Стаття 24. Основні засади грошово-кредитної політики
Основні засади грошово-кредитної політики грунтуються на основних
критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми
економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального
розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники
обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту
державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового
балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про
напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним
банком на наступний рік і на більш тривалий період.
Стаття 25. Засоби та методи грошово-кредитної політики
Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної
політики є регулювання обсягу грошової маси через:
1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для
комерційних банків;
(пункт 1 статті 25 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
2) процентну політику;
3) рефінансування комерційних банків;
4) управління золотовалютними резервами;
5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують
корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на
відкритому ринку;
(пункт 5 статті 25 в редакції Закону
України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
6) регулювання імпорту та експорту капіталу;
7) емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними.
(статтю 25 доповнено пунктом 7 згідно із
Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 26. Нормативи обов'язкового резервування
(назва статті 26 у редакції Закону
України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового
резервування коштів. При цьому:
(абзац перший частини першої статті 26
із змінами, внесеними згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
1) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для
банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в
національній та іноземній валюті;
(пункт 1 статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 13.07.2000 р. № 1919-III,
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні нормативи
обов'язкового резервування;
(пункт 2 статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
3) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування
набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.
(пункт 3 статті 26 із змінами,
внесеними згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Стаття 27. Процентні ставки
Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та
інших процентних ставок за своїми операціями.
Стаття 28. Управління золотовалютними резервами
Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами
держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних
цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти
щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.
Стаття 29. Операції відкритого ринку
Операціями відкритого ринку Національного банку є купівля-продаж
казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів,
що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених
Правлінням Національного банку.
(стаття 29 в редакції Закону
України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Стаття 30. Регулювання імпорту та експорту капіталу
Національний банк відповідно до законодавства України про
зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і
валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.
Стаття 31. Кошти Державного бюджету України
Кабінет Міністрів України зобов'язаний зберігати кошти Державного
бюджету України та позабюджетних фондів у Національному банку на
рахунках Державного казначейства України.
Умови та порядок обслуговування коштів Державного бюджету України
визначаються договором між Національним банком та Державним
казначейством України.
Розділ V. УПРАВЛІННЯ ГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБІГОМ
Стаття 32. Грошова одиниця
Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і
використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.
Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими
дорогоцінними металами не встановлюється.
Стаття 33. Повноваження Національного банку щодо організації
готівкового грошового обігу
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний
банк здійснює:
1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;
2) створення резервних фондів банкнот і монет;
3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну
грошових знаків;
4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення,
вилучення та інкасації готівки;
6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших
фінансових установ, підприємств і організацій;
(пункт 6 статті 33 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони
приміщень банківських установ.
Стаття 34. Емісія
Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети,
організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку.
Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот
(паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет
зазначається в рахунках Національного банку як його пасив.
Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і
забезпечуються всіма його активами.
Стаття 35. Обіг банкнот і монет
Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним
платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і
юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за
всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади,
акредитиви та для переказів.
Стаття 36. Курс гривні
Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних
валют та оприлюднює його.
Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк
використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і
змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання
грошової маси в обігу.
Стаття 37. Конвертованість гривні
Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту
встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України
про валютне регулювання.
Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку
на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
Стаття 38. Порядок заміни зношених і пошкоджених
банкнот і монет
Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються й
обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком та
банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни.
(частина перша статті 38 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Особливості і порядок визначення платіжності грошових знаків, а також
порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків встановлюються
Національним банком.
Стаття 39. Вилучення з обігу банкнот і монет
Національний банк, банки України зобов'язані вилучати фальшиві,
підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки
(банкноти, монети).
(частина перша статті 39 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним
банком і регулюється відповідними нормативними актами.
Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати знищені,
загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти
та монети.
(частина третя статті 39 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації
про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет).
Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг підроблених
грошових знаків тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства
України.
Розділ VI. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ
Стаття 40. Регулювання розрахунків
Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків
банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із
застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних
інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на
здійснення клірингових операцій та розрахунків.
(частина перша статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків
через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків
через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові
системи.
(частина друга статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Стаття 41. Регулювання бухгалтерського обліку
Національний банк встановлює обов'язкові для банків стандарти та
правила ведення бухгалтерського обліку та звітності, що відповідають вимогам
законодавства України.
(стаття 41 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Розділ VII. ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 42. Види операцій Національного банку
Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього
функцій здійснює такі операції:
1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за
ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку,
визначеному Національним банком;
(пункт 1 статті 42 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу
цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;
(частину першу статті 42 доповнено новим пунктом 2
згідно із Законом України від 20.09.2001 р. № 2740-III,
у зв'язку з цим пункти 2 - 14
вважати відповідно пунктами 3 - 15)
3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку,
визначеному Національним банком;
4) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку,
передбаченому законодавством України;
5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних
банках і веде рахунки банків-кореспондентів;
6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали,
дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні
монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без
квотування і ліцензування;
(пункт 7 статті 42 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки,
уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з
золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією
міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків
не нижче категорії А;
9) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші
цінності;
10) видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого
Радою Національного банку;
11) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і
нарахування відсотків;
12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із
розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за
ними;
13) веде особові рахунки працівників Національного банку;
(пункт 13 статті 42 із змінами,
внесеними згідно із Законом України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
14) веде рахунки міжнародних організацій;
15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів
відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду.
(пункт 15 статті 42 із змінами,
внесеними згідно із Законом України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для
забезпечення виконання своїх функцій.
Національний банк має право встановлювати плату за надані ним
відповідно до закону послуги (здійснені операції).
(статтю 42 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Стаття 43. Участь в міжнародних організаціях
Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і
діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів,
учасницею яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними
центральними банками.
Розділ VIII. ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ЩОДО
ОПЕРАЦІЙ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ
Стаття 44. Повноваження в сфері валютного регулювання та
контролю
(назва статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Національний банк діє як уповноважена державна установа при
застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний
контроль.
До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та
контролю належать:
(абзац перший частини другої статті 44 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від
10.01.2002 р. № 2922-III)
1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;
(пункт 1 частини другої статті 44 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від
10.01.2002 р. № 2922-III)
2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі
шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків,
юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали
ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині
дотримання ними валютного законодавства;
(пункт 2 частини другої статті 44 у редакції
Закону України від 10.01.2002 р. № 2922-III)
3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших
установ, що купують та продають іноземну валюту;
4) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних
осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання
і валютного контролю.
(частину другу статті 44 доповнено пунктом 4
згідно із Законом України
від 10.01.2002 р. № 2922-III)
Стаття 45. Організація валютного ринку
Національний банк визначає структуру валютного ринку України та
організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до
законодавства України про валютне регулювання.
Стаття 46. Дисконтна та девізна валютна політика
Національний банк проводить дисконтну та девізну валютну політику і
застосовує в необхідних випадках валютні обмеження.
Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи
облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та
балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової
одиниці України до іноземних валют.
Національний банк здійснює девізну валютну політику на підставі
регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом
купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.
Стаття 47. Структура золотовалютного резерву
Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової
одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що
складається з таких активів:
монетарне золото;
(абзац другий статті 47 із змінами,
внесеними згідно із Законом України
від 13.07.2000 р. № 1919-III)
спеціальні права запозичення;
резервна позиція в МВФ;
іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за
кордоном;
цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;
будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення
їх надійності та ліквідності.
Стаття 48. Поповнення та використання золотовалютного резерву
Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним банком
шляхом:
1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти;
(пункт 1 статті 48 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)
2) отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими
металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;
3) залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних
фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших
кредиторів.
Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним
банком на такі цілі:
1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-
кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;
2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а
також іншими міжнародно визнаними резервними активами.
Не допускається використання золотовалютного резерву для надання
кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.
Стаття 49. Зберігання золотого запасу
Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а також
дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей.
(стаття 49 у редакції Закону
України від 03.02.2004 р. № 1416-IV)
Стаття 50. Позареалізаційні валютні доходи та збитки
Доходи та збитки Національного банку, пов'язані із зміною оцінки активів
і пасивів, представлених у вигляді банківського золота та іноземної валюти,
спеціальних прав запозичення, у зв'язку із змінами курсу іноземних валют та
ціни золота враховуються і компенсуються у такому порядку:
1) чисті валютні доходи та збитки збалансовуються відповідною сумою
на спеціальному резервному рахунку переоцінки валютних резервів в балансі
Національного банку;
2) зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при розрахунку
річного доходу Національного банку.
Розділ IX. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ,
ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ
ТА КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 51. Підзвітність
Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді
України в межах їх конституційних повноважень.
Підзвітність означає:
1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного
банку Верховною Радою України за поданням Президента України;
2) призначення та звільнення Президентом України половини складу
Ради Національного банку;
3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу
Ради Національного банку;
4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про
діяльність Національного банку;
5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік
інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.
Національний банк України має право подавати Президенту України у
встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань,
спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
(статтю 51 доповнено частиною третьою
згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV)
Стаття 52. Взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України
Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні
консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення
загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.
Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає
інформацію щодо монетарних процесів.
Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має
вплив на стан платіжного балансу.
Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів
України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці
України.
Голова Національного банку або за його дорученням один із його
заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з
правом дорадчого голосу.
У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени
Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.
Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів
України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого
врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку
України.
(статтю 52 доповнено частиною сьомою
згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV)
Стаття 53. Гарантії невтручання
Не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або
їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного
банку чи Правління Національного банку інакше, як в межах, визначених цим
Законом.
Стаття 54. Надання кредитів державі
Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у
національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного
бюджету України.
