Якщо в класичному менеджменті організація – це систематизоване, свідоме об’єднання дій людей для досягнення певних цілей, то організація соціальної сфери(соціальна система, організація, яка здійснює соціальну роботу, соціальна служба тощо) – це систематизоване, структуроване, публічне, свідоме об’єднання дій людей для досягнення ефективного результату в розв’язанні соціальної проблеми в контексті мети соціальної роботи.
Соціальні властивості організацій соціальної сфери отримання ресурсів від зовнішнього середовища (напр., громади міста) та оптимальне використання ресурсів власне соціальної роботи; виробництво соціальної послуги або надання соціальної допомоги; збільшення ресурсів клієнта та ресурсів громади.
Правила розуміння компонентів соціальної служби як організації:
1. Компоненти соціальної служби, які виступають в межах організації зв’язаними попарно, функціонують і як єдине ціле.
2. Мінімальні зміни в одному з компонентів призведуть до змін в інших компонентах.
3. Вплив зовнішнього середовища на кожний із компонентів є непрямим, тоді як на організацію в цілому цей вплив є безпосереднім (прямим).
Основні складові організації та закономірності їх взаємозв’язку:
- зовнішнє середовище (громада, оточення, партнери, конкуренти)
Оточення буває різним за своєю складністю, здатністю сприяти конкурентоспроможності організації.
- призначення (мета)
Призначення або мета соціальної служби певною мірою визначає головні завдання, які потрібно виконати, а також визначає, які технологічні та кадрові ресурси необхідно залучати до цього.
Передумови визначення мети:
· Визначення ознак, реєстрація індикаторів проблеми: отримання інформації, яка свідчить про необхідність певних змін.
· Аналіз ситуації: проведення аналізу сильних і слабких сторін організації, зовнішніх можливостей і загроз, їх взаємозв’язків.
· Опис (формування) проблеми: що, де, як, чому, з якої причини виникло, чому це погано, до чого може призвести, якщо не вирішити проблему?
- Проектування соціальної послуги (планування роботи).
- Структура служби.
На відміну від планування роботи, при плануванні структури соціальної служби увага зосереджується, насамперед, на загальному розподілі влади та повноважень, обробці інформації, визначення ролі тих, хто може приймати рішення у межах організації, на тому як будуть пов’язані між собою окремі виробничі групи, підрозділи.
Структура і побудова соціальної служби мають відповідати її призначенню, стратегії, технологічному рівню та оточенню.
- міжорганізаційні відносини;
У міру того, як виникає складність щодо оточення сфери надання соціальних послуг і прискорюються темпи змін, ключовим елементом стратегії багатьох соціальних служб є формування відносин між співробітниками.
- зміни (оновлення. інновації та новаторство)
Насьогодні, як ніколи, соціальні служби покликані розвивати свою здатність до змін, інновацій та новаторства. Вони можуть відрізнятися функцією, яку виконує певна організація в системі соціального обслуговування, допомогою, захистом тощо. Для більшості соціальних служб здатність працювати творчо та керувати змінами, а також уміння бути новаторами, є ключем для довголіття.
- стратегічні питання.
Існує багато стратегічних рівнів: від ролі організації в суспільстві в цілому до конкретних ділянок роботи чи соціального обслуговування, які організація обирає для себе.
Висновок: таким чином, менеджмент соціальної роботи – це управління, але управління імовірною системою – організацією, що в умовах протиріч (існують, динамізують, накопичуються, трансформуються), спрямоване на досягнення цілей соціальної роботи.
Об’єктом управлінської діяльності в закладі соціальної роботи є організація.
Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної цілі. За наявністю однієї цілі така організація називається простою, за наявністю кількох – складною.
Соціальні властивості організацій:
1. Організація утворюється як інструмент вирішення суспільних завдань, засіб досягнення цілей, тому на першому плані при її вивченні постають такі проблеми, як з’ясування її цілей і функцій, ефективності результатів, мотивацій і стимулювання персоналу.
2. Організація є сукупністю соціальних груп, статусів, норм, відносин, лідерства, згуртованості, конфліктності.
3. Організація об’єктивується як безособова структура зв’язків і норм, детермінована адміністративними і культурними факторами. Предметом аналізу організації в загальному розумінні виступає цілісність, побудована ієрархічно, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем.
Література:
1. Безруких М. Что могут родители сделать для того, чтобы сгладить у детей отрицательные последствия школьньїх трудностей? //Все для вчителя. – 1997 - №8. - С.23-24
2. Горностай П. Психологічнй основи рольової реабілітації:
3. Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття. Науково-методичний збірник. У 2ч. - 4.1. - К, 1998. - С.149-15
4. Дзюбко Л., Панок В. Діагностика становища особистості підлітка в структурі взаємин класу. // Все для вчителя. – 1998. - №3-4. - С.6-7
5. Конфлікти в сумісній діяльності /Логинін Г.В., Сьомій С.В. - К, 1997. - 95с.
6. Маковська Н. Парадокси спілкування. Сценарій розважальної програми для учнів 7-8 класів. //Все для вчителя. – 1998. - №8. - С.37-38.
7. Молодь і дозвілля (теорія, методики і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання). Випуск II. - К, 1996. - 208с.
8. Степанова В. Психология трудных школьников. // Все для вчителя. – 1997. - №19-20. - С.42.
9. Струманський В. Педагогічна пропедевтика асоціального змісту наркотичної ситуації в учнівському середовищі. // Рідна школа. – 1997. - №9. - С.23-27
10. Головенко В.А. Молодіжний рух в Україні: історія та сьогодення. // Рідна школа. - 1993. - № 5. с. 15 - 17.
