Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬ол€ до житт€ї ј. Ўопенгауера




Х ѕершим виступом, антитезою рац≥онал≥стичн≥й традиц≥њ стала твор≠ч≥сть представник≥в так званоњ Ђф≥лософ≥њ житт€ї. њхн€ ≥ррац≥онал≥стична демонстрац≥€ проти спогл€дального рац≥онал≥зму отримала назву Ђбунт проти розумуї.

Х ¬идатний представник цього напр€му јртур Ўопенгауер (1788-1860 pp.) народивс€ в заможн≥й с≥м'њ в ƒанц≥гу (Ќ≥меччина). Ѕатьки сварилис€, пот≥м роз'њхались, ≥ це, звичайно, в≥дбилос€ на психолог≥њ майбутнього мислител€. ѕроте осв≥ту Ўопенгауер здобув ірунтовну. «авд€ки матер≥-письменниц≥ серйозно вивчав стародавн≥ мови, а в Ѕерл≥нському ун≥верситет≥ Ч ф≥лосо≠ф≥ю, €ку викладали ‘≥хте ≥ ЎлейЇрмахер. «ац≥кавивс€ принципом ф≥хте≠анського суб'Їктив≥зму та ≥де€ми Ўелл≥нга про свободу вол≥. Ўопенгауер мав злопам'€тний характер, його честолюбство ≥ прагненн€ до слави упро≠довж тривалого часу залишалис€ незадоволеними. ѕронизаний егоцентриз≠мом, зосереджений на власному Ђяї, в≥н з особливою люттю нападав на √егел€, оптим≥стичний пафос ф≥лософ≥њ €кого суперечив усьому складов≥ шопенгауер≥вського мисленн€.  урс, €кий викладав Ўопенгауер у Ѕерл≥нсь≠кому ун≥верситет≥ (в т≥ ж години, коли лекц≥њ читав √егель), усп≥ху не мав. …ого в≥дв≥дувало не б≥льше дес€ти чолов≥к. √оловна прац€ Ч Ђ—в≥т €к вол€ ≥ у€вленн€ї - залишилас€ поза увагою, видавець зазнав збитк≥в, ≥ б≥льша частина тиражу перетворилас€ на макулатуру. ¬се це викликало ≥ посилю≠вало презирство до людей, €к≥ здавалис€ не г≥дними його. Ђ нига Ч це дзеркалої, Ч вважаЇ Ўопенгауер, Ч коли осел дивитьс€ в нього, в≥н не може побачити в ньому ангелаї. ѕ≥сл€ невизнанн€ в Ѕерл≥н≥ Ўо≠пенгауер перењжджаЇ до ‘ранк≠фурта-на-ћайн≥, де веде житт€ холост€ка, вважаючи, що Ђодру≠житис€ Ч це позбутис€ полови≠ни своњх прав ≥ подвоњти своњ обов'€зкиї. ≈гоцентризм призво≠дить до в≥дчуженн€ в≥д людей, €ких в≥н ненавидить ≥ називаЇ Ђдвоногою породою мавпї.

” 50-х роках XIX ст. ставлен≠н€ до Ўопенгауера почало зм≥нюватись, бо його основн≥ ≥дењ уже в≥дпо≠в≥дали Ђновому часов≥ї, про €кий ран≥ше мр≥€в ф≥лософ. ¬≥н стаЇ в≥домим, –≥хард ¬агнер надсилаЇ йому прим≥рник своЇњ тетралог≥њ Ђ ≥льце Ќ≥белунг≥вї з дарчим написом, у н≥мецьких ун≥верситетах вивчаЇтьс€ його ф≥ло≠софська система. Ўопенгауер з повним правом може сказати: Ђ ≥нець мого житт€ став св≥танком моЇњ славиї. …ого творч≥сть мала суттЇвий вплив на св≥тогл€д багатьох письменник≥в, зокрема ј. “олстого. ≈рудиц≥€ та л≥те≠ратурна майстерн≥сть, характерн≥ дл€ творчост≥ Ўопенгауера, зрештою на≠дали попул€рност≥ ф≥лософськ≥й теор≥њ мислител€.

Ўопенгауер виходить з того, що кант≥вському терм≥ну Ђ€вищеї проти≠ставл€Ї терм≥н Ђу€вленн€ї, €кий об≥ймаЇ все, що дано нам у чуттЇвому сприйн€тт≥. —в≥т ≥снуЇ т≥льки €к у€вленн€. ћатер≥альний св≥т - не що ≥нше, €к св≥т €вищ, ≥ його вивчаЇ наука. Ђ—в≥т €к у€вленн€ї - це суб'Їктивно-≥деал≥стична ≥нтерпретац≥€ рац≥онального п≥знанн€, дискредитац≥€ Ўопенгауером об'Їктивного наукового мисленн€. ¬≥н вважав, що наукове св≥торо≠зум≥нн€ ≥люзорне, класична ф≥лософ≥€ Ч Ђшарлатанствої, а д≥алектична лог≥ка Ч Ђжонглюванн€ абстрактними формуламиї.

ќтже, св≥т ≥снуЇ ост≥льки, оск≥льки ми його у€вл€Їмо. “аким чином, в≥дбуваЇтьс€ перех≥д з≥ св≥ту Ђ€к у€вленн€ї у св≥т Ђ€к волюї. Ќа думку Ўопенгауера, помилкою вс≥х ф≥лософ≥в було те, що основним ≥ первинним моментом душ≥, тобто внутр≥шн≥м, духовним житт€м людини вони вважали мисленн€ ≥ висували його на перший план. Ќасправд≥ ≥стина про€вл€Їтьс€ лише у раз≥ п≥дходу до нењ не з зовн≥шнього боку, а з внутр≥шнього, тобто зовн≥шньому досв≥дов≥ ≥ рац≥ональному п≥знанню, €ке базуЇтьс€ на ньому, протиставл€Їтьс€ внутр≥шн≥й досв≥д, що Ї основою ≥ррац≥онального ос€г≠ненн€ Ђречей у соб≥ї. Ќе в мисленн≥, а в бажанн≥ (хот≥нн≥) суб'Їкт виступаЇ сам по соб≥, розкриваючи свою внутр≥шню сутн≥сть - волю, €ка Ї прин≠ципом суб'Їктивност≥, на в≥дм≥ну в≥д п≥знанн€ €к принципу об'Їктив≠ност≥. ¬ол€ - первинна, незалежна в≥д п≥знанн€, €ке Ї вторинним, в≥докрем≠леним в≥д вол≥. ¬ол€ розум≥Їтьс€ €к ун≥версально-косм≥чний феномен, а кожна сила в природ≥ Ч €к вол€. ќтже, об'Їктивному п≥знанню протистав≠л€Їтьс€ ≥ррац≥ональне п≥знанн€, €ке вводить у недос€жний ≥ншим чином св≥т. ћова йде не про ≥нтелектуальну ≥нтуњц≥ю, а про безпосередню само≠св≥дом≥сть, про ≥нтуњц≥ю, €ка маЇ справу не з зовн≥шн≥м св≥том, а з Ђбутт€м у соб≥ї того, що саме по соб≥ Ї Ђ≥нтуњтивнимї.

 ожне пон€тт€, думка - лише абстракц≥€. «в≥дси декарт≥вське Cogito ergo sum (Ђя мислю, отже, ≥снуюї) Ўопенгауер зам≥нюЇ Volo ergo sum (Ђя хочу, отже, ≥снуюї). ¬ бажанн≥ суб'Їкт виступаЇ сам по соб≥, роз≠криваючи свою внутр≥шню сутн≥сть - волю, €ка Ї принципом суб'Їктив≠ност≥, на в≥дм≥ну в≥д п≥знанн€ €к принципу об'Їктивност≥.

ќсновною рисою вченн€ Ўопенгауера Ї в≥докремленн€ вол≥ в≥д п≥знанн€. ¬ол€ первинна, незалежна в≥д п≥знанн€, €ке Ї вторинним, незалежним в≥д вол≥. «≥ св≥том €к з у€вленн€м маЇ справу п≥знанн€, а св≥т €к вол€ не п≥д≠л€гаЇ п≥знанню, в≥н - р≥зноман≥тний, невим≥рний, ≥нтуњтивний.  ожний ор≠ган≥зм, у тому числ≥ й людське житт€, Ї н≥чим ≥ншим, €к розкритт€м вол≥. Ќа противагу √егелю, Ўопенгауер висуваЇ тезу: Ђ”се д≥йсне не≠розумне, все нерозумне д≥йснеї. ƒ≥€ти розумно ≥ д≥€ти морально, вважаЇ мислитель, - це дв≥ несум≥сн≥ реч≥. ” вол≥ сво€ власна необх≥дн≥сть, вона не визначаЇтьс€ розумом ¬ол€ Ї першим ≥ перв≥сним, виконуЇ роль верш≠ника, €кий пришпорюЇ кон€. ”н≥версальний обТЇкт вол≥ Ч Ђвол€ до жит≠т€ї. ѕерше правило вол≥ до житт€ Ч ≥нстинкт самозбереженн€, €кий веде до егоњзму, що Ї джерелом ус≥х вчинк≥в людини.  ожний вчинок Ї егоњстичним. Ђяї ≥ Ђегоњзмї - це одне ≥ те ж, вони тотожн≥: €кщо зникне останн≥й, не буде ≥ першого. Ўопенгауер розр≥зн€Ї два види егоњз≠му: один, €кий хоче власного добра, ≥ другий - г≥пертрофований, злости≠вий, €кий хоче чужого гор€.

” своњх етичних погл€дах Ўо≠пенгауер висуваЇ Ђ≥деал безд≥€ль≠ност≥ї, самозреченн€, поза€к щас≠т€ - завжди утоп≥чне, ≥люзорне, ≥ гонитва за ним робить людину нос≥Їм ус≥х моральних недол≥к≥в.

Ўопенгауера називають ф≥ло≠софом Ђсв≥товоњ скорботиї, ос≠к≥льки в навколишньому св≥т≥ в≥д≠буваютьс€ в≥чн≥ повторенн€ тра≠г≥чних стан≥в, у €ких винуватцем Ї вол€. —кладовою частиною Ђтраг≥чноњ д≥алектикиї Ўопенгауера Ї пон€тт€ вини —в≥товоњ ¬ол≥. ¬иникненн€ ¬сесв≥ту ≥ житт€ в ньому - це стих≥йно неусв≥домлене, а пот≥м усв≥домлене гр≥хопад≥нн€, що т≥льки частково виправдовуЇтьс€ стражданн€ми, €к≥ випа≠ли на долю тих, хто живе в св≥т≥. ¬их≥д мислитель вбачаЇ в тому, щоб лю≠ди спр€мували притаманну њм життЇву енерг≥ю €к проти самоњ ц≥Їњ енер≠г≥њ, так ≥ проти њњ джерела - —в≥товоњ ¬ол≥. Ќайвищ≥ про€ви ¬ол≥ сл≥д обернути на боротьбу проти њњ €дра, тобто феномен вол≥ повинен знищити саму ¬олю (наприклад у природ≥ б≥льш розвинут≥ ≥стоти, хижаки, знищу≠ють менш розвинутих - травоњдних). як цього дос€гти? Ќасамперед необ≠х≥дно засобами ф≥лософського п≥знанн€ ви€вити завданн€, €к≥ сто€ть перед людьми, пот≥м Ч подолати два етапи самознищенн€ ¬ол≥.

ѕерший - естетичне спогл€данн€;

другий Ч моральне самовдосконаленн€, завд€ки €кому в≥дбуваЇтьс€ зм≥на повед≥нки в потр≥бному напр€мку.

Х Ўопенгауер через свою ≥дейну багатоман≥тн≥сть та ≥деолог≥чну неодно≠значн≥сть пост≥йно викликаЇ ≥нтерес ћи знаходимо у нього романтично-аристократичне презирство до пор€дк≥в сусп≥льства Ђчистогануї, ворож≥сть до народних мас, передчутт€ майбутн≥х потр€с≥нь, €ких не уникнути бур≠жуазному сусп≥льству, усв≥домленн€ загальних недол≥к≥в ≥ндустр≥альноњ ци≠в≥л≥зац≥њ в будь-€кому њњ конкретному про€в≥, знев≥ру в те, що може знайт≠ис€ така соц≥альна сила, €ка забезпечить сусп≥льний прогрес ¬ епоху оч≥ку≠ванн€ €дерного та еколог≥чного апокал≥псиса невизначен≥сть ≥ невпевнен≥сть виникають у досить широких к≥л ≥нтел≥генц≥њ, що й пробуджуЇ почутт€ ≥ настроњ, €к≥ хвилювали великого песим≥ста упродовж усього житт€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-04; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 365 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

739 - | 563 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.