Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕерешкоди в орган≥зац≥йних комун≥кац≥€х 2 страница




1) встановленн€ журнал≥стом однотипност≥ факт≥в ≥ €вищ ≥ об'Їднанн€ њх в лог≥чний р€д;

2) узагальненн€ њх, з≥ставленн€ з ≥ншими, встановленн€ зв'€зку м≥ж ними;

3) оц≥нка ситуац≥њ ≥ €вища;

4) постановка проблеми ≥ ви€вленн€ вс≥х њњ аспект≥в;

5) висловленн€ пропозиц≥й про своЇ баченн€ розв'€занн€ проблеми.

 ореспонденц≥€ - жанр, у €кому на обмеженому конкретному життЇвому матер≥ал≥ розгл€даЇтьс€ певна тема, ставитьс€ проблема та пропонуЇтьс€ њњ розв'€занн€. ÷ей жанр х≥ба трохи молодший за жанр зам≥тки. …ого назва походить в≥д латинського слова "соrrespondeo", що в переклад≥ украњнською мовою означаЇ "пов≥домл€ю".  ореспонденц≥€ми перв≥сно називалис€ пов≥домлен≥ дописувачами новини з м≥сць. ј кореспондентами стали називати пов≥домлювач≥в новин. «араз це слово використовуЇтьс€ дл€ найменуванн€ важливоњ рольовоњ спец≥ал≥зац≥њ в журнал≥стиц≥.  ореспондент - той, хто пов≥домл€Ї новини. ¬нутр≥шньожанрова типолог≥€ кореспонденц≥њ включаЇ в себе ≥нформац≥йну, анал≥тичну й проблемну кореспонденц≥ю.

—татт€ - найважлив≥ший анал≥тичний жанр журнал≥стики, що на п≥дстав≥ розгл€ду та з≥ставленн€ значноњ групи факт≥в чи ситуац≥й ірунтовно й глибоко, з науковою точн≥стю трактуЇ, осмислюЇ й теоретично узагальнюЇ проблеми соц≥альноњ д≥йсност≥.  ореспонденц≥€ ще будуЇтьс€ на фактах, статт€ - на анал≥з≥ проблем. ‘акти в н≥й в≥д≥грають ≥люстративну, службову роль. ѕредметом статт≥ Ї проблема. «в≥дси головним њњ внутр≥шньо-жанровим типом Ї проблемна статт€, хоча ≥стор≥€ журнал≥стики знаЇ й так≥ њњ р≥зновиди, €к передова (директивна), пропагандистська, науково-попул€рна статт≥. “иполог≥€ статт≥ у нов≥тн≥й журнал≥стиц≥ ще чекаЇ на своњх досл≥дник≥в.

–еценз≥€ - жанр, у €кому передбачаЇтьс€ ≥нтерпретац≥€ та оц≥нка сучасного художнього або наукового твору. “иполог≥зу-Їтьс€ за видами мистецтва (л≥тературна, театральна, художн€, музична) та за глибиною осмисленн€ €вищ (анотац≥йна, анал≥тична, дискус≥йна, в≥дкритий лист). ƒив. докладн≥ше в≥дпов≥дну статтю в "—ловнику молодого журнал≥ста".

ќгл€д - жанр, метою €кого Ї ознайомити читач≥в з переб≥гом под≥й за тривалий пром≥жок часу чи р€дом однор≥дних под≥й чи факт≥в за стислий хронолог≥чний пер≥од. ∆анр огл€ду вимагаЇ глибоких знань ≥ вм≥нн€ анал≥тично з≥ставл€ти факти. ¬≥д назви жанру походить ще одне найменуванн€ рольовоњ спец≥ал≥зац≥њ в журнал≥стиц≥ - огл€дач. ћ≥с≥€ огл€дача - розгл€дати под≥њ в час≥, найкраще в≥д зародженн€ до завершенн€.

“рет€ жанрова група - публ≥цистичний журнал≥стський р≥д. ƒо нього належать так≥ жанри, €к замальовка, нарис, есей, фейлетон, памфлет. ” журнал≥стикознавств≥ прийн€то дос≥ вживати дл€ назви ц≥Їњ групи твор≥в терм≥н "художньо-публ≥цистичн≥ жанри". ÷е не зовс≥м справедливо, оск≥льки художн€ публ≥цистика Ї лише одним з њњ р≥зновид≥в. Ќе меншу роль у журнал≥стиц≥ в≥д≥грають пол≥тична та наукова публ≥цистика. "¬еч≥рн≥ розмови" ћаксима –ильського Ї класичним зразком саме художньоњ публ≥цистики, але "ћентальн≥сть орди" ™вгена √уцала - то приклад публ≥цистики пол≥тичноњ, а тв≥р ≤вана ‘ранка "ўо таке поступ?" - то приклад публ≥цистики науковоњ. –одовими ознаками публ≥цистичних жанр≥в Ї

1) вих≥д на перший план вражень автора в≥д розгл€нутих факт≥в, його оц≥нки њх;

2) дом≥нантне значенн€ суб'Їктивних м≥ркувань, авторськоњ думки;

3) орган≥зац≥йна роль образного р€ду, у €кому пр≥оритетне значенн€ набуваЇ образ автора-публ≥циста, поданий з л≥ричною пр€мол≥н≥йн≥стю €к "€";

4) проведенн€ певноњ ф≥лософськоњ (≥деолог≥чноњ, моральноњ) концепц≥њ, €ка маЇ самодостатнЇ значенн€ ≥ використовуЇ р≥зн≥ типи аргумент≥в, включно з фактичними.

«амальовка - найб≥льш компактний жанр художньоњ публ≥цистики, у €кому висловлен≥ враженн€ автора в≥д под≥њ, поЇднан≥ ≥нформац≥йн≥сть ≥ образн≥сть, еск≥з з натури. „асто замальовка розпов≥даЇ про незначну одиничну под≥ю, над≥л€ючи њњ визначною семантикою, п≥днос€чи (звичайно ж, суб'Їктивно) њњ значенн€.

Ќарис - центральний жанр публ≥цистики, що передбачаЇ оперативний в≥дгук на сусп≥льно важливу под≥ю, розкритт€ образу ц≥кавоњ особи, створенн€ портрету колективу, розпов≥дь про побут, звичањ й людей певного рег≥ону своЇњ й чужоњ крањни. ÷ей жанр дав назву одн≥й з рольових спец≥ал≥зац≥й у журнал≥стиц≥: автори нарис≥в тут називаютьс€ "нарисовц≥". ¬нутр≥шньожан-рова типолог≥€ нарису включаЇ в себе портретний, проблемний, подорожн≥й, науково-попул€рний та ≥нш≥ його зразки.

ѕредметом нарису може бути будь-€кий факт чи €вище реальноњ д≥йсност≥, уз€тий €к проблема, у площин≥ своЇњ сусп≥льноњ, моральноњ, загальнолюдськоњ значимост≥. јрматурою нарису Ї авторська думка, доведенн€ певноњ концепц≥њ вз€тоњ до вивченн€ проблеми, пропонуванн€ шл€х≥в њњ розв'€занн€.

ќсоблив≥сть нарису - широке використанн€ в ньому елемент≥в художнього мисленн€: створенн€ портрет≥в героњв (причому не лише зовн≥шн≥х, але й психолог≥чних), зображенн€ њх у д≥њ, за допомогою розгорнутоњ мовноњ характеристики, використанн€ вимислу й домислу, зображенн€ пейзаж≥в, ≥нтер'Їр≥в та екстер'Їр≥в, наведенн€ красномовних деталей ≥ подробиць. јвтор створюЇ сюжет, розбудовуЇ публ≥цистичний конфл≥кт, вдаЇтьс€ до психолог≥чного анал≥зу. ”се, що може наблизити героњв до читача, запл≥днити його авторським баченн€м под≥й ≥ проблем, активно використовуЇ нарисовець. Ќарис спор≥днений з опов≥данн€м ≥ найближчий його родич. „асто нарисом називають опов≥данн€, в основ≥ €кого лежить документальний сюжет, ∆анр нарису, кр≥м самост≥йного значенн€, в≥д≥граЇ величезну роль у справ≥ л≥тературного навчанн€, надзвичайно корисний дл€ молодого письменника, €кий т≥льки-но пробуЇ сили й вигострюЇ перо.

≈сей - жанр, у €кому в≥льно, не обов'€зково вичерпно, але виразно ≥ндив≥дуально трактуЇтьс€ певна под≥€, €вище, проблема чи тема, а публ≥цистична суб'Їктивн≥сть с€гаЇ апогею. ƒив. докладн≥ше про цей жанр у "—ловнику молодого журнал≥ста".

‘ейлетон - сатиричний жанр публ≥цистики, що ви€вл€Ї ком≥чну сутн≥сть негативних факт≥в ≥ €вищ д≥йсност≥. √оловним засобом фейлетон≥ста Ї художн≥й образ. јвтор обов'€зково повинен створити образ негативного €вища, под≥њ, геро€, в осмисленн≥ €ких ви€вити дв≥ найважлив≥ш≥ особливост≥: показати њх соц≥альну шк≥длив≥сть, з одного боку, ≥ розкрити њх ком≥чну сутн≥сть, з другого боку. ÷≥лком самобутн≥й вид цього жанру створив ќстап ¬ишн€, назвавши його "усм≥шка".

ѕамфлет - сатиричний жанр публ≥цистики р≥зко викривального характеру, у €кому сатира переростаЇ в сарказм, ц≥лковите запереченн€ предмета в≥дображенн€. ƒл€ памфлету характерн≥ так≥ риси, €к злободенн≥сть, документал≥зм, обранн€ дл€ викритт€ значного сусп≥льного €вища (важливоњ соц≥альноњ под≥њ, видатного державного або громадського д≥€ча). Ќадзвичайна ефективн≥сть памфлету засв≥дчена ≥стор≥Їю: ƒан≥ель ƒефо (1660-1731) за памфлет "Ќайкоротший шл€х розправи з дисентерами" (1702) був поставлений до ганебного стовпа, ƒен≥ ƒ≥дро (1713-1784) за трактат "Ћист про сл≥пих дл€ повчанн€ зр€чим" (1749) був кинутий до в'€зниц≥, а ѕ. „аадаЇв (1794-1856) за "‘≥лософ≥чн≥ листи" (власне, не за весь цикл з восьми лист≥в, а лише за перший лист, надрукований у 1836 роц≥ в є 15 журналу "“елескоп") був оголошений божев≥льним. ƒив. про памфлет також статтю у "—ловнику молодого журнал≥ста".

„ерез публ≥цистичн≥ жанри журнал≥стика вростаЇ в л≥тературу. ÷е њњ, так би мовити, найвищий поверх. ” публ≥цистиц≥ охоче працюють письменники й науковц≥. ” ’’ стол≥тт≥ спостер≥гаЇтьс€ зрощенн€ публ≥цистики й ф≥лософ≥њ. јле завжди сл≥д пам'€тати, що фундаментом журнал≥стики Ї њњ ≥нформац≥йний р≥д, а анал≥тичн≥ жанри складають м≥цн≥ ст≥ни њњ будинку. Ќа в≥дм≥ну в≥д л≥тератури, де л≥тературн≥ роди р≥внозначн≥, журнал≥стськ≥ роди мають ≥Їрарх≥чну п≥дпор€дкован≥сть.

11. ∆урнал≥стика факту. ќсновн≥ профес≥йн≥ вимоги до факту.  лючов≥ слова у факт≥.

” цьому розд≥л≥ ви д≥знаЇтесь:?

∆урнал≥стика факту ≥ Ђправдиї?

‘акти ≥ коментар≥ - що важлив≥ше?

≈моц≥њ в новинн≥й журнал≥стиц≥?

„им в≥дпов≥дальна журнал≥стика в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д безв≥дпов≥дальноњ

«давалос€ б, сама постановка питанн€ в заголовку ц≥Їњ глави Ї абсурдною - адже правда складаЇтьс€ з факт≥в, отже, њх протиставленн€ безглуздо.

ќднак давайте розгл€немо приклад. ѕрипустимо, що в €комусь не≥снуючому цент-ральноаз≥атском держав≥ проход€ть президентськ≥ вибори. „инний президент ≤браг≥мов, €кий вир≥шив переобратис€ на наступний терм≥н, в≥дправл€Їтьс€ в пров≥нц≥йне м≥сто ƒост, щоб зустр≥тис€ з виборц€ми. «устр≥ч проходить у зал≥ Ѕудинку культури - самого великого залу в м≥ст≥. як завжди буваЇ в таких випадках, учасник≥в зустр≥ч≥ ретельно вибирають, щоб у зал≥ були лише сам≥ в≥рн≥ президенту громад€ни. ќднак п≥д час зустр≥ч≥ раптом в≥дбуваЇтьс€ щось непередбачене: одна з учасниць зустр≥ч≥, мешканка цього м≥ста, вставши з м≥сц€, голосно сказала, звертаючись до ≤браг≥мова: Ђƒо €ких п≥р ви будете пити кров мирних жител≥в, вбивати ≥ грабувати? ƒосить!ї

ƒл€ тих, хто знайомий з ситуац≥Їю в центральноаз≥атських крањнах, €сно, що це - абсолютно екстраординарне, майже неймов≥рна под≥€. –озгл€немо, €к можна його описати.

ѕерший вар≥ант

Ђќдна з мешканок м≥ста ƒост звернулас€ до президента ≤браг≥мову з≥ словами:Ђƒо €ких п≥р ви будете пити кров мирних жител≥в, вбивати ≥ грабувати? ƒосить!ї÷е сталос€ п≥д час зустр≥ч≥ президента з виборц€ми в Ѕудинку культури ƒоста, де вона, вставши з≥ свого м≥сц€ в зал≥, викрикнула ц≥ словаї 5.

÷е буде простим викладом факту.

ƒругий вар≥ант

—м≥лив≥ ж≥нки живуть у наших кра€х! „и можна назвати безрозсудн≥стю той факт, що н≥кому дос≥ не в≥доме ж≥нка змогла кинути в обличч€ диктатору ≤браг≥мову обличающие слова: Ђƒосить! ƒосить йому пити кров сп≥вгромад€н, вбивати ≥ грабувати!ї

“ак могла б написати опозиц≥йна газета, €кби в ц≥й крањн≥ була опозиц≥йна преса.

“рет≥й вар≥ант

ЂЌеприЇмним ≥нцидентом ознаменувалас€ зустр≥ч президента ≤браг≥мова з населенн€м м≥ста. ќднак провокатору не вдалос€ перервати зустр≥ч, що проходила в д≥лов≥й ≥ конструктивн≥й обстановц≥. √ромадськ≥сть засуджуЇ дану вит≥вку, що мала м≥сце в той самий час, коли наша крањна вир≥шуЇ складну проблему переходу до демократ≥њї.

ј це - виклад под≥њ в пропрезидентськ≥й газет≥, €кби пропрезидентська газета зважилас€ написати про нього.

¬с≥ три вар≥анти ц≥лком могли б зустр≥тис€ в прес≥. ™, звичайно, ≥ р€д ≥нших способ≥в розпов≥сти про под≥ю в газет≥, але дл€ наших ц≥лей достатньо цих трьох. –озгл€немо њх. ѕерший вар≥ант Ї простим описом того, що сталос€. ƒан сам факт, без авторських коментар≥в ≥ без оц≥нок. ƒругий ≥ трет≥й вар≥анти об'ЇднуЇ те, що коментар газети (або автора зам≥тки) не просто супроводжуЇ опису того, що в≥дбуваЇтьс€, а вит≥сн€Ї його, стаючи б≥льш важливим, н≥ж сам факт. “рет≥й вар≥ант нав≥ть не даЇ нам можливост≥ зрозум≥ти, що саме сталос€. ћожна також сказати, що ≥нформац≥€ та коментар≥ тут переплетен≥, взаЇмопов'€зан≥ так, що не можна в≥др≥знити одне в≥д ≥ншого.

“аким чином, можна констатувати: перший вар≥ант написаний у традиц≥€х новинноњ журнал≥стики, де важливий факт ≥ де авторським коментар€м немаЇ м≥сц€; другий ≥ трет≥й - у традиц≥€х журнал≥стики думки, коментар≥в, де часто коментар вважаЇтьс€ таким же важливим, €к факти, а ≥нод≥ нав≥ть важлив≥ше. ” цьому випадку одним ≥з завдань газети Ї показати читачев≥, €к саме треба ≥нтерпретувати те, що трапилос€.

÷е одне з фундаментальних розмежувань в сучасн≥й журнал≥стиц≥. јле не будемо на цьому зупин€тис€. ќчевидно, що в першому випадку (г≥потетичний) автор зам≥тки просто описував факт. ќднак у другому ≥ третьому випадках автори пробували знайти за фактом його ≥стинний сенс, описати правду под≥њ.

“обто виходить, що Ї р≥зниц€ в поданн≥ факт≥в ≥ правди? ƒ≥йсно, Ї. ≤ щоб було легше зрозум≥ти, в чому вона пол€гаЇ, подивимос€, €к в≥домий чеський письменник ћ≥лан  ундера в роман≥ ЂЅезсмерт€ї м≥ркуЇ про правду журнал≥стики:

Ђ... ћова йде не про правду Ѕожоњ, в ≥м'€ €коњ загинув на вогнищ≥ ян √ус, так само €к ≥ не про правду науки ≥ в≥льного способу мисленн€, в ≥м'€ €коњ спалили ƒжордано Ѕруно. [÷€ правда] не стосуЇтьс€ н≥ в≥ри, н≥ образу думок, це правда найнижчого онтолог≥чного р≥вн€, чисто позитив≥стська прав-да факт≥в: що робив « вчора; що в≥н д≥йсно думаЇ в глибин≥ душ≥; про що говорить, зустр≥чаючись з ј, ≥ в ≥нтимноњ чи в≥н зв'€зку з ¬ї.

∆урнал≥стика багато в чому побудована на бажанн≥ сказати правду. ƒругий ≥ трет≥й приклади, €кими б р≥зними вони не були, об'ЇднуЇ саме це. ѕроте - ≥ тут ми стикаЇмос€ з одн≥Їю ≥з законом≥рностей журнал≥стики - репортер не в змоз≥ побачити вс≥Їњ правди под≥њ. ѕричин багато: журнал≥ст, €к правило, не маЇ можливост≥ проникнути за лаштунки того, що в≥дбуваЇтьс€, зрозум≥ти спонуканн€ д≥йових ос≥б, простежити за вс≥ма перипет≥€ми под≥й. ≤нод≥ може просто не вистачити часу або газетноњ площ≥. ј буваЇ, що журнал≥ст, захоплений бажанн€м висловити свою точку зору, потрапл€Ї в полон своњх громад€нських, нац≥ональних або патр≥отичних у€влень. ј це означаЇ, що Ї журнал≥стика факту ≥ журнал≥стика Ђправдиї. —лово Ђправдаї € вз€в у лапки тому, що саме њњ-то ≥ немаЇ у другому ≥ третьому прикладах. ™ у€вленн€ журнал≥ста, €к≥ не обов'€зково Ї правдою.

јле в наведених прикладах Ї ще одна ≥стотна в≥дм≥нн≥сть. ¬оно в тому, що перший вар≥ант позбавлений власних емоц≥й. ¬с€ його емоц≥йн≥сть зосереджена в вигуку ж≥нки, тобто в самому факт≥, под≥ю або под≥ю. “аке виклад розраховане на те, що читач сам робитиме висновки з розказаноњ йому ≥стор≥њ. ј в другому ≥ третьому вар≥антах емоц≥йний сам розпов≥дь. “ут дл€ того, щоб впливати на почутт€ читача, пропонуючи йому, €к потр≥бно ≥нтерпретувати факт, вживаЇтьс€ емоц≥йно насичена, оц≥нна лексика.

÷≥ м≥ркуванн€ привод€ть нас до наступного висновку. «вичайно, журнал≥стика впливаЇ ≥ на розум, ≥ на емоц≥њ читач≥в. јле способи подач≥ ≥нформац≥њ можуть бути р≥зними: в одному випадку автор апелюЇ до розуму читача (зазвичай так будуютьс€ статт≥, що анал≥зують пол≥тичне чи економ≥чне розвиток будь-€коњ ситуац≥њ), а в ≥нших - до його почутт≥в, емоц≥й. -

ѕоказуючи факт, ми пропонуЇмо читачев≥ самому робити висновки. ѕередбачаЇтьс€, що в≥н сам в змоз≥ прийти до висновк≥в в результат≥ прочитанн€ статт≥. -

¬пливаючи на емоц≥њ читач≥в, ми пропонуЇмо њм готов≥ висновки, заздалег≥дь характеризуючи под≥€ €к Ђдобрийї або Ђпоганеї - залежно в≥д нашого ставленн€ до ц≥Їњ под≥њ.

јле ≥ це ще не все. „и можемо ми сказати, що в першому приклад≥ журнал≥ст схвалюЇ або засуджуЇ ж≥нку? Ќе думаю. ∆урнал≥ст тут в≥дсторонений в≥д под≥њ, дивитьс€ на нього з боку. ¬≥н не пов≥домл€Ї читачам про те, що думаЇ з приводу под≥њ, позитивно чи негативно оц≥нюЇ його. ј в другому ≥ третьому прикладах, навпаки, в≥дображена саме точка зору журнал≥ста, його ставленн€ до под≥њ. ¬ласне, сама под≥€ у третьому приклад≥ в≥дсутн€.

≤, нарешт≥, в пострад€нськ≥й журнал≥стськ≥й практиц≥ факти часто над≥л€ютьс€ властив≥стю - вважаЇтьс€, що вони можуть бути Ђпозитивнимиї ≥ Ђнегативнимиї. Ђѕозитивнийї т≥ факти, опис €ких в прес≥ показуЇ, що влада працюють добре. ¬≥дпов≥дно Ђнегативнимиї будуть т≥ факти, описавши €к≥ журнал≥ст покаже погану роботу влади.

” зах≥дн≥й журнал≥стиц≥ такого розмежуванн€ немаЇ. ƒл€ англомовного журнал≥ста факт ≥снуЇ €к такоњ. ” його розум≥нн≥ новинна журнал≥стика самим своњм ≥снуванн€м покликана ви€вл€ти непор€дки, проблеми та недол≥ки ≥ показувати њх сусп≥льству.

јнгл≥йського читача здивувала б статт€, опубл≥кована в розд≥л≥ новин, де розпов≥далос€ б, наприклад, про хорошу роботу небудь ферми, €ка збираЇ рекордн≥ врожањ або надоњ. ѕравда, час в≥д часу в англ≥йських газетах друкуютьс€ статт≥, що описують економ≥чний усп≥х того чи ≥ншого п≥дприЇмства. јле це буваЇ в пер≥од, коли компан≥њ представл€ють щор≥чн≥ зв≥ти про свою д≥€льн≥сть ≥ пор€д з усп≥шною компан≥Їю обов'€зково показуютьс€ ≥нш≥, що працюють в дан≥й галуз≥. як правило, так≥ статт≥ друкуютьс€ в б≥знес-додатках.

∆ ж ж

ќтже, наведен≥ вище приклади ≥люструють фундаментальна в≥дм≥нн≥сть у п≥дходах до журнал≥стики. —пробуЇмо звести њх в таблицю. ∆урнал≥стика факту

‘акт важлив≥ше коментар€, тому що читач сам здатен зробити висновки.

∆урнал≥стика думки

 оментар не менш важливий, н≥ж факт, а ≥нод≥ нав≥ть важлив≥ше, бо саме в≥н виховуЇ ≥ утворюЇ читача. ∆урнал≥ст пробуЇ показати читачев≥ Ђправдуї.

јпелюЇ до почутт≥в, емоц≥й читача.

∆урнал≥ст стаЇ на одну з≥ стор≥н конфл≥кту.

∆урнал≥ст даЇ читачев≥ факти. јпелюЇ до розуму читача. ∆урнал≥ст залишаЇтьс€ нейтральним. ћоже скластис€ враженн€, що в цьому розд≥л≥, протиставл€ючи дв≥ традиц≥њ журнал≥стики, € ≥дентиф≥кую зах≥дну, англомовну журнал≥стику з фактограф≥чноњ, а нашу, пострад€нську - з традиц≥Їю думки, коментар€. ≤ щоб показати, що це не так, наведу приклад. Ќаступного дн€ п≥сл€ вибух≥в у Ћондон≥ 7 липн€ 2005 одна з найпопул€рн≥ших англ≥йських газет - Evening Standard - вийшла з величезним заголовком на перш≥й стор≥нц≥ - ЂBastardsї (¬иродки), написаним поверх фотограф≥њ, що зображаЇ хаос п≥сл€ вибух≥в. ясно, що це лайливе слово не≥нформативно, але разом з фотограф≥Їю впливаЇ на емоц≥њ ≥ характеризуЇ под≥ю, а не описуЇ його.

Ќасправд≥ цей приклад показуЇ, чим хороша наша профес≥€. ¬она даЇ нам можлив≥сть творити, а творч≥сть руйнуЇ рамки ≥ народжуЇ нове ставленн€ до вже в≥домими правилами ≥ схемами. ∆урнал≥стика багата жанрами ≥ можливост€ми, але треба вм≥ти ними користуватис€, точно так само €к художнику потр≥бно вм≥ти малювати ол≥вцем ≥ вуг≥лл€м, знати закони перспективи ≥ властивост≥ р≥зних фарб ≥ поверхонь.

12. јвторське Ђ€ї у новинах. —пособи подач≥ новин.

 

¬ступ

–епортажн≥сть Ц ≥манентна (внутр≥шньо властива), природна властив≥сть телебаченн€. ¬≥дпов≥дно репортаж Ц найпоширен≥ший, д≥Ївий, ведучий жанр тележурнал≥стики.

–епортаж Ц жанр журнал≥стики, оперативно пов≥домл€ючий дл€ друку, рад≥о, телебаченн€ про €ку-небудь под≥ю, очевидцем або учасником €кого Ї кореспондент. ќсобливо в≥дзначимо останню обставину, бо пов≥домленн€ новин Ї метою ≥ ≥нших ≥нформац≥йних жанр≥в. јле в репортаж≥ на перший план виходить особисте спийн€тт€ под≥њ, €вища, в≥дб≥р факт≥в автором репортажу, що не суперечить об'Їктивност≥ цього ≥нформац≥йного жанру.

«агалом, вс€ ≥стор≥€ журнал≥стики Ц ≥стор≥€ становленн€ ≥ вдосконаленн€ репортажу, що характеризуЇтьс€ максимальною наближен≥стю до природного житт€, здатного представл€ти €вища реальноњ д≥йсност≥ в њх природному розвитку.

¬ газет≥ ≥ на рад≥о репортер повинен словами Ђнамалюватиї под≥ю, тому описова функц≥€ Ц головна в творч≥й робот≥ газетного ≥ рад≥орепортера. јбсолютно ≥ншою Ї справа на телебаченн≥: телекамери спостер≥гають саме житт€; репортер дивитьс€ на под≥ю очима телегл€дача (точн≥ше, телегл€дач≥ бачать под≥њ очима оператора ≥ репортера). ј оск≥льки описова функц≥€ зд≥йснюЇтьс€ камерами, репортеру залишаютьс€ закадров≥ по€сненн€, розпов≥дь про неочевидн≥ обставини д≥йсност≥.

“ому ≥ немаЇ н≥€коњ суперечност≥ в тому, що, з одного боку, телерепортаж в≥дображаЇ житт€ у формах самого житт€, тобто максимально наближений до реальноњ д≥йсност≥, об'Їктивний по сут≥ своњй, а з другого боку, сутн≥сною властив≥стю жанру стаЇ те, що суб'Їктивне сприйн€тт€ под≥њ репортером виходить на перший план, журнал≥ст в б≥льшост≥ випадк≥в виступаЇ св≥дком, а ≥нод≥ ≥ учасником в≥дбиваноњ д≥њ.

–епортерство Ц найун≥версальн≥ша робота на екран≥, €ка включаЇ ум≥нн€ вимовити короткий монолог, сценарно збудувати сюжет, уз€ти коротке ≥нформац≥йне ≥нтерв'ю, що не порушуЇ ц≥Їњ будови. –ан≥ше, коли ≥нформац≥йна програма Ђ¬рЇм€ї повинна була вигл€дати €к Ђтрибуна труд€щихї, ≥нтерв'ю було неодм≥нним компонентом кожного репортажу. ƒоклади, що св≥дчать про в≥рн≥сть парт≥њ ≥ перевиконанн€ плану, не можна було, звичайно, вважати повноц≥нними ≥нтерв'ю, бо питанн€ журнал≥ста припускало ц≥лком однозначну в≥дпов≥дь. “епер кожного разу репортер повинен вир≥шувати дл€ себе: чи д≥йсно ≥нтерв'ю необх≥дне, чи може сп≥вбес≥дник доповнити те, що пов≥домл€Їтьс€ репортером? ÷е може бути, наприклад, розпов≥дь очевидц€, тобто щось суб'Їктивне: вони нер≥дко доповнюють один одного. ѓх вислови необх≥дн≥, €кщо репортаж ведетьс€ по сл≥дах под≥њ, а сам репортер його не бачив. ѕро суть наукового в≥дкритт€ також доречн≥ше пов≥дати вченому, а не репортеру, €кий лише допомагаЇ зробити сюжет ц≥кавим, але ручатис€ за достов≥рн≥сть наукових даних йому навр€д чи сл≥дуЇ. ÷е може бути ≥ думка про поточн≥ под≥њ €к експерта, так ≥ Ђлюдини з вулиц≥ї, але в таких випадках не можна забувати про одне правило Ц все маЇ своњх прихильник≥в ≥ супротивник≥в. Ђ¬ислухайте аргументи обох стор≥н, Ц радить ≤. ‘енг, Ц ≥ висловите њх суперникам Ц бажано перед камероюї. ” в≥тчизн€н≥й практиц≥ це правило дотримуЇтьс€ не завжди Ц нер≥дко роль нос≥€ ≥стини бере на себе репортер, що за св≥товими стандартами неприпустимо. √л€дач бачить в репортер≥ под≥бну соб≥ людину, що маЇ свою думку про все на св≥т≥, але, €к вважаЇ ≤. ‘енг, Ђце зовс≥м не означаЇ, що у репортера Ї л≥ценз≥€ на коментар ≥ випинанн€ свого Ђ€ї. ѕро€в цього Ђ€ї Ї безперечним лише в проходженн≥ загальнолюдським ц≥нност€м: сп≥вчутт≥ родичам потерп≥лих в катастроф≥, д≥т€м-сиротам ≥ т.п. ќтже ми бачимо, що досить важко розмежувати грань м≥ж субТЇктивним ≥ обТЇктивним у репортерств≥.

¬ репортаж≥ визначним €вищем Ї сама под≥€, посл≥довн≥сть њњ розвитку. —лово репортера не орган≥зовуЇ, не веде д≥ю, але сл≥дуЇ за нею. –обота репортера, ведучого закадровий коментар, складна ≥ в≥дпов≥дальна. ¬≥н не маЇ нагоди, под≥бно газет€ру, роздумувати над кожним словом, кожною фразою, пот≥м перечитати св≥й матер≥ал, в≥дредагувати, Ђвиправитиї його. ¬≥н веде передачу Ђпо живомуї ≥ часто стикаЇтьс€ з неспод≥ваними ситуац≥€ми, знаход€чись нер≥дко в тому ж положенн≥, що ≥ гл€дач: так само вражаючись, так само Ђхвор≥ючиї, €к ≥ сид€ч≥ б≥л€ телев≥зора. ѕ≥дготовка до репортажу зводитьс€ до збору попередн≥х в≥домостей про майбутню под≥ю, до написанн€ Ђзагот≥вокї, де були б ≥ €скравий образ, ≥ дотепна фраза.

ѕод≥€ недоторканна. Ќа нењ можна дивитис€, в нењ можна вдивл€тис€, але зм≥нити, адресуючи њњ гл€дачу, не можна. ѕ≥дкор€ючись лише своњй лог≥ц≥, в реальному час≥ ≥ простор≥, вона тече перед об'Їктивами ≥ м≥крофонами телев≥з≥йноњ техн≥ки. јле за кадром йде напружена, ч≥тко злагоджена робота, мало залежна в≥д того, чи йдуть кадри в еф≥р безпосередньо або ф≥ксуютьс€ на магн≥тну пл≥вку. ќператор у камер≥, режисер, ведучий монтаж, вид≥л€ють €к≥сь детал≥, прибирають Ђзайвеї Ц з тим, щоб гл€дач, у к≥нц≥ к≥нц≥в, побачив своЇр≥дну видовищно-звукову ≥нтерпретац≥ю под≥њ.

ќтже, в сучасному св≥т≥ репортаж Ї основним жанром тележурнал≥стики. « кожним днем в≥н все б≥льш ≥ б≥льш розвиваЇтьс€. —ьогодн≥ ≥снують р≥зн≥ типи ≥ форми репортажу, залежно в≥д €ких ви€вл€Їтьс€ авторська позиц≥€ журнал≥ста. «араз ми живемо в незалежн≥й демократичн≥й держав≥. ¬ часи –ад€нського —оюзу журнал≥ст не мав права ви€вл€ти свою позиц≥ю, журнал≥стика повн≥стю була залежна в≥д ≥деолог≥њ, влади. “епер все зм≥нилос€. “а через те, що ц≥ зм≥ни сталис€ не так давно (у 1991 роц≥), ще немаЇ ч≥ткого розум≥нн€ авторськоњ позиц≥њ журнал≥ста та €кихось критер≥њв њњ реал≥зац≥њ. „асто ще в≥дчутним залишаЇтьс€ вплив рад€нських час≥в на журнал≥стику, а саме вплив пол≥тики, влади. ∆урнал≥стика ще не стала повн≥стю незалежною ≥ обТЇктивною.

“аким чином, актуальною проблемою на сьогодн≥шн≥й день Ї авторська позиц≥€ в телев≥з≥йному репортаж≥, засоби ≥ ступ≥нь њњ вираженн€.

ƒо досл≥дженн€ ц≥Їњ теми зверталис€ так≥ вчен≥, €к ќ.  н€зЇв у своњх роботах Ђќснови тележурнал≥стики и телерепортажаї, Ђ∆урнал≥стика конфл≥ктуї, √.  узнецов, ¬. ÷в≥к, ј. ёровський у Ђ“елев≥з≥йн≥й журнал≥стиц≥ї, ¬. —аруханов в Ђјзбуц≥ телебаченн€ї. ќсобливо близько до проблеми авторства п≥д≥йшов —. ћуратов у робот≥ Ђћоральн≥ принципи тележурнал≥стикиї. ¬≥н прид≥лив увагу таким питанн€м, €к небезпечн≥сть ≥деолог≥зац≥њ, пол≥тична неангажованн≥сть, повнота ≥нформац≥њ, позиц≥€ журнал≥ста. јнал≥зував проблему факт≥в та точок зору: Ђ‘акты св€щенны, комментарий волен,ї - це, на його думку запов≥дь найб≥льш поважаючих себе ≥нформац≥йних телеслужб.  ≥м у своњй робот≥ Ђ“ехнолог≥€ створенн€ журнал≥стського творуї пише про функц≥ю авторського Ђ€ї та образ автора в журнал≥стському твор≥. ¬≥н пор≥внюЇ автора л≥тературного та журнал≥стського твору, анал≥зуЇ ≥ндив≥дуальн≥сть почерку найзнаменит≥ших журнал≥ст≥в, приход€чи до висновку, що:Ђ...творческа€ индивидуальность журналиста про€вл€етс€ и в особой манере письма, и в методах подачи информации, и в тематических ориентаци€х, и в особенност€х авторского мировоспри€ти€, наконец, в выбираемой журналистом роли. ѕри этом мировоззренческие взгл€ды автора выражаютс€ через систему оценочных суждений, через нравственные представлени€, через идеи и т. д.ї  ≥м у своњй книз≥ пише про публ≥цистику, € ж у своњй робот≥ буду анал≥зувати проблему авторства в тележурнал≥стиц≥.

ќтже, обТЇкт досл≥дженн€ Ц авторська позиц≥€ в телев≥з≥йному репортаж≥. ѕредмет досл≥дженн€ Ц засоби та ступ≥нь вираженн€ авторського Ђ€ї в телерепортаж≥. ¬они зумовлюють мету роботи: визначити дозволений ступ≥нь присутност≥ авторства в телев≥з≥йному репортаж≥ та засоби вираженн€ авторськоњ позиц≥њ. ј дл€ дос€гненн€ мети ставимо так≥ завданн€:

Ц д≥знатис€, що загалом представл€Ї собою авторська творч≥сть;

Ц схарактеризувати особливост≥ факту €к основи журнал≥стського твору;

Ц досл≥дити вплив пол≥тики та ≥деолог≥њ на журнал≥стику;

Ц вивчити етичн≥ норми тележурнал≥стики.

–обота складаЇтьс€ з≥ вступу, двох розд≥л≥в: Ђјвторська позиц≥€ в журнал≥стському твор≥ї та Ђ‘ормуванн€ авторськоњ позиц≥њ п≥д впливом внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х фактор≥вї, висновку.

 

–озд≥л перший. јвторська позиц≥€ в журнал≥стському твор≥

ќбраз автора €к загальнолюдська категор≥€

јвторська творч≥сть Ч ф≥гурально виражаючись, глибоко ≥нтимний процес стаб≥л≥зац≥њ роботи мозку, повТ€заний ≥з створенн€м €когось авторського продукту у форм≥ допускаючого коп≥юванн€ ≥ тиражуванн€ твору. „ерез високу конкурентну агресивн≥сть творчоњ особи авторство не може бути груповим за вин€тком участ≥ в багаторолев≥й соц≥альн≥й гр≥ типу телебаченн€ з розпод≥лом ролей актора, кореспондента, модератора, оператора, режисера, сценариста ≥ т.д. ќсоблив≥сть творчоњ особи така, що виникаюч≥ в процес≥ релаксац≥њ мозку €к вторинний продукт ≥дењ укуп≥ з формою њх виразу можуть ви€витис€ неповторними, але при нагод≥ њх ф≥ксац≥њ ≥ документуванн€, наприклад, у вигл€д≥ екранного або л≥тературного тексту, можуть викликати аналог≥чний ефект ЂзаспокоЇнн€ї тривожноњ св≥домост≥ вже при сприйн€тт≥ €к витв≥р мистецтва ≥ не т≥льки у самого автора. —кладна лог≥чна конструкц≥€ згортаЇтьс€ в надкороткий вираз ‘едора ƒостоЇвського Ђ раса вр€туЇ св≥тї, оск≥льки альтернативний шл€х особистого заспокоЇнн€ негативний, деструктивний дл€ сусп≥льства. ѕом≥тимо, що форма виразу ≥дењ б≥льш схильна до неповторност≥ ≥ ц≥нн≥ша за саму ≥дею в завершеному твор≥ (≥дењ еволюц≥онують паралельно ≥ легко запозичуютьс€), тому людин≥ творчого настрою рекомендуЇтьс€ записувати все ≥ в≥дразу, нав≥ть те, що в≥н сам не в змоз≥ оц≥нити. « другого боку, спроба творити на замовленн€ може викликати негативну емоц≥йну реакц≥ю в≥дторгненн€ у автора в≥дносно свого твору, тому ≥ необх≥дний ≥нститут продюсерства. Ќеобх≥дний не Їдиний продюсер в рол≥ отакого плантатора на зн≥мальному майданчику або в рол≥ диктатора л≥тературноњ поденщини, а саме висококонкурентний ≥нститут з механ≥змом рейтинговоњ осв≥ти.

Ѕагаторолеву гру створила людська конкурентн≥сть, прагненн€ до самовираженн€ Ч розрахунку або ц≥леспр€мованост≥ у використовуванн≥ непередбачуваноњ творчоњ агресивност≥ не було. ѕрестиж авторства п≥дн€в все той же авторський початок ≥ в результат≥ де€ка технолог≥чн≥сть понизила р≥вень стих≥йност≥ творчост≥. “ак само, €к це в≥дбулос€ з типолог≥Їю “ЅЦжанр≥в, типолог≥€ авторства в≥дображаЇ ускладненн€ ≥ р≥зноман≥тн≥сть його тип≥в. ѕричому типолог≥ю авторства можна допустимо будувати по Ђеволюц≥йному походженнюї твору €к авторського продукту. ћожна вид≥лити тип твору власне авторський, комп≥л€тивний ≥ версиф≥кац≥ю. ўо може бути оц≥нено ≥ в критиц≥, але у будь-€кому випадку остаточною в≥дпов≥ддю на питанн€ про тип твору Ї його дол€ п≥сл€ публ≥кац≥й ≥ в≥дчуженн€ в≥д авторського початку. Ќайб≥льш непередбачувана дол€ першого типу, так≥ твори част≥ше можуть ви€витис€ передчасними, невчасними або взагал≥ позачасовими, ви€витис€ зовн≥ моди, ≥ дл€ касового усп≥ху вимагають менеджерського комерц≥йного Ђрозкручуванн€ї Ч це перш за все продукт некогерентного пошуку, розробка проблемного пол€ ≥ тематичного простору. ÷≥каво, що у власне авторському тип≥ авторства можна вид≥лити своЇр≥дн≥ аналоги двох статевих тип≥в (що схоже на р≥зницю у вадах розвитку, описаних дл€ хлопчик≥в ≥ д≥вчаток) Ч абсолютно непередбачуван≥ форми ≥ вар≥ац≥њ, п≥дказан≥ еволюц≥йним минулим. ≤нш≥ вказан≥ форми авторства б≥льш технолог≥чн≥ ≥ швидше дозвол€ють творити на замовленн€, ≥нод≥ представлен≥ €к перенесенн€ сюжету на ≥нш≥ нос≥њ тексту або €к переписуванн€ з використанн€м ≥нших образотворчо-виразних засоб≥в. ¬ерсиф≥кац≥€ (екран≥зац≥€, переклад кино- в телеверсию) ≥ комп≥л€ц≥€ завжди Ђзнайде своњх читач≥вї, розширить аудитор≥ю, але ≥ св≥т швидше за все не переверне. ”сп≥х комп≥л€ц≥й може бути обумовлений новою в≥льною н≥шею, €к попул€рн≥сть ≈рнста ’ем≥нгуе€ в —–—– Ч масовий рад€нський читач не був знайомий з класиками запозичених њм жанр≥в, тут читали твори ƒжона ƒос ѕасоса ≥ ‘ренсиса —котта ‘≥тцджеральда т≥льки фах≥вц≥ ≥ нечисленний ел≥тарний прошарок, €ким м≥г бути доступний або л≥тературний американ≥зований англ≥йський або ранн≥ раритетн≥ переклади. ¬ар≥анти версиф≥кац≥њ Ч парод≥€, наприклад, комед≥йна на траг≥чне або навпаки, також використовуванн€ €к фабули б≥ограф≥њ в≥домоњ особи, коли сюжет наповнюЇтьс€ зг≥дно фантаз≥њ автора. «устр≥чаЇтьс€ €к би зворотний вар≥ант, коли автор вставл€Ї в тв≥р в≥дображенн€ конкретних життЇвих еп≥зод≥в, виключаючи з них прив'€зку до конкретност≥ часу ≥ м≥сц€. √л€дацьке сприйн€тт€ зв≥льн€Їтьс€ в≥д кабали первинност≥ використаних автором образ≥в, але €кщо вони мали певний сенс, то саме на€вн≥сть значенн€ ≥ збер≥гаЇтьс€, саме так в≥дбуваЇтьс€ будь-€ка адаптивна еволюц≥€. Ќа екран≥ ж виходить те, що називаЇтьс€ Ђел≥тарне к≥ної або Ђк≥но не дл€ вс≥хї. ∆итт€ рад€нського пер≥оду в сприйн€тт≥ з ≥ншого часу здаЇтьс€ таким гротесковим, що прекрасний Ђфантастичний ф≥льмї можна скласти ц≥лком з конкретних життЇвих ситуац≥й, в≥дображаючи њх з≥ вс≥Їю можливою точн≥стю ≥ н≥чого не вигадуючи, €к це зробив ћихайло  ал≥к в останн≥й своњй робот≥ Ђ≤ повертаЇтьс€ в≥терї. ѕроте автор може користуватис€ вказаними прийомами, €к ≥ взагал≥ будь-€кими ≥ншими, що затрудн€ють гл€дацьке сприйн€тт€, дл€ штучного п≥двищенн€ ≥нтересу до своЇњ творчост≥ Ч в≥дома теорема з област≥ теор≥њ ≥нформац≥њ затверджуЇ, що на€вн≥сть перешкод (трудне сприйн€тт€) укуп≥ з надм≥рн≥стю (повторами) приводить до р≥зкоњ пол€ризац≥њ безл≥ч≥ гл€дач≥в. “обто аудитор≥€ €к би розвалюЇтьс€ на тих, що захлинаютьс€ в≥д захопленн€ ≥ що плюють у б≥к екрану, причому аж≥отаж з приводу твору може складати Їдину мету його автора. ≤снуЇ майже протилежний механ≥зм створенн€ важкодоступного дл€ ≥нтерпретац≥њ екранного продукту, що тепер модно позначати неолог≥змом Ђв≥ртуальнеї. —пос≥б вт≥м ц≥лком старий Ч спроба в≥дображенн€ внутр≥шньоњ образноњ мови людського мозку обминувши реальн≥сть. –еальн≥ образи можуть бути використан≥ ≥ служать або дл€ створенн€ своЇр≥дного потойб≥чного ефекту, або буквально €к €кесь обрамленн€ не вс≥м доступного зм≥сту. “ак, наприклад, зроблений ф≥льм Ђѕарад планетї, причому под≥бн≥ твори, хай вони далеко не вс≥м ц≥кав≥ ≥ насилу п≥ддаютьс€ об'Їктивн≥й критичн≥й оц≥нц≥, але у в≥дображенн≥ внутр≥шнього образного людського св≥ту з њх допомогою мистецтво дос€гаЇ набагато б≥льших усп≥х≥в ≥ точност≥, н≥ж строг≥ лабораторн≥ досл≥дженн€ ≥ науков≥ теоретичн≥ побудови. ѕри одн≥й ≥стотн≥й умов≥ Ч €кщо тв≥р не штучно, але д≥йсно Ї витвором мистецтва. “обто несе хоч ≥скру авторського таланту, чи€ на€вн≥сть або в≥дсутн≥сть не маЇ пр€моњ залежност≥ в≥д типу авторськоњ творчост≥ або використанн€ окремого жанру.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 393 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒаже страх см€гчаетс€ привычкой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

721 - | 582 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.059 с.