МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ
| “Затверджую” Голова ПМК з гуманітарних дисциплі Проректор з науково-педагогічної роботи д.б.н., проф. Магльований А.В._______ Протокол № 1 від “21” січня 2014 р. Затверджено на методичних зборах кафедри ФВ і СМ Зав.кафедрою д.б.н., проф. А.В.Магльований________ Протокол № 11 від “14” січня 2014 р. |
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА
для студентів 4 курсу медичного факультету
(спеціальності 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», 7.110105 «Медико-профілактична справа»)
для самостійної роботи з підготовки до практичного заняття
Модуль: ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА СПОРТИВНА МЕДИЦИНИ
Змістовний модуль 1. Спортивна медицина
Тема 2 “Дослідження та оцінка функціонального стану організму за допомогою функціональних проб”
ЛЬВІВ – 2014
Методичні вказівки виконані у відповідності до вимог навчальної програми з дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина», складені для напрямку підготовки 1101 «Медицина», для спеціальностей 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», 7.110105 «Медико-профілактична справа», згідно з освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) та освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» у вищих медичних закладах освіти України IV рівня акредитації, затверджених наказами МОН України від 16.04.03 № 239 і від 28.07.03
№ 504, а також відповідно до нового навчального плану МОЗ України, який розроблено на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затверджено наказами МОЗ України від 07.12.2009 р. № 929 та від 08.07.2010 р. № 541.
Згідно з навчальним планом, вивчення фізичної реабілітації та спортивної медицини на медичному факультеті здійснюється на 4-му році навчання. Програма розрахована на 60 годин, з яких 40 аудиторних годин (практичні заняття), 10 годин – лекції і 10 годин самостійної роботи студентів (СРС).
Методичні вказівки підготували колектив авторів кафедри фізичного виховання і спортивної медицини:
Леонт’єва З.Р. – асистент кафедри
Магльована Г.М. – асистент кафедри
За загальною редакцією завідувача кафедри фізичного виховання і спортивної медицини д.біол.н., професора Магльованого А.В.
Рецензенти:
Дутка Р.Я., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
Гриновець В.С., кандидат медичних наук, доцент кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
Методичні рекомендації обговорені та схвалені профільною методичною комісією з гуманітарних дисциплін
протокол № 1 від 21.01.2014 р
@ Відповідальний за випуск: перший проректор з науково-педагогічної роботи, член.-кор. НАМН України, д. мед. н., професор, Гжегоцький М.Р.
1. Актуальність теми: Найбільш важливим і відповідальним завданням лікарського контролю є правильна оцінка функціонального стану і функціональних здібностей людини. Для оцінки функціонального стану організму в медицині існує спеціальний розділ – функціональна діагностика. Однак, як відомо, дослідження багатьох функціональних показників часто проводиться в стані відносного фізіологічного спокою, а це не завжди достатньо інформативно. Суть функціональної діагностики полягає ще і в аналізі механізмів, які зумовлюють зміни в функціонуванні органів і систем під впливом різних чинників. Саме тому, щоб об`єктивно і достовірно оцінити функціональні можливості людини, слід вивчити реакцію (від лат. “відповідну дію”) органів і систем її організму на будь-який вплив. З цією метою під час функціонального обстеження використовують функціональні проби або тести.
Проведення функціональних проб має вирішальне значення в допуску до змагань, тренувань після перенесених захворювань, травм, після тривалих перерв у заняттях, за явищ перевтоми, за рекомендаціями тренерів або за проханням спортсменів.
У зв’язку з тим, визначення функціонального стану серцево-судинної, дихальної та вегетативної нервової системи є актуальним і необхідним у повсякденній роботі спортивного лікаря.
- Тривалість заняття (або теми): 4 (год.).
- Навчальна мета:
Навчитись досліджувати функціональні здібності серцево-судинної, дихальної та вегетативної нервової систем досліджуваного, виявляти ранні ознаки перевтоми та перенапруження органів і систем, які виникають при нераціональних заняттях фізичними вправами і на підставі цього рекомендувати найбільш оптимальні рухові режими та раціональні засоби оздоровчої фізичної культури та спорту.
Конкретні цілі:
Знати:
v теоретичні основи проведення функціонального проб та їх значення в функціональній діагностиці серцево-судинної, дихальної та вегетативної нервової систем;
v класифікацію функціональних проб;
v функціональні показники тренованості;
v поняття “функціональний стан” організму і фактори, що на нього впливають;
Вміти:
v оволодіти методикою проведення функціональних проб: з затримкою дихання під час вдиху (Штанге) та видиху (Генчі); зі зміною положення тіла у просторі (орто- та кліноститича); з фізичним навантаженням (20 присідань за 30 сек. та проба Летунова);
v малювати графіки: змін показників основних функціональних систем в процесі тестування;
v аналізувати отримані при проведенні функціональних проб дані;
v робити висновки за результатами проведеного функціонального тестування;
v опанування навичками роботи з спеціальною медичною документацією при проведенні функціональних проб (форма № 061/о чи №162/о);
Засвоїти практичні навички:
v самостійно проводити функціональних проби: з затримкою дихання під час вдиху (Штанге) та видиху (Генчі); зі зміною положення тіла у просторі (орто- та кліноститича); з фізичним навантаженням (20 присідань за 30 сек. та проба Летунова);
v надавати рекомендації щодо вибору виду занять фізичними вправами та рекреаційно-оздоровчих або тренуючих рухових режимів в залежності від функціональних здібностей обстежуваного.
4. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція) (табл. 4.1):
Таблиця 4.1
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навички |
| Нормальна фізіологія | Володіти навичками реєстрації основних фізіологічних показників. |
| Патологічна фізіологія | Визначати механізми розвитку предпатологічних та патологічних змін в організмі. |
| Пропедевтика внутрішніх хвороб | Проводити функціональні проби із затримкою дихання, зі зміною положення тіла у просторі, з фізичним навантаженням. Інтерпретувати отримані клінічні дані |
| Фізичне виховання | Володіти методикою оздоровчого та спортивного тренування. Проводити самоконтроль при фізичних тренуваннях. |
5. Поради студенту.
5.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття (табл.5.1):
Таблиця 5.1
| № з/п | Термін | Визначення |
| 1. | Функціональна проба | Точно дозований вплив на організм різних факторів, який дозволяє вивчити реакцію фізіологічних систем на той чи інший вплив і дає змогу отримати уявлення про стан організму в умовах активної життєдіяльності |
| 2. | Функціональний стан | Рівень адаптації основних фізіологічних систем до зміні стану внутрішнього та/чи зовнішнього середовища |
| Функціональна діагностика | Визначення та оцінка функціонального стану органів і систем організму як єдиного цілого |
5.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Організація і мета функціональної діагностики.
2. Загальні поняття про функціональні проби та їх значення в клінічній медицині. Визначення функціональних проб.
3. Основні завдання, що вирішуються при проведенні функціональних проб.
4. Класифікація функціональних проб в залежності від впливаючого фактору.
5. Класифікація функціональних проб з фізичним навантаженням.
6. Загальні вимоги та схема проведення функціональних проб.
7. Особливості реєстрації деяких показників при проведенні функціональних проб.
8. Методика проведення функціональних проб з затримкою дихання під час вдиху (Штанге) та видиху (Генчі) та оцінка отриманих результатів.
9. Методика проведення функціональних проб зі зміною положення тіла у просторі (орто- та кліностатична) та оцінка отриманих результатів.
10. Методика проведення функціональної проби з фізичним навантаженням на відновлення для малотренованих осіб (20 присідань за 30 сек.(Мартіне-Кушелевського)).
11. Методика проведення функціональної проби з фізичним навантаженням на відновлення для спортсменів (комбінована проба Летунова).
12. Оцінка результатів функціональних проб з фізичним навантаженням на відновлення.
13. Типи реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження.
14. Характеристика нормального типу реакції на фізичне навантаження (нормотонічного).
15. Характеристика патологічних типів реакції на фізичне навантаження (гіпотонічного, гіпертонічного, гіперреактивного, дістонічного та східчастого).
16. Показник якості реакції на фізичне навантаження (за Кушелевським).
17. Оцінка механізмів адаптації та, відповідно, функціонального стану серцево-судинної системи залежно від типу реакції на фізичне навантаження.
18. Рекомендації щодо вибору оптимальної рухової активності в залежності від особливостей функціонального стану та функціональних здібностей організму.
5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Проведення та оцінка функціональних проб з затримкою дихання під час вдиху (Штанге) та видиху (Генчі);
2. Проведення та оцінка функціональних проб зі зміною положення тіла у просторі
(орто- та кліностатичної);
3. Проведення та оцінка проб з фізичним навантаженням на відновлення (20
присідань за 30 сек.(Мартіне-Кушелевського) або комбінованої проби Летунова);
4. Заповнення спеціальної медичної документації при проведенні
функціонального тестування (форма № 061/о чи №162/о);
5.4. Зміст теми:
Основні завдання функціонального дослідження
1. Визначення і оцінка ступеня і характеру реакції органів та систем на фактор, який впливає.
2. Виявлення механізмів адаптації (пристосування) організму до умов, що змінюються.
3. Виявлення прихованих порушень функції, об`єму і ступеня цих порушень.
Функціональні проби використовуються для оцінки переважно реакції якоїсь окремої системи у відповідь на вплив. Однак більшість із них характеризують діяльність не однієї окремо взятої системи, а організму в цілому. Проте, щоб отримати більш повноцінне уявлення про функціональний стан організму, доцільно досліджувати ряд показників, які характеризують різні сторони його життєдіяльності. Фактори, які впливають на ті чи інші показники, також можуть бути різними, в залежності від конкретних завдань функціонального дослідження.
Класифікація функціональних проб:
А. В залежності від впливаючого фактору.
І. Проби з фізичним навантаженням.
ІІ. Проби, що пов`язані зі змінами оточуючого середовища.
1. Дихальні проби:
1) з затримкою дихання під час вдиху (проба Штанге);
2) з затримкою дихання під час видиху (проба Генчі);
3) зі змінами газового складу повітря, що вдихається.
2. Температурні проби:
1) холодова;
2) теплова.
ІІІ. Проби, що пов`язані зі змінами венозної реверсії крові до серця:
1. Проби зі змінами положення тіла у просторі:
1) ортостатична (активна, пасивна);
2) кліностатична.
2. Проби з напружуванням (проба Вальсальви, проби Флека і Бюргера).
ІV. Фармакологічні проби (з калієм, ß-блокаторами, атропіном та ін.).
V. Харчові проби (аліментарні):
1. На толерантність стосовно глюкози.
2. На виведення (рідини) та ін.
Б. Функціональні проби з фізичним навантаженням.
1. В залежності від часу реєстрації показників:
1) проби на відновлення;
2) тести на зусилля.
2. В залежності від кількості виконаних навантажень:
1) одномоментні (проба Мартіне-Кушелевського; 15-ти сек.. біг та ін.)
2) двомоментні (проба Короткова);
3) комбіновані (3-х моментна проба Летунова та ін).
3. В залежності від характеру виконуваних рухів:
1) неспецифічні (використовуються рухи, що характерні практично всім видам спорту – біг, присідання);
2) специфічні (використовуються рухи, що імітують конкретний вид спорту (в боксі “бій з тінню” та ін.).
4. В залежності від інтенсивності виконуваних навантажень:
1) максимальні (або супермаксимальні);
2) субмаксимальні (75% і менш від максимальних).
5. В залежності від умов проведення тестування:
1) тестування в лабораторних умовах з використанням різних видів ергометрів;
2) тестування в звичайних умовах спортивної діяльності або під час оздоровчого тренування.
Вимоги до функціональних проб
Слід відзначити, що якими б не були функціональні проби, вони повинні відповідати визначеним вимогам, а саме – бути однотипними, стандартними і дозованими. Оскільки тільки при таких умовах можливо порівнювати дані, які отримані у різних осіб, або у однієї людини в різні періоди часу, тобто в динаміці. Крім того, функціональні проби повинні бути цілком безпечними і водночас достатньо інформативними, а також простими і доступними, не вимагати особливих навичок для їх виконання. Проби з фізичним навантаженням повинні забезпечувати включення в роботу якомога більшої кількості м’язів та давати змогу вимірювати й змінювати інтенсивність навантажень в необхідних межах.
Загальна схема проведення функціональних проб
При проведенні більшості функціональних проб, особливо з фізичним навантаженням, необхідно дотримуватися наступної схеми:
1. Визначення і оцінка вихідних (тобто у стані спокою) даних показників, що досліджуються.
2. Вивчення характеру і ступеню змін цих показників під впливом функціональної проби.
3. Аналіз тривалості і характеру відновлюваного періоду, протягом якого досліджувані показники повертаються до вихідного рівня.
