В якій послідовності здійснюється логопедична робота при ФФН?

20. 20. Основними завданнями корекційного навчання в підготовчій групі для дітей з ФФНР в дитячому саду є:
Основними завданнями корекційного навчання в підготовчій групі для дітей з ФФНР в дитячому саду є:
1) формування звуковимови;
2) розвиток фонематичного сприйняття;
3) підготовка до навчання грамоті і засвоєння грамоти в обсязі, передбаченої програмою для першого класу загальноосвітньої школи.
Курс корекційного навчання розрахований на десять місяців (вересень - червень). У його основі лежить розвиток пізнавальної діяльності у зв'язку з активним наглядом. У дітей розвивається увага до мови, здатність до узагальнень у сфері мовних фактів. У загальному вигляді рішення поставлених завдань зводиться до наступного. У першу чергу, за допомогою спеціальних прийомів логопед виправляє вимова звуків або уточнює їх артикуляцію [16].
Засвоєння і закріплення артикуляційних навичок на основі усвідомленого контролю за власними кинестетическими і слуховими відчуттями на всіх етапах навчання поєднується з розвитком фонематичного сприйняття, тобто з вправами в розрізненні поставлених або уточнених у вимові звуків на слух, а також з розвитком слухової пам'яті.
Розвиток артикуляційних навичок і фонематичного сприйняття відбувається одночасно з розвитком аналізу і синтезу звукового складу мови. Вправи ж у звуковому аналізі та синтезі, в свою чергу, сприяє усвідомленому оволодінню вимовою звуків мови. Таким чином, вправи на аналіз і синтез звукового складу мови допомагають вирішити два завдання - нормалізувати процес фонемообразования і підготувати дітей до засвоєння грамоти.
Мовний матеріал для занять підбирається з урахуванням перерахованих завдань, тобто в процесі розвитку звуковимови одночасно і на тому ж звуковому матеріалі плануються вправи в аналізі та синтезі звукового складу слів, а на більш пізніх етапах навчання - читання і писання.
Враховуючи зустрічається у дітей даної групи деяку затримку лексико-граматичного розвитку, в системі корекційного навчання передбачаються вправи, спрямовані на розширення і уточнення словника і на виховання зв'язковий, граматично правильного мовлення. Матеріал, на якому будуються ці вправи, підбирається із знайомих дітям слів, в звуковий склад яких входять виправлені або уточнені звуки в стадії закріплення.
До кінця навчання діти повинні правильно вимовляти і розрізняти всі фонеми рідної мови, володіти навичками усвідомленого звукового аналізу та синтезу слів різної складової структури, вміти читати і писати слова, пропозиції і невеликі тексти.
Система навчання дітей дошкільного віку з ФФНР включає корекцію звуковимови, формування фонематичного сприйняття, підготовку до навчання грамоті (Г. А. Каші, Т. Б. Філічева, Г. В. Туманова).
Корекційне навчання також передбачає оволодіння дитиною на даному віковому етапі певним колом знань про навколишній і відповідним об'ємом словника. Логопед і вихователь, здійснюючи корекційне навчанняспільно, повинні враховувати закономірності процесу оволодіння звуковий стороною мови в нормі.

21. У коррекционном навчанні можна виділити три розділи [5]:
I розділ роботи - артикуляторной (підготовчий) передбачає уточнення артикуляторной основи збережених і легких в артикуляції звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [м], [м `], [н ], [н `], [п], [п`], [т], [к], [к `], [х], [х`], [ф], [ф `], [в], [в `], [й], [б`], [д], [р], [г `] з метою розвитку фонематичного сприйняття і звукового аналізу. Ці звуки в мовному потоці дітьми вимовляються непевний, з млявою артикуляцією, змішуються між собою ([к] - [х], [в] - [б] тощо) або є заступниками відсутніх звуків, що свідчить про незавершеність процесу фонемообразования.
Заняття з уточнення артикуляції, розвитку фонематичного сприйняття та підготовки дітей до аналізу і синтезу звукового складу слова проводяться логопедом на фронтальних заняттях і обов'язково на звуках, правильно вимовних усіма дітьми групи. Потім логопед в певній послідовності включає фронтальні заняття поставлені до цього часу виправлені звуки.
II розділ роботи - дифференцировочной, в якому виділяються 2 етапи.
На першому етапі диференціації кожен правильно вимовний звук порівнюється на слух з усіма артикуляційно або акустично близькими звуками. Велика увага приділяється уточненню диференціації голосних звуків, від чіткості вимови яких, перш за все, залежить виразність мови і аналіз звукослогового складу слова.
Після засвоєння артикуляції другого з пари взаємозамінних у мові звуків диференціації.
III розділ роботи - формування звукового аналізу та синтезу полягає в наступному:
1. Формування понять і оволодіння термінами, їх позначають: слово, речення, склад, звук, приголосний та голосний, глухий і дзвінкий, твердий і м'який звуки.
2. Формування уявлення про лінійної послідовності звуків у слові і про кількість звуків у слові.
3. На підставі уточнених вимовних навичок артикуляції голосних звуків [у], [а], [і] отрабативается найбільш легка форма аналізу - виділення першого голосного звуку з початку слова.
4. Формування вміння ділити слова на склади. Використовуючи зорову опору - схему, де довгою рисою позначається слово, короткою - стиль; формування вміння робити складової аналіз слова.
5. Аналіз і синтез зворотного складу типу [ап].
6. Уточнення артикуляції приголосних звуків. Виділення останнього приголосного в слові типу суп.
7. Виділення початкових приголосних у словах типу сік.
8. Виділення ударних голосних з положення після приголосних у словах типу сом.
9. Аналіз і синтез прямого складу типу [са].
10. Повний звукослоговой аналіз і синтез односкладових слів з 3 звуків типу сом і двоскладових типу зуби з опорою на схеми, де позначаються і склади, і звуки.
11. Повний звукослоговой аналіз і синтез слів зі збігом приголосних у складі односкладових слів типу стіл, стілець, двоскладових з закритим стилем типу кішка, трискладових типу панама, вимова яких не розходиться з написанням.
12. Перетворення слів шляхом заміни окремих звуків: сік - сук.
13. Знайомство з буквами, об'єднання букв у склади і слова.
14. Повний слого-звуко-буквений аналіз слів.

22. Які посадові обов’язки вчителя логопеда навчального закладу?

Загальні положення

24. 1.1. Підпорядковується: районному відділу освіти.

25. 1.2. Призначається та звільняється наказом начальника відділу освіти відповідно до законодавства про працю.

26. 1.3. Робочий тиждень - 18 годин, відпустка - 56 календарних днів.

27. 1.4. Керується документами: Закон України про освіту, Конвенцією ООН Про права дитини, Положенням про логопедичні пункти системи освіти, підзаконні і нормативно-правові акти та документи з питань навчання та виховання дітей із особливими потребами.

Функції

2.1. Учителем-логопедом призначається особа, яка має вищу дефектологічну освіту, виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіє ефективними формами, методами навчально-корекційного процесу, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями.

2.2. Учитель-логопед повинен:

28. - володіти знаннями в обсязі вищої спеціальної освіти зі спеціальності "Дефектологія та логопедія" для успішного вирішення корекційно-педагогічних завдань;

29. - знати цілі, принципи, зміст корекційного навчання та виховання дітей із мовленнєвим недорозвитком;

30. - володіти сучасними методиками усунення мовленнєвих вад, враховуючи анатомо-фізіологічні та клінічні ознаки порушень;

31. - знати програмові методичні документи, дидактичні матеріали для роботи з дітьми, які мають мовленнєві порушення;

32. - враховувати індивідуальні та вікові особливості дітей;

33. - виконувати нормативні вимоги до оснащення логопедичних кабінетів;

34. - знайомитись із сучасними досягненнями психолого-педагогічної, дефектологічної, логопедичної науки та практики;

35. - вільно володіти державною мовою відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

36. 2.3. Учитель-логопед повинен ефективно використовувати професійні знання в практичній педагогічній діяльності.

37. 2.4. Учитель-логопед повинен мати ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний культурний, духовний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства.

38. 2.5. Вчитель-логопед має володіти культурою спілкування, його формами, засобами.

Посадові обов'язки

40. 3.1. Виявляє, обстежує учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які мають вади мовлення.

41. 3.2. Враховуючи характер мовленнєвих порушень, вікові, індивідуальні особливості дітей, планує і здійснює навчально-корекційну роботу, забезпечує умови для засвоєння ними освітніх програм.

42. 3.3. Використовує ефективні форми і засоби активізації мовлення, фонематичного сприймання, попередження порушень письма та читання, проводить логопедичні заняття щодо усунення вад мовлення.

43. 3.4. Підтримує тісний зв'язок із вчителями, батьками дітей, які відвідують логопедичний пункт, надає їм консультативну допомогу.

44. 3.5. Дбає про поповнення матеріально-технічної бази логопедичного кабінету, є матеріально відповідальною особою, підбирає і виготовляє дидактичний матеріал щодо розвитку зв'язного мовлення.

45. 3.6. Систематично підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру. Бере участь у засіданні районного методичного об’єднання логопедів.

46. 3.7. Дбає про особисту безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території освітнього закладу.

47. 3.8. Знає і виконує вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами колективного та індивідуального захисту.

3.9. Проходить у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

3.10. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Учитель-логопед загальноосвітньої школи має певні посадові обов'язки:

• у своїй професійній діяльності прагне до виконання завдань, що стоять перед за­гальноосвітнім закладом, а також керується «Положенням про логопедичні пункти»;

• зобов'язаний систематично підвищу­вати свою кваліфікацію, знайомитися із сучасними досягненнями логопедії, засто­совувати науково доведеш методи корекції мовлення зарубіжних і вітчизняних учених, переймати досвід передових логопедів регіо­нального рівня;

• має знати і враховувати межі власної компетенції. Він не повинен вирішувати зав­дання, які неможливо виконати при сучас­ному стані логопедичної науки і практики та рівні його професійної підготовки, а також завдань, що знаходяться в компетенції спе­ціалістів інших професій;

• при проведенні корекційної роботи має враховувати індивідуальність дитини, особ­ливості й характеру, психологічний і емоцій­ний стан.