Оцінка нематеріальних активів проводиться за наступними формулами

1.Первісна вартість нематеріального активу = Ціна придбання (крім знижок) + мито + непрямі податки (не відшкодовуються) + інші витрати пов’язані з придбанням – витрати на сплату відсотків за кредит.

 

2.ПВНА внесених до статутного капіталу = справедлива вартість + витрати на придбання

 

3.ПВ створеного ПНА = прямі витрати на оплату праці + прямі матеріальні витрати + інші витрати + витрати на удосконалення

 

4.Переоцінена первісна вартість нематеріального активу = Первісна вартість * індекс переоцінки

 

5.Індекс переоцінки = Справедлива вартість / Залишкова вартість.

 

А якщо ЗВ =0, то переоцінена залишкова вартість розраховується додаванням справедливої вартості цього об’єкта до первісної вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.

 

3. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива шляхом використання їх самим власником або наданням з його дозволу такого права іншій зацікавленій стороні. Передача права на користування здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензія - дозвіл на використання винаходу або іншого нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

Передача права власності може бути застережена різними умовами відносно терміну та обсягу використання нематеріального ресурсу, комплексу інформації, що передається та інше. Відповідно до цих критеріїв розрізняють декілька основних видів ліцензій:

ü звичайна;

ü виключна;

ü повна.

Звичайна ліцензія залишає ліцензіару* право особистої експлуатації нематеріального ресурсу і можливість укладати аналогічні угоди з іншими зацікавленими особами.

Виключна ліцензія надає право виключного користування об’єктом ліцензії ліцензіату**, але при цьому ліцензіар зберігає за собою право користування нематеріальним ресурсом.

Повна ліцензія передбачає перехід усіх прав на вказаний в угоді термін до ліцензіата, при цьому ліцензіар сам позбавляється права користування нематеріальним ресурсом протягом зазначеного у ліцензійному договорі терміну.

*Ліцензіар - фізична або юридична особа, якій належить виключне право на використання певного нематеріального ресурсу.

**Ліцензіат- фізична або юридична особа, яка внаслідок укладання ліцензійної угоди набуває права користування об’єктом угоди.

Договір на передачу права власності на зареєстрований нематеріальний об'єкт і ліцензійний договір складаються в письмовій формі і реєструються в

Державному департаменті інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки України.

За використання нематеріальних ресурсів суб’єкту ліцензійної угоди -ліцензіару - сплачується певна винагорода. Існують декілька видів можливих розрахунків за користування нематеріальними ресурсами:

1. Роялті - періодичні платежі (у вигляді фіксованих ставок від обсягу реалізованої продукції, величини отриманого прибутку або інших показників) власнику нематеріального ресурсу за використання або надання дозволу на використання прав на об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, інших аналогічних майнових прав, які визнаються об’єктом права власності суб’єкта господарювання.

Розмір роялті визначається згідно ліцензійної угоди пропорційно певним економічним показникам, величина яких обумовлена використанням конкретного нематеріального ресурсу. Наприклад, відповідно до законодавства України розмір винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції не може бути меншим від:

- 10 % доходу, який отримується щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції;

- 2 % від частки собівартості продукції, що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект якої не впливає на отримання доходу.

Винагорода повинна сплачуватися автору у відповідності з договором, але не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції.

2. Паушальний платіж – тверда, фіксована, заздалегідь з’ясована сума винагороди за надані права на використання нематеріальних ресурсів незалежно від фактичних розмірів результатів діяльності підприємства з використанням цього об’єкту. Зазначений вид платежу може застосовуватись як одноразово, так і протягом певного терміну. Впровадження системи паушального платежу є доцільним у випадку, коли важко прогнозувати ефект від використання нематеріального ресурсу, наприклад, ноу-хау.

З. Кост-плас(соst plus) – виплатиза додаткові послуги за погодженими розцінками поверх домовленої ціни.

4. Комбіновані платежі - схема виплат, за якою частина винагороди (10%-15%) сплачується у вигляді паушального платежу, а сума, що лишилася, - у вигляді роялті.