Прокурор і адвокат виконують різноманітні процесуальні функції. Проте, незважаючи на протилежні позиції, між ними можливі й обов'язкові нормальні ділові взаємовідносини. Основу цих взаємовідносин складає загальна для прокурора і захисника мета діяльності - надавати допомогу у здійсненні правосуддя, у встановленні істини в справі. Взаємовідносини, що складаються між адвокатом і прокурором, повинні будуватися на дотриманні кожним із них наданих прав і обов'язків, на розумінні завдань суду.
Існують різні форми спілкування між прокурором і захисником у суді:
- контакт ситуаційно-діловий, що здійснюється для вирішення конкретного завдання судового розгляду;
- контакт статусно-рольовий, який підкреслює соціальну роль осіб, що спілкуються;
- контакт пізнавально-оціночний. У судовому розгляді і прокурор і захисник подають суду свої докази, розкривають причини вчинення злочину, дають психологічну характеристику підсудному;
- контакт міжособистісний - спілкуються особистості, які певним чином ставляться один до одного, відчувають симпатії або антипатії, намагаються вплинути один на одного.
Таким чином, спілкування між прокурором - державним обвинувачем і адвокатом - захисником у суді носить складний, багатосторонній характер і є психологічно насиченим актом. Щоб спілкування сприяло виконанню завдань правосуддя, корисно притримуватися окремих психологічних правил:
- у відношеннях прокурора і адвоката в суді повинна бути постійна підтримка внутрішньої установки на встановлення істини і реалізації принципу соціальної справедливості;
- відмова від демонстрації своєї переваги. Демонстрація переваги одним із них завжди помічається суддями, громадянами, які знаходяться в залі засідань і, як правило, сприймається ними негативно;
- врахування обвинувачем і адвокатом наслідки сказаних ними слів поведінки. Мається на увазі неприпустимість відповідей на заперечення, зауваження, репліки одного з них у грубій, недоброзичливій формі;
- увага до співрозмовника і до того, що він говорить. Завдання учасників судового розгляду - слухати, вивчати, розуміти, оцінювати;
- активне слухання, яке також обумовлює відносини між захисником і прокурором. Невміння слухати відсутність прагнення до розуміння знижує ефективність ділового спілкування;
- стримування емоцій. Зайва емоційність і нестриманість може розпалити атмосферу у відносинах не тільки між зазначеними особами, але й у залі судового засідання в цілому;
- вивчення опонента й врахування у взаємовідносинах його індивідуально-психологічних особливостей. Дане правило дає можливість прокурору і захиснику більш гнучко вести діалог, брати участь у судових суперечках. Успіх у вивченні іншої людини залежить від особистої підготовленості прокурора і захисника до психологічного спостереження.
- підпорядкування спілкування між прокурором і адвокатом щодо вирішення ними завдань правового виховання. Елементи виховання інших людей у діях, поведінці і словах прокурора і захисника виявляються з моменту їхньої появи в залі до закінчення засідання суду.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТОГО ПИТАННЯ. Отже, взаємовідносини між прокурором - державним обвинувачем і адвокатом - захисником у суді при розгляді будуються на строгому розумінні ними покладених на них завдань, наданих кожному з них прав і на дотриманні норм службової етики і психолого-педагогічної тактовності.
Гармонічна побудова взаємовідносин між державним обвинувачем і захисником, які щонайкраще відповідають вимогам культури, поваги, психолого-педагогічного такту - серйозна й суттєва передумова підвищення виховного впливу судового розгляду на всіх його учасників.
