До об’єктів, що охороняються авторським правом, належать:
• твори в галузі науки, літератури і мистецтва (до них відносимо і позначку);
• комп’ютерне програмне забезпечення;
• банки та бази даних;
• банки та бази знань.
Комп’ютерне програмне забезпечення - сукупність програм, які використовуються в роботі з ЕОМ.
Банк даних характеризується певною сукупністю програмних, організаційних і технічних даних, призначених для централізованого накопичення та багатоцільового колективного використання інформації; а також самих даних, які відповідним чином систематизовані та сконцентровані у певному місці;.
База даних - іменована сукупність інформаційних одиниць у певній сфері, наприклад, перелік клієнтів фірми.
Банк знань - місце, де зосереджені технічні чи наукові знання, в якому окрім інформації, знаходяться засоби, що дозволяють ці знання накопичувати, зберігати, оновлювати і використовувати.
База знань - сукупність систематизованих знань в певній галузі.
Позначка © - знак, який застосовується з метою інформування про права власника авторського права і законодавчий захист об’єкту авторського права. Поряд із цією позначкою має бути наведене ім’я особи, якій належить авторське право і рік першої публікації.
Суміжні права - права, що примикають до авторського права, а саме, права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
3. Інші права власності та користування:
Нематеріальні активи - вартість прав на використання в господарській діяльності підприємства об'єктів інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інших прав власності і користування.
До них відносять:
§ ноу-хау;
§ раціоналізаторська пропозиція;
§ права користування землею та іншими природними ресурсами;
§ права користування майном;
§ права користування брокерським місцем на біржі тощо;
§ ліцензії на здійснення окремих видів діяльності;
§ гудвіл.
Ноу-хау — не захищені охоронними документами та не оприлюднені знання чи досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, які можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках або в процесі виготовлення та реалізації продукції. Ноу-хау є власністю підприємства.
Раціоналізаторська пропозиція - технічне вирішення, що є новим і корисним для підприємства, до якого воно подане. Раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства і передбачає, наприклад, зміну конструкції виробу, технології виробництва, техніки або складу матеріалу.
Підприємство, що прийняло до розгляду заявку на раціоналізаторську пропозицію, повинно її зареєструвати і протягом місяця від дати реєстрації винести рішення про визнання такої пропозиції раціоналізаторською. Після цього автору видається свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію.
Гудвіл (good will) - невідчутний на дотик актив підприємства, який формується під впливом деяких чинників, а саме: іміджу підприємства, досвіду ділових зв’язків, престижу товарних знаків, сталої клієнтури, прихильності споживачів, домінуючої позиції на ринку товарів тощо.
Категорія гудволу може мати різні значення:
1. В бухгалтерському і податковому обліку вартість гудволу визначається в момент продажу підприємства як різниця між ціною продажу і справедливою вартістю його чистих активів (мається на увазі позитивна різниця, за умов виникнення негативної різниці має місце від'ємний гудвіл). В такому розумінні гудвіл - це платіж, здійснений покупцем в очікуванні майбутніх економічних вигод.
Національні стандарти бухгалтерського обліку трактують гудвіл як перевищення вартості придбання над часткою покупців в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань на дату придбання. Підприємство не може відображати в бухгалтерському обліку свій власний (внутрішньо генерований) гудвіл, а має право відображати тільки гудвіл, який виникає в момент купівлі іншого підприємства
2. В управлінському розумінні під гудволом розуміють ділову репутацію підприємства.
Не визнаються нематеріальними активами в бухгалтерському обліку і відображаються у складі поточних витрат того періоду, в якому їх було здійснено, витрати на:
- витрати на дослідження;
- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
- витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).
2. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
У міжнародній практиці існують три головні методи оцінювання нематеріальних активів підприємства:
1. Витратний – активи оцінюються за методом вартості створення, тобто з точки зори витратного підходу (при оцінці інформаційних баз даних, наукова бібліотека).
2. Порівняльний або ринковий підхід застосовується у тому випадку, якщо існує досить розвинений ринок продажу нематеріальних активів аналогічного типу, що оцінюються.
3. Оцінка на основі прибутковості (прибутковий підхід) ґрунтується на розрахунку економічних вигод, пов’язаних з отриманням прибутку за рахунок використання нематеріальних активів. (при оцінці патентів, ліцензій, торгової марки).
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їхнього корисного використання, який установлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше ніж 20 років. Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.
При визначенні строку корисного використання об’єкта нематеріальних активів слід ураховувати:
— строки корисного використання подібних активів;
— моральний знос, що передбачається;
— правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.
Метод амортизації нематеріальних активів обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.
Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля (ЛВ =0), крім випадків:
— коли існує зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;
— коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.
Не дозволено амортизувати в податковому обліку нематеріальні активи, вартість яких не зменшується в процесі використання (гудвіл).
Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.
Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.
Втрати від зменшення корисності нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного року із збільшенням у балансі суми зносу нематеріальних активів, а з об’єктів, відображених в обліку за первісною вартістю, — із зменшенням вартості об’єкта нематеріальних активів.
Якщо причини зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів перестали існувати, то збитки від зменшення корисності об’єкта за попередні періоди виключаються на відповідну суму методом «сторно» із суми витрат звітного періоду і суми зносу об’єкта нематеріальних активів, а щодо об’єктів нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, такі витрати включаються до складу доходів із збільшенням переоціненої вартості об’єкта нематеріальних активів.
Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у подальшому економічних вигод від його використання.
Фінансовий результат від вибуття об’єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.
Метод нарахування амортизації нематеріального активу підлягає перегляду наприкінці звітного періоду, якщо він перестає відповідати особливостям використання цього активу або очікуваній формі отримання майбутніх економічних вигод.
Оцінку нематеріальних активів проводять, використовуючи наступні види вартості:
1) первісна;
2) залишкова;
3) відновна (переоцінена);
4) справедлива;
5) ліквідаційна.
Первісна вартість придбаного за гроші нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита; непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню; інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного до використання за призначенням.
Залишкова вартість - вартість нематеріального активу з урахуванням ступеня спрацювання. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за весь період використання нематеріального активу зносом (сумою амортизаційних відрахувань).
Відновна (переоцінена) вартість - вартість нематеріального активу в сучасних умовах відтворення, після переоцінки.
Переоцінена вартість = Первісна вартість х К,
де К- коефіцієнт переоцінки
К= 
Згідно з бухгалтерським обліком підприємство має право здійснювати переоцінку нематеріальних активів, відносно яких існує активний ринок.*
* Активний ринок - ринок, якому властиві наступні риси:
1) предмети, які продаються на ньому, є однорідними;
2) будь-коли можна знайти зацікавлених продавців і покупців;
3) інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.
Сума дооцінки залишкової вартості нематеріальних активів включається до складу додаткового капіталу підприємства, а сума уцінки - до складу поточних витрат.
Відповідно до податкового обліку переоцінка балансової вартості груп нематеріальних активів може здійснюватися щорічно у відповідності з темпами інфляції з відставанням на 10 %.
Коефіцієнт переоцінки в цьому випадку визначається за формулою:
К = (І-10):100,
де І - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться переоцінка.
Справедлива вартість – це вартість аналогічного об’єкту, які існують на ринку інтелектуальної власності.
Ліквідаційна вартість — сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) активу наприкінці терміну його корисного використання.
Нарахування амортизації нематеріальних активів згідно Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу протягом таких строків (Таблиця 1).
Стаття 145.1.1. ПКУ
