Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ласиф≥кац≥€ та функц≥њ ц≥нностей. ќц≥нка та ≥стина.




«а традиц≥йною класиф≥кац≥Їю ц≥нност≥ под≥л€ють на матер≥альн≥ (ц≥нност≥, €к≥ ≥снують у форм≥ речей - од€г, продукти харчуванн€, техн≥ка, храм, картина) ≥ духовн≥ - моральн≥, рел≥г≥йн≥, художн≥, пол≥тичн≥ та ≥н. ќднак такий под≥л не враховуЇ того, що в продуктах людськоњ д≥€льност≥ матер≥альне ≥ духовне взаЇмопроникають ≥ ч≥тко розмежовувати њх неможливо. Ќаприклад, нелегко зарахувати Їгипетськ≥ п≥рам≥ди чи грецьк≥ храми до матер≥альних чи духовних ц≥нностей. ѕравильн≥ше було б, напевне, вести мову про ц≥нност≥, €к≥ задовольн€ють матер≥альн≥ ≥ духовн≥ потреби. ќднак ≥ це розмежуванн€ не вичерпуЇ проблеми, адже, куди в≥днести так≥ ц≥нност≥, €к душевний комфорт, мир? “ому кр≥м ц≥нностей, €к≥ задовольн€ють матер≥альн≥ ≥ духовн≥ потреби, виокремлюють псих≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ ц≥нност≥, €к≥ задовольн€ють в≥дпов≥дн≥ потреби. “ак, переживанн€ радост≥, щаст€, душевного комфорту, до €ких людина прагне ≥ €к≥ ц≥нуЇ, не належать н≥ до духовноњ, н≥ до матер≥альноњ сфер. ¬они Ї душевними, а не духовними, ц≥нност€ми. —оц≥альн≥ потреби також задовольн€ютьс€ певними ц≥нност€ми - такими, €к соц≥альна захищен≥сть, зайн€т≥сть, громад€нське сусп≥льство, держава, церква, профсп≥лка, парт≥€ тощо. ѓх також не можна однозначно квал≥ф≥кувати €к матер≥альн≥ чи духовн≥ ц≥нност≥. ќднак на побутовому р≥вн≥ ц≥лком достатн≥м Ї под≥л ц≥нностей на матер≥альн≥ ≥ духовн≥. ѕри цьому матер≥альними ц≥нност€ми (њх ≥нод≥ називають благами) вважають економ≥чн≥, техн≥чн≥ ≥ в≥тальн≥ (стан здоров´€, еколог≥њ) ц≥нност≥, €к≥ задовольн€ють т≥лесне бутт€ людини, а духовними - рел≥г≥йн≥ (св€т≥сть), моральн≥ (добро), естетичн≥ (прекрасне), правов≥ (справедлив≥сть), ф≥лософськ≥ (≥стина), пол≥тичн≥ (благо сусп≥льства) ц≥нност≥, €к≥ робл€ть бутт€ людини людським, гарантують њњ ≥снуванн€ €к духовноњ ≥стоти.

” сусп≥льств≥ ≥снуЇ певна ≥Їрарх≥€ ц≥нностей, тобто серед ус≥х ц≥нностей виокремлюють пров≥дн≥ ≥ залежн≥ в≥д них. ÷€ ≥Їрарх≥€ м≥нлива ≥ залежить в≥д ≥сторичноњ епохи або типу культури. “ак, у середньов≥чч≥ панували рел≥г≥йн≥ ц≥нност≥, в≥дчутно впливаючи на мистецтво, ф≥лософ≥ю, пол≥тику. ¬ Ќовий час у класичному буржуазному сусп≥льств≥ пров≥дними були економ≥чн≥ ц≥нност≥, €к≥ впливали на вс≥ ≥нш≥, в тому числ≥ й духовн≥. ” сучасному св≥т≥, кр≥м економ≥чних, значну роль в≥д≥грають науково-техн≥чн≥, в≥тальн≥ ц≥нност≥. ѕротиставленн€ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей позбавлене сенсу, оск≥льки без ус≥х них людина не може ≥снувати. ќднак нер≥дко окрем≥ люди, нав≥ть ц≥л≥ сп≥льноти ви€вл€ють свою зор≥Їнтован≥сть переважно на матер≥альн≥ чи духовн≥ ц≥нност≥. ўодо цього простежуЇтьс€ така законом≥рн≥сть: чим вища моральна, правова ≥ пол≥тична св≥дом≥сть людей, тим вищий у них ≥ р≥вень матер≥альних благ. Ѕезперечним Ї факт, що бути моральним економ≥чно виг≥дно, а той, хто жертвуЇ мораллю заради нагальноњ вигоди, програЇ не лише морально, а й економ≥чно.  р≥м того, матер≥ал≥сти в онтолог≥њ не завжди надають перевагу матер≥альним ц≥нност€м, а ≥деал≥сти - духовним. Ќаприклад, комун≥сти, будучи матер≥ал≥стами, ц≥нност≥ комун≥стичноњ ≥деолог≥њ ставили вище матер≥альних благ, а утил≥таристи, будучи ≥деал≥стами в онтолог≥њ, надавали перевагу матер≥альним ц≥нност€м. “ому терм≥н Ђматер≥ал≥стї означаЇ визнанн€ матер≥њ вих≥дною субстанц≥Їю, а не наданн€ переваги матер≥альним ц≥нност€м.

« огл€ду на роль ц≥нностей у житт≥ людини виокремлюють ц≥нност≥-ц≥л≥ ≥ ц≥нност≥-засоби. ÷≥нност€ми-ц≥л€ми вважають найзагальн≥ш≥ життЇв≥ ор≥Їнтири, €к≥ не потребують обірунтуванн€, а мають значенн€ сам≥ по соб≥. ѓх людина сприймаЇ на в≥ру, вони Ї очевидними дл€ нењ. “акими ц≥нност€ми Ї, наприклад, ≥стина, добро, прекрасне, житт€, коханн€, щаст€. ÷≥нност≥-засоби вт≥люють у соб≥ певну ситуативну мету, вони служать засобами дос€гненн€ ≥нших, значим≥ших ц≥лей. Ќаприклад, молод≥ люди важливим у своЇму житт≥ часто вважають од€г. ƒл€ модниць в≥н нав≥ть може бути самоц≥ллю, але дл€ б≥льшост≥ - засобом самоствердженн€, приверненн€ до себе уваги, що також може розгл€датис€ лише €к зас≥б у дос€гненн≥ життЇвого усп≥ху (кар´Їри, коханн€), а кар´Їра - €к зас≥б здобутт€ слави, багатства.

÷≥нност≥-ц≥л≥ та ц≥нност≥-засоби мають узгоджуватис€ м≥ж собою. Ѕлагородну мету, наприклад, не можна вт≥лювати ницими засобами, а €кщо дл€ њњ утвердженн€ потр≥бн≥ саме так≥ засоби, то вона не Ї благородною.

ƒо вищих належать ≥ в≥тальн≥ ц≥нност≥, адже ставленн€ до природи €к до засобу (≥нструменту), €к до чогось, позбавленого самоц≥нност≥, Ї серйозною загрозою ≥снуванню людини.

÷≥нност≥ в≥д≥грають важливу роль в житт≥ сусп≥льства. якщо знанн€ в≥дпов≥даЇ на питанн€ Ђяк д≥€ти?ї, то ц≥нност≥ дають в≥дпов≥дь на питанн€ Ђƒл€ чого д≥€ти?ї, вони Ї метою д≥€льност≥. «нанн€ Ї лише засобом зд≥йсненн€ ц≥нностей. “ому ≤.  ант поставив практичний розум, €кий маЇ справу з ц≥нност€ми, вище чистого розуму, €кий досл≥джуЇ п≥знавальну д≥€льн≥сть. «агалом ц≥нност≥ виконують так≥ функц≥њ:

1. ‘ункц≥€ конституюванн€ сенсу житт€. «´€совуючи, що Ї добро, прекрасне, ≥стина, справедлив≥сть тощо, ц≥нност≥ конституюють сенс людського житт€, утворюють його духовну основу. Ћюдина не завжди св≥домо формуЇ св≥й духовний стрижень. як правило, в≥н конституюЇтьс€ п≥д впливом притаманних певному сусп≥льству рел≥г≥йних ≥ традиц≥йних ц≥нностей. јле в≥н обов´€зково притаманний людин≥, ≥ чим розвинен≥ша вона €к особист≥сть, тим ч≥тк≥ше ≥ болюч≥ше постають перед нею проблеми сенсу житт€ - д≥€льност≥, €к≥й присв€чуЇ себе людина, €к≥й вона служить (служ≥нн€ сусп≥льству, улюблен≥й справ≥ тощо). ƒ≥€льн≥сть тод≥ Ї сенсом житт€, коли людина не Ї додатком до нењ, а почуваЇ себе в≥льною особою, €ка стверджуЇтьс€ через д≥€льн≥сть, розширюЇ сферу своЇњ самореал≥зац≥њ. јдже, наприклад, можна служити Ѕогу ≥ не знайти сенсу житт€, а можна служити грошам, будучи ф≥нансистом, ≥ почувати себе сповненою сенсу житт€ людиною. Ќеобх≥дною передумовою сповненого сенсу житт€, дл€ розвиненоњ особи громад€нського сусп≥льства Ї свобода, в≥льний виб≥р, внутр≥шн€ гармон≥€. —вобода Ї лише формальною умовою. ƒл€ того щоб сенс житт€ набув реальност≥, свобода повинна поЇднуватись ≥з вт≥ленн€м певноњ ц≥нност≥. Ћише тод≥, коли людина в≥льно обираЇ й утверджуЇ певн≥ ц≥нност≥, њњ житт€ набуваЇ сенсу. ѕо-справжньому, а не поз≥рно, житт€ людини маЇ сенс за умови, що обран≥ нею ц≥нност≥ Ї г≥дними людини, визнаютьс€ сусп≥льством. ÷е Ї п≥дставою дл€ висновку, що ц≥нност≥ в Їдност≥ з≥ свободою конституюють сенс житт€ людини.

2. ќр≥Їнтац≥йна функц≥€ ц≥нностей. ” житт≥ людини ≥ сусп≥льства ц≥нност≥ визначають напр€ми, зразки д≥€льност≥. Ѕудучи ор≥Їнтирами, вони постають у форм≥ ≥деал≥в - в≥льно прийн€тих зразк≥в повед≥нки, прообраз≥в досконалих предмет≥в, €к≥ ор≥Їнтують людину на п≥днесенн€ над буденною реальн≥стю. Ѕудучи зразком, ≥деал постаЇ €к м≥рило реальност≥. Ќеадекватне ставленн€ до ≥деалу перетворюЇ його на ≥дола. якщо молода людина жертвуЇ своЇю в≥льною екзистенц≥Їю, своњм неповторним житт€м, коп≥юючи в повед≥нц≥, ф≥зичн≥й подоб≥ улюблених к≥ноз≥рку, сп≥вака, спортсмена, вона перетворюЇ ≥деал на ≥дола, кумира. ¬ ≥деал≥ людина не зникаЇ, вона формуЇ себе, маЇ себе самоц≥ллю, в ≥дол≥ вона втрачаЇтьс€, њњ метою Ї ≥нший. “ому застереженн€ Ђне сотвори соб≥ кумира!ї Ї не лише рел≥г≥йною, а й антрополог≥чно-екзистенц≥йною запов≥ддю.

3. Ќормативна функц≥€ ц≥нностей. ¬она т≥сно поЇднана з ор≥Їнтац≥йною функц≥Їю. як в≥домо, ц≥нност≥ не т≥льки формують ≥деали, вони передбачають виб≥р людини на користь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами д≥€льност≥ людей. Ќорми - це правила, вимоги, закони повед≥нки, €к≥ вивод€тьс€ ≥з сенсу ц≥нност≥. —еред них виокремлюють моральн≥, правов≥, естетичн≥, звичаЇв≥, техн≥чн≥, харчов≥ та ≥н. ќсновою кожноњ норми Ї певна ц≥нн≥сть. Ќаприклад, норма Ђне роби злаї заснована на ц≥нност≥ добра. ѕри цьому вищ≥ ц≥нност≥, ц≥нност≥-ц≥л≥ не вимагають свого обірунтуванн€ - Ђроби добро в ≥м´€ добраї. ≤нш≥, так зван≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, обірунтовуютьс€ вищими ц≥нност€ми. “ак, вимога Ђне њж нев≥домих гриб≥вї ірунтуЇтьс€ на вищ≥й пор≥вн€но з ц≥нн≥стю њж≥ - ц≥нност≥ житт€.

Ќорми регулюють сусп≥льне житт€ людей, консол≥дуючи њх у сп≥льноту, а люди належать до сп≥льноти завд€ки ЂжиттЇвому св≥туї, €кий вони под≥л€ють. Ђ∆иттЇвий св≥тї, €кий забезпечуЇ взаЇморозум≥нн€ людей, ірунтуЇтьс€ на сп≥льних категор≥€х (однаковому розум≥нн≥ простору, часу, причинност≥), св≥тогл€дних ≥де€х (однаковому розум≥нн≥ св≥ту, людини, Ѕога) та ц≥нност€х ≥ нормах. ÷≥нност€м при цьому належить пров≥дна роль. Ќ≥що так не консол≥дуЇ сп≥льноту ≥ не протиставл€Ї њњ ≥нш≥й сп≥льнот≥, €к с≥мейн≥ традиц≥њ, ритуали тощо.

ќтже, ц≥нност≥ Ї нев≥д´Їмною складовою духовного житт€ людини, обірунтовують ≥деали ≥ норми, Їднають сусп≥льство духовно.

ќц≥нка та ≥стина. ≤з ц≥нност€ми т≥сно пов´€зан≥ оц≥нки, €к≥ ви€вл€ють себе у таких типових випадках:

1) оц≥нка €к сп≥вв≥дношенн€ реч≥ з потребами людини. ” такому раз≥ оц≥нюванн€ постаЇ €к п≥знанн€ реч≥ щодо њњ здатност≥ задовольнити потреби людини. Ќаприклад, перв≥сна людина п≥знала ≥ оц≥нила њст≥вн≥ рослини, сучасна людина оц≥нила зручн≥сть њзди на авто. ÷е п≥знанн€-оц≥нюванн€ в≥дкриваЇ дл€ суб´Їкта ц≥нн≥сть певноњ реч≥ чи €вища. ќц≥нити за таких умов означаЇ визнати феномен €к ц≥нн≥сть, надати йому значенн€ ц≥нност≥;

2) оц≥нка €к п≥дведенн€ п≥д норму, правило, закон. Ќаприклад, судд€ оц≥нюЇ вчинок, п≥двод€чи його п≥д закон, експерт оц≥нюЇ техн≥чний витв≥р чи б≥знесовий проект, п≥двод€чи його п≥д техн≥чн≥ норми чи норми ризику. «а такоњ ситуац≥њ оц≥нка ви€вл€Ї себе €к акт п≥знанн€ щодо в≥дпов≥дност≥ вчинку чи твор≥нн€ людини норм≥. як ≥ в першому випадку, п≥дведенн€ п≥д норму Ї конституюванн€м, визнанн€м ц≥нност≥;

3) оц≥нка €к виб≥р з пом≥ж двох ≥ б≥льше ц≥нностей. ” цьому раз≥ йдетьс€ не про визнанн€ (п≥знанн€) ц≥нност≥ (таке визнанн€ зд≥йснено ран≥ше), а про виб≥р м≥ж уже визнаними ц≥нност€ми.

” двох перших випадках оц≥нка постаЇ €к акт конституюванн€ ц≥нностей особою чи сусп≥льством, у третьому - €к акт њх сп≥вв≥днесенн€, ранжуванн€. јле в кожному раз≥ ц≥нн≥сть ≥снуЇ дл€ суб´Їкта лише через оц≥нку, в акт≥ оц≥нки чи вибор≥.

ѕравильна оц≥нка маЇ ірунтуватись на знанн≥, ≥стин≥. Ћ≥кар перед тим, €к приписати л≥ки хворому, досл≥джуЇ його стан. —удд€ перед винесенн€м вироку вивчаЇ обставини проступку, техн≥чний експерт перед оц≥нкою досл≥джуЇ стан техн≥чного об´Їкта. —ама оц≥нка може бути правильною або не правильною. Ќеобх≥дною передумовою правильноњ оц≥нки Ї ≥стинне знанн€ €к предмету досл≥дженн€, так ≥ норм, закон≥в, л≥к≥в тощо. ќц≥нка при цьому Ї сп≥вв≥днесенн€м, узгодженн€м двох ≥стин - ≥стинного знанн€ про предмет (стан хворого, обставини проступку, €к≥сть техн≥чного виробу) та ≥стинного значенн€ л≥к≥в, закон≥в, техн≥чних норм тощо.

≤стина також Ї оц≥нкою, насамперед оц≥нкою знанн€ на в≥дпов≥дн≥сть певним стандартам. ÷е означаЇ, що оц≥нка передбачаЇ ≥стину, а ≥стина - оц≥нку, €к≥ Ї взаЇмопов´€заними.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 713 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

80% успеха - это по€витьс€ в нужном месте в нужное врем€. © ¬уди јллен
==> читать все изречени€...

1962 - | 1805 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.008 с.