Туберкульоз легень з розпадом.

Туберкульоз легень.

Наказом №311 МОЗ України від 30. 12. 99 р. затверджено інструкцію про клінічну класифікацію туберкульозу. В ній зберігається більшість клінічних форм туберкульозу органів дихання і, разом з тим, введені нові форми: казеозна пневмонія, міліарний туберкульоз.

Туберкульоз органів дихання:

1.Первинний туберкульозний комплекс.

2.Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

3.Дисемінований туберкульоз легень.

4.Вогнищевий туберкульоз легень.

5.Інфільтративний туберкульоз легень.

6.Казеозна пневмонія.

7.Туберкульома легень.

8.Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.

9.Циротичний туберкульоз легень.

10.Туберкульозний плеврит, (у тому числі емпієма).

11.Туберкульоз бронхів, трахеї та верхніх дихальних шляхів.

12.Туберкульоз органів дихання, комбінований з пиловими професійними хворобами легень (коніотуберкульоз).

13.Міліарний туберкульоз.

Клінічні форми туберкульозу органів дихання характеризуються за протяжністю (частка, сегмент, легеня) та фазою (інфільтрація, розпад, обсіменіння, розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнування) туберкульозного процесу.

У разі несприятливого перебігу одна форма туберкульозу може переходити в іншу. Прогресуючий розвиток інфільтративного туберкульозу може призвести до вогнищевої форми, яка, в свою чергу, може спричинити формування кавернозної чи фіброзно-кавернозної форми туберкульозу легень. Практично будь-яка форма туберкульозу легень у процесі інволюції може трансформуватися у вогнищеву форму.

Діагностика, встановлення клінічної форми туберкульозу, протяжності та фази процесу в значній мірі ґрунтуються на даних рентгенологічного дослідження.

Первинний туберкульозний комплекс характеризується специфічним ураженням ділянки легені (первинний афект - первинне вогнище), регіонарного лімфатичного вузла (туберкульозний лімфаденит) і лімфатичних судин (туберкульозний лімфангіїт). Виникає в організмі дитини в місті проникнення збудника і розвивається внаслідок первинного інфікування; проявляється переважно гостро. У дорослих він зустрічається рідко.

У розвитку й перебігу первинного комплексу розрізняють чотири стадії:

1. пневмонічну (інфільтрації);

2. розсмоктування;

3. ущільнення;

4. звапнування (кальцинозу).

Легеневий компонент первинного комплексу - це вогнище казеозного некрозу, яке розвивається субплеврально, має неправильну округлу форму і часом повторює форму сегмента або частки легені. Тінь вогнища має нечіткі контури, тому її дуже важко відрізнити від неспецифічної пневмонії. У корені легені при томографічному дослідженні виявляються збільшені лімфатичні вузли, що є другим компонентом первинного комплексу.

Між первинним вогнищем і розширеним за рахунок лімфаденіту коренем виділяється підсилений легеневий рисунок, що морфологічно відповідає запальним периваскулярним змінам (лімфангіїт) - третьому компоненту первинного комплексу.

Рентгенологічно в стадії інфільтрації виявляється гомогенна тінь, яка відповідає вогнищеві або ділянці ущільнення легеневої тканини, в другій стадії (внаслідок часткового розсмоктування інфільтрату) з’являється біполярність інфільтративного ушкодження. В третій стадії відбувається ущільнення та інкапсуляція зони ушкодження, в четвертій - петрифікація зони внаслідок відкладання солей кальцію, утворення одиночного звапненого вогнища на місці первинного афекту (регіонарного лімфатичного вузла - вогнища Гона). Процес звапнування починається через 8-10 міс. від початку захворювання і може продовжуватися кілька років.

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (бронхаденіт туберкульозний) за частотою проявлення як компонент первинного туберкульозного комплексу займає перше місце.

Патоморфологічні зміни виникають переважно в бронхолегеневих лімфатичних вузлах середньої частки правої легені та верхніх частках легень і характеризуються формуванням специфічного туберкульозного запалення із вогнищами казеозного некрозу. Якщо процес прогресує, специфічні зміни поширюються на сусідні тканини, бронхи, лімфатичні вузли (кореня легені і середостіння). Легеневі зміни виникають внаслідок переходу процесу на стінки бронха, а також у разі бронхогенної і лімфогенної дисемінації. За клініко-рентгенологічними даними розрізняють дві форми туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів: інфільтративну і пухлиноподібну. Інфільтративна форма бронхаденіту спостерігається частіше, ніж пухлиноподібна.

Під час рентгенологічного дослідження при інфільтративній формі бронхаденіту виявляється ділянка інтенсивного гомогенного затемнення на місці кореня легені. Латерально тінь має нечіткий контур і поступово переходить у нормальну легеневу тканину, медіально - зливається із тінню органів середостіння. Затемнення може охоплювати значну площу, що обумовлено перифокальним запаленням легеневої тканини навколо ушкодженої групи лімфатичних вузлів.

Пухлиноподібна форма туберкульозного бронхаденіту патоморфологічно характеризується значним збільшенням лімфатичних вузлів внаслідок розвитку в них туберкульозної грануляційної тканини. Рентгенологічно виявляється розширення і ущільнення коренів легень за рахунок значного збільшення лімфатичних вузлів. З медіального боку затемнення зливається із серцево-судинною тінню, з латерального - утворює дугоподібні (поліциклічні) контури. Лімфатичні вузли окремо не диференціюються.

При значній гіперплазії лімфатичних вузлів кореня легень виявляються також функціональні симптоми, зумовлені вдавленням і звуженням бронхіальних галузок, збільшеними лімфатичними вузлами, що призводить інколи до порушення прохідності бронхів.

Дисемінований туберкульоз легень - клінічна форма туберкульозу, для якої характерна поява в легенях множинних розсіяних туберкульозних вогнищ. Розвиток його зумовлений поширенням мікобактерій туберкульозу гематогенним, рідше лімфогенним шляхом, чи бронхогенно. Дисемінований туберкульоз, який виник внаслідок гематогенного поширення збудників інфекції, називається гематогенно-дисемінованим. У дітей і людей похилого віку дисемінація настає внаслідок активізації процесу у внутрішньогрудинних лімфатичних вузлах.

За перебігом дисемінований туберкульоз легень може бути гострий, який характеризується дрібновогнищевою, або міліарною дисемінацією, підгострий і хронічний. При гострому дисемінованому туберкульозі вогнища в легені рівномірні і дуже дрібні, є завбільшки з просяне зерно, звідси й назва – міліарний (просоподібний) туберкульоз (від лат. milium - просо).

Клінічна картина дисемінованого туберкульозу мало характерна. Різко виражена задуха, кашель, значна пітливість, ціаноз, висока температура, що спостерігається і при інших захворюваннях. Тому важливе значення в діагностиці гострого міліарного туберкульозу має рентгенологічне дослідження.

Міліарний туберкульоз, при якому розміри окремих туберкульозних гранул становлять 2-3 мм, має характерну рентгенологічну картину. Мономорфні вогнища розташовані по всіх легеневих полях, в середніх та нижніх відділах їх більше. Легеневий рисунок збіднений, прозорість легеневих полів рівномірно зменшена. Тіні коренів легень нечіткі, безструктурні.

Підгострий дисемінований туберкульоз легень найчастіше ушкоджує верхні відділи легень. Вогнища розташовані субплеврально, відносно симетрично, однорідні за формою та інтенсивністю. Внаслідок прогресування патологічний процес переходить із інтерстиціальної тканини на бронхи, що призводить до появи інфільтративних тіней в легенях. Інфільтрати, в свою чергу, можуть розпадатись з утворенням каверн, чим вони відрізняються від таких, які не мають фіброзної капсули при інших формах туберкульозу. Каверни мають тонкі стінки, розташовані на тлі вогнищ, інфільтратів, а іноді на тлі майже незміненої легеневої тканини. Такі каверни називають штампованими. Підгострий дисемінований туберкульоз легень при неповному розсмоктуванні вогнищ, несвоєчасному виявленні та недостатньому лікуванні переходить в хронічну форму. Іноді з самого початку ця форма туберкульозу перебігає як хронічне захворювання.

Рентгенологічно хронічний дисемінований туберкульоз проявляється різної щільності і величини вогнищами, які розташовані асиметрично серед фіброзно та емфізематозно зміненої паренхіми легень, порожнин розпаду, деформованих зміщених коренів легень.

Всі форми дисемінованого туберкульозу легень у разі неправильного лікування можуть трансформуватися в кавернозний чи фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, що призводить до розвитку дифузного пневмосклерозу, емфіземи і серцево-легеневої недостатності.

Вогнищевий туберкульоз легень – клінічна форма туберкульозу, що характеризується обмеженим, переважно продуктивним запальним процесом. До цієї форми туберкульозу належать ушкодження легеневої тканини у вигляді кількох або численних ущільнень вогнищевого характеру. Це ацинозні, ацинозно-нодозні, бронхо-нодулярні вогнища. При цьому вогнищеві тіні і зміни плеври та сполучної тканини легенів, що супроводжують їх, виявляються на обмеженій ділянці верхівок одного-двох легеневих сегментів, рідше – частки легенів. Переважними рентгеноморфологічними тіневими елементами при вогнищевому туберкульозі є різні за розмірами вогнищеві тіні: найменші, середні, великі.

Рентгенологічно вогнищеві утвори характеризуються середньою інтенсивністю, нечіткими контурами, іноді інкапсульовані. На томограмі вони мають округлу форму, однорідну структуру, розташовані на тлі інфільтрованої сполучної тканини легені, яка утворює сітчасто-петлистий і тяжистий рисунок.

У разі двостороннього розвитку вогнищевого процесу ушкодження легень характеризується асиметрією змін, утворенням фокусів запалення, угрупованнями вогнищ з перифокальними інфільтративними змінами, а в разі часткового розсмоктування – ущільненням і пневмосклерозом вогнищ і розвитком сполучної тканини. В останньому випадку серед вогнищ виявляються тіні волокнистого ущільнення легеневої тканини, парні смужки ущільнених бронхів, які часто з’єднуються зі стовщеною реберною плеврою. При прогресуванні вогнищевого процесу кількість смужок збільшується за рахунок утворення нових, ущільнених бронхів, навколо окремих вогнищ чи по всій ділянці ушкодження розвиваються інфільтративні явища із виникненням порожнин розпаду і дисемінацією.

Інфільтративний туберкульоз легень – найдинамічніша форма туберкульозного процесу; дуже небезпечний відносно прогресування та переходу в кавернозну і фіброзно-кавернозну форми туберкульозу.

Інфільтративний туберкульоз легень – це ексудативно-казеозний процес, який розвивається як перифокальне запалення навколо свіжих первинних вогнищ, частіше внаслідок загострення інкапсульованих, частково звапнених казеозних вогнищ і фіброзно-вогнищевих змін. В ряді випадків ця форма туберкульозу розвивається внаслідок загострення процесу у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах і бронхогенного поширення інфекції.

Рентгенологічно розрізняють обмежені інфільтративні, а також часто обширні процеси, що залежать від клініко-рентгенологічного варіанту захворювання. Обмежені інфільтрати на рентгенограмах мають вигляд ізольованих фокусів округлої форми, що охоплюють групу часточок, частину сегмента, рідше сегмент легені. Вони комбінуються з фіброзними змінами. Часто обмежені інфільтративні ущільнення мають характер великих, округлої форми утворів, розташованих у кортикальному відділі легень (інфільтрат Асманна). Тінь інфільтрату, як правило, однорідна, але іноді, особливо на томограмах, виявляються щільніші включення; має слабку або середню інтенсивність. У прилеглій до інфільтрату легеневій тканині виявляються свіжі вогнища, тяжисто-сітчасті тіні запальних інтерстиціальних змін, а в напрямку коренів легень – запальні перибронхіальні зміни.

У разі своєчасного лікування обмежений інфільтративний туберкульозний процес майже повністю розсмоктується або на його місці відбувається сполучно-тканинна організація. При несприятливому розвитку захворювання утворюються ділянки казеозного некрозу із наступним їх розпадом і формуванням каверн. В легеневій тканині виявляються свіжі вогнища ексудативного і продуктивного характеру, рідше збільшення перифокальних запальних та інтерстиціальних змін, виникнення нових інфільтратів. У цих вогнищах можуть з’явитися порожнини розпаду. У разі інволюції інфільтратів на їх місці з’являються сітчасто-тяжисті ущільнення, групи малих і середніх, округлих, осумкованих казеозних вогнищ.

Розповсюджені інфільтрати можуть поширюватися на два і більше сегменти, а в деяких випадках і на всю частку легені. Рентгенологічно вони проявляються пневмонічними вогнищами, які з’єднані перифокальним затемненням середньої інтенсивності. Якщо перифокальна інфільтрація набуває казеозного характеру, розвивається казеозна пневмонія, що рентгенологічно проявляється утворенням множинних бронхолобулярних фокусів або ущільнень, порожнин розпаду, множинних вогнищ бронхогенної дисемінації. При ушкодженні бронхів з’являються явища гіповентиляційного ателектазу.

Туберкульома легені – клінічна форма туберкульозу, що об’єднує різноманітні за походженням інкапсульовані, відмежовані фокуси в легені казеозного і фіброзного характеру; характеризується хронічним перебігом і тенденцією до прогресування.

Рентгенологічна картина туберкульоми легені залежить від фази туберкульозного процесу і характеру перебігу захворювання (відносно стійкий, прогресування). Велике значення в діагностиці туберкульоми, встановлення фази, активності процесу мають дані динамічного рентгенологічного дослідження. Рентгенологічно туберкульома має вигляд округлого утвору діаметром понад 1,5 см. Контури її чіткі, але частіше зазубрені (бугристі). Туберкульоми найчастіше містяться під плеврою або й глибше, в І, ІІ чи ІІІ сегментах. Це зумовлює швидке втягування в процес плеври. Навколо туберкульоми звичайно виявляються плевро-легеневі рубці, ущільнення реберної і міжчасткової плеври. В прилеглих чи у віддалених ділянках легені часто спостерігаються різної величини вогнища і фіброзні зміни. У фазі загострення зовнішні контури туберкульоми стають нечіткими внаслідок перифокального запалення, з’являються запальні зміни вздовж судинно-бронхіального пучка, вогнища в сусідніх відділах легені.

Важливою рентгенологічною ознакою туберкульоми легені є структура її тіні. Вона здебільшого неоднорідна, за рахунок пневмосклерозу, ущільнених мас казеозного некрозу, кальцинованих включень, ділянок розпаду. В разі розпаду в туберкульомі виявляється ексцентричне серповидне просвітлення. Порожнини розпаду можуть мати неправильну форму, бути одиночними чи множинними, містять секвестральні включення, розташовуються біля вічкодренувального бронху. В туберкульомі, як правило, не буває рівня рідини. Структура туберкульоми краще виявляється за допомогою томо- або зонографії. Інтенсивність тіні туберкульоми значна.

Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз. Причинами виникнення цих клінічних форм туберкульозу є несвоєчасне виявлення хвороби, пізно розпочате лікування, особливості реактивності організму, прогресивний і затяжний перебіг, який сприяє виникненню казеозно-некротичних і деструктивних змін.

Кавернозний туберкульоз легень характеризується наявністю сформованої каверни внаслідок відходження казеозних мас через дренувальний бронх, відсутністю перифокального запалення, поширеної бронхогенної дисемінації і фіброзних змін у легеневій тканині, що оточує каверну.

Правобічний кавернозний туберкульоз в фазі бронхогенного обсімініния обох легень (схема та рентгенограмма)

Важливе значення в діагностиці кавернозного туберкульозу має рентгенологічне дослідження, особливо томо- і зонографія, за допомогою якої виявляють каверну без навколишньої перифокальної інфільтрації і фіброзних змін. Каверна може бути різної величини, але частіше має розмір 2х4 см, із чітко окресленими внутрішніми контурами і менш чіткими зовнішніми. Ширина стінки порожнини в середньому становить 15-20 мм.

У випадках затяжного перебігу хвороба переходить у фіброзно-кавернозну форму туберкульозу органів дихання.

Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень – деструктивна форма туберкульозу, що характеризується хронічним перебігом зі зміною періодів загострення і затихання процесу, різноманітними анатомічними і функціональними порушеннями.

Рентгеноморфологічно ця форма туберкульозу характеризується наявністю в легенях однієї або кількох каверн із фіброзною капсулою, а також розвитком склеротичних змін в прилеглій легеневій тканині, вогнищ відсіву різної давності, плевральних ущільнень, емфіземою легень.

Рентгенологічно розрізняють два варіанти фіброзно-кавернозного туберкульозу:

1. з обмеженим вогнищевим обсіменінням і сталістю процесу на протязі довгого часу;

2. прогресуючий із руйнуванням легені.

В першому випадку рентгенологічна картина залишається сталою на протязі багатьох місяців і навіть років. У разі прогресування процесу з’являються дочірні каверни, запальний процес поширюється на нові ділянки, які можуть охоплювати частку чи всю легеню.

Циротичний туберкульоз легень – клінічна форма туберкульозу, для якої характерними є обширні розростання грубої сполучної тканини в легенях і плеврі зі значним переважанням фіброзних змін над специфічними. При цій формі туберкульозу зменшуються в об’ємі та ущільнюються певні ділянки легені, зберігаються казеозні вогнища, залишкові каверни, які можуть спричинити загострення процесу. За поширеністю циротична форма туберкульозу може бути одно- та двобічною, сегментарною і лобарною.

При цирозі верхніх часток легень виявляється типова рентгенологічна картина: частка значно зменшена в об’ємі, корінь ущільнений, піднятий доверху, легеневий рисунок деформований, виявляються ділянки емфіземи легеневої тканини. Діафрагма сплющена, розташована нижче звичайного рівня.

Туберкульозний плеврит - клінічна форма туберкульозу, що проявляється запаленням плеври і накопиченням ексудату в плевральній порожнині. Плеврит є наслідком перифокальної запальної реакції на специфічні зміни в легеневій тканині або утворення вогнищ казеозного характеру на плеврі.

Рентгенологічно туберкульозний плеврит характеризується стовщенням і деформацією міжчасткової та реберної плеври, особливо на рівні вогнищ, інфільтратів і каверн. Ексудативний плеврит туберкульозного походження має ті самі рентгенологічні ознаки, що й плеврит іншої етіології.

Туберкульоз верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхів та ін., як правило, є вторинним проявом прогресуючих форм деструктивного туберкульозу легень. Рентгенологічні ознаки туберкульозного ушкодження дихальних шляхів виявляються переважно за допомогою бронхографії, іноді томографії. Це, насамперед, є: звуження різного ступеня просвіту крупних бронхів, іноді з повною їх обтурацією. В таких випадках виявляються супрастенотичні розширення бронхів, зміни топографії. Стінки бронхів нерівномірно стовщені, за рахунок чого внутрішній контур бронха нерівний, обривистий.

Туберкульоз органів дихання, комбінований з пиловими професійними захворюваннями легень. Туберкульоз органів дихання може поєднуватися із пневмоконіозами, зокрема із силікозом. Найчастішою формою такого ушкодження є силікотуберкульоз. Діагностика комбінованих ушкоджень легень становить великі труднощі і ґрунтується на врахуванні сукупності клініко-рентгенологічних і бронхологічних даних, динаміки патологічного процесу. Особливе значення для розпізнавання захворювання є томографічне дослідження і виявлення в мокротинні мікобактерій туберкульозу.

Рентгенологічно при силікотуберкульозі виявляються фіброзні та емфіматозні зміни в легеневій тканині, коренях легень, зумовлені збільшеними і ущільненими лімфатичними вузлами із кальцинозом у них, явища гіпертензії в судинах малого кола кровообігу.

Пневмоконіози.

Пневмоконіоз – професійне захворювання органів дихання, що розвивається внаслідок тривалого вдихання металевого, мінерального та органічного пилу і супроводжується виникненням у легенях волокнистої сполучної тканини.

Потрапляючи в дихальні шляхи, пилові частки викликають проліферативно-клітинну реакцію інтерстиціальної тканини, внаслідок чого розвивається і прогресує пневмосклероз легень.

За характером вдихуваного пилу розрізняють шість типів пневмоконіозу (класифікація пневмоконіозу, 1976):

1. Силікоз.

2. Силікатоз (асбестоз, талькоз, цементний пневмоконіоз та ін.).

3. Металоконіоз (бериліоз, сидероз, алюміноз, баритоз, тощо).

4. Карбоконіоз (антракоз, графітом, сажовий пневмоконіоз, тощо).

5. Пневмоконіоз від змішаного пилу кремнію (антракосилікоз, сидеросилікоз, силікосилікатоз, тощо).

6. Пневмоконіоз, зумовлений вдиханням органічного пилу (бавовняного, зернового, коркового, очеретяного, тощо).

Пневмоконіоз – це загальне захворювання організму, але для нього характерне первинне пошкодження легень.

Рентгенологічне дослідження в діагностиці пневмоконіозів має велике значення. Воно не тільки виявляє хворобу, а й деталізує характер змін у легенях, їх поширеність, визначає стадію патологічного процесу, стан серця і магістральних судин, наявність ускладнень.

За характером патологічних змін, їх поширеності в легенях розрізняють вузликову, інтерстиціальну та змішану форми пневмоконіозу.

Інтерстиціальна форма пневмоконіозу. Перша стадія пневмоконіозу в рентгенологічному зображенні характеризується посиленням легеневого рисунка,, його деформацією, появою сітчатості, підвищеної прозорості легеневих полів у нижніх і середніх відділах. Корені легень помірно розширені, у нижніх відділах з’являється груба тяжистість. У багатьох випадках на тлі описаних змін виявляються поодинокі тіні силікотичних вузликів діаметром до 1-2 мм, між часткова плевра стовщена. Куполи діафрагми, реберно-діафрагмальні синуси, розміри та конфігурація серця в першій стадії пневмоконіозу на рентгенограмах не змінені.

Друга стадія пневмоконіозу характеризується посиленням склеротичних змін. Деформація легеневого рисунка сітчастого типу виявляється на протязі всіх легеневих полів. Кількість і розміри вузликових тіней збільшуються. Корені легень розширені, безструктурні. Емфізематозність нижніх відділів легень наростає, місцями з’являються були. Реберно-діафрагмальні синуси розкриваються не повністю, амплітуда рухів куполів діафрагми зменшується через плевро-діафрагмальні спайки. В деяких випадках виявляється збільшення розмірів серця вправо.

Третя стадія характеризується збільшенням розмірів і кількості вузликів. На тлі сітчатості з’являються інтенсивні неоднорідні тіні, які зумовлені цирозом; настає об’ємне зменшення легені. Поміж інтенсивними затемненнями, особливо в нижніх відділах, виявляються ділянки емфізематозно зменшеної паренхіми легень із збідненим легеневим рисунком, що зумовлені розривом альвеол та утворенням міхурів. Корені легень значно розширені, безструктурні через збільшення лімфатичних вузлів. Куполи діафрагми ІІІ стадії інтерстиціального пневмосклерозу деформовані базальними спайками. Екскурсії їх майже немає. Реберно-діафрагмальні синуси облітеровані, плевра нерівномірно стовщена, виявляються плевро-перикардіальні спайки. Конфігурація серця змінена через збільшення правої половини камер серця, особливо правого шлуночка.

Вузликова форма пневмоконіозу. Рентгенологічна картина при вузликовому пневмоконіозі навіть на початкових стадіях відрізняється від такої при інтерстиціальній формі.

У першій стадії вузликового пневмоконіозу на тлі посиленого і деформованого легеневого рисунка виявляються переважно в середніх і нижніх відділах легень множинні вузликові тіні розміром 1-2,5 мм. Більшість тіней концентрується в прикореневих зонах. Анатомічним субстратом вузликів є склеротичні зміни навколо пилових часток, які проникають через альвеолярні стінки. В цій стадії розвитку пневмоконіозу корені легень помірно розширені, місцями виявляється стовщена міжчасткова вісцеральна та парієтальна плевра. Діафрагма та синуси не змінені. Видимих змін серця також не спостерігається.

Наявність вузликових тіней на тлі пневмосклерозу дає можливість встановити діагноз професійної хвороби, що є підставою для звільнення хворого від подальшої праці в умовах запиленості.

У другій стадії вузликового пневмоконіозу на рентгенограмах виявляються ще значніші зміни. Це деформація легеневого рисунка за сітчастим типом на всіх легеневих полях і множинні на тлі дрібно- і крупносітчастого пневмосклерозу вузликові тіні, розташовані на легеневому полі переважно нижніх відділів легень.

Діаметр багатьох вузликів досягає 6-10 мм. Тіні коренів легень розширені, структура їх порушена. В базальних відділах легень виявляються ділянки бульозної емфіземи. Екскурсія діафрагми обмежена, є плевро-діафрагмальні спайки, серце помітно розширене вправо.

Третя стадія характеризується злиттям окремих вузликів у конгломерати вузлів, які дають на рентгенограмі широкі тіні, що нагадують пухлини. У базальних відділах легень виявляється бульозна емфізема, а у верхніх і середніх - інтенсивні неправильної форми тіні на тлі груботяжистих пневмосклеротичних змін. Тіні коренів легень розширені, безструктурні, місцями зливаються із тінями великих вузлів і конгломератів. Лімфатичні вузли коренів і навіть середостіння значно збільшені, в їх структурі виявляються ділянки звапнювання.

Діафрагма стовщена, деформована, екскурсія її майже відсутня. Виявляються плевро-діафрагмальні та плевро-перикардіальні спайки, реберно-діафрагмальні синуси облітеровані.

Серед різних видів пневмоконіозу силікоз найчастіше ускладнюється туберкульозом. У цих випадках на рентгенограмах виявляється складне співвідношення симптомів, при якому неможливо впевнено визначити їх нозологічну належність. До можливих ускладнень пневмоконіозу відносять гостру та хронічну пневмонію, бронхоектатичну хворобу, бронхіальну астму, кісти, пневмоторакс, рак легені, мезотеліому плеври.

з бронхом, а на рентгенограмі визначається порожнина із горизонтальним рівнем рідини.

Пухлини легень.

Злоякісні пухлини. Рак легенів, який розвивається із епітелію слизової оболонки бронхів або її залоз, займає перше місце в структурі онкологічних хвороб. 60% хворих помирають протягом першого року з моменту встановлення діагнозу. Головною причиною запущенністі раку легені є піздня діагностика. 60-90% хворих на рак легені при первинному звертанні лікуються від пневмонії, туберкульозу та інших хвороб (від 3 місяців до року).

Середній час подвоєння об¢єму раку складає біля 120-140 днів. Якщо прийняти за увагу, що пухлина виникає з одної озлоякісної клітини, то для того, щоб утворився пухлинний вузол діаметром 1 см, коли його можна виявити на рентгенограммах, необхідно 30 періодів подвоєння (10 років). В корені легені прямі ознаки вузлового утворення можна виявити тільки в тому випадку, якщо воно досягне діаметру 2 см.

З клініко-рентгенологічних позицій цілесообразно розрізняти дві форми раку легені - центральний та периферичний. Крім того, існують особливі форми раку легені, які відрізняються гістологічною будовою, особливостями росту та клініко-рентгенологічними проявами - це рак Пенкоста.

Широкого визнання набула класифікація раку по Ю.М. Соколову (1956). В неї виділяють рак:

1. Центральний.

2. Периферичний.

3. Плевроверхівковий.

4. Міліарний карциноз.

Центральний рак легень дуже часто перебігає безсимптомно і, як правило, розпізнається пізно.

Клінічні симптоми центрального раку з’являються в тій стадії розвитку пухлини, коли виникають порушення зовнішнього дихання, дренажної функції бронха, запальна реакція прилеглих тканин. Найчастішими клінічними симптомами є кашель із відходженням мокротиння чи без нього, задуха, нездужання, періодичне підвищення температури тіла, кровохаркання, зменшення маси тіла.

Рентгенологічна картина центрального раку складається із виявлення самої пухлини, ознак порушення прохідності бронха, ускладнень, які виникають у зв’язку із прогресивним ростом пухлини і її метастазами. Ріст пухлини може бути направленим в просвіт бронха (ендобронхіальний рак), назовні (екзобронхіальний), а також вздовж бронхіальних стволів (перибронхіальний).

При ендобронхіальному раку пухлина обтурує просвіт бронха, що призводить до порушення вентиляції відповідної ділянки легень, виникненню гіповентиляції чи ателектазу і розвитку супроводжувального запалення. Вузол пухлини на перших етапах розвитку може бути чітко відмежованим від прилеглої тканини. Однак, в міру прогресування пухлинного процесу він втрачає чіткі межі і починає поширюватись за межі бронха у тканини легень (інфільтративний тип росту), набираючи вигляду грубих тяжів, перибронхіальних і периваскулярних пухлинних муфт. Ці перибронхіальні пухлини можуть досягати значних розмірів поза просвітом бронха, не викликаючи значного його звуження.

При екзобронхіальному типі росту пухлина виявляється тільки тоді, коли її розміри більше, ніж діаметр великих легеневих судин. На початку розвитку пухлини порушень бронхіальної прохідності немає. Тільки пізніше, при інфільтрації стінки бронха, а потім збільшення пухлини до декількох сантиметрів, виникають порушення вентиляції (гіповентиляції, клапанна емфізема, ателектаз). Корінь легень розширений, безструктурний, тяжистий.

При перибронхіальному типі росту пухлини утворюються товсті муфти кругом бронхів і судин. Визначається посилений легеневий рисунок, який в подальшому перетворюється на грубі тяжі, які віялоподібно відходять від кореня в легеневу тканину. Корінь легені нечітко диференціює, тіні судин підсилені, але не мають чітких контурів. Просвіти бронхів залишаються прохідними, ознаки порушення вентиляції легені не виявляються.

Томографічне дослідження виявляє стовщення бронхіальних стінок на значному протязі. За допомогою бронхографії визначають концентричне рівномірне звуження бронхів на значному протязі, із явним стовщенням стінок.

Центральний рак ускладнюється плевритом, пневмонією, розпадом пухлини, метастазами в регіональні лімфатичні вузли.

Повний ателектаз правої легені внаслідок ендобронхіального типу росту центрального раку правого головного бронху. Середостіння зміщено в бік ураження	Центральний рак лввої легені. Екзобронхіальний тип росту	Центральний рак лівої легені – перибронхиальний тип росту, с характерною променістістю

Периферичний рак. Виникає з епітелію слизової оболонки субсегментарних бронхів і бронхіол. В середньому при раці легені об’єм вогнища подвоюється впродовж 100 днів.

Клінічно периферичний рак легень довгий час не проявляється. Клінічні симптоми цієї форми раку залежать від розміщення пухлинного вузла по відношенню до грудної стінки чи великих бронхів. Вростання пухлини в плевру спричинює біль у ділянці грудної клітки. Коли пухлина проникає у великий бронх, з’являється кашель, мокротиння, кровохаркання. Такі симптоми, як нездужання, швидка втома, відсутність апетиту, зниження трудової активності з’являються пізно і не мають специфічного характеру.

Рентгенологічне дослідження нерідко дозволяє запідозрити периферичний рак ще на ранніх етапах його розвитку. Виявляється периферичний рак у вигляді вузла діаметром 2-4 см і більше, як правило, у верхніх частках обох легень, частіше справа. Пухлина спочатку має полігональну форму із неоднаковими за протяжністю сторонами, рідше – неправильну округлу форму.

Периферичний рак верхньої долі правої легені - тінь однорідної структури з чіткими контурами

Вагоміше значення для діагностики раку має симптом багатовузлуватості, описаний Шаровим В.Н. (1974), який характеризується тінню – конгломератом кількох невеликих утворів. Інтенсивність тіні пухлини залежить у більшості випадків від її розмірів, ступеня щільності. Структура її, як правило, неоднорідна, що зумовлено нерівномірністю росту окремих ділянок пухлини, бугристістю контурів, різними строками виникнення ділянок. В деяких випадках неоднорідність тіні зумовлена включенням солей кальцію, що є ознакою перенесеного раніше туберкульозного процесу. У невеликій кількості випадків при периферичному розташуванні пухлини виявляють доріжку до кореня легені, яка обумовлена лімфангоїтом, або перибронхіальним, периваскулярним ростом пухлини. Контури пухлини можуть бути чіткими, але в більшості випадків вони нечіткі за рахунок коротких тяжів, які поширюються в прилеглу легеневу тканину.

Зображення метастазів раку молочної залози в легені на КТ	Сцинтиграфічне (з ⁶⁷Ga-цитратом) зображення метастазів раку молочної залози в лімфовузли надключичні та середостіния праворуч - підвищене накопичення РФП до лікування	Після лікувания вогнища підвищеного накопичення РФП в уазаних лімфовузлах відсутні

Міліарний карциноз легень не є самостійною формою пухлинного росту, а є лише однією із форм його метастазування – гематогенним занесенням пухлинних клітин. Первинний пухлинний вузол малий і не виявляється при рентгенологічному дослідженні.

Рентгенологічна картина характеризується множинними тінями, діаметр яких від 1 до 3 мм. Легеневий рисунок не простежується.

Середостінний рак легень є проявом метастазування первинної ракової пухлини, що найчастіше розміщена на рівні біфуркації трахеї, медіальної стінки головного або часткового бронхів. Відбувається метастазування в трахеобронхіальні лімфатичні вузли. Клінічно характеризується компресіонним синдромом ушкодження середостіння (синдром верхньої порожнистої вени, здавлення стравоходу та ін.). Рентгенологічна картина характеризується наявністю великої тіні з однієї сторони, яка закриває тінь кореня.

Рак верхньої частки легені – верхівковий рак, (рак Пенкоста) клінічно проявляється біллю у плечовому суглобі, грудній клітині, а також синдромом Горнера (птоз повіки, енофтальм, звуження зіниці). Однак, це симптоми запущеного процесу, який поширився за межі легені.

Рентгенологічна картина верхівкового раку характеризується тінню в ділянці верхівки легені. Нижня межа пухлини дугоподібна, верхня – не виявляється. Характерною ознакою цієї форми раку є деструкція задніх відрізків ребер, а також поперечних відростків декількох хребців.

Метастатичні пухлини легень, проникнення пухлинних мас у легеневу тканину відбувається гематогенним, лімфогенним і бронхогенним шляхами. В разі гематогенного поширення пухлинні емболи осідають у найменших судинах легень (артеріолах, капілярних венулах) і започатковують розвиток метастазів, які найчастіше локалізуються у поверхневих відділах легеневої паренхіми (нерідко субплеврально). Рентгенологічно метастази проявляються у вигляді округлої тіні із чіткими горбкуватими контурами.

У разі лімфогенного занесення пухлинних мас пошкоджуються лімфатичні вузли навколо коренів легень і середостіння, що призводить до пухлинного переродження лімфатичних вузлів.

Клінічно при метастазах хворі скаржаться на задуху, виділення мокротиння з кров’ю, біль у боці, підвищення температури тіла, втому, слабкість.

Рентгенологічно картина метастатичного ураження залежить від шляху розповсюдження процесу. За формою вони можуть бути округлі, вузлиноподібні, інтерстиціальні, змішані. Метастази можуть виявлятися в одній легені і двох, а також в різній кількості.

Доброякісні пухлини за гістологічною будовою бувають різноманітними, вони можуть виникати з будь-якої тканини, що є у структурі легені (епітеліальної, сполучної, хрящової та ін.). Крім того, доброякісні пухлини можуть виникати із тканин, будова яких відхиляється від норми внаслідок, наприклад, порушення ембріогенезу. Це гетеропластичні пухлини, до яких належать хондроми, дермоїди, тератоїди та ін.

Доброякісні пухлини легень поділяють на дві групи: внутрішньобронхіальні та зовнішньобронхіальні. В кожній групі, в свою чергу, виділяють епітеліальні (аденоми, папіломи) і неепітеліальні (гамартоми, гамартохондроми, фіброми, міоми, ліпоми, ангіоми, невроми, тератоми) пухлини.

Внутрішньобронхіальні пухлини, як правило, виявляються за клінічними та рентгенологічними ознаками порушення бронхіальної прохідності певного ступеня. Рентгенологічно на боці ушкодження виявляють зменшення прозорості легені, різного ступеня тяжкості симптом Гольцкнехта-Якобсона, який залежить від ступеня стенозу головного бронха. Якщо пухлина обтурує бронх повністю (третій ступінь), на рентгенограмі визначається ателектаз певної ділянки легені. Внутрішньобронхіальні пухлини діагностують також за допомогою бронхоскопії та бронхографії. Зовнішньобронхіальні пухлини, незалежно від гістологічної структури, проявляються, як правило, тінями із рівними контурами, які можуть бути хвилястими і зберігати чіткість. Структура доброякісних пухлин залежить від їх генезу. Легеневий рисунок навколо пухлини не змінений.

Схема описування рентгенограм

І. Загальний огляд:

1. Визначення методу рентгенологічного дослідження (загальна оглядова рентгенографія, прицільний знімок, томографія, бронхографія, ангіографія, тощо).

2. Проекція дослідження та правильність установки пацієнта.

ІІ. Детальне вивчення стану органів грудної порожнини і грудної клітки:

1. Грудна клітка: положення, форма, величина, контури.

2. Стан кістяка: положення, форма, величина, контури і структура кісток, скелету.

3. Діафрагма: положення, форма, контури куполів.

4. Плевральні синуси і легеневий рисунок; корені легень (положення, величина, структура); легеневі поля (симетрія відносно величини та прозорості); патологічні утвори (локалізація, кількість, форма, розміри, інтенсивність, структура, контури).

Середостіння: положення, форма та величина тіні; патологічні утвори (локалізація, кількість, форма, розміри, інтенсивність, структура, контури).

ІІІ. Висновок.

Контрольні запитання

1. Анатомічний субстрат затемнення.

2. Анатомічний субстрат просвітлення.

3. Схема аналізу затемнення та просвітлення в рентгенологічному зображенні.

4. Рентгенологічні ознаки, що характеризують зміни легеневого рисунка.

5. Рентгенологічні ознаки, що характеризують зміни коренів легень.

6. Класифікація пневмоній.

7. Стадії крупозної пневмонії.

8. Рентгенологічні ознаки пневмоній.

9. Рентгенологічні ознаки рідини в плевральній порожнині.

10. Рентгенологічні ознаки повітря в плевральній порожнині.

11. Рентгенологічні ознаки рідини та газу в плевральній порожнині.

12. Основні причини звуження бронха.

13. Стадії бронхостенозу, порушення бронхіальної прохідності.

14. Ступені порушення вентиляції легень.

15. Основні рентгенологічні ознаки порушення бронхіальної прохідності.

16. Підстави для пошарового дослідження легень і бронхографії.

17. Види внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

18. Класифікація туберкульозу легень.

19. Класифікація раку легень.

20. Основні рентгенологічні ознаки периферичного та центрального раку легень.

21. Основні рентгенологічні ознаки злоякісної пухлини середостіння.

22. Ступені аномалії бронхіального дерева.

VI. План та організаційна структура практичного заняття.

№	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Учбові цілі в рівнях засво-єння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення,	Час ? ??.

І. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП
1.	Організація заняття.
2.	Визначення учбових цілей і мотивація.				5 хв.
3.	Контроль вихідного рівня знань, навичок, вмінь: - класифікація раку легень; - форми росту центрального раку легені; - стадії порушення бронхіальної прохідності; - класифікація пневмоконіозів.	. . . .	1. Фронтальний усний опит. 2. Тести І-ІІ рівня.	1. Перелік питань. 2. Набір тестів.	20 хв.
ІІ. ОСНОВНИЙ ЕТАП
4.	Формування професійних вмінь і навичок.				40 хв.
	Визначити показання до проведення основних та спеціальних методик рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини.	.	Практичний тренінг.	1. Рентгенівський апарат. 2. Томограф. 3. Пацієнти.
	Провести аналіз рентгенограм та томограм органів грудної порожнини.	.	Робота в рентгенівському кабінеті.	4. Набори рентгенограм, томограм, бронхограм.
	Визначити основні рентгенологічні симптоми злоякісних та доброякісних пухлин легень та середостіння, професійних захворювань легень.	.	Опис рентгенограм.	5. Ситуаційні задачі.
	Провести диференціальну діагностику між патологічними процесами, що супроводжуються на рентгенограмах синдромом дисемінації, наявністю круглих тіней, порушенням бронхіальної прохідності.	.
ІІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП
5.	Контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок.	.	1. Тести ІІ рівня. 2. Ситуаційні задачі (типові завдання).	1. Набори рентгенограм. 2. Набори тестів. 3. Набори типових завдань.	20 хв.
6.	Підведення підсумків.				5 хв.
7.	Домашнє завдання.

УІІ. Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1.Комплект рентгенограм, лінійних та комп*ютерних томограм органів грудної порожнини в нормі.

2.Комплект рентгенограм, лінійних та комп*ютерних томограм органів грудної порожнини при різній патології легень:

а) при запальних процесах (пневмонії, бронхіти, абсцеси, плеврити);

б) при пухлинах легень (первинне та вторинне ураження – Mts);

в) при травматичному ушкодженні грудної порожнини та органів дихання (пнемо- та гідро пневмоторакс, крововилив в легенях та інш.);

г) при інорідних тілах;

д) при аномаліях розвитку бронхолегенової системи (бронхоектази, розширення бронхіального дерева, недорозвиненість бронхіального дерева та інш.);

е) при порушенні бронхіальної проходи місті (ателектазах);

ж) при серцевій патології (легеневе серце, застій в малому колі кровообігу);

з) при патології коренів легень (лімфогранульоматоз, метастатичне ураження в лімфовузли коренів легень, пухлини середостіння та інш.);

и) при професійних захворюваннях (сілікози, антракози та інш.);

к) при туберкульозі легень.

3. Комплект сонограм органів грудної порожнини в нормі.

4. Комплект сонограм органів грудної порожнини при патології органів дихання (випітний плеврит, інорідні тіла, пухлинах).

5. Комплект магнітно-резонансних томограм органів грудної порожнини в нормі.

6. Комплект магнітно-резонансних томограм органів грудної порожнини при патології органів дихання:

а) при запальних процесах (пневмонії, абсцеси, плеврити);

б) при пухлинах легень (первинне та вторинне ураження – Mts);

г) при інорідних тілах;

д) при порушенні бронхіальної проходи місті (ателектазах);

е) при патології коренів легень (лімфогранульоматоз, метастатичне ураження в лімфовузли коренів легень, пухлини середостіння та інш.);

7. Комплект сцинтиграм органів грудної порожнини в нормі.

8. Комплект сцинтиграм органів грудної порожнини при патології органів дихання:

а) при запальних процесах (пневмонії, абсцеси, плеврити);

б) при пухлинах легень (первинне та вторинне ураження – Mts);

д) при порушенні бронхіальної проходи місті (ателектазах);

е) при порушенні вентиляційної здатності легень.

Б. Задачі для самоконтролю:

1. У хворої 35 років на рентгенограмі органів грудної клітки паратрахеально справа виявлено утворення однорідної структури розмірами до 5 см в діаметрі. Контури з боку правої легені зливаються з тінню середостіння. Скарги відсутні. Аналіз крові та сечі в нормі.

Яке додаткове обстеження потрібно зробити для встановлення діагнозу?

УЗД.

КТ.

МРТ.

4. Трансбронхеальну пункцію утворення.

5. Бронхографію.

УЗД – ультразвукове дослідження

КТ – комп’ютерна рентгенівська томографія

МРТ – магніторезонансна томографія

2. У хворої 45 років на оглядовій рентгенограмі органів грудної порожнини справа паратрахеально виявлені множинні утворення розмірами від 1 до 3 см в діаметрі. Скарги на покашлювання та відчуття задухи при незначних фізичних навантаженнях. В анамнезі рак молочної залози після радикальної терапії 5 років назад. Діагноз: пролонгація хвороби, метастатичне ураження легень.

Яку тактику для терапії Ви оберете?

1. Операційне втручання.

2. Радикальну хіміотерапію.

3. Протизапальну антибактеріальну терапію.

4. Радикальну променеву терапію.

5. Паліативну хіміо- та променеву терапію.

3. Хворий., 64 років, зі скаргами на задишку, біль у правому боці, серцебиття, що поступово нарастають протягом доби. Об'єктивно визначаються цианоз шкіри обличчя та кистей, тахікардія, тимпанит та послаблення дихання над правою легеньою. На оглядовій рентгенограмі грудної клітки виявлено просвітлення правого легенового поля зі зміщенням середостіння вліво. Яка патологія найбільш вірогідна у даного пацієнта?

Спонтанний пневмоторакс.

2. Спонтанний гідропневмоторакс.

3. Зовнішній клапанний пневмоторакс.

4. Тромбоемболія гілок правої легеної артерії.

5. Обтурація правого головного бронха.

4. Хворій 18 років була проведена субтотальна струмектомія з нагоди злоякісної капілярної цистаденоми щитовидної залози. Через 2 місяці виникла підозра на наявність метастазів у легені. Який з рентгенологічних методів потрібно використати в першу чергу?

1. Рентгенографія легенів.

2. Рентгеноскопія легенів.

3. Ангіопульмонографія.

4. Бронхографія.

5. Бронхоскопія.

5. Хворий направлений у торакальне відділення з діагнозом бронхоектатична хвороба. Оптимальною методикою уточнення локалізації бронхоектазів є:

1. Бронхографія.

2. Комп’ютерна томографія.

3. Рентгенографія.

4. Томографія.

5. Ангіопульмонографія.

6. У хворого 20 років на флюорограмі органів грудної клітки виявлена патологічна тінь біля 4 см в діаметрі, однорідної структури з чіткими контурами, яка розташована в верхньому відділі заднього межистіння. Скарги відсутні, аналіз крові, сечі в нормі. Яке додаткове обстеження найбільш ефективне для уточнення діагнозу?

1. Комп`ютерна томографія.

2. Томографія.

3. Бронхографія.

4. Ультразвукове дослідження.

5. Рентгенографія органів грудної клітки.

7. У хворого М., 70 років із гострою задишкою, болем у грудній клітці, цианозом виконано перфузійну пульмоносцинтіграфію, за даними якої накопичення радіофармпрепарату не визначається в V сегменті лівої легені. Про що свідчать ці дані?

1. Тромбоемболія гілки лівої легеневої артерії.

2. Ендобронхіальний рак лівої легені.

3. Запалення лівої легені.

4. Ателектаз лівої легені.

Вогнищевий пневмосклероз.

8. У хворого 68 років протягом двох місяців відмічається підвищена температура до 37-38С, кровохаркотіння. На рентгенограмі легень праворуч в верхній долі вогнищева тінь 5 см в діаметрі, з нерівними контурами. Протизапальна терапія без ефекту. На контрольній рентгенограмі через місяць тінь збільшилась, в центрі є просвітлення неправильної форми. Який діагноз?

1. Периферичний рак легені з розпадом.

2. Абсцес легені.

3. Вогнищева пневмонія.

Туберкульоз легень з розпадом.

5. Ехінококоз легень.

9. У чоловіка 40 років раптово піднялася температура до 39^о. Озноб, головний біль, біль у боку, що посилюється при глибокому вдиху, задишка, кашель. ШОЕ-ЗОмм/г, На R-грамі затемнення без чітких контурів, посилення легеневого малюнка, корені розширені. Через 10 днів після антибактеріальної та протизапальної терапії рентгенологічно спостерігається позитивна динаміка. Назвіть найбільш імовірний діагноз?

1. Гостра пневмонія.

2. Гострий абсцес легенів.

3. Гострий бронхіт.

Ексудативний плеврит.

Бронхоектатична хвороба.

10. У хворого 56 років на оглядовій рентгенограмі органів грудної порожнини справа паратрахеально виявлено однорідне утворення розмірами до 5-6 см в діаметрі. Контури з боку правої легені зливаються з тінню середостіння. Скарги на покашлювання вранці. Аналіз крові та сечі в нормі.

Яке обстеження потрібно зробити для встановлення остаточного діагнозу?

1. Трансбронхеальна пункція утворення.

КТ.

МРТ.

УЗД.

5. Бронхографія.

11. Хвора Л., 47 років, знаходиться в плановому хірургічному відділенні, де тиждень тому їй зроблена холецистектомія. Післяопераційний період проходив гладко до моменту, коли загальний стан хворої вмить погіршився, стало трудно дихати, з’явилося відчуття нехватки повітря. Шкіряні покрови блідні, відмічається ціаноз губ. ЧДД -96 в хв., Р5- 88 уд/хв., АД -100/70 мм.рт.ст. В легенях дихання везикулярне, послаблено в нижньому відділі зліва. З боку післяопераційної рани без особливостей. На перфузійних сцинтиграмах, які виконані з 60 МБк ¹³¹I-МАА визначаються наступні показники кровонаповнення верхніх, середніх та нижніх відділів легень: праворуч - 18,3%,-24,6%-16,1%, зліва - 16,4%-12,6%-12,0%. Як можна оцінити перфузійну здатність легень?

1. Зліва знижена, праворуч в нормі.

Нормальна.

3. Підвищена.

Знижена.

5. Зліва в нормі, праворуч підвищена.

12.Чи потрібно використовувати аерозольну сцинтиграфію легень у хворих з підозрою на наступні захворювання: абсцес легені, рентгеннегативне інорідне тіло бронху, злоякісна пухлина легені, бронхіальна астма, обструктивний бронхіт?

1. Ні.

Так.

3. Тільки у дорослих.

4. В залежності від оснащення лікарняної установи.

5. Так, разом з іншими променевими методами.

13. На рентгенограмі органів грудної порожнини зліва на рівні ІІІ ребра визначається кругла тінь діаметром 5 см із нечіткими контурами та наявністю просвітлення в центрі. Внутрішній контур бугристий. Яким захворюванням може бути обумовлена описана рентгенологічна картина?

1. Пухлина в розпаді.

2. Абсцес легені.

3. Гострий бронхіт.

4. Ехінококоз.

Бронхоектатична хвороба.

14. Хворий 45 років поступив до клініки зі скаргами на втомлюваність, загальну слабкість, різкий сухий кашель. Кількість еритроцитів та гемоглобін крові низькі. Інші клініко-лабораторні показники задовільні. На рентгенограмі справа визначається розширення кореня легені до 5-6 см, підвищення інтенсивності, зникнення структури кореня. Зовнішній контур тіні нечіткий. Яким захворюванням обумовлена рентгенологічна картина?

Центральний рак легень.

2. Абсцес легені.

3. Гострий бронхіт.

4. Ехінококоз.

Бронхоектатична хвороба.

Контрольні запитання

1. Анатомічний субстрат затемнення.

2. Анатомічний субстрат просвітлення.

3. Схема аналізу затемнення та просвітлення в рентгенологічному зображенні.

4. Рентгенологічні ознаки, що характеризують зміни легеневого рисунка.

5. Рентгенологічні ознаки, що характеризують зміни коренів легень.

6. Класифікація пневмоній.

7. Стадії крупозної пневмонії.

8. Рентгенологічні ознаки пневмоній.

9. Рентгенологічні ознаки рідини в плевральній порожнині.

10. Рентгенологічні ознаки повітря в плевральній порожнині.

11. Рентгенологічні ознаки рідини та газу в плевральній порожнині.

12. Основні причини звуження бронха.

13. Стадії бронхостенозу, порушення бронхіальної прохідності.

14. Ступені порушення вентиляції легень.

15. Основні рентгенологічні ознаки порушення бронхіальної прохідності.

16. Підстави для пошарового дослідження легень і бронхографії.

17. Види внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

18. Класифікація туберкульозу легень.

19. Класифікація раку легень.

20. Основні рентгенологічні ознаки периферичного та центрального раку легень.

21. Основні рентгенологічні ознаки злоякісної пухлини середостіння.

22. Ступені аномалії бронхіального дерева.

6. Рекомендована література.

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідн6ої діагностики та променевої терапії за ред. Проф.. А.П.Лазара. „нова книга”, Вінниця.2006. 197с.

2. “ Рентгенодіагностика” за ред. В.І.Мілька, Т.В.Топчій, А.П.Лазар, та інш., “нова книга”, Вінниця. 2005 р.

3. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. “Основи променевої діагностики”, Чернівці, 2005 рік.

4. Общее руководство по радиологии. Редактор Х. Петерсон, в 2-х томах. Юбилейная книга МІСЕК 1995 г.

5. Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. "Медицинская радиология" М.: "Медицина", 2000.- 640с.

6. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П.Сиваченко. К.: «Вища школа», 1991.-535с.

7. Променева діагностика. За ред. Г Ю Коваль.- К.: ОРБІС, т.І,т.2 1998.- 535с.

Додаткова:

1. Руководство для врачей, направляющих пациентов на радиологическое исследование. Критерии выбора метода изображения. (Адаптировано Европейской комиссией и экспертами, представляющими Европейскую радиологию и Ядерную медицину. Согласовано с Европейской комиссией). МЗ Украины 2000. - 104 с.

2. Л.Д.Линденбратен, И.П.Королюк. "Медицинская рентгенология и радиология" М.:"Медицина", 1995.-496с.

3. Лазар А.П. Радіаційна медицина. - К.: Здоров'я, 1993. - 221с.

4. 0СПУ-2000.

5. НРБУ 1998.