Терміни розкладання різних видів відходів

Поняття забруднення, та екологічна класифікація забруднень.

Сучасний період взаємодії людського суспільства і природи характеризується надзвичайно масштабним забрудненням усіх геосфер Землі та розвитком глобальної екологічної кризи. Індустріалізація призвела до появи так званих ксенобіотиків – речовин, які не включаються у природні кругообіги, а накопичуються в довкіллі, забруднюючи його.

Забруднення – це привнесення в середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай, нехарактерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних або біологічних агентів. Забрудненням вважають також перевищення середнього багаторічного природного рівня концентрації названих агентів.

Pабруднення довкілля в наш час досягло грандіозних масштабів. Для вирішення цієї проблеми необхідно застосовувати науковий підхід, в основу якого покладено класифікацію забруднень. Класифікація необхідна для того, щоб розділити різні види забруднень за видами. Це дасть змогу до кожного з видів застосовувати відповідні заходи по зменшенню чи усуненню даного виду забруднення.

Розглянемо екологічну класифікацію забруднень. Вона здійснюється за декількома ознаками. По-перше, за джерелами забруднення. За цією ознакою розрізняють механічні, хімічні, фізичні та біологічні забруднювачі.

Механічні забруднювачі – це різні тверді частки та предмети (викинуті з ужитку) на поверхні Землі, у ґрунті, воді, повітрі, космосі - від диму та пилу до уламків машин.

Хімічні – тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи природні процеси кругообігу речовин та енергії.

Прикладами хімічних забруднень є важкі метали (свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, олово, ртуть), шкідливі хімічні сполуки, зокрема, пестициди і нітрати. Одним з перших найвідоміших пестицидів став ДДТ ("дуст"). Його творець навіть отримав свого часу Нобелівську премію. Однак пізніше виявилося, що ДДТ має здатність накопичуватись в організмі вагітних жінок, приводячи до народження мертвих дітей та розвитку важких пороків у новонароджених дітей.

Фізичні – це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми та вібрації, спричинені людиною.

Біологічні – різні організми, що з’явилися завдяки життєдіяльності людства, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною навмисне чи випадково. Прикладами є бактеріологічна зброя, нові віруси та мікроорганізми, а також ГМО.

За походженням розрізняють природне та антропогенне забруднення.

За об'єктами забруднення поділяють на безпосередні об'єкти забруднення – ґрунти, водні джерела, атмосферне повітря, та опосередковані об'єкти, або жертви забруднення – це рослини, тварини, гриби, мікроорганізми.

За часом взаємодії з довкіллям розрізняють стійкі, середньотривалі, нестійкі забруднення (табл. 1).

Нестійкі забруднювачі – ті, які негативно діють короткий час і розкладаються, розчиняються чи знищуються в екосистемах завдяки природним фізико-хімічним або біологічним процесам (наприклад, харчові відходи чи папір).

Середньотривалі – термін розкладання приблизно до 10 років (це залізо чи дерево).

Під стійкими антропогенними забрудненнями розуміють такі, що довго не зникають, не знищуються самостійно природою (гума, пластмаси, скло, алюміній, а також радіоактивні речовини з тривалим періодом напіврозпаду).

Таблиця 1.

Терміни розкладання різних видів відходів

Вид відходів	Термін розкладання
Харчові відходи	від 10 днів до 1 місяця
Газетний папір	від 1 місяця до 1 року
Картон, папір	від 1 рокудо 2 років
Залізні банки	до 10 років
Жерстяні банки, фольга	90-100 років
Автомобільні акумулятори	до 100 років
Електричні батарейки	до 100 років
Гумові шини	більше 100 років
Пластикові пляшки	більше 100 років
Алюмінієві банки	500 років
Скло	більше 1000 років

 

За способом впливу на біоту – прямого впливу, тобто знищення деяких видів внаслідок токсичної дії забруднюючих речовин, та непрямого впливу – через забруднення чи руйнування природних місць існування біологічних видів: розорювання степів, вирубування лісів, меліорацію, зміну режиму поверхневих вод тощо;

За масштабом розповсюдження розрізняють локальні, регіональні та глобальні забруднення.

Локальні забруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районів видобутку тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.

Регіональні забруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливу великих промислових районів.

Глобальні забруднення частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються на великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а іноді і на всю планету.