Основними джерелами антропогенного забруднення довкілля є:
- виробники енергії (ТЕС, АЕС, сотні тисяч котельних);
- промислові об’єкти (особливо таких галузей, як металургійна, хімічна, нафтопереробна, цементна, целюлозно - паперова);
- сільське господарство;
- військова промисловість та військові об’єкти;
- автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний);
- гірничо-видобувне виробництво тощо.
В Україні розміщено 4 діючі атомні електростанції, 44 енергетичних об’єкти, близько 2 тис. об’єктів, які виробляють або використовують сильнодіючі токсичні речовини, 308 шахт або розрізів, 6 підприємств з видобутку та переробки нафти, каскад Дніпровських водосховищ, мережа трубопроводів (протяжність нафтопроводів – 7,1 млн. км, газопроводів – 34 тис. км, аміакопроводів – 810 км), а також налічується близько 11 тис. одиниць організованих стаціонарних джерел, що викидають шкідливі речовини в атмосферне повітря.
Кожен із перелічених об’єктів здійснює значний негативний вплив на довкілля. Внаслідок цього техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники розвинутих країн світу та продовжує зростати.
Особливо небезпечним для всього живого є забруднення повітря. Якщо без їжі людина може обходитись протягом декількох тижнів, без води – декілька днів, то без повітря – лише декілька хвилин. Саме тому забруднення повітря суттєво впливає на стан здоров'я людей. Розглянемо, яка ситуація склалася із забрудненням повітря в Україні.
На рис. 1 зображена карта викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря міських поселень. Основна частка забруднень припадає на східну частину України, де основними джерелами забруднення повітря є стаціонарні джерела, тобто підприємства. У всіх великих містах України повітря забруднюється, в основному, автотранспортом. Останнім часом масова частка забруднення повітря від автотранспорту складає 70-90 % від загальної маси забруднення. На жаль, простежується тенденція до постійного збільшення забруднення повітря, особливо у північних регіонах, до яких належить і Житомирська область.
Рис. 1. Карта викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря міських поселень
Під час потрапляння в повітря величезної кількості оксидів сірки, азоту, вуглецю при взаємодії з водою вони перетворюються на розчини сірчаної, азотної і вугільної кислот. Внаслідок цього утворюються кислотні дощі, які випадають на сушу, взаємодіючи з рослинами, ґрунтами, водами. На рис. 2 наведено карту кислотних опадів, яка практично співпадає з картою забруднення атмосферного повітря.
Рис. 2. Карта кислотних опадів в Україні
Кислотні опади викликають підкислення ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод. В районах кислих ґрунтів природна родючість знижена і нестійка; вони швидко виснажуються і урожаї на них низькі.
Погіршення якості ґрунтів відбувається також внаслідок їх забруднення важкими металами і пестицидами. Як видно з рис. 3, забруднення ґрунтів відбувається практично по всій території України. Звичайно, це позначається на якості сільськогосподарської продукції і стану здоров'я населення.
Рис.3. Карта забруднення ґрунтів в Україні
Ще одним небезпечним явищем є деградація ґрунтів, яка відбувається внаслідок вітрової і водної ерозії. За оцінками геологів, до того, як людина почала займатися сільськогосподарською діяльністю, ріки щорічно зносили в океан близько 9 млрд. т ґрунту. Внаслідок бездумної експлуатації землі людиною ця цифра збільшилася до 25 млрд. тонн на рік. Для України ця проблема є надзвичайно актуальною. Як видно з рис. 4, у північному регіоні землі радіоактивно забруднені, в інших областях частка еродованих земель складає від 20% до 50% від загальної площі орних земель.
Потрібно відзначити, що для утворення шару ґрунту завтовшки в 1 см необхідно не менше 100 років. Оскільки родючих ґрунтів на планеті стає все менше, тому життєво необхідно зберегти цей єдиний шар земної літосфери, на якому можуть рости рослини.
Рис. 4. Деградація ґрунтів в Україні
Ситуацію із забрудненням довкілля в Україні ускладнює нагромадження величезної кількості відходів, які займають близько 4 % території країни. На сьогоднішній день їх обсяг перевищує 35 млрд. тонн. Це – один з найбільших показників у світі.
У зв'язку із сировинною орієнтацією економіки більшу їх частину (88 %) складають гірничопромислові відходи; частина відходів інших галузей промисловості становить 10 %, побутових – 2 %. Проте останнім часом кількість і різновид твердих побутових відходів мають тенденцію до зростання.
Загальна кількість лише офіційних сміттєзвалищ та полігонів більша за 6000 одиниць. Площа земель, поглинутих сміттєзвалищами, перевищила 9 тис. га. При цьому 80 % полігонів і звалищ не відповідають сучасним санітарно-епідеміологічним нормативам, а більшість сміттєзвалищ перевантажені.
Внаслідок того, що лише 70 % населення України охоплено послугами із вивезення побутових відходів, у тому числі, лише третина сільського населення, в країні щорічно виникає приблизно 16 тис. несанкціонованих звалищ. З них близько 3,5 тис. – у сільських районах.
Які ж наслідки для екологічної, економічної і соціальної систем має забруднення природного навколишнього середовища?
3. Екологічні аспекти забруднення довкілля
Забруднення є екзогенним, тобто, зовнішнім, фактором, який негативно впливає на екосистеми і спричиняє те, що:
- екологічні системи втрачають свою стійкість, стають нестабільними;
- в екосистемах змінюються міжвидові взаємовідносини, які необхідні для саморегуляції та самовиживання;
- екосистеми стають більш вразливими по відношенню до інших екзогенних факторів;
- відбуваються небажані зміни та відхилення у процесі сукцесії;
Сукцесія – це послідовна зміна біоценозів, які виникають на певній ділянці середовища під впливом природних або антропогенних факторів. Приклади: заселення лишайниками скельних порід, деревами – необроблених полів та лук, відновлення лісів після пожеж тощо;
- обмежується розвиток одних видів, та провокується розвиток інших;
- зменшується різноманітність видів в екологічних системах;
- біогеохімічні процеси стають менш ефективними;
- через харчові ланцюги відбувається отруєння людини.
Негативні екологічні наслідки, які викликає застосування ГМО:
1) виникнення "супербур'янів" у разі потрапляння трансгенного пилку в дикі види рослин;
2) порушення в екосистемах, в т. ч. неконтрольовані спалахи чисельності одних видів і вимирання інших;
3) поява різновидів комах-шкідників, стійких до дії пестицидів і гербіцидів;
4) порушення природної родючості ґрунту внаслідок пригнічення ГМ-рослинами життєдіяльності ґрунтових безхребетних, мікрофлори і мікрофауни.
Такі негативні екологічні наслідки забруднення довкілля. Постає питання: чи існують в природі можливості для очищення екосистем від забруднення?
