СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ В УКРАЇНИ
В статті наводяться приклади застосування судового прецеденту в Україні, як країни, що входить до романо-германської правової сім’ї. Проаналізовані умови запровадження правового прецеденту в Україні, як основного джерела права.
Ключові слова: прецедент, судова практика, романо-германська правова сім’я, англо-саксонська правова сім’я
Постановка проблеми. За час існування науки теорії держави та права було розроблено та висвітлено безліч правових категорій, які на сьогоднішній день використовується у нормативно-правових актах різних країн світу. Основною спільною ознакою більшості правових категорій є їх ідеалізація. Незважаючи на те, що в ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є правовою та соціальною державою, назвати її так, як і будь-яку країну світу у повному обсязі ми не можемо. Базуючись на цьому можливо дійти висновку, що на сьогоднішній день немає країни, яка повністю у чистому вигляді належала до якоїсь конкретної правової сім’ї.
Роль судового прецеденту в країнах різних правових сімей постійно змінюється. Проводячи аналіз різних правових сімей можливо виявити, що в світі посилюються процеси конвергенції.
В країнах англо-саксонської правової сім’ї все більшу роль починають відігравати закони. Так в правовій системі США судовий прецедент та нормативний-акт мають рівну юридичну силу, але при цьому вони не можуть суперечити один одному.
Подібні процеси спостерігаються й в країнах романо-германської правової сім’ї. Так між вченими юристами у Франції проходять постійні дискусії щодо визнання джерелом права рішень міських, районних та апеляційних судів.
Показовим є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Крюслін проти Франції», в якому зазначено наступне:
«Було б неправильним перебільшувати різницю між країнами загального права та континентальними країнами. Статутне (законодавче) право, звісно, є важливим також в країнах загального права. І навпаки, судові рішення традиційно відігравали важливу роль в континентальних країнах до такої міри, що цілі галузі позитивного права в таких країнах є в основному результатом судових рішень. Суд приймає до уваги судові рішення в таких країнах у разі, якщо вони були винесені більше, чим у одному випадку)» [1]
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед сучасних авторів, що розглядали проблему судового прецеденту слід відзначити таких: Ю.Попов «Прецедент: напрямки розвитку у праві України», С.Серьогін «Судовий прецедент як джерело права України», Є.І.Бондаренко «Судовий прецедент як джерело права в країнах романо-германської правової сім’ї»
Метою дослідження є аналіз роли суднового прецеденту в Україні та Надання Фактів важлівості его! Застосування в судовій практике.
Виклад основного матеріалу.
Судовий прецедент (від лат. Praecedens (praecedentis) - тієї, что передує) - це решение суду в конкретній делу, что є обов'язковим для суду тієї самой або ніжчої інстанції при вірішенні в Майбутнього всех аналогічніх справ.[2] Проводячи аналіз вітчизняної правової бази Украйни можна дійти висновку, що судовий прецедент частково використовується в якості джерела права.
1. Рішення судів загальної юрисдикції щодо зміни або відмічення дії нормативно-правових актів
2. Рішення Європейського Суду з прав людини
3. Рішення Конституційного Суду України
Першим кроком до визнання судового прецеденту в Україні стало підписання Конвенції про захист прав людини і захист людини і основоположних свобод 1950 року та подальшого прийняття її у 1997 році. Відображення судового прецеденту, що передбачався цією конвенцією знайшов своє висвітлення ст.. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини»
Про застосування прецедентної практики свідчать також рішення судів нижчої інстанції, що посилаються на рішення Конституційного суду України. У випадку, коли Конституційний Суд України прийняв рішення про визнання певного нормативно-правового акту неконституційним, а правки ВРУ ще не були проведені або не вступили в силу – суд нижчої інстанції мотивує свою ухвалу про відмову в відкритті провадження в справі, що мотивувалася неконституційною нормою, посиланням на рішення Конституційного суду України. Також існують випадки коли Конституцційний Суд у своєму рішенні посилається на вже існуюче рішення конституційного суду, наприклад Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2002 від 27.03.2002 р. (справа щодо актів про обрання/призначення/суддів на посади та про звільнення їх з посад) у п. 5.6 мотивувальної частини рішення, суд звертається до Рішення Конституційного Суду України (справа за поданням народних депутатів України щодо визнання неконституційними розпоряджень Президента України про призначення заступників голів місцевих державних адмшістрацій) від 24 грудня 1997 року. [3]
До застосування судового прецеденту деякі вчені відносять роз’яснення Верховного суду України. На мою думку більш актуально називати подібні роз’яснення «використанням судової практики», а не судовий прецедент, оскільки роз’яснення тлумачать вже існуючі норми права, а не створюють нові.
Висновки. Отже судовий прецедент повинен буди включений до системи джерел права України, але будуватися на таких умовах:
Судовий прецедент при романо-германській правовій сім’ї не повинен мати зворотної сили в часі, оскільки це буде суперечити нормам законів.
1. Правила застосування судового прецеденту повинні бути закріплені у спеціальному нормативно-правовому акті.
2. За своєю ієрархічністю судовий прецедент повинен займати друге місце після закону.
3. Обмежене застосування судового прецеденту при розгляді кримінальних справ.
4. Закріплення порядку офіційної реєстрації та публікації судових рішень, що стали джерелом права.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. European court of human rights: Case of Kruslin v. France// [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search. aspx#{“fulltext”:[“Kruslin”],”documentcollectionid”:[“COMMITTEE”,”DECISIONS”,”COMMUNICATEDCASES”,”CLIN”,”ADVISORYOPINIONS”,”REPORTS”,”RESOLUTIONS”]}.
2. Судовий прецедент і судова практика як джерела права// [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://pidruchniki.com/70642/pravo/sudoviy_ pretsedent_sudova_praktika_dzherela_prava
3. Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2002 від 27.03.2002 р.
