Робочий стіл Windows. Основні об'єкти Windows. Поняття каталогу, файлу, основні типи файлів, поняття імені і розширення файлу у Windows. Прийоми роботи з мишею

Профіль: Оператор комп’ютерного набору

Питання І блоку

Основи роботи на ПК. Машинопис. Основи роботи в Internet

1. Апаратне забезпечення ПК.

2. Програмне забезпечення ПК.

3. Робочий стіл Windows. Основні об'єкти Windows. Поняття каталогу, файлу, основні типи файлів, поняття імені і розширення файлу у Windows. Прийоми роботи з мишею.

4. Діалогові вікна Windows. Елементи діалогових вікон.

5. Властивості Панелі задач. Головне меню Windows. Призначення основних пунктів.

6. Робота з файлами, папками і дисками у вікнах Мій комп’ютер та Провідник. Пошук файлів і папок у Windows.

7. Стандартні та службові програми Windows.

8. Клавіатура. Основні блоки та їх призначення.

9. Пошук інформації в Інтернет.

10. Створення та робота з поштовою скринькою.

Питання ІІ блоку

Технологія комп’ютерної обробки інформації

1. Призначення Microsoft Word, способи запуску, структура вікна.

2. Робота з декількома документами в текстовому редакторі Microsoft Word. Режими відтворення документа на екрані, зміна масштабу відтворення.

3. Зміна параметрів шрифтів і абзаців у текстовому редакторі Microsoft Word. Табуляція.

4. Використання списків і колонок у текстовому редакторі Microsoft Word.

5. Створення і робота з таблицями у текстовому редакторі Microsoft Word.

6. Вставка нумерації сторінок, створення буквиці, використання колонтитулів у документах Microsoft Word.

7. Вставка малюнків та малювання засобами Microsoft Word.

8. Вставка формул та діаграм у документи Microsoft Word.

9. Вставка спеціальних символів, відсутніх на клавіатурі, у документ Microsoft Word. Обрамлення і заливання абзаців. Рамка сторінок.

10. Підготовка документів до друку та друк документів у текстовому редакторі Microsoft Word.

Питання ІІІ блоку

Технологія комп’ютерної обробки інформації

1. Табличний процесор Microsoft Excel. Виклик програми, структура вікна.

2. Форматування електронної таблиці. Зміна числових форматів у табличному процесорі Microsoft Excel.

3. Виконання обчислень за допомогою формул у табличному процесорі Microsoft Ехсеl. Редагування і копіювання формул. Абсолютні і відносні адреси комірок.

4. Використання функцій у табличному процесорі Microsoft Excel.

5. Бази даних у Microsoft Excel. Використання Автофільтру та розширеного фільтру.

6. Побудова діаграм у Ехсеl.

7. Запуск програми Microsoft Access. Основні об’єкти БД. Способи проектування таблиць у Microsoft Access.

8. Створення зв’язків, запитів, форм та звітів у Microsoft Access.

9. Призначення Power Point. Технологія створення презентації.

10. Анімація. Довільний показ слайдів.

Відповіді до І блоку питань

Апаратне забезпечення ПК

Основні блоки IBM PC. Звичайно персональні комп’ютери IBM PC складаються з таких частин (блоків):

· системного блока (у ньому зберігаються внутрішні пристрої);

· монітора (або дисплея) - призначений для виводу на екран текстової і графічної інформації;

· клавіатури, що дозволяє вводити символи в комп’ютер;

· маніпулятора «миші» (призначений для запровадження команд).

В залежності від призначення розрізняють такі категорії ПК: офісний, ігровий, робоча станція, портативний.

Системний блок. Хоча з усіх частин комп’ютера системний блок виглядає найменш ефектно, саме він є в комп’ютері «головним».

Корпус визначає не тільки зовнішній вигляд системного блока, але задає певне розміщення материнської плати та інших вузлів ПК. Є корпуси з горизонтальним розміщенням материнської плати (desktop) та вертикальним розміщенням (tower).

На передній панелі є кнопка Power (живлення), Reset (перезавантаження), а також індикаторні лампочки, що символізують про включене живлення та роботу жорсткого диску.

У системному блоці розташовуються всі основні вузли комп’ютера, його внутрішні пристрої:

· системна плата, що керує роботою комп’ютера (мікропроцесор, оперативна пам’ять, контролери пристроїв і т.д.);

· блок живлення, що перетворює електроживлення мережі в постійний струм низької напруги, який подається на електронні схеми комп’ютера;

· накопичувачіна гнучких і жорстких магнітних дисках, на оптичних дисках;

· система вентиляції, що забезпечує необхідний температурний режим для мікропроцесора;

· додаткові вузли: дисковод для СD, звукова карта, внутрішній модем та інш.

Мікропроцесор. Найголовнішим елементом у комп’ютері, є мікропроцесор - невеличка (декілька сантиметрів) електронна схема, яка виконує всі обчислення й опрацювання інформації. У комп’ютерах типу IBM PC використовуються мікропроцесори різноманітних фірм. Більш ранні моделі комп’ютерів, як правило, були обладнанні процесорами фірми Intel. Вони мали таку класифікацію: 8088, 80286, 80386 (модифікації SX і DX), 80486 (модифікації SX, SX2, DX, DX2 і DX4). Сьогодні з’явилася величезна кількість різних моделей від різних виробників. Перерахуємо найбільше популярні з них:

Intel - Celeron, Pentium III, Pentium IV;

AMD - K5, K6, K6-2,K7.

Мікропроцесор складається з трьох основних частин:

· арифметико-логічний пристрій (АЛП);

· пристрій управління (ПУ);

· регістри.

АЛП призначений для виконання арифметичних та логічних операцій над даними. Дані беруться з регістрів пам’яті процесора.

ПУ настроює МП на виконання операцій у потрібному порядку, керує всім ходом обробки інформації згідно із заданим алгоритмом.

Регістри – це пристрій високої швидкодії, який призначений для зберігання даних, команд, кодів, що надходять із АЛП і ПУ.

Характеристики Мікропроцесора:

Тактова частота – це тривалість одного такту роботи МП. Однакові моделі мікропроцесорів можуть мати різну тактову частоту - чим вище тактова частота, тим вище продуктивність і ціна мікропроцесора. Тактова частота вказує швидкість виконання елементарних операцій всередині мікропроцесора. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (МГц). Часто тактова частота вказується слідом за моделлю мікропроцесора, наприклад Pentium/330 МГц.

Щорічно потужність мікропроцесорів подвоюється! («Закон Мура»).

Розрядність – це кількість розрядів у двійкових числах, які обробляє МП за один такт (8, 16, 32, 64).

Наявність вбудованої кеш-пам’яті. Для прискорення доступу до оперативної пам’яті використовується спеціальна кеш-пам’ять, що надшвидко діє, розташовується вона як би «між» мікропроцесором і оперативною пам’яттю і зберігає копії ділянок оперативної пам’яті, які найчастіше використовуються. При зверненні мікропроцесора до пам’яті спочатку проводиться пошук потрібних даних у кеш-пам’яті. Оскільки час доступу до кеш-пам’яті в декілька разів менше, ніж до звичайної пам’яті, а в більшості випадків необхідні мікропроцесору дані вже утримуються в кеш-пам’яті, середній час доступу до пам’яті зменшується.

Внутрішня пам’ять поділяється на: оперативну та постійну.

Оперативна пам’ять. Дуже важливим елементом комп’ютера є оперативна пам’ять. Саме з неї процесор бере програми і вихідні дані для опрацювання, в ній він записує отримані результати. Назву «оперативна» ця пам’ять отримала тому, що працює дуже швидко, так що процесору практично не потрібно чекати при читанні даних із пам’яті або запису в пам’ять. Проте дані, зберігаються в ній тільки поки комп’ютер ввімкнений. При вимиканні комп’ютера вміст оперативної пам’яті як правило стирається. Часто для оперативної пам’яті використовують позначення ОЗП (оперативний запам’ятовуючий пристрій) або RAM (random access memory, тобто пам’ять із довільним доступом).

Від кількості встановленої в комп’ютері оперативної пам’яті залежить з якими програмами Ви зможете на ньому працювати. При недостатній кількості оперативної пам’яті багато програм або зовсім не будуть працювати, або стануть працювати вкрай повільно. Сьогодні необхідною для комфортної роботи рахується кількість оперативної пам’яті 1 Гбайт і вище.

Постійна пам’ять - це пам’ять, у яку дані занесені при виготовленні: тестові програми, програми для управління основними периферійними пристроями (дисковод, монітор, клавіатура), інформація про місцезнаходження операційної системи. Як правило, ці дані не можуть бути змінені, виконувані на комп’ютері програми можуть тільки їх зчитувати. Такий вид пам'яті зазвичай називається ROM (read only memory) або ПЗП (постійний запам’ятовуючий пристрій).

У комп’ютері в постійній пам’яті зберігаються програми. Оскільки велика частина цих програм пов’язана з обслуговуванням вводу і виводу, часто вміст постійної пам’яті називається BIOS (Basic Input-Output System, або базова система вводу і виводу). BIOS - це набір програм умонтованих у постійну пам’ять комп’ютера, що призначені для перевірки устаткування комп’ютера, містить сценарій початкового завантаження комп’ютера і програми для виконання базових функцій з обслуговування пристроїв комп’ютера.

У BIOS утримується також програма настроювання конфігурації комп’ютера (SETUP). Вона дозволяє встановити деякі характеристики пристроїв комп’ютера (типи відеоконтролера, жорстких дисків і дисководів для дискет, часто також режими роботи з оперативною пам’яттю, запит пароля при початковому завантаженні і т.д.). Як правило, програма настроювання конфігурації викликається, якщо користувач під час початкового завантаження натисне певну клавішу або комбінацію клавіш (частіше усього клавішу <Del>).

Пристрої збереження інформації.

Гнучкі диски (дискети) дозволяють переносити документи і програми з одного комп'ютера на інший, а також зберігати інформацію, яка не використовується постійно на комп’ютері.

Найбільше поширені дискети розміром 3,5 дюйми. Дискети відрізняються одна від одної за своєю ємністю, тобто кількістю інформації, що на них можна записати. Тридюймові дискети мають ємність 1,44 Мбайт.

Захист дискет від запису. На дискетах розміром 3,5 дюйми є спеціальний перемикач - засувка, що дозволяє або забороняє запис на дискету. Запис на дискету дозволено, якщо отвір, що закривається засувкою, закрито, і заборонено, якщо цей отвір відкритий.

Накопичувачі на жорсткому диску (вони ж жорсткі диски та вінчестери) призначені для постійного збереження інформації, яка використовується при роботі з комп’ютером. Жорсткі диски забезпечують найбільш швидкий доступ до даних, високі швидкості читання і запису даних.

Жорсткий диск є практично у всіх сучасних комп’ютерах типу IBM PC. Можлива установка і декількох жорстких дисків (іноді це збільшує швидкодію комп'ютера або обходиться дешевше).

Характеристики. Для користувача жорсткі диски відрізняються один від одного наступними характеристиками:

· ємністю, тобто тим, скільки інформації поміщається на диску;

· швидкодією, тобто часом доступу до інформації, швидкістю читання і запису інформації;

Ємність диску. Основна характеристика жорсткого диска - це його ємність, тобто кількість інформації, розміщуваної на диску. Перші жорсткі диски для IBM PC мали ємність 5 Мбайт. Зараз для комп’ютерів, що випускаються найчастіше встановлюються жорсткі диски ємністю від 160 Гбайт.

Дисководи для компакт-дисків. Існують CD-ROM, які призначені для читання та запису CD-R (запис можливий тільки 1 раз) та CD-RW (запис можливий багато разів) дисків. Ємність CD-дисків становить 700 Мбайт. DVD-ROM призначений для читання та запису CD-R, CD-RW, DVD-R, DVD-RW дисків. Ємність DVD-дисків становить – 4,7 Гбайт.

USB-накопичувачі. Використовують USB роз’єм. Пристрій, який може також зчитувати інші види карт пам’яті називають Card-reader. Середня ємність USB-накопичувачів від 1Гбайт до 32 Гбайт.

Периферійні пристрої:

Сканери призначені для перенесення в комп’ютер графічних зображень і тексту. Принцип дії сканера заснований на перетворенні зображення в електричні сигнали. Зображення накладається на поверхню, під якою встановлена лінійка фотоелементів. Ця лінійка зі світловим променем сканує зображення і далі світлові сигнали перетворяться в електричні.

Сканери бувають ручні й настільні. Настільні, у свою чергу, поділяються на планшетні, роликові і проекційні.

Ручні сканери користувач сам переміщає по поверхні зображення. За один прохід вводиться смуга зображення. Потім робляться другий і наступні проходи доти, поки не буде уведено всіх зображень.

У планшетних сканерах лист із зображенням лягає на спеціальну поверхню. Потім здійснюється автоматичне сканування всього зображення і запровадження його в комп'ютер.

У барабанних сканерах зображення на листі паперу протягається через сканер. Після зчитування лист виводиться зі сканера.

Проекційні сканери використовують в основному для запровадження проекцій трьохвимірних предметів.

Основною характеристикою сканера є роздільна здатність.

Принтер (друкуючий пристрій) призначений для виводу інформації на папір. Звичайно принтери можуть виводити не тільки текстову інформацію, але також малюнки і графіки. Одні принтери дозволяють друкувати тільки в одному кольорі (чорному), інші можуть виводити також і кольорові зображення.

Матричні принтери. Матричні принтери раніше були найбільше поширеними принтерами для IBM PC. Зараз ці принтери витіснені струменевими і лазерними, тому що у них значно гірша якість друку: шумлять при роботі і не використовуються для кольорового друку. Проте матричні принтери застосовуються дотепер, тому що вони дешеві, а вартість відбитої сторінки в них найнижча.

Принцип друку матричних принтерів такий: головка принтера, що друкує, містить вертикальний ряд тонких металевих стрижнів (голок). Головка рухається уздовж рядка, що друкується, а стрижні в потрібний момент ударяють по папері через стрічку з фарбою. Це і забезпечує формування на папері символів і зображень.

Струминні принтери. Струминні принтери зараз є одним із найбільше поширених типів принтерів для IBM PC. У струминних принтерах зображення формується мікрокаплями спеціального чорнила, що викидаються на папір через сопла в голівці, що друкує. На відміну від матричних принтерів, струминні принтери працюють із набагато меншим шумом, забезпечують кращу якість друку і найдешевший кольоровий друк прийнятної якості. Проте вартість відбитої сторінки на них - вище, ніж на матричних принтерах.

Лазерні принтери. Лазерні принтери забезпечують найкращу (близьку до типографічної) якість чорно-білого друку, а кольорові лазерні принтери - також і дуже високу якість кольорового друку. У лазерних принтерах використовується принцип ксерографії: зображення переноситься на папір із спеціального барабана, до якого електрично притягаються частинки фарби (тонера). Відмінність від звичайного копіювального апарата складається в тому, що барабан, який друкує, електризується за допомогою лазера по командах із комп'ютера. Лазерні принтери забезпечують найвищу серед усіх принтерів швидкість друку і не потребують спеціального паперу.

Спеціальні принтери для кольорового друку. Для одержання високоякісних кольорових зображень використовуються спеціальні види принтерів. Найкращі зображення (практично фотографічної якості) утворюються на так називаних сублімаційних (dye sublimation) принтерах. У них барвні стрічки нагріваються до температури біля 400˚С, при цьому барвник випаровується і переноситься на спеціальний папір. Проте ці принтери і видаткові матеріали для них коштують дуже дорого.

Програмне забезпечення ПК

Комп’ютер – це універсальний пристрій для обробки інформації. Для того, щоб комп’ютер обробляв інформацію і керував приєднаними до нього периферійними пристроями, необхідно скласти точну інструкцію на зрозумілій комп’ютеру мові. Така інструкція називається програмою. А сукупність програм, які забезпечують обробку різноманітної інформації і керування периферійними пристроями, – програмним забезпеченням. Сам по собі комп’ютер, його апаратна частина, або «залізо», не володіє ніякими знаннями. Все, що повинен «знати» комп’ютер, щоб писати, рахувати, розв’язувати задачі, будувати графіки, малювати малюнки, закладено в програмах.

Комп’ютер = апаратні засоби + програмне забезпечення.

Використовуючи різне програмне забезпечення, можна перетворити комп’ютер в робоче місце інженера-конструктора або модельєра, секретаря-референта або бухгалтера, агронома або редактора. Комп’ютер може стати повноправним партнером в грі. При цьому він використовує різні пристрої вводу і виводу інформації (ви вже знаєте, які), подібно до того, як людина користується різними органами відчуття для отримання і передачі інформації.

Всі програми, які використовуються при роботі на комп’ютері, можна поділити на три великі групи:

· системні програми,які забезпечують повноцінну роботу комп’ютера і всіх його периферійних пристроїв;

· інструментальні програми,які дозволяють розробляти нові програми для комп’ютера (до них відносяться мови програмування);

· прикладні програми,які розв’язують сформульовані людиною конкретні задачі.

Системні програми. Світ системних програм великий, так як системні програми забезпечують:

Ÿ роботу комп’ютера;

Ÿ керування всіма периферійними пристроями;

Ÿ роботу комп’ютера в мережах;

Ÿ перевірку працездатності комп’ютера і його периферійних пристроїв і ще багато іншого.

До системних програм відносяться:

Ÿ операційні системи;

Ÿ програми-оболонки;

Ÿ драйвери;

Ÿ утиліти.

Мозок і серце комп’ютера – це мікропроцесор, його органи відчуттів – це різні периферійні пристрої, які дозволяють вводити і виводити інформацію, тобто які забезпечують спілкування з людиною. А ось «душа» комп’ютера – це одна з самих головних системних програм, яка отримала назву операційна система. На IBM-сумісних комп’ютерах в більшості випадків встановлена операційна система MS–DOS (Microsoft Disk Operating System), розроблена фірмою Microsoft або будь-який із аналогів цієї операційної системи, розроблених іншими фірмами, наприклад: PC DOS, розроблена фірмою IBM; Novell DOS, створена фірмою Novell. Існують більш потужні операційні системи родини UNIX, LINUX, OS/2, Windows 98, Windows ХР і т.д.

Операційна система – це сукупність програм, призначених для управління ресурсами комп’ютера (оперативна пам’ять, місце на диску, периферійні пристрої і т.д.) та обчислювальними процесами, а також для взаємодії користувача з апаратурою.

Помічником користувача в спілкуванні з комп’ютером виступають також чудові програми із родини системних – операційні оболонки. На IBM-сумісних комп’ютерах встановлена одна з найбільш популярних оболонок – Norton Commander. Будь-який користувач, працюючий на IBM-сумісному комп’ютері, знає цю програму-оболонку. Її по праву можна назвати однією з самих популярних програм-оболонок.

Особливий інтерес являє програма-оболонка Windows 3.1, яка була розроблена фірмою Microsoft. Створюючи цю оболонку, розроблювачі старались максимально полегшити взаємодію користувача з комп’ютером: Windows спілкується з користувачем за допомогою невеликих малюнків, які називаються піктограмами або іконками (від англійського icon), вибір малюнків здійснюється за допомогою «миші». Користувач-початківець має можливість отримати на екрані допомогу, яка весь час знаходиться «під рукою».

Драйвери – розширюють можливості ОС та дозволяють працювати їй з зовнішніми пристроями.

Утиліти – група програм, яка включає в себе:

· програми резервування – дозволяють швидко скопіювати потрібну інформацію, що знаходиться на жорсткому диску, на дискети, ZIP-диски або касети стримера.

· антивірусні програми – призначені для запобігання зараження комп’ютерним вірусом і ліквідації наслідків зараження (DrWEB, Norton Antivirus).

· програми-архіваторидозволяють за рахунок застосування спеціальних методів «упаковки» інформації стискати інформацію на дисках, тобто створювати копії файлів меншого розміру, а також об’єднувати копії декількох файлів в один файл (WinZIP, WinRAR, WinArj).

· програми-русифікатори пристосовують інші програми (звичайно ОС) для роботи з російськими літерами.

· програми для діагностики комп’ютера дозволяють перевірити конфігурацію комп’ютера та працездатність його пристроїв.

Інструментальні програми. Це великий клас програм, який об’єднує мови програмування, системи управління базами даних і інструментальні засоби по розробці систем штучного інтелекту. Можна сказати, що це спеціальні програмні інструменти, які дозволяють розробляти програмне забезпечення. Для того щоб виготовити будь-який найпростіший виріб, наприклад іграшку, потрібні спеціальні пристосування. До речі, іграшки випускаються на великих фабриках, які оснащені сучасним обладнанням. Для того щоб розробити нові програми, також потрібна така «фабрика», тільки особлива, і в якості станків і інструментів тут використовується комп’ютер і інструментальні програми.

Мови програмування – це найбільш відомий клас інструментальних програм. Ми думаємо, що ви також чули про них. Ви вже знаєте, що комп’ютер розуміє і розв’язує задачі, тільки якщо вони написані на особливих мовах, які перекладаються потім в набори інструкцій, зрозумілих для мікропроцесора (машинні коди). Ось ці мови, зрозумілі комп’ютеру і які дозволяють розв’язати різноманітні задачі, і отримали назву мов програмування. Всі ці мови мають одну чудову властивість – вони є алгоритмічними (від терміну «алгоритм», який означає систему розпоряджень про виконання в певному порядку операцій, які дозволяють розв’язувати задачі певного класу).

Алгоритмічна мова має багато ознак справжньої мови, наприклад своєрідний алфавіт (набір символів), синтаксис (набір правил з’єднання символів). Знання алгоритмічних мов необхідне і дуже важливе для програміста.

Будь-яка мова програмування має обмежені можливості: містить тільки визначений набір символів і строгі правила, яким підпорядковується запис слів і речень; має свої, властиві тільки цій мові особливості.

Прикладні програми. Це ті програми, які дозволяють вирішувати різні проблеми користувачів, наприклад: навчальні програми, які використовуються в школах, інститутах; програми-редактори, які допомагають оброблювати тексти, малюнки, графіки і т.д. Це найбільший клас програм, з якими зустрічається будь-яка людина, якщо вона живе в сучасному комп’ютеризованому суспільстві. Такі програми працюють в житлових конторах, поліклініках, магазинах, офісах, банках, міліції, ДАІ. Без цих програм сучасне суспільство просто не може існувати.

Робочий стіл Windows. Основні об'єкти Windows. Поняття каталогу, файлу, основні типи файлів, поняття імені і розширення файлу у Windows. Прийоми роботи з мишею

При вмиканні комп’ютера, на якому встановлена операційна система Windows, на екрані монітора з’являється головне вікно, яке називають Робочим столом.

На робочому столі можуть бути піктограми різних об’єктів: дисків, папок, програм, документів, пристроїв, засобів налагодження, засобів для роботи у мережі. Набір об’єктів і порядок їх розташування на робочому столі залежать від потреб і смаків користувача.

Піктограма – це невелика картинка, яка надається об’єкту в залежності від його типу.

Ярлик – це не сам об’єкт, а посилання до нього, який служить для швидкого доступу до об’єкту (програму, папку, принтер і т. д.). В нижньому лівому куточку має чорну стрілочку.

Головний об’єкт – папка «Мой компьютер». За його допомогою можна відшукати і запустити будь-яку програму, відкрити будь-яку папку, знайти і обробити будь-який документ.

«Корзина» - це папка, призначена для зберігання знищених об’єктів.

У папці «Мои документы» операційна система створює папки Мої малюнки, Моя музика. Користувач може у ній створювати інші папки, щоб забезпечити зручне зберігання власних файлів.

Папка «Сетевое окружение» забезпечує доступ до файлів, папок та програм, розміщених на інших комп’ютерах. За умови, що даний комп’ютер підключений до мережі.

Внизу екрану розташована горизонтальна смужка, яку називають Панеллю задач. На цій панелі постійно розташована кнопка «Пуск», за допомогою якої відкривається Головне меню операційної системи. З натисканням цієї кнопки починається робота в середовищі Windows. Крім того на Панелі задач розташовуються кнопки всіх відкритих додатків (запущених програм), з якими працює користувач, а також індикатор перемикання мови клавіатури, годинник, а за наявності звукової карти – значок регулятора звуку. Наявність Панелі задач дозволяє завжди бачити, які програми запущені, навіть коли їх вікна згорнуті, а також дає можливість натисканням кнопок додатків швидко переходити з одного додатку до іншого.

Папка (каталог) – призначена для зберігання різних об’єктів: файлів та інших папок (каталогів).

Файл – це організована сукупність даних, що розміщена на диску, має ім’я і в процесі зберігання, передавання і обробки вважається єдиним цілим. Ім’я файлу складається з назви і типу файлу. Назва файлу у Windows може включати англійські, російські, українські літери і цифри, а також майже всі розділові і спеціальні знаки (_ $ # & @! % () { } ‘ ~ ^). Не можна використовувати службові символи: / \: *? «< > |.

Тип файлу (або Розширення) – у більшості випадків має 2-4 символи. Назву файлу призначає користувач, тип – операційна система. Деякі розширення:

.txt – текстові файли; .doc – файли документів Word;

.bat – командні файли; .xls - файли документів Excel;

.com,.exe – виконувані файли; .bmp - файли документів Paint.

Прийоми роботи з мишею:

· Виділення об’єкту: пересуваючи мишу, помістити її курсор на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і відпустити ліву кнопку миші. Піктограма об’єкту прийме виділений колір.

· Викликати контекстне меню: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і відпустити на ньому праву кнопку миші. З’явиться меню зі списком команд, можливих для роботи з цим об’єктом.

· Перемістити: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і тримати ліву кнопку миші, перемістити об’єкт на нове місце, відпустити кнопку.

· Відкрити або запустити об’єкт: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, швидко двічі натиснути і відпустити ліву кнопку, не пересуваючи миші.