Народонаселення - один із найважливіших природних чинників суспільного розвитку. Людина-головна дійова особа суспільного життя. Вона - його суб'єкт, рушійна сила й мета. Динаміку населення Землі вивчає спеціальна наука - демографія.
Порівняльні характеристики свідчать, що на початку раннього палеоліту населення Землі становило приблизно 100-200тис. чоловік. На початку пізньо-І о палеоліту налічувалось 1млн чоловік; на початку неоліту - 10млн, а наприкінці його - 50млн чоловік. Початок нашої ери позначений 230млн жителями планети. Протягом ХХ ст населення Землі збільшилося на 5 млрд. чол. З 1970-х років темпи приросту населення становили 2% на рік. При сучасних темпах росту до кінця ХХІст. чисельність населення на Землі становитиме 11-12млрд чоловік.
Люди розселені по планеті нерівномірно. Різні країни характеризуються також різною кількістю населення.
Демографічний вибух - так називають різке зростання населення в останньому столітті - підштовхнув до різного роду прогнозів, гіпотез, рекомендацій щодо обмеження дітонародження, регуляції цього процесу. Досить поширені теорії, що об'єднуються загальною назвою «мальтузіанство».Абсолютизуючи роль біологічного чинника в житті суспільства, Т.Мальтус сформулював закон, за яким населення має тенденцію збільшення в геометричній прогресії, а засоби до існування - лише в арифметичній. Останнє він обґрунтовував законом зменшення родючості грунтів в аграрному секторі виробництва й законом зменшення продуктивності виробничих витрат в промисловості. Через ці закони, за Т.Мальтусом, незважаючи на природні регулятори народонаселення - епідемії, війни, голодомор і т.ін., - настає абсолютне перенаселення, яке можна зупинити шляхом регламентації шлюбів та обмеження дітонароджу-ваності.
Демографічний чинник відіграє надзвичайно велику роль у суспільному житті. А.Сахаров справедливо ставить його на перше місце серед чинників, що, на його думку, визначатимуть світ у найближче десятиріччя. Надмірне населення може викликати великі суспільні труднощі. Проте й повільне зростання «людського фактора» може спричинити старіння нації, нестачу робочих рук. Демографічний чинник слід враховувати при розгляді будь-якої соціальної проблеми, бо він не є чимось зовнішнім, випадковим для суспільства, а постає як його внутрішній компонент, передумова та суб'єкт історичного процесу.
Надзвичайно актуальною є проблема народонаселення для України, де проживає близько 48 млн. чоловік. Середня густота населення - 84 чол. на км2. 3/4 населення України - українці, близько 21% -росіяни, 6% - інші національності. Більшість проживає в містах (66%). Сільське населення становить 34%.
ХХст. позначене надзвичайно глибоким драматизмом розвитку й колосальними втратами (близько 15 млн.) людських ресурсів України. Сучасна Україна без свідомого і цілеспрямованого фізичного винищування народу налічувала б щонайменше 100млн жителів.
Демографічний чинник України нині позначений знаком біди. Як пише С.Пла-чинда, фактично відбувається процес вимирання нації, що має закінчитися в 2040р. За народжуваністю Україна посідає останнє місце серед держав СНД, а за смертністю - одне з перших, зокрема висока дитяча та материнська смертність. 80% дітей України -хворі; 40тис. жінок не доношують вагітність. Соціологічні дослідження свідчать, що 60% заміжніх жінок воліли б мати одну-дві дитини, не більше. Надто важка ситуація виникла в сільських районах Херсонщини, Запоріжжя, Одеси.
Незважаючи на високу смертність людей в слаборозвинутих країнах Африки, Азії й Латинської Америки, кількість населення світу поступово збільшується, особливо за рахунок таких держав, як Китай, Індія, середньоазіатські республіки СНД тощо.
