Всі методи оцінки нематеральних активів

Для оцінки вартості нематеріальних активів відповідно до міжнародних стандартів (розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна (TIAVSC) і набрали чинності з1994р.) використовують три основні підходи: витратний; прибутковий (доходний); ринковий. В межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виокремити декілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів (рис. 13.4).

В основу витратного підходу покладено ідею про те, що вартість нематеріального активу визначається сумою витрат, необхідних на його відтворення або заміну.

Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька

Рис. 13.4. Класифікація методів оцінки вартості нематеріальних активів

останніх років (іноді ця вартість носить назву історичної). При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:

- виявляються всі фактичні витрати, пов’язані зі створенням, придбанням або запровадженням об’єкта інтелектуальної власності;

- витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

- визначається нарахована величина амортизації об’єкта інтелектуальної власності;

- вартість об’єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає у тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів є метод відновної вартості. Відновна вартість активу визначається як ума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, розрахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньо галузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.

На практиці витратні методи оцінки вартості нематеріальних активів використовуються у випадках, коли сферою застосування цих активів є соціальна сфера, космос, оборонні програми, інші програми безпеки державного або регіонального призначення.

Концепція прибуткового (доходного) підходу ґрунтується на передбаченні, що економічна цінність конкретного нематеріального активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об’єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. До основних методів, які реалізують концепцію прибуткового підходу належать метод дисконтування майбутніх грошових потоків і метод капіталізації прибутку.

При оцінці нематеріальних активів за допомогою прибуткового підходу найчастіше використовується метод дисконтування майбутніх грошових потоків. Реалізація цього методу передбачає:

- оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об’єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об’єкта;

- визначення ставки дисконтування;

- розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;

- додавання до отриманого результату вартості об’єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Під капіталізацією, звичайно, розуміють процес переводу доходів від якого-небудь майна в його вартість. Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:

- виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;

- визначення ставки капіталізації чистого прибутку;

- розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації

Метод капіталізації частіше використовують для розрахунку залишкової вартості нематеріальних активів і, іноді, для оцінки активів, строк служби яких, практично, не визначений.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів засновано на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори не обмежені в можливостях вибору. Цей підхід на практиці реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу та методу звільнення від роялті.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння нематеріального активу, що оцінюється, з іншими схожими за якістю, призначенням і корисністю, проданими за порівнюваний час на ринку. Отже вартість нематеріального активу за цього методу визначається ціною, яку на даному ринку на момент оцінки можуть заплатити за аналогічний об’єкт. За використання методу порівняльного аналізу продажу:

- збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об’єктів інтелектуальної власності;

- визначають перелік показників, за якими порівнюють об’єкти інтелектуальної власності;

- коригують фактичні ціни угод щодо об’єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;

- визначають вартість об’єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.

Основною умовою застосування цього методу є наявність достатньої і достовірної інформації про операції купівлі-продажу аналогічних об’єктів. Такі відомості, як правило, не розголошуються і отримати їх на вітчизняному ринку дуже складно, що суттєво звужує сферу практичного застосування методу порівняльного аналізу продажу.

Метод звільнення від роялті також застосовується за наявності інформації про продаж подібних активів або, як мінімум, відомостей про ставки роялті в цій галузі. Вартість нематеріального активу згідно з цим методом визначається на підставі припущення, що оцінюваний актив, який використовується підприємством йому не належить. Тоді частину доходу, підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді ж цю частину доходу підприємство залишає у себе. Цю частину доходу і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу. В міжнародній практиці цей метод широко використовується для оцінки вартості патентів і технологій.