Тема №3 Форми суспільної організації виробництва
План
1. Суть і форми концентрації виробництва. Переваги і недоліки
2. Форми комбінування виробництва
3. Види і показники рівня кооперування.
4. Принципи розміщення виробництва
5. Інтеграція виробництва
6. Спеціалізація виробництва
Суть і форми концентрації виробництва. Переваги і недоліки.
Концентрація виробництва означає його усуспільнення шляхом збільшення розмірів підприємства, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах. У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: агрегатну – збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування; технологічну – укрупнення виробничих одиниць (цехів, переділів, виробництв) підприємства; заводську (фабричну) – процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об’єднань); здійснюється на основі агрегатної та агрегатної та технологічної концентрації виробництва.
Процес концентрації промислового виробництва в сучасних умовах вимагає не простого збільшення кількості основних фондів, а докорінної зміни техніки на базі науково-технічного прогресу, її зосередження на великих підприємствах.
Під абсолютною концентрацією розуміють будь-яке укрупнення виробництва (або розростання самого підприємства), або об’єднання дрібних підприємств), а під економічною (відносною) концентрацією розуміють ріст питомої ваги крупних підприємств в загальному обсязі виробництва.
Основним критерієм ефективності концентрації в промисловості є максимальне використання факторів виробництва.
Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:
1. Концентрація спеціалізованого виробництва (концентрація виробництва конструктивно і технологічно однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах).
2. Концентрація комбінованих виробників (концентрація різнорідних виробництв однієї або декількох галузей промисловості).
3. Збільшення розмірів універсальних підприємств. Концентрація об’єднує виробництва, не пов’язані між собою ні однорідністю і послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини.
Концентрація виробництва розвивається під впливом двох факторів:
- зростання потреби в окремих видах продукції;
- технологічного прогресу в промисловості.
Основними перевагами є:
- можливість впровадження прогресивного нового обладнання;
- раціональна організація праці;
- більш економне використання матеріалів і палива;
- можливість створення потужних науково-дослідних підрозділів.
Недоліки концентрації:
- погіршення управління виробництвом;
- значні строки будівництва і освоєння;
- ріст транспортних витрат;
- невідповідність розміру підприємств наявним ресурсам;
- «стратегічний недолік» (вихід з ладу крупних підприємств може спричинити припинення випуску певного виду продукції).
Показники розміру підприємств і рівня концентрації. Оптимальний розмір підприємства.
Основними показниками рівня концентрації в промисловості є розміри підприємств, які визначаються за:
- чисельністю працюючих;
- річним випуском продукції;
- середньорічною вартістю основних фондів;
- споживанням електроенергії за рік;
- питомою вагою крупних підприємств в загальному випуску продукції всією галуззю.
Для визначення рівня концентрації доцільно використовувати хоча б два показники одночасно.
Галузевий рівень концентрації (П гал.конц.) визначається за формулою:
П гал. конц. = Q круп.гал./Qзаг.гал.*100%,
де: Q круп.гал. і Qзаг.гал. – обсяг виробленої за певний період крупними підприємствами і всією галуззю, грн.
Рівень народногосподарської концентрації (Пнр.конц) визначається за формулою:
П нр. конц.= Q круп.нр./Qзаг.нр.*100%,
де: Q круп.нр. і Qзаг.нр. – обсяг продукції, виробленої за певний період крупними підприємствами в межах народного господарства, грн.
Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечувати зростання його внутрішньої ефективності. Із збільшенням розмірів підприємств поліпшуються питомі капітальні вкладення, використовуються матеріальні ресурси, знижується собівартість продукції і підвищується рентабельність. Це зумовлюється тим, що вартість зконцентрованих засобів виробництва зростає не пропорційно, а в меншій мірі, ніж економічний ефект від їх спільного використання.
Критерієм оптимізації розміру підприємства є мінімум суспільних затрат, який визначається:
Пі = Сі+Ті+Еn*Кі→min, грн
де: Пі – приведені витрати при і – му варіанті розміру підприємства, грн.
Сі – собівартість 1 продукції при і-му варіанті, грн.
Ті – транспортні витрати на 1 продукції при і-му варіанті, грн.
Кі – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.
Еn – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.
На розміри підприємств впливають внутрішні і зовнішні фактори.
Вн – використовувана техніка і технологічна організація виробництва.
Зов – розвиток регіону, його забезпеченість сировиною і трудовими ресурсами, розвиток транспорту і стан доріг, тощо.
Проте рівень концентрації має свою економічну межу, перевищення якої унеможливлює подальше зростання ефективності виробництва на підприємствах. Створення і функціонування надмірно великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, але й екологічних і соціальних міркувань;призводить до посилення монополізму і завдяки цьому заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому і національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами народжується і стає важливішим зворотний процес – деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватись шляхом як утворення широкої мережі малих і середніх підприємств, так і поділу існуючих великих підприємств.
