 240.
Число переміщень населення на навчання в один бік може бути прийняте 
, шляхом зменшення кількості робочих днів на тривалість канікул.
Чисельні значення 
можуть бути прийняті за даними табл. 4.1 додатку 4 з урахуванням різних груп міст згідно чисельності населення по варіанту.
Коефіцієнт 
, що враховує частину населення, яка не користується МПТ, а частку переміщень на короткі відстані (до 2 км) здійснює пішки, може бути прийнятий рівним 0,7...0,85. Причому, чим більше місто, тим більше .
Коефіцієнт зворотності 
, що враховує частину населення, яка повертається безпосередньо після роботи (навчання) не додому, а частина з них (близько 10%) прямують з роботи в театри, кіно, парки, магазини і інші пункти, зменшуючи тим самим відносну кількість зворотних поїздок, може бути прийнятий рівним 1,9.
Коефіцієнт 
, що враховує користування різними видами транспорту, складає для міст, що мають позавуличні види транспорту (метрополітен і ін.) 1,2...1,35, а для міст, що не мають позавуличного транспорту, - 1,0...1,1.
Але у ряді випадків (для промислових або великих наукових центрів, курортних міст) питома вага тих пасажирів, що приїжджають і тимчасово мешкають в місті може значно зрости. У кожному такому випадку слід враховувати конкретні чинники (щільність населення та його соціальну структуру, міру насичення житлових мікрорайонів культурно-побутовими установами і магазинами, платоспроможність населення, комфортабельність РС МПТ, вартість проїзду, регулярність перевезень і ін.). Тому корективи при обчисленні ТРН на планований період проводяться за допомогою періодичних обстежень, що дають можливість встановити закономірності (табл. Б.1 дод. Б), що складаються.
Із зростанням розмірів міст збільшується дальність сполучення. У першому наближенні зміна величини середньої дальності перевезень пасажирів громадського транспорту може характеризуватися залежністю Зільберталя:
, (2.5)
де 
- середня дальність поїздок пасажирів МПТ, км.;
– коефіцієнт, який приймають для компактних міст з населенням до 1 млн. рівним 1,3 і з населенням більше 1 млн. жителів – 1,2;
– коефіцієнт, який приймають для компактних міст з населенням до 1 млн. рівним 0,20...0,25 і з населенням більше 1 млн. жителів – 0,15...0,20;
– коефіцієнт планувальної структури міста (радіальна – 
; радіально-кільцева – 
; прямокутна – 
);
– площа території міста, км2.
Робота транспорту по перевезенню пасажирів характеризується загальною величиною пробігу:
, млрд. пас. км. (2.6)
Оскільки із зростанням населення міст одночасно збільшується ТРН і середня дальність поїздки пасажирів, той добуток цих величин зростає значно швидше, ніж населення міста. Так, наприклад, зі збільшенням населення міста з 100 тис. до 300 тис., тобто в 3 рази, кількість пасажирокілометрів зростає приблизно в 6 разів. Одне місто з населенням в 2 млн. жителів вимагає в чотири рази більше транспортних засобів, чим 10 міст з населенням в 200 тис. жителів, тобто з такою ж загальною кількістю населення.
Потрібна кількість наземних ТЗ для перевезення пасажирів в межах міста визначається за формулою:
, (2.7)
де 
– коефіцієнт сезонної нерівномірності пасажиропотоків (1,2);
– днів у році (
днів);
– середня експлуатаційна швидкість МПТ (табл. В.1, дод. В);
– час роботи транспорту на лінії (з практичного заняття № 1);
– максимальна місткість одиниці РС (табл. В.2, дод. В);
– середній коефіцієнт наповнення (0,5);
– коефіцієнт використання парку РС (0,7...0,8).
Основні завдання:
2.1. Відповідно до варіанту завдань згідно порядковому номеру в журналі сформувати базу вихідних даних використавши систему Mathcad, таблиць Б.1, Б.2 додатку Б та таблиць В.1, В.2 додатку В.
2.2. Використавши формули (2.1) – (2.7) розрахувати значення параметрів прогнозування пасажирських перевезень.
2.3. Розрахувати річний об'єм міських ПП з урахуванням чисельності жителів передмістя і приїжджих використовуючи формулу (2.4).
2.4. Використовуючи формулу (2.1) розрахувати облікову ТРН, яка не повинна відрізнятися від даних табл. Б.1 більше ніж на 15 %. Внести при необхідності корективи в розрахунок.
2.5. По формулі (2.5) визначити середню дальність поїздок пасажирів МПТ.
2.6. За формулою (2.6) розрахувати загальну величину пробігу РС.
2.7. Використовуючи табличні дані показників облікової ТРН конкретної групи міст України (табл. 2.1) та розрахункове значення рухомості, а також формулу (2.7) побудувати графік залежності використання кількості одиниць РС від ТРН.
2.8. Проаналізувати графік і, використовуючи команду "трасировка", спрогнозувати необхідну інвентарну кількість ТЗ для обслуговування населення в межах міста.
2.9. Використовуючи формулу (2.7) перевірити графічні дані прогнозованої інвентарної кількості наземних ТЗ.
2.10. Проаналізувати отримані дані та зробити відповідні висновки.
2.11. Самостійно відповісти на контрольні питання.
Контрольні питання
1. З'ясувати поняття пересування та навести їх класифікацію.
2. Що називається простими, складними, поворотними та зустрічними пересуваннями?
3. Дати поняття транспортної кореспонденції.
4. Що називається рухомістю населення та яка інформація враховується при її визначенні?
5. Наведіть формулу визначення показника облікової транспортної рухомості населення.
6. За яким виразом можна розрахувати прогнозну кількість наземних транспортних засобів для перевезення пасажирів в межах міста?
Рекомендована література: [2, 6, 10, 12, 20, 29]
Практичне заняття № 3
Тема: Вибір типу рухомого складу і визначення необхідної його кількості для перевезення пасажирів на маршрутах
Мета заняття: Набути навичок розрахунку необхідної кількості транспортних засобів для перевезення пасажирів на маршрутах міста та вибору їх типів.
