Суб’єктів банківської системи, небанківські фінансово-кредитні та контрактні інститути відносять до активних учасників фінансового ринку і їх називають активними посередниками – це учасники, що мають свою інфраструктуру, функціональні особливості, мету діяльності. До пасивних учасників фінансового ринку відносять посередників депозитарно-клірингової системи. Це юридичні особи, які безпосередньо не проводять емісії, не вкладають коштів у цінні папери, але роблять розрахунки та реєструють рух цінних паперів. До них належать реєстратори угод із цінних паперів, які повідомляють емітентам та інвесторам про стан фондового ринку та рух їхніх цінних паперів і депозитарій – юридична особа, професійний учасник, який спеціалізується виключно на веденні депозитарної діяльності і може здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі публічного акціонерного товариства (ПАТ) в Україні було створено Національний депозитарій.
Національна депозитарна система – єдина функціональна система, що об’єднує учасників ринку, які займаються депозитарною діяльністю, а також забезпечують обіг бездокументарних цінних паперів в межах національного ринку.
Національна депозитарна система складається з прямих і непрямих (опосередкованих) учасників. Прямі учасники поділяються на два рівні: верхній рівень – це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів; нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. Опосередковані учасники – організатори торгівлі цінними паперами, банки, торгівці цінними паперами та емітенти. Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:
стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами; ·
уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами; ·
відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах; ·
реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів; ·
акумулювання доходів за цінними паперами, взятими на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками; ·
розробка, обслуговування і підтримка комп’ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах та ін.
Кліринговий депозитарій – юридична особа, яка має дозвіл ДКЦПФР на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.
При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду.
Основними видами депозитарної діяльності є:
- зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;
- кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; - ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;
- обслуговування застави та позики цінних паперів;
- підтримка комп’ютеризованих систем виконання угод, які укладаються на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі (ТІС);
- надання консультаційних та інформаційних послуг своїм клієнтам тощо.
Кліринг передбачає отримання, звіряння та поточні оновлення інформації, підготовку бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод з цінними паперами, визначення взаємних вимог та зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Кліринг і розрахунки класифікують залежно від виду біржового активу та рівня централізації. За рівнем централізації розрізняють кліринг окремої біржі (між членами клірингової палати та між членами біржі), міжбіржовий та міжнародний кліринг. Функціями біржового клірингу та розрахунків є: забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (передача й отримання інформації про угоду, її перевірка і підтвердження, реєстрація угоди); облік зареєстрованих угод; залік взаємних зобов’язань і платежів учасників біржового ринку; гарантійне забезпечення біржових угод; організація грошових розрахунків та ін.
Кліринговий депозитарій для виконання грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов’язаний користуватися послугами, які надають розрахункові банки згідно з договором.
Розрахунковий банк – це банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами.
Зберігачі –це комерційні банки або торгівці цінними паперами, які на підставі ліцензії зберігають цінні папери на рахунках, обслуговують їх обіг та операції емітентів з цінних паперів. Виділення нижчого рівня депозитарної системи і надання можливості здійснення депозитарної діяльності зберігачам обумовлюється наявністю значної кількості випусків цінних паперів та їх власників, для повноцінного індивідуального обслуговування яких потужності депозитаріїв є недостатніми.
Реєстратори – це юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, які на підставі одержаної ліцензії спеціалізуються на веденні реєстраторської діяльності, що включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів.
Система реєстру власників іменних цінних паперів – це сукупність даних, зафіксованих у паперовій або безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних), що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі осіб, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім’я.
Реєстр власників іменних цінних паперів – це список зареєстрованих власників, складений на певну дату, із зазначенням кількості, номінальної вартості, категорії цінних паперів. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів можуть здійснювати емітенти або реєстратори за наявності дозволу, що видається ДКЦПФР.
ВИСНОВКИ З п’ятого ПИТАННЯ:
Національна депозитарна система – єдина функціональна система, що об’єднує учасників ринку, які займаються депозитарною діяльністю, а також забезпечують обіг бездокументарних цінних паперів в межах національного ринку.
Національна депозитарна система складається з прямих і непрямих (опосередкованих) учасників.
висновки З ТЕМИ:
Фінансові посередники відіграють важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування фінансового ринку. Розвиток інституційних інвесторів може мати позитивний вплив на економіку України через сприяння ефективному перерозподілу капіталу та розширення пропозиції інвестиційних ресурсів. Також це має розширити можливості економічних агентів щодо залучення додаткових коштів для розвитку з одного боку та посилити стимули для їх ефективного використання з іншого.
