Для визначення типу реакції серцево-судинної системи враховують наступні параметри:
Ø Збудливість пульсу – збільшення частоти пульсу по відношенню до початкового значення, відзначене у відсотках;
Ø Характер змін артеріального тиску (АТ) – систолічного, діастолічного і пульсового;
Ø Час повернення показників пульсу і АТ до початкового рівня.
Виділяють 5 основних типів реакції серцево-судинної системи: нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний, дістонічний та східчастий (рис.5.4.1)
1 2 3 4 5
Рис. 5.4.1 Типи реакції серцево-судинної системи на стандартну
функціональну пробу з фізичним навантаженням:
1 – нормотонічний, 2 – гіпотонічний (астенічний), 3 – гіпертонічний, 4 – дистонічний, 5 – східчастий.
1. Для нормотонічного типу реакції характерно:
· прискорення частоти пульсу на 60-80% (в середньому на 6-7 уд. за 10 сек.);
· помірне підвищення систолічного АТ до 15-30% (15-30 мм рт.ст.);
· помірне зниження діастолічного АТ на 10-15% (5-10 мм рт.ст.), що зумовлено зменшенням загального периферичного опору внаслідок розширення судин периферичного судинного русла для забезпечення працюючих м’язів необхідною кількістю крові;
· значне підвищення пульсового АТ – на 80-100% (яке непрямо відбиває величину серцевого викиду і свідчить про її збільшення);
· нормальний період процесу відновлювання: у чоловіків складає до 2,5 хвилин, у жінок – до 3-х хвилин.
Цей тип реакції вважається сприятливим, так як свідчить про адекватний механізм пристосування організму до фізичного навантаження. Збільшення хвилинного обсягу кровообігу (ХОК) під час такої реакції відбувається за рахунок оптимального і рівномірного збільшення ЧСС І ударного обсягу серця (УОС).
2. Для гіпотонічного (астенічного) типу реакції характерно:
· значне прискорення пульсу – більш 120-150%;
· систолічний АТ при цьому незначно підвищується, або не змінюється, або навіть понижується;
· діастолічний АТ частіше не змінюється, або навіть підвищується;
· пульсовий АТ частіш знижується, а якщо і підвищується, то незначно – всього на 12-25%;
· значно уповільнений період відновлювання – більш 5-10 хвилин.
Цей тип реакції вважається несприятливим, оскільки механізм адаптації до навантаження незадовільний. Посилення кровообігу досягається переважно тільки за рахунок збільшення ЧСС при незначному УОС, тобто серце працює мало ефективно і з великими енерговитратами. Спостерігається частіше від усього у нетренованих та мало тренованих осіб, при вегето-судинних дистоніях по гіпотонічному типу, після перенесених захворювань, при перевтомі та перенапруженні у спортсменів.
Однак у дітей і підлітків даний тип реакції, при зниженні діастолічного АТ та нормальному періоді відновлення, вважається варіантом норми.
3. Для гіпертонічного типу реакції характерним є:
· значне прискорення пульсу – більше 100%;
· значне підвищення АТ систолічного – до 180-200 мм рт. ст. і вище;
· певне підвищення АТ діастолічного – до 90 і вище мм рт. ст., або тенденція до підвищення;
· підвищення пульсового АТ (котре в даному випадку зумовлено підвищеним опором кровотоку в результаті спазму периферичних судин і свідчить про надто напружену діяльність міокарду);
· період відновлення суттєво уповільнений (більше 3 хвилин).
Тип реакції вважається несприятливим у зв`язку з тим, що механізм адаптації до навантаження незадовільний. При значному збільшенні систолічного об`єму водночас з підвищенням загального периферичного опору в судинному руслі серце вимушено працювати з достатньо великим напруженням. Даний тип зустрічається при схильності до гіпертонічних станів (в тому числі при прихованих формах гіпертонії), вегето-судинних дистоніях по гіпертонічному типу, початкових і симптоматичних гіпертензіях; атеросклерозі судин, при перевтомі і фізичному перенапруженні у спортсменів. Схильність до гіпертонічного типу реакції при виконанні інтенсивних фізичних навантажень може зумовити виникнення судинних “катастроф” (гіпертонічного кризу, інфаркту, інсульту тощо).
Слід також відзначити, що деякі автори виділяють, як один із варіантів гіпертонічного, гіперреактивний тип реакції, для якого, на відміну від гіпертонічного, характерне помірне зниження діастолічного артеріального тиску. При нормальному періоді відновлення його можна вважати умовно сприятливим. Проте, все ж таки, даний тип реакції свідчить про підвищення реактивності симпатичного відділу вегетативної нервової системи (симпатикотонії), що є однією з початкових ознак порушення вегетативної регуляції серцевої діяльності і підвищує ризик виникнення патологічних станів під час виконання інтенсивних навантажень.
4. Для дистонічного типу реакції характерно:
· значне прискорення пульсу – більше 100%;
· істотне підвищення систолічного АТ (іноді вище 200 мм рт.ст.);
· зниження діастолічного АТ до нуля (“феномен нескінченного тону”), яке триває протягом більше 2-х хвилин (тривалість даного феномену до 2-х хв. вважається варіантом фізіологічної реакції);
· уповільнення періоду відновлювання.
Тип реакції вважається несприятливим і свідчить про надмірну лабільність системи кровообігу, що зумовлено різким порушенням нервової регуляції периферичного (мікроциркуляторного) судинного русла. Спостерігається при порушеннях з боку вегетативної нервової системи, неврозах, після перенесених інфекційних захворювань, часто у підлітків у пубертатному та препубертатному періодах, при перевтомі і перенапруженні у спортсменів.
5. Для східчастого типу реакції характерно:
· різке збільшення пульсу – більш 100%;
· східчасте підвищення систолічного АТ, тобто систолічний АТ, виміряний безпосередньо після навантаження – на першій хвилині – нижче, ніж на 2 або 3 хвилинах періоду відновлювання;
· уповільнений період відновлювання.
Тип реакції вважається несприятливим, тому що механізм адаптації до навантаження незадовільний. Він свідчить про послаблену систему кровообігу, не здатну адекватно і швидко забезпечувати перерозподіл кровотоку, необхідний для виконання м’язової роботи. Часто спостерігається у осіб похилого віку, особливо при захворюваннях серцево-судинної системи, після перенесених інфекційних захворювань, при перевтомі, при низькій фізичній підготовці, а також недостатній загальній тренованості у спортсменів.
Слід відзначити, що гіпотонічний, гіпертонічний, дістонічний і східчастий типи реакції вважаються патологічними типами реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Незадовільним також вважається нормотонічний тип реакції, якщо відновлювання пульсу і АТ відбувається більше 3-х хвилин.
Результати комбінованої проби Летунова взагалі оцінюють також, як і при пробі 20 присідань за 30 сек., визначаючи тип реакції. При нормальних функціональних здібностях серцево-судинної системи після кожної частини проби водночас посилюються реакції пульсу та систолічного АТ; діастолічний АТ в нормі помірно знижується при всіх навантаженнях.
Оцінити якість серцево-судинної системи на навантаження можна також розрахувавши показник якості реакції (ПЯР) (1):
РД2 – РД1
ПЯР (за Кушелевським) =
Р2 – Р1
де РД1 - пульсовий тиск до навантаження;
РД2 - пульсовий тиск після навантаження;
Р1 - пульс до навантаження;
Р2 - пульс після навантаження.
Оцінка ПЯР: 0,1-0,2 – нераціональна реакція;
0,3-0,4 – задовільна реакція;
0,5-1,0 – добра реакція;
> 1,0 – нераціональна реакція.
5.5. Матеріали для самоконтролю:
1) Питання для самоконтролю:
1. В чому полягають особливості обстеження спортсмена чи фізкультурника?
2. В чому суть функціональної діагностики?
3. Що таке функціональний стан?
4. Яка схема функціонального дослідження?
5. Які основні завдання функціонального дослідження?
6. Який “інструмент” є в руках у лікаря для дослідження функціонального стану?
7. Яка різниця між поняттями функціональний стан та функціональні можливості?
8. Яка існує класифікація функціональних проб?
9. Які проби можна використовувати для дослідження функціонального стану серцево-судинної системи?
10. Які проби можна використовувати для дослідження функціонального стану дихальної системи?
11. Які проби можна використовувати для дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи?
12. Які питання мають бути відображені у лікарському (медичному) висновку після обстеження функціонального стану організму досліджуваного?
2) Ситуаційні (клінічні) задачі для самоконтролю:
- Типові, стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомі алгоритми їх вирішення – ІІ рівень;
- Нетипові, не стандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації – ІІІ рівень.
ІІ рівень:
1. Після проведення проби з дозованим фізичним навантаженням 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного Л., 30 років збільшився пульс з 14 уд. за 10 сек. до 28 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 130/80 до 180/90 мм рт.ст. Відновний період склав 4 хв.
Завдання:
1. Визначте тип реакції серцево-судинної системи на навантаження;
2. Охарактеризуйте відновний період;
3. Оцінить якість реакції серцево-судинної системи на навантаження;
4. Оцінить механізм адаптації серцево-судинної системи на навантаження;
5. Дайте висновок відносно можливості допуску пацієнта до фізичних навантажень та рекомендації відносно необхідного рухового режиму та рівня фізичних навантажень.
2. Після проведення проби з дозованим фізичним навантаженням 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного В., 33 років збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 26 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 145/0 мм рт.ст. Час відновлення склав 300 сек.
Завдання:
1. Визначте тип реакції серцево-судинної системи на навантаження;
2. Охарактеризуйте відновний період;
3. Оцінить якість реакції серцево-судинної системи на навантаження;
4. Оцінить механізм адаптації серцево-судинної системи на навантаження;
5. Дайте висновок відносно можливості допуску пацієнта до фізичних навантажень та рекомендації відносно необхідного рухового режиму та рівня фізичних навантажень.
3. Після проведення проби з дозованим фізичним навантаженням 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного В., 13 років, який нещодавно переніс ГРВІ збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 26 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 145/0 мм рт.ст. Час відновлення склав 300 сек.
Завдання:
1. Визначте тип реакції серцево-судинної системи на навантаження;
2. Охарактеризуйте відновний період;
3. Оцінить якість реакції серцево-судинної системи на навантаження;
4. Оцінить механізм адаптації серцево-судинної системи на навантаження;
5. Дайте висновок відносно можливості допуску пацієнта до фізичних навантажень та рекомендації відносно необхідного рухового режиму та рівня фізичних навантажень
ІІІ рівень:
1. У дівчинки А, 13 років після проведення ортостатичної проби були отримані наступні результати: збільшення частоти пульсу відразу після вставання на 18 уд/хв. та збільшення частоти пульсу на 12 уд/хв. після 3-х хв. положення стоячи відносно початкової частоти пульсу.
Запитання:
1. Дайте оцінку отриманим результатам?
2. Яку систему ми тестуємо за допомогою ортостатичної проби?
3. До появи яких захворювань у подальшому можуть призвести данні порушення?
4. Дайте рекомендації цій дівчинці відносно рівня фізичної активності та необхідного виду фізичних навантажень для профілактики можливих захворювань.
3) Тести для самоконтролю:
1. Під час комбінованої функціональної проби Летунова застосовують наступні фізичні навантаження:
А. Біг на місці 3 хв. у темпі 180 кроків за1 хв., 20 присідань за 30 сек., біг на місці протягом 15 сек. з високим підніманням стегон
В. Біг на місці 15 сек. з високим підніманням стегон, 20 присідань за 30 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 180 кроків за 1 хв.
С. 20 присідань за 30 сек., біг на місці в максимальному темпі з високим підніманням
стегон протягом 15 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 180 кроків за 1 хв.
D. 20 присідань за 30 сек., 60 підскоків за 30 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 150 кроків за 1 хв.
Е. 60 підскоків за 30 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 120 кроків за 1 хв.
2.Функціональний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням:
А. Посилюється;
В. Не змінюється;
С. Посилюється або слабшає;
D. Слабшає або зникає;
Е. Змінює тембр.
3. Основні завдання, що вирішуються при проведенні більшості функціональних проб:
А. Оцінка характеру реакції органів і систем на функціональну пробу;
В. Дослідження механізмів адаптації організму до умов, що змінилися;
С. Виявлення прихованих порушень функцій органів і систем;
D. Всі відповіді вірні;
Е. Є невірні відповіді.
4. Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 20 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 140/60 мм рт.ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:
А. Нормотонічний;
В. Гіпотонічний;
С. Гіпертонічний;
D. Дістонічний;
Е. Східчастий.
5. Головний прояв економізації фізіологічних функцій в стані спокою у тренованих осіб це:
А. Прискорення та поглиблення дихання;
В. Скорочення фази діастоли;
С. Синусова брадикардія;
D. Синусова тахікардія;
Е. Збільшення хвилинного обсягу серця.
6. Основними ознаками довгострокової адаптації серцево-судинної системи до оптимальних фізичних навантажень (особливо на розвиток витривалості) є:
А. Синусова брадікардія, фізіологічна гіпотонія, значно
виражена гіпертрофія міокарду;
В. Cинусова брадікардія, помірна гіпертонія, гіпертрофія переважно лівих відділів міокарду;
C. Синусова брадікардія, фізіологічна гіпотонія, помірна гіпертрофія міокарду з відповідним розвитком коронарного кровоточу;
D. Синусова брадікардія, гіпотонія, гіпертрофія переважно правих відділів міокарду;
Е. Синусова тахікардія, фізіологічна гіпертонія, помірна гіпертрофія міокарду з відповідним розвитком коронарного кровоточу.
7. Органічний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням:
А. Слабшає;
В. Посилюється;
С. Не змінюється;
D. Змінює тембр;
Е. Зникає.
8. За якими параметрами визначається тип реакції серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження:
А. Зміни частоти серцевих скорочень;
В. Зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску;
С. Збудливість пульсу, характер змін систолічного, діастолічного та пульсового АТ;
D. Зміни частоти пульсу та дихання;
Е. Зміни частоти серцевих скорочень та пульсового АТ.
9. Для нормотонічного типу реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є:
А. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне підвищення систолічного АТ, деяке (до 10%) зниження діастолічного АТ, збільшення пульсового АТ до 60-80%;
В. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне зниження систолічного, діастолічного і пульсового АТ;
С. Збільшення пульсу до 60-80%, значне підвищення систолічного, діастолічного і пульсового АТ;
D. Збільшення пульсу понад 100%, незначне підвищення систолічного, діастолічного,
зменшення пульсового АТ;
Е. Збільшення пульсу понад 100%, значне підвищення систолічного АТ, значне зниження діастолічного АТ.
10. Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 25 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 180/95 мм рт.ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:
А. Нормотонічний;
В. Гіпертонічний;
С. Гіпотонічний;
D. Дістонічний;
Е. Східчастий.
Література:
О с н о в н а
1. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина: Підручник / Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та ін.; за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. – К.: Здоров’я, 1995. – 312 с.
2. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина (Вибрані лекції для студентів) / Абрамов В.В., Клапчук В.В., Смирнова О.Л. та ін.; за ред. проф. В.В Клапчука. – Дніпропетровськ: Медакадемія, 2006. – 179 с.
Д о д а т к о в а
1. Апанасенко Г.Л., Волгіна Л.Н. та ін. Експрес-скринінг рівня соматичного здоров’я дітей та підлітків. Методичні рекомендації. – Київ, 2000. – 11 с.
2. Врачебный контроль в физическом воспитании и спорте: методические рекомендации для студентов ІУ курса медицинского факультета / Сост.: В.С. Соколовский, Н.А. Романова, В.С. Владова, И.И. Бондарев. – Одесса: Одесс. гос. мед. ун-т, 2001. – 93с.
- Детская спортивная медицина: Руководство для врачей / Под ред. Тихвинского С.Б., Хрущева С.В. – М.: Медицина, 1991. – 560 с.
4. О.Л.Єрьоміна, Л.І. Кротова. Спортивна медицина. Навчально-методичний посібник для практичних занять студентів медичного факультету. – Полтава, 2005. – 44 с.
5. Спортивная медицина. Учебник / Макарова Г.А. – М.: Советский спорт, 2003. – 480 с.
6. Фізична реабілітація та спортивна медицина в стоматології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Запоріжжя, 2012. – 179 с.
7. Физиологическое тестирование спортсменов высокого класса / Ричард Д.Х Бекус, Эрик У. Банистер, Клод Бишар и др. – К.: Олимпийская литература, 1998. – 432 с.
Перезатверджено на засіданні кафедри від 14 січня 2014 р. протокол № 11
Зав. кафедри,
професор А.В. Магльований
