Які моделі технічного регулювання застосовуються в даний час?

Слід зазначити, що неодмінна вказівка в регламентах всіх конкретних вимог, що забезпечують безпеку продукції (у тому числі до конструкції, виготовлення, матеріалів і т. д.), була в дії, наприклад, в ЄС тільки до 1985 року, а в російських регламентах – з моменту вступу в дію закону «Про технічне регулювання» в 2003 році і до 2007 року. З переходом з 1985 року ЄС до концепції Нового підходу до розробки Директив ЄС і національних технічних регламентів країн-членів ЄС та переходом РФ до аналогічної моделі в 2007 році після введення в закон відповідних змін вказівка в регламентах конкретних вимог до конструкції, виконанням, матеріалів не повинна виконуватися за винятком рідкісних обґрунтованих випадків. Такий підхід відразу ж був прийнятий Комісією Митного союзу для розробки технічних регламентів Митного союзу та Євразійського економічного співтовариства.

Модель Нового підходу передбачає дворівневе забезпечення вимог технічного регулювання: в регламентах містяться лише найбільш суттєві вимоги, а конкретизація цих вимог та способів їх забезпечення міститься у стандартах і правилах, які є доказовою базою для підтвердження відповідності вимогам технічного регламенту та спеціально підбираються відповідні списки до моменту вступу регламенту в дію.

В ЄС до стандартів, службовцям доказовою базою для підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів, пред'являється дуже важлива вимога їх гармонізації з вмістом регламентів. Ці стандарти розробляються (або актуалізуються) паралельно з розробкою регламентів або з деякою затримкою, що не перевищує інтервалу між затвердженням відповідного регламенту і вступом його в дію, з таким розрахунком, щоб зміст стандартів до моменту вступу регламентів в дію повністю враховувало вимоги регламентів і дозволяло перенести акценти при підтвердженні відповідності продукції вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності вимогам даних гармонізованих стандартів. Більше того, законодавство ЄС встановлює відповідальність розробників таких гармонізованих стандартів за забезпечення відповідності. Відмітною ознакою таких стандартів є наявність в них додаткового розділу «Презумпція відповідності», в якому констатується, по відношенню до яких Директивам ЄС і (або) конкретним національним технічним регламентам (чи їх частини) даний стандарт забезпечує автоматичне відповідність їх вимогам, і що розробник стандарту несе відповідальність за відповідність. Такий підхід дозволяє істотно полегшити процедури підтвердження відповідності для виробників і експортерів продукції за рахунок проведення перевірок і випробувань не на вимоги регламентів безпосередньо, а на вимоги зрозумілих, прозорих, докладно викладених гармонізованих стандартів. Щоб оперативно реагувати на можливі зміни технічних регламентів, а також враховувати технічний прогрес в конструктивних рішеннях, технології виготовлення та методики випробувань відповідних видів продукції, списки гармонізованих під окремі регламенти стандартів щорічно актуалізуються і перевидаються. Застосування гармонізованих стандартів носить добровільний характер, і для цілей підтвердження відповідності можуть бути використані і інші документи. Щоб забезпечити пріоритетне застосування саме гармонізованих стандартів, в ЄС в 1989 році прийнятий Глобальний підхід до підтвердження відповідності, розглянутий нижче.

Такий продуманий підхід поки що не використовується в системах технічного регулювання РФ і Митного союзу. Через накопичився багаторічного відставання стандартизації від динамічного розвитку технічного прогресу в списки стандартів, що застосовуються для цілей підтвердження відповідності вимогам відповідних технічних регламентів, досить часто вимушено включаються просто «підходящі» стандарти, реально не забезпечують необхідної гармонізації, так як вони прийняті до розробки регламентів. Говорити про автоматичне відповідно у таких випадках можна з великою натяжкою. Більш того, не на всі види продукції, охоплювані яким-небудь сучасним технічним регламентом, є в наявності навіть просто відповідні стандарти, що призводить в подібних випадках до необхідності проведення процедур підтвердження відповідності безпосередньо на вимоги самих регламентів і, тим самим, створює помітні методологічні труднощі і для виробників подібної продукції, і для органів з підтвердження відповідності. Зрозуміло, зараз робляться форсовані зусилля по виправленню цієї ситуації.

Ієрархія документів дворівневої моделі на прикладах Росії та Німеччини наведено на рис. 12.2 і 12.3.

Рисунок 12.2 - Ієрархія регламентуючих документів в країнах СНД

Рисунок 12.3 - Ієрархія регламентуючих документів в Німеччині

Прийняття моделі технічного регулювання це суверенне право країн, і тому можна зустріти в мирі та багато прикладів збереження прямої регламентації. До речі, і в Європейському Союзі, і в країнах СНД зберігають свою дію ряд регламентів попередньої моделі, які вступили в дію до прийняття дворівневої моделі.