Психологічні особливості проведення обшуку

Обшук — примусова слідча дія з обстеження об'єктів і окре­мих громадян із метою розшукання і вилучення прихованих предметів та документів, що мають доказове значення.

Психологічним змістом діяльності слідчого при проведенні обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об'єктів, що викривають злочинця. При виконанні обшуку кожна з сторін намагається одержати максимальну інформацію щодо стратегії поведінки сторони-антагоніста та уникнути самій будь-яких демаскуючих фактів.

Обшук слід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характер визначається, з одного боку, протиріччями цілей сторін, а з іншого — примусовістю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшукуваний має на меті і що визначає спосіб його мислен­ня й поведінки, — це пошуки максимально надійної схованки для вкрадених цінностей, знарядь, інших предметів, що мають характер доказів. Метою діяльності працівників правоохорон­них органів, які проводять обшук, є відшукування прихованих об'єктів та повернення їм реальної суспільної цінності.

Іншими словами, у психологічному аспекті протиріччя цілей діяльності тут є своєрідним інтелектуальним конфліктом. При­мусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлікт емоційний, оскільки його проведення означає втручання сторонніх осіб у інтимно-особистісну сферу обшукуваного, у світ сімейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрім того, суспільне оточення обшукуваного (сусіди, близькі, знайомі), сприймаючи пошукові дії працівників правоохоронних органів, мимоволі пов'язують їх із безперечною винністю обшу­куваного. Вказане породжує у останнього та членів його сім'ї негативні емоційні стани хвилювання, агресивності та ворожості, спрямовані на осіб, які проводять обшук. Тому досить

226 Тема 9

часто працівники мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу тощо.

Успішність проведення обшуку залежить від значної кількості вимог та обставин, які умовно можна поєднати в дві групи чинників. По-перше, це чинники, що сприяють ефективності пошукових дій:

— підготовка до проведення обшуку;

— кваліфікована реалізація пошукових дій;

— спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його
родини;

— особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оператив­
ної групи.

Другу групу чинників становлять ті, що утруднюють прове­дення обшуку, негативно впливають на його ефективність:

— конфліктність ситуації;

— відсутність постійного позитивного контакту з обшукува­
ним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди, такі як:

недостатність кубатури простору пошуку (тісні приміщення, захаращені меблями, іншими предметами; підвальні приміщення, горища, льохи);

дефекти температури та вологості (дуже спекотлива або во­лога атмосфера, занадто холодне приміщення);

дефекти освітлення;

неприємні, подразнюючі та задушливі запахи;

атмосферні опади при обшуку на відкритій місцевості;

тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до вто­ми та притуплення психічних процесів і чутливості.

Підготовка до обшуку полягає у створенні найбільш набли­женої його моделі, що допомагає з'ясувати такі питання:

— основні характеристики розшукуваних предметів;

— особливості місця обшуку, можливі схованки;

— характеристики особистості обшукуваного та його оточен­
ня, можливі варіанти, типи їх поведінки під час обшуку;

— загальна тактика проведення обшуку;

— склад слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками;

— технічні засоби, що будуть використані.

Психологія слідчої діяльності 227

Підготовленість до обшуку полягає також у тому, що психологічно обґрунтованими повинні бути тактичні прийоми прибуття на місце та проникнення у приміщення. З метою за­безпечення, наприклад, раптовості обшуку транспортні засоби бажано залишати на відстані, зосередження учасників повинно відбуватися поступово та якомога тихіше, при користуванні ліфтом рекомендується не зупинятися на поверсі, де мешкає обшукуваний. За наявності дверного вічка — перед ним повин­на знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з нейт­ральною зовнішністю. При обшуку у комунальній квартирі ре­комендується дзвонити до сусідів. Має бути забезпечене спосте­реження за вікнами та додатковими входами до приміщення. Тактика суто пошукових дій реалізується на основі попередньої інформації про розташування і планування приміщень, їх ре­монт, перебудову тощо; характеристики розшукуваних об'єктів та їх значущості.

Для найбільшої ефективності обшуку потрібно додержувати­ся деяких загальних правил:

1) при можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефун-
кціональні переміщення, метушня, сторонні розмови);

2) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до по­
вного обстеження попереднього;

3) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто
інтенсивного розвитку довірливих взаємин із обшукуваним та
його оточенням.

У проведенні обшуку беруть участь багато осіб (слідчі, оперативні працівники, поняті), тому його успіх багато в чому залежить від взаєморозуміння. Важливою умовою взаєморозуміння є безперервний інформаційний обмін, здійснюваний у мовній формі та супроводжуваний мовою тіла (погляди, міміка, рухи тіла, незакінчені дії — кивання, вказу­вання). Виходячи з тактичних міркувань, мовна передача інформації не завжди є бажаною, у таких випадках доміную­чого значення набуває невербальна комунікація. Тому доціль­ним слід вважати попереднє опрацювання слідчо-оператив­ною групою умовних слів та жестів.

228 Тема 9

Проведення обшуку, як уже зазначалося, зумовлює конфліктну ситуацію між взаємодіючими сторонами. Тому на початковому етапі обшуку важливого значення набуває вста­новлення психологічного контакту, що досягається через взає­мне сприймання сторін та обмін як вербальною, так і невербаль-ною (міміка, жести) інформацією. Такий контакт може бути за­початковано, наприклад, коли слідчий перед обшуком пропонує віддати розшукувані об'єкти, мотивуючи це тим, що небажано, щоб діти, повернувшись зі школи, спостерігали картину обшу­ку. Навіть за умови негативної відповіді такий крок може стати підґрунтям до встановлення подальшого контакту. Якщо обшу­куваний тримається скуто, самовпевнено чи агресивно, такий стан можна спробувати зняти бесідою про родинні стосунки, ро­боту, стан здоров'я тощо.

Ефективність діяльності слідчого багато в чому визначаєть­ся рефлексією (розумінням) тактики поведінки обшукуваного. Злочинець, як правило, намагається вчинити так званий «ідеальний» злочин (такий, після якого не залишається слідів); так само він намагається створити «ідеальну» схованку за раху­нок відповідного маскуючого тлау вигляді зовнішніх умов та своєї поведінки.

До зовнішніх умов належить, насамперед, підшукування відповідного місця для схованки та її типу. У цілому таких типів схованок існує декілька:

1) використання місць, пристосованих у побуті для збережен­
ня різних предметів (шафи, валізи, коробки, ящики тощо). Зви­
чайно пошукові дії починаються з урахуванням характеристик
розшукуваного об'єкта, саме з цих місць, і здійснюються
планомірно та ретельно;

2) обладнання спеціалізованих схованок. При цьому треба
враховувати інтелектуальний рівень та професійний досвід об­
шукуваного, оскільки до створення такого типу схованок схильні
особи з досить високим рівнем інтелектуального розвитку та
особи, які володіють певними професійними знаннями і навич­
ками (наприклад, спеціаліст-будівельник може обладнати схо­
ванки в стінах, стелі, підлозі приміщення; водій для приховуван­
ня вкраденого ймовірно використає порожнини автомобіля; се-

Психологія слідчої діяльності 229

лянин, дачник — шар ґрунту, рослинність; музикант — музичні інструменти тощо);

3) використання як схованок місць, що психологічно утруд­
нюють пошук. Так, можуть бути використані: ліжко дитини чи
хворого члена сім'ї, відра для відходів та сміттєзбірники, помийні
ями, купи гною, духова шафа газової плити, бак пральної ма­
шини тощо. У цих випадках розраховують на делікатність,
гидливість, м'якосердність, вразливість слідчого;

4) використання «психологічних» схованок. При цьому вра­
ховується відомий феномен «небачення очевидного» — досить
часто розшукувані предмети знаходяться на видному місці, про­
те нами не помічаються через установку, що вони сховані. Тому
не виключені випадки, коли обшукуваний приховує об'єкти, ви­
користовуючи їх як підставку, елемент оформлення інтер'єру
тощо.

При проведенні обшуку необхідно ретельно фіксувати деталі обстановки, що виходять за межі норми (банка з фарбою — на книжковій полиці, парасолька — у спальні, на присадибній ділянці — зів'ялий кущ, у помешканні одинака — дитячі речі, розміщення меблів заважає пересуванню по приміщенню тощо). Також слід враховувати і можливість вторинних маскуючих оз­нак — обклеювання, оббивання, фарбування, цементування, гіпсування розшукуваних предметів; відволікаючого поверхне­вого маскування об'єктів-доказів (ощадні книжки з незначними сумами, вироби з малоцінних металів) при ретельному облад­нанні схованок важливих доказів (валюта, золото, знаряддя вбивства).

Обшукуваний може вдатися до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромність жит­ла, одягу, способу життя; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини. Своєрідне психологічне забарвлен­ня характерне для випадків занадто демонстративної поспішності при добровільній видачі розшукуваних речей: ос­тання свідчить про необхідність подальших пошуків.

У процесі обшуку відбувається сприймання людини людиною та сприймання учасниками цієї слідчої дії навколишньої обста­новки. Слідчий пізнає психологію обшукуваних осіб,

230 Тема 9

спостерігаючи за їх поведінкою; обшукуваний, у свою чергу, вив­чає особистість слідчого, щоб якомога швидше з'ясувати ступінь його поінформованості щодо розшукуваних об'єктів та окресли­ти лінію своєї поведінки. В цілому інформаційний пошук обшу­куваного здійснюється в таких напрямах:

— можливості впливу на психіку слідчого та інших учасників
слідчої дії;

— особисте ставлення слідчого до учасників обшуку;

— ставлення слідчого до осіб, що присутні при обшуку;

— загальна обстановка та умови, за яких відбувається про­
цес пошукових дій.

Слід зазначити, що в психічній діяльності обшукуваного інтенсивно функціонують захисні механізми. Приховувана подія злочину, страх перед викриттям призводять до сильних пере­живань, викликаючи у корі великих півкуль головного мозку «вогнище афектації» (емоційної чутливості), що перебудовує всю психічну діяльність, дезорганіззточи її. Зачіпаються й ті зони кори півкуль, що «відповідають» за психофізіологічні реакції і майже не піддаються свідомому контролю: виділення поту, зміна кольору шкіри, міміка, позадовільні рухи, голосові реакції. Та­кого типу прояви спостерігаються, коли працівники наближа­ються до схованок, чим, природно, збільшується можливість відшукання прихованого.

Для полегшення фіксації емоційних та функціональних зру­шень у поведінці обшукуваного необхідно організувати спілкування таким чином, щоб вивести його зі стану психічної врівноваженості, створити контрольовану ситуацію напруженості. З метою впливу на «вогнище афектації» слідчому доцільно максимально використати все, що може асоціюватися в обшукуваного з прихованим об'єктом. При цьому суттєве зна­чення мають запитання та дії (погляди, жести, пози), котрі при­пускають багатозначне тлумачення.

Інший напрям впливу полягає в послабленні захисних механізмів шляхом актуалізації спонукань до приховування (страх перед покаранням, сором, побоювання втрати престижу, репутації, свободи тощо). Обшукувана особа підсвідомо створює певну «зону оберігання» — місце схову розшукуваної речі,

Психологія слідчої діяльності 231

активізуючи свою поведінку при наближенні до цієї зони. Тому рекомендується у певних випадках проводити своєрідні зондуючі дії. Наприклад, при наближенні до можливого місця схову вести діалог із обшукуваним для діагностики його емоцій­ного стану (зміни інтонації голосу, тембру, логічності відповідей); спонукати обшукуваного спільно наблизитися до певного місця, взяти до рук певний предмет.

У цілому спостереження за поведінкою має подвійну мету:

— контроль за діями осіб, що виконують пошукові дії, за по­
внотою та ретельністю обшуку;

— знаходження у поведінці обшукуваного та членів його ро­
дини спрямовуючої увагу слідчого інформації.

Професійні та особистісні якості слідчого також суттєво впливають на ефективність обшуку. Найбільш важливими з них є: професійна спостережливість, пам'ять, мислення; наполегливість та цілеспрямованість; розвинуті комунікативні здібності; сформовані уміння та навички (стереотипи) пошуко­вих дій; здатність до саморегуляції поведінки.

Стереотипи пошукових дій мають позитивне значення, особ­ливо на початкових етапах обшуку. Проте, якщо немає ефектив­ного результату, необхідно приділяти особливу увагу винятковості події, індивідуальності обшукуваного, співвідносити інтуїцію у визначенні напряму пошуку з особли­вою ретельністю та пунктуальністю пошукових дій.

Таким чином, обшук є важливою інформативно-пошуковою слідчою дією, складно організованою у психологічному плані, що вимагає від його учасників суттєвої психолого-тактичної підго­товленості.

Загалом основою розглянутих інформаційно-пошукових слідчих дій є пізнавальна діяльність. Цілком закономірно, що одержання будь-якого виду інформації, навіть за відсутності без­посереднього міжособистісного спілкування, все ж відбувається в умовах спілкування опосередкованого, в умовах комунікації. Огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та обста­вин події, обшук спрямовані, перш за все, не стільки на реалізацію впливу, скільки на одержання значущої для кримінальної справи інформації, ґрунтуючись на якій і

Тема 9

відбувається безпосередній вплив на учасників процесу розслідування.

3. Психологічна характеристика інформаційно-комунікативних слідчих дій

Безсумнівно, будь-яка слідча дія спрямована на одержання інформації про подію злочину. Разом із тим, декілька слідчих дій орієнтовані як на інформаційний пошук, так і на здійснення психологічного впливу на різні категорії учасників слідства. До таких дій належать так звані інформаційно-комунікативні, тоб­то ті, основою яких є безпосереднє спілкування. Це допит та очна ставка, що проводяться в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками. Інформаційний обмін тут поєднується з психологічним впливом.