Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.

Інтуіція - це раптова, вірна здогадка про таке, що логічно не випливає із попередніх міркувань. Це – форма безпосереднього знання, що зумовлена величезним попереднім досвідом і проникливим розумом вченого. Інтуіція розширює можливості наукового пізнання, доповнюючи собою логічне (дискутивне) мислення. Разом з тим інтуітивна і логічна форма мислення суттєво відрізняються між собою. Якщо інтуітивно отримані знання у своїй більшості вважаються істинними завдяки їх очевидності, поза застосуванням логічних доведень, то дискутивне мислення характеризується логічністю, системністю, послідовністю, доказовістю. Платон трактував її ідеалістично. Ідеал. – І. - особл. засіб безпосереднього знання і утворення абстракцій, які не можуть бути поясненіні емпірично, ні теор. Середньовічча – І. є засобом пізнання Бога. Декарт і раціоналісти розгл-ли її як прояв пізнавальних здібностей Л., властивість розуму. Локк – І. спрямована на пізнання не зовн., а внутр. світу. Ідеалісти створили напрям інтуітивізм (Пуанкаре, Бергсон) – І. – певне надчуттєве раціон. Прозріння, безпосереднє сприйняття розумом світу. Фіхте – І. створює не тільки наші знання, але й самі предмети. Матер. - інтуїтивне знання виникає завдяки складному комплексу псих. процесів, якими здійснюється людська пізнавальна діял-сть. Ознаки її: безпосередність, самоочевидність, раптовість, алогічність. Раптове інтуїтивне знання може з’явитись як наслідок привалого пізнавального процесу. Це момент мислення, коли істина осягається, оминаючи багато ланок в ланцюгу процесу пізнання.

Як логіко-дискутивний, так і інтуїтивний спосіб пізнавального осягнення реальності спрямовані на розкриття чогось “прихованого” від безпосереднього погляду, але розкриття здійснюється по-різному. Логічне передбачення, на думку М.Борна, є аналітичним передбаченням, а інтуіція є синтетичним передбаченням.

Відмінність між логічним і інтуітивним відкриттям полягає в тому, що перше відкриває елементи вже відомої людині сфери буття, друге – самі ці сфери буття, створюючи фундамент для логічних відкриттів.

1 з форм логічн. Пізнання є судження – форма мислення, у якій дещо стверджується або заперечується про предмети, їх власт, відношення і зв’язки. Судження є істинним або хибним. Скл-ся з 3х ел-тів: 1)поняття про предмет думки; 2) про власт. предмета думки; 3) зв’язки, яка відображає відношення між предметом та його власт. Мовною формою реальності судження, його матеріальною оболонкою є речення.

2.25. ЕМПIРИЧНИЙ I ТЕОРЕ­ТИЧ­НИЙ РIВНI ПIЗНАННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ЗА ПРЕДМЕТОМ, МЕТОДОМ І ФОРМАМИ ПІЗНАННЯ

Основою наукового пiзнання є його емпiричний рiвень. Характерною рисою такого дослiдження є його зв’язок iз чуттєвим сприйманням. Емпiричнi знання пов’язанi з такими елементами як емпiричнi факти i вiдношення, данi спостереження, покази приладiв, якi можуть бути записанi в протоколi, зведенi в таблицю чи поданi графiчно.

Важливим завдання емпiричного рiвня пiзнання є отримання статистичних даних про рiзнi тенденцiї його руху i розвитку. В статистичних даних знаходять свiй вияв, перш за все, кiлькiсна сторона об’єкта, що дослiджується, його властивостi i зв’язки.

Основними методами i формами емпiричного пiзнання є: спостереження, експеримент, моделювання i науковий факт.

Вищим за емпiричним рiвнем наукового пiзнання є теоретичний. На емперичному рiвнi вiдбувається накопичення та вивчення конкретного матерiалу, фактiв. На теоретичному рiвнi людиною пiзнається сутнiсть предметiв на рiвнi встановлення законiв i закономiрностей об’єктивної реальностi. Головними методами теоретичного пiзнання є: iндукцiя i дедукцiя; аналiз i синтез; iнтуiцiя; iдеалiзацiя; екстраполяцiя; гiпотеза; теорiя; наукове передбачення.

Аналiз — це розчленування цiлiсного предмета та складовi частини з метою їх всебiчного вивчення.

Синтез є методом пiзнання, змiстом якого є з’єднання ранiше видiлених частинi предмета в єдине цiле.

Iнтуiцiя — це раптова, вiрна здогадка про таке, що логiчно не випливає iз попереднiх мiркувань.

Гiпотеза — це такий спосiб мислення, який полягає у побудовi припущення про те чи iнше дослiджуване явище та у доведеннi цього припущення.

Теорiя — це система понять i уявлень про дiйснiсть, що створюється в процесi пiзнавальної дiяльностi.