Які методичні рекомендації щодо організації логопедичної роботи з особами із порушенням слуху?

Спілкування – безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам’ятати, що:

1. Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушеннями слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.

2. Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності6 під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

Говорити з дитиною потрібно:

– однією літературною словесною мовою (не змішувати українську та російську, діалектну);

– у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати, не розтягувати мовлення штучно;

– при достатньому освітленні;

– голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше);

– чітко промовляти, не «ковтати» закінчення;

– дотримуватися правильних інтонацій;

– не відвертатися;

– не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу;

– емоційно заохочувати дитину до спілкування.

 

Розвиваємо слух:

– визначити звук чи немає;

– визначити звідки чується звук (напрямок звучання);

– визначити кількість звучань;

– розрізняти гучне й тихе звучання;

– розрізняти різні не мовленнєві звучання навколишнього світу;

– сприймати та розрізняти на слух та на слухо-зоровій основі мовленнєві звуки, склади, слова, словосполучення і короткі речення.

 

Вчимося читати:

– корисна робота з розрізною азбукою: знаходження букв з розрізною азбукою; складання складів із букв розрізної азбуки; складання слів із букв розрізної азбуки.

Практичні рекомендації:

– Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.

– Ознайомтесь зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу.

– Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.

– Використовуйте якомога більше унаочнень.

– Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям текст, таблиць, опорних схем тощо.

– Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім’я, чи торкніться його руки. Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).

– Перед тим, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо використання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.

– Час від час переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати його про це.

– Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.

– Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

27. Розкрийте основні завдання корекційних занять з подолання ЗНМ
Планування корекційно-виховної роботи проводиться з урахуванням індивідуальних можливостей дітей. Завдання:розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма);формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;формування комунікативних умінь;розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики; вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо); подолання порушень усного і писемного мовлення. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання. Під час цих занять систематично здійснюється розвиток усіх складових частин мови та підготовка дітей до навчання в школі.
28. Документація логопеда шкільного логопедичного пункту.
Перелік документів шкільного логопеда:положення про логопункт,посадова інструкція,про організацію роботи логопедичного пункту навчального закладу,паспорт кабінету
Логопед веде необхідну документацію:журнал обліку відвідування логопедичних занять учнів,журнал первинного обстеження учнів,мовна карта на кожного логопата,список учнів, записаних на корекційно-логопедичні заняття,річний план консультативно - методичної роботи,перспективні плани по групах,поурочні плани роботи,робочі зошити учнів,журнал запису учнів школи, які потребують логопедичних заняттях,в кінці навчального року складається звіт про результати корекційної роботи,графік роботи,розклад логопедичних занять на I та II півріччя навчального року.

29. Вимоги до логопедичних занять в дошкільних закладах
До логопедичного занять пред'являються певні вимоги. Логопед при підготовці та проведенні занять повинен: сформулювати тему і мету заняття;визначити етапи заняття, взаємозалежність і цілеспрямованість кожного етапу та їх послідовність;послідовно ускладнювати лексичний та граматичний матеріал, який пред'являється дітям;урізноманітнити заняття за допомогою ігор та ігрових прийомів;враховувати зону найближчого розвитку дитини;здійснювати диференційований підхід до кожної дитини з урахуванням структури мовного дефекту, вікових та індивідуальних особливостей;коротко і чітко формулювати інструкції, що даються дітям;використовувати різноманітний і барвистий наочний матеріал;вміти створювати позитивний емоційний фон заняття, плануючи емоційні підйоми з урахуванням збільшення складності викладеного матеріалу. Організаційно-сюжетна основа занять може бути досить різноманітною. Все залежить від бажання і можливостей логопеда, його готовності до експромтів. Логопедичне заняття може проходити з використанням:казкових сюжетів; уявних подорожей, екскурсій, подорожей, пригод;літературних персонажів;відомих і придуманих ігор;елементів сюжетно-дидактичної гри;сюжетних і пейзажних картин;спеціально виготовлених посібників-малюнків, колажів, мозаїк, панно;настільно-друкованих ігор.

32. Взаємодія логопеда і вихователя в логопедичної групи.
У зв'язку з цим виникає необхідність забезпечити взаємодію, наступність у роботі вихователя і логопеда в логопедичній групі [8, 15-18, 25, 46]. Вихователь повинен знати основні напрями корекційної програми, вікові та індивідуальні особливості формування мовлення дошкільнят, розуміти особливості произносительной та лексико-граматичної сторін мовлення і враховувати мовні можливості кожної дитини в процесі навчальної та позанавчальної діяльності.
Спільно з логопедом вихователь планує заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з оточуючим світом, підготовці до грамоти і підготовці руки до письма. Наступність у роботі логопеда і вихователя передбачає не тільки спільне планування, але й обмін інформацією, обговорення досягнень дітей, як у мові, так і на інших заняттях. Усе це фіксується у спеціальному зошиті.
Таким чином, вихователь логопедичної групи виконує крім загальноосвітніх та ряд корекційних завдань, суть яких - в усуненні недоліків в сенсорній, афективно-вольової, інтелектуальної сферах, обумовлених особливостями мовного дефекту [38, 39, 42]. При цьому вихователь звертає свою увагу не тільки на корекцію наявних недоліків у розвитку дитини, на збагачення уявлень про навколишній, але й на подальший розвиток і вдосконалення діяльності збережених аналізаторів. Цим створюється основа для сприятливого розвитку компенсаторних можливостей дитини, що в підсумку впливає на ефективне оволодіння мовою.
Компенсація мовного недорозвинення дитини, його соціальна адаптація та підготовка до подальшого навчання в школі диктують необхідність оволодіння під керівництвом вихователя тими видами діяльності, які передбачені програмами масового дитячого саду загальнорозвиваючого типу [39, 41]. Особливу увагу вихователь повинен приділяти розвитку сприйняття (зорового, слухового, тактильного), мнестичних процесів, доступних форм наочно-образного і словесно-логічного мислення, мотивації.
Важливий аспект роботи в логопедичній групі - розвиток пізнавальної активності та пізнавальних інтересів у дітей. При цьому потрібно враховувати своєрідне відставання у формуванні пізнавальних процесів в цілому, яке складається у дітей під впливом мовного недорозвинення, звуження контактів з оточуючими, неправильних прийомів сімейного виховання та інших причин.
Правильне, педагогічно виправдане взаємодія вихователя і логопеда, об'єднує їх зусилля в інтересах коригування мовлення у дітей, у своїй основі має створення доброзичливої, емоційно-позитивної обстановки в логопедичній групі. Психологічна атмосфера в дитячому колективі зміцнює віру дітей у власні можливості, дозволяє згладжувати негативні переживання, пов'язані з мовною неповноцінністю, формувати інтерес до занять. Для цього вихователь, як і вчитель-логопед, повинні мати знання у сфері вікової психології, індивідуальних психофізичних відмінностей у дітей дошкільного віку. Їм необхідно вміти розбиратися в різних негативних проявах поведінки дітей, вчасно помічати ознаки підвищеної стомлюваності, истощаемости пасивності і млявості. Правильно організоване психолого-педагогічний вплив вихователя в більшості випадків попереджає поява стійких небажаних відхилень у поведінці, формує в логопедичній групі колективні доброзичливі, соціально прийнятні відносини.
Робота вихователя з розвитку мовлення в багатьох випадках передує логопедичних занять, готує дітей до сприйняття матеріалу на майбутніх логопедичних заняттях, забезпечуючи необхідну пізнавальну і мотиваційну базу для формування мовних знань і вмінь. В інших випадках вихователь зосереджує свою увагу на закріплення результатів, досягнутих дітьми на логопедичних заняттях.
У завдання вихователя логопедичної групи також входить повсякденне спостереження за станом мовної діяльності дітей у кожному періоді корекційного процесу, контроль за правильним використанням поставлених або виправлених логопедом звуків, засвоєних граматичних форм і т.п. Особливу увагу вихователя повинна бути звернена на дітей з пізнім початком мовленнєвої діяльності, що мають обтяжений анамнез, що відрізняються психофізіологічноїнезрілістю. Вихователю не слід фіксувати увагу дітей на виникнення можливих помилок або запинок у мові, повторень перших складів і слів. Про таких проявах необхідно повідомити логопеда. В обов'язки вихователя входить також добре знання індивідуальних особливостей дітей із загальним недорозвиненням мовлення, по-різному реагують на свій дефект, на комунікативні труднощі, на зміни умов спілкування.
Важливе значення має мова вихователя в повсякденному спілкуванні з дітьми логопедичної групи [17, 25, 43, 47]. Вона має служити зразком для дітей з мовними порушеннями: бути чіткою, гранично виразної, добре интонированную, образно-виразної і граматично правильною. Слід уникати складних інвертованих конструкцій, оборотів, вступних слів, що ускладнюють розуміння мови. На це звертали свою увагу видатні педагоги, методологи розвитку мови у дітей дошкільного віку Є. І. Тихеева і Є.А. Флерина.
Специфіка роботи вихователя в логопедичній групі полягає в тому, що вихователь організовує і проводить заняття за завданням вчителя-логопеда. Індивідуальні або подгрупповие заняття з дітьми вихователь планує в другій половині дня після денного сну (до або після полудня). На вечірній сеанс логопедичний запрошується 5-7 дітей. Рекомендуються наступні види вправ [42]:
· Закріплення добре поставлених звуків (вимова складів, слів, речень);
· Повторення віршів, оповідань;
· Вправи на розвиток уваги, пам'яті, логічне мислення, фонематичного слуху, навичок звукового аналізу та синтезу;
· Активізація зв'язного мовлення у бесіді на знайомі лексичні чи побутові теми.
У процесі корекційної роботи вихователем приділяється велика увага розвитку дрібної моторики. Так, у позанавчальний час можна запропонувати дітям складати мозаїку, пазли, фігури з сірників або рахункових паличок, тренуватися у розв'язанні та зав'язуванні шнурків, збирати розсипані гудзики або дрібні предмети, олівці різного розміру. Дітям можна запропонувати роботу в зошитах для розвитку навичок письма, рекомендовані для дітей з мовними порушеннями.
Особливе місце в роботі вихователя займає організація рухливих ігор для дітей з мовними порушеннями, з огляду на те, що діти даної категорії часто соматично ослаблені, фізично невиносліви, швидко втомлюються. Плануючи роботу з організації ігрової діяльності, вихователь повинен чітко уявлятиреальність фізичних можливостей кожної дитини та диференційовано підбирати рухливі ігри. Рухливі ігри, які зазвичай складають частину фізкультурних, музичних занять, можуть бути проведені на прогулянці, на святкових ранках, на годину розваг.
Ігри з рухом необхідно поєднувати з іншими видами діяльності дітей. Рухливі ігри одночасно допомагають успішному формуванню мови. У них часто зустрічаються приповідки, чотиривірші, вони можуть передувати лічилки для вибору ведучого. Такі ігри сприяють також розвитку почуття ритму, гармонійності і координованості рухів, позитивно впливають на психологічний стан дітей.
Робота вихователя з навчання дітей сюжетно-рольовій грі - також необхідний елемент педагогічної діяльності в логопедичній групі. У сюжетно-рольових іграх вихователь активізує і збагачує словник, розвиває зв'язне мовлення, навчає ритуального взаємодії в знайомих дитині соціально-побутових ситуаціях (прийом у лікаря, покупки в магазині, поїздка у транспорті та ін.) Сюжетно-рольові ігри сприяють розвитку комунікативно-мовних навичок, стимулюють товариськість дітей, виховують соціальні навички та вміння.

34. Складний ступінь мовленнєвого порушення потребує тривалої копіткої логопедичної роботи, саме тому існуючі російські корекційні програми для навчання дітей із ФФНМ, за якими працюють вітчизняні вчителі-логопеди, розраховані на два роки (старша та підготовча групи дитячого садка). Відповідно до наказу МОН України „Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів” № 204 від 07.04.2005 р. до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу зараховують дітей, як правило, з 6 років, тому підготовчих груп у ДНЗ компенсуючого типу для дітей із ПМ немає. Це свідчить, що корекційно-розвивальну роботу слід проводити упродовж двох років, починаючи з середньої групи, тобто з чотирьох років.

В існуючих корекційних програмах подолання ФФНМ зводиться лише до цілеспрямованої логопедичної роботи з корекції звукової складової мовлення та фонематичного недорозвитку, що не враховує уявлень про мовлення як цілісну єдину систему, в якій поєднані фонетико-фонематична, лексико-граматична складові і зв’язне мовлення. Варто також наголосити на загальній тенденції російських і білоруських програм у розвитку лексичної складової мовлення спиратися на тематичний розподіл мовленнєвого матеріалу шляхом використання упродовж навчального року так званих лексичних тем, тобто застосування лінґводидактичного підходу. На відміну від них, у сучасній українській логопедії основний акцент робиться на використанні у діагностичній та корекційно-розвивальній роботі психолінгвістичного підходу, що полягає у врахуванні загальнофункціональних і специфічних мовленнєвих механізмів, які у тісному взаємозв’язку дають змогу повноцінно оволодіти мовленням (Е. А. Данілавічютє, Ю. В. Рібцун, Є. Ф. Соботович, В. В. Тищенко, Л. І. Трофименко та ін.).

Структура логопедичної роботи

1) Характеристика мовленнєвого розвитку дітей із ФФНМ, де подано загальну характеристику мовлення дітей п’ятого року життя із ФФНМ;

2) Програма корекційної роботи з розвитку мовлення дітей із ФФНМ, у якій, із урахуванням оновленого Базового компонента дошкільної освіти [1], представлено основні освітні лінії, виділено освітні напрями, наведено перелік показників розвитку, які можуть бути сформовані на п’ятому році життя у дошкільника із ФФНМ упродовж навчального року, розписано спрямованість корекційно-розвивальної роботи із зазначенням як загальноосвітніх, навчально-виховних, так і корекційно-розвивальних завдань, запропоновано зразки способів їх вирішення;

3) Організація корекційно-розвивальної роботи у групах для дітей із ФФНМ, де розкриті окремі аспекти організації корекційно-розвивальної роботи у середній логопедичній групі для дітей із ФФНМ;

4) Методичні рекомендації щодо проведення корекційної роботи з розвитку мовлення дітей із ФФНМ, розвивальні ігри та вправи, де викладено окремі аспекти реалізації корекційно-розвивальної програми з розвитку мовлення дітей п’ятого року життя із ФФНМ, представлені зразки ігрових завдань і вправ. Програмно-методичний комплекс містить також список використаної літератури та додатки.

 

35. Логопедична робота є важливою ланкою комплексного медико-педагогічного впливу, адже вона стимулює розвиток усіх психічних процесів, передусім мовленнєвої функції, розширює комунікативно-пізнавальну діяльність дошкільників через основні способи організації їх життя – гру, заняття, рухову активність, спілкування з однолітками та педагогом.

Організація роботи логопеда у молодшій групі для дітей із ЗНМ потребує творчого комплексного підходу. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України № 240/165 від 27.03.2006 р. про „Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу” прийом дошкільників здійснюється керівником закладу на протязі календарного року на підставі таких документів:

– заява батьків або осіб, які їх замінюють;

– свідоцтво про народження дитини;

– направлення місцевого органу управління освітою;

– висновок психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК);

– медична довідка про стан здоров’я дитини та епідеміологічне оточення із зазначенням проведених щеплень;

– бажаний висновок сурдолога.

Комплектація групи здійснюється відповідно віку дітей (3–4 роки).

Наповнюваність логопедичної групи для дітей четвертого року життя із ЗНМ складає 8–­10 осіб.

Тривалість перебування молодших дошкільників із ЗНМ у спеціальному ДНЗ встановлюється ПМПК в залежності від мети: вивчення чи проведення цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи з урахуванням рівня мовленнєвого недорозвитку – строком на один рік.

У перші два тижні вересня логопед здійснює діагностику стану сформованості мовленнєвих та немовленнєвих процесів у молодших дошкільників із ЗНМ. Для зручності проведення обстеження та фіксації отриманих результатів нами запропоновано орієнтовний протокол педагогіко-психологічного обстеження молодших дошкільників із ЗНМ. Визначені розділи може заповнювати логопед як самостійно, так і у співпраці з психологом та вихователем. У відповідних графах педагогом відмічаються рівень виконання завдань (виконано, не виконано, виконано з допомогою). З урахуванням зазначених відомостей та показників заповнюється мовленнєва картка.

Основною формою корекційно-виховної роботи є логопедичне заняття, яке сприяє цілісному розвитку всіх компонентів мовленнєвої системи. Корекційно-розвивальні заняття (як підгрупові, так і індивідуальні) проводяться 5 разів на тиждень, за розкладом, складеним логопедом з урахуванням музичних, фізкультурних занять та занять вихователів.