Теоретичні засади юридичної психології

ЗМІСТ

Передмова.................................................................................. 4

Вступ......................................................................................... 11

Загальна частина

Тема 1. Теоретичні засади юридичної психології................... 14

Тема 2. Нормативна регуляція соціальної поведінки.

Девіантна та делінквентна поведінка особистості.................. 38

ТемаЗ. Психологія особистості злочинця................................ 60

Тема 4. Психологічні особливості злочинних груп................ 89

Тема 5. Психологічна характеристика масовидної поведінки 112

Тема 6. Психологічна характеристика екстремальних

ситуацій у правоохоронній діяльності................................... 135

Спеціальна частина

Тема 7. Психологічна характеристика юридичної діяльності 157

Тема 8. Правова психологія................................................... 180

Тема9. Психологія слідчої діяльності.................................... 204

Тема 10. Психологічні та організаційно-правові засади

судово-психологічної експертизи.......................................... 249

Тема 11. Психологічні засади адвокатської діяльності......... 2 72

Тема 12. Психолого-педагогічні засади профілактичної

діяльності................................................................................. 294

Тема 13. Пенітенціарна психологія........................................ 316

Тема 14. Психологія управлінської діяльності...................... 334

Передмова

ПЕРЕДМОВА

Авторський колектив Київського національного університе­ту внутрішніх справ представляє читачам (студентам, курсан­там, магістрантам, ад'юнктам і аспірантам) друге видання пер­шого в Україні підручника з юридичної психології, рекомендо­ваного Міністерством освіти і науки України як базового і тако­го, що відповідає навчальній програмі курсу, затвердженій Вче­ною радою університету та узгодженій із паспортом спеціаль­ності «Юридична психологія», затвердженим ВАК України.

Вказана навчальна програма розроблена професорами В.Г. -Андросюком, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєвим і ПО. Юхнов-цем на основі авторської програми академіка М.В. Костицького, опублікованої у м. Львові в 1995 році.

Юридична психологія як навчальна дисципліна викладаєть­ся в Україні для юридичних спеціальностей з 1967 р., для психо­логічних - з 1989 р. Ініціаторами і першими викладачами юри­дичної психології в Україні були професори В.Г. Гончаренко, А.Е. Жалінський, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, В.Т. Нор, 3.1. Митрохіна, О.П. Слободяник, С.А. Тарарухін та інші.

Накопичення досвіду та розвиток юридичної психології як науки дали змогу підготувати і видати перші навчальні посібни­ки з цієї дисципліни. Так, у 1990 р. вийшли посібники «Правова психологія» В. О. Коновалової та «Використання спеціальних пси­хологічних знань у кримінальному процесі» М.В. Костицького, адресовані тим, хто вивчає юриспруденцію. Професор А.Ф. Зелінський опублікував у 1999 р. навчальний посібник «Кри-минальная психология», маючи на увазі кримінальну психологію більш загальну стосовно юридичної психології дисципліну.

Стимулом до підготовки нових навчальних видань із юридич­ної психології стало відкриття в 1996 р. в Українській академії внутрішніх справ кафедри юридичної психології, ад'юнктури

Передмова

(аспірантури) та спеціалізованої вченої ради з захисту канди­датських дисертацій із юридичної психології.

Значним кроком у забезпеченні навчального процесу з юри­дичної психології було видання навчального посібника «Юридич­на психологія. Альбом схем з коментарями» (1997 р.) та підруч­ника «Юридична психологія» (2000 р.) за загальною редакцією член-кореспондента АПН України Я.Ю. Кондратьєва - першого в Україні кандидата юридичних наук з юридичної психології.

У 1998 р. І.М. Мостовою опублікована брошура «Юридичес-кая психология» (К., 91 стор.), яку авторка назвала «навчальним посібником», хоч не вказано інституції, що рекомендувала цю роботу як посібник, та й прізвище жодного рецензента не зга­дується. Попри позитивні мотиви, якими керувалася авторка (про що йдеться у вступі), в брошурі розглядаються теоретичні питання юридичної психології, в загальних рисах описуються пізнавальні процеси (майже третина обсягу), коротко викла­дається кримінальна психологія, психологія потерпілого і пси­хологія попереднього слідства. Список літератури складає де­в'ять джерел, при цьому - жодного українського. Очевидно, та­кий «навчальний посібник» не варто рекомендувати студентам, оскільки його зміст може створити в них враження про пози­тивізм і нерозвиненість юридичної психології.

В 2002 р. адвокат В.В. Бедь опублікував навчальний посібник «Юридична психологія». Слід відзначити, що названий автор, також кандидат юридичних наук із юридичної психології, роз­ширює предмет викладу матеріалу. Якщо підручник авторсько­го колективу Національної академії внутрішніх справ адресова­ний у першу чергу тим, хто спеціалізується в сфері криміна­лістики, кримінального права і процесу, то в посібнику В.В. Бедя вже є теми, присвячені психології судової діяльності, психології діяльності прокурора і адвоката, психологічним проблемам ци­вільного судочинства тощо.

У 2002 р. вчені Харківського національного університету внутрішніх справ (академік О.М. Бандурка, професори С.П. Бо-чарова і О.В. Землянська) видали книгу «Юридическая психо­логия», яка Департаментом по роботі з персоналом МВС Украї­ни допущена як підручник для курсантів, слухачів і студентів

6

Передмова

юридичних і педагогічних спеціальностей (зрозуміло, для на­вчальних закладів МВС України). В підручнику міститься досить значний матеріал для освоєння юридичної психології тими, хто спеціалізується в галузі криміналістики та досудового слідства. Однак він базується виключно на роботах радянських і російсь­ких психологів, автори не згадують про роботи з юридичної пси­хології, що були видані на той час в Україні.

На жаль, вказана особливість проявляється йу інших авторів. Так, у 2003 р. у Києві виходить навчальний посібник із юридич­ної психології А.С. Сабурова. Він має обсяг 15,5 друкованих ар­кушів і складається з шести глав, дві з яких - «Психологія потер­пілого» та «Виправно-трудова психологія» містять всього по три сторінки тексту. Глави «Психологічні основи проведення окремих процесуальних дій» та «Кримінальна психологія» дійсно мають відношення до юридичної психології, а решта - це спроба перене­сення положень загальної психології в юриспруденцію. В тексті не вказано, хто рекомендував цю роботу як навчальний посібник, немає жодного посилання на якесь наукове джерело. Таке вражен­ня, ніби автор взагалі є першим, хто розглядає ці питання.

Важливим і необхідним джерелом для юристів, які спеціалі­зуються в сфері протидії злочинності, є навчальний посібник професора Одеської національної юридичної академії М.Ф. Бу-діянського «Кримінальна психологія» (2003 р.]. Хоча автор і пе­ребуває під впливом кримінології, все ж він надає читачу певну інформацію щодо психології злочинця, правопорушення, злочи­ну та психологічних прийомів, що можуть бути використані в процесі розслідування злочину. Разом із тим, у главі шостій «Су­дова психолого-психіатрична експертиза» йдеться лише про один із видів психологічних експертиз, тоді як їх може бути де­сятки (медико-психологічна, медико-психолого-психіатрична, психолінгвістична і т. ін.), а в посиланнях - дві третини склада­ють російські джерела і немає жодного посилання на українсь­кий підручник чи посібник з юридичної психології.

Вказані недоліки відсутні в підручнику «Кримінальна психо­логія» професора В.С. Медведєва, який вийшов у м. Києві в 2004 р. Це, можливо, перший комплексний підручник, адресо­ваний і юристам, і психологам. Він невеликий за обсягом, але

Передмова

висвітлює питання психологічної складової злочину і злочин­ності, особистості і групи як суб'єкта злочину, психології орга­нізованої злочинності та психології жертви. Корисними для тих, хто освоює курс юридичної психології, є додатки, що містять пси-ходіагностичний інструментарій та витяги з нормативно-пра­вових актів.

Кримінальна психологія є складовою частиною юридичної психології, при цьому вона нерозривно пов'язана з криміналь­ним правом та кримінологією. В названому підручнику матері­ал узгоджується з положеннями кримінального права, але цьо­го не можна стверджувати щодо зв'язку з кримінологією - випа­дає цілий блок питань стосовно психології попередження зло­чину і злочинності.

В 2003-2005 рр. у Національній академії внутрішніх справ групою вчених (Д.О. Александров, В.Г. Андросюк, Л.І. Казмірен-ко, Я.Ю. Кондратьєв, Г.О. Юхновець та ін.) видано низку навчаль­но-методичних матеріалів із юридичної психології, спрямованих на психологічне забезпечення правоохоронної діяльності. Зок­рема, це посібники «Професійно-психологічна підготовка пра­цівників оперативних підрозділів» (К., 2003 р.), «Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності працівників органів внутрішніх справ в екстремальних умовах» (К., 2003), «Психологія управлінської діяльності органів внутрішніх справ» (К., 2005 р.) та ін. Зрозуміло, що вони адресовані переважно пра­воохоронцям, викладачам навчальних закладів, керівникам і психологам практичних підрозділів, і меншою мірою можуть ви­користовуватися курсантами і слухачами, не кажучи вже про студентів-юристів цивільних вузів.

В цей же час виходить і іавчальний посібник доцента Лугансь­кої академії внутрішніх справ Б.І. Бараненка «Психологія опе-ративно-розшукової діяльності. Загальна частина» (Луганськ, 2003 р.). Попри безспірну важливість цієї книги, вона має й не­доліки, при тому теоретичного й джерельного характеру. Як ви­будується система психологічних знань у майбутнього правоохо­ронця, коли автор спочатку стверджує, що психологія оператив-но-розшукової діяльності«...охоплюється певним чином загаль­ною методолого-методичною частиною юридичної психології»,

8

Передмова

а потім пише, що є потреба «...в окремій галузевій психології, якою визнано психологію оперативно-розшукової діяльності»? Ким, коли і де визнано, крім самого автора, вгадати важко. Спи­сок літератури, який наводить автор в кінці посібника, не тільки не допоможе тому, хто вивчає психологію оперативно-розшуко­вої діяльності, а навпаки - дезорієнтує його. Тут, крім психологі­чних джерел та книг із конфліктології, значна кількість робіт присвячена теорії системного підходу, філософії, політології. Автор писав не монографію, а навчальний посібник, тому варто б більше думати про читача та те, що йому допоможе.

Важливою віхою в розвитку юридичної психології як науки та навчальної дисципліни був вихід підручника фундаторки ук­раїнської юридичної психології, академіка В. О. Коновалової в співавторстві з член-кореспондентом АПрН України В.Ю. Ше-пітьком «Юридична психологія: Академічний курс» (К, 2004 р.). Роком пізніше він у дещо скороченому вигляді та з назвою «Ос-новьі юридической психологии» був опублікований у м. Харкові російською мовою. Цей підручник є таким, що найбільшою мірою представляє читачу об'єкт, предмет, методи, історію і сис­тему юридичної психології. Він адресований студентам, аспіран­там і викладачам вищих навчальних закладів та практикам. На нашу думку, адресатами є також і юристи, і психологи, хоча ав­тори скромно цього не вказали. Правда, можна висловити зау­важення щодо глави 3 «Судово-психологічна експертиза», яку автори включили в розділ «Психологія слідчої діяльності». По-перше, судово-психологічна експертиза проводиться не лише на стадії досудового розслідування, але й в суді. По-друге, експер­тиза - не єдина форма використання спеціальних психологіч­них знань, є ще й участь спеціаліста-психолога, психологічна консультація, тощо. Тому питання використання спеціальних психологічних знань у юрисдикційному процесі мали б бути ви­ділені в самостійний розділ. Даний підручник не тільки містить список рекомендованої літератури по кожному розділу (окрім загального списку - в кінці книги), але й пропонує запитання для самоконтролю. Автори проявляють високу наукову коректність до тих, чиї роботи вони використовували, посилаючись на них на відповідних сторінках.

Передмова

Реалізація на практиці положень української Конституції про розподіл влад, зростання в останні роки ролі і значення судової влади стимулювали наукові дослідження в області психології судової діяльності та видання відповідних навчальних джерел.

Вже згадуваний професор М.Д. Будіянський опублікував ре­комендований Міністерством освіти і науки України навчальний посібник «Психологія судової діяльності» (Одеса, 2005 р.). У не­великій за обсягом роботі автор розкриває психологічні особли­вості праці судді, діяльності суду та розгляду кримінальних справ. Він вперше робить вдалу, на наш погляд, спробу розкри­ти психологічні механізми діяльності господарського суду. Знач­на увага в посібнику приділена судово-психологічній консуль­тації. Як недолік, слід відмітити дуже скромний список літера­тури - всього вісім джерел.

Приблизно в цей же час виходить друком навчальний по­сібник член-кореспондента АПрН України В.Ю. Шепітька «Пси­хологія судової діяльності» (Харків, 2006 р.), рекомендований до опублікування Національною юридичною академією ім. Ярос­лава Мудрого. Він відрізняється добротністю та ґрунтовністю, як це прийнято в традиціях харківської школи права, складаєть­ся з шести глав, де розкриваються загальні питання психології судової діяльності й психології особистості в судовій діяльності, психології судового процесу, окремих судових дій та судово-пси­хологічної експертизи. Правда, автор психологію особистості в судовій діяльності розкриває, опираючись на особистісний підхід ленінградської школи психології, а саму судову діяльність ана­лізує на базі методології діяльнісного підходу (московська шко­ла психології). Попри протистояння цих шкіл упродовж деся­тиліть, примирення між ними не було досягнуто. Тому, підтри­муючи спробу автора провести науковий синтез двох підходів в психології, вважаю, що доцільніше це було б зробити на рівні мо­нографічного дослідження, а не в навчальному посібнику.

На відміну від інших згадуваних робіт, у посібнику В.Ю. Ше­пітька пропонується список рекомендованої літератури до кож­ної глави, є обширна бібліографія, запитання для самоконтро­лю та додатки з текстами Закону України «Про статус суддів», Кодексу професійної етики суддів України, затвердженого V

10 Передмова

з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 р. та Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/2 та 40 /146 Генеральної Асамблеї ООН від 28 листопада та 13 грудня 1985 р. Думаю, що такий посібник є корисним як для студентів, аспірантів, викладачів, так і для практичних працівників.

За проаналізовані шістнадцять років юридична психологія розвивалась не тільки в Україні, підручники й посібники вихо­дили не тільки у нас, але й у Росії, Білорусії, Польщі, Німеччині, США та інших країнах. Але це вже тема для іншої передмови.

29-30 вересня 2006 р. у м. Києві на базі Київського національ­ного університету внутрішніх справ проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію на тему «Актуальні проблеми юридичної психології», де в низці доповідей і виступів підніма­лися питання вдосконалення викладання юридичної психології, диференціації навчального матеріалу з цієї дисципліни для юристів і психологів, ув'язки юридичної психології як базового курсу з психологічними спецкурсами.

Маю надію, що частково відповідь на ці питання дасть друге видання підручника «Юридична психологія», підготовлене ав­торським колективом Київського національного університету внутрішніх справ.

Думаю, що презентований нами підручник викличе підтрим­ку і критику та послужить ще однією сходинкою у вдосконаленні і розвитку юридичної психології як науки і як навчального кур­су для юристів і психологів.

Член-кореспондент АПН України,

дійсний член (академік) АПрН України

М.В. Костицький

ВСТУП

Юридична психологія — науково-практична дисципліна, що досліджує психологічні закономірності системи «людина — сус­пільство— право», розробляє рекомендації, спрямовані на підви­щення ефективності функціонування цієї системи. Найбільш загальним об'єктом її вивчення є психологічне опосередкуван­ня правових відносин та правової поведінки в суспільстві. Знан­ня юридичної психології дозволяє удосконалити діяльність прав-ника, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об'єктивну дійсність, вірно її оцінювати та викорис­товувати одержані результати в практичній діяльності.

Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, які здійснюють правотворчість та правозасто-сування (суб'єкти юридичної діяльності) та осіб, щодо яких пра­вові норми застосовуються, чиї права захищаються чи охоро­няються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної психології представлений людським чинником у його правовому сенсі, си­стемою нероздільних елементів (підсистем) юриспруденції і пси­хології. Зазначена система включає наступні дослідницькі на­прями: 1) правові норми, що регулюють суспільні відносини; 2) психологічний зміст фактичного впливу права на суспільну та індивідуальну свідомість (правосвідомість), формування став­лення до правоохоронюваних інтересів (заборони, дозволу, відпо­відальності за недотримання правових приписів); 3) форми і види відповідальності за делікти, ефективність застосування санкцій, правоохоронної і правозастосовної діяльності в цілому, здійснюваної у відповідності з чинним законодавством; 4) умо­ви формування особи як правопорушника, механізми вчинюва­них правопорушень як вольових актів поведінки, що знаходять­ся під контролем свідомості та волі індивіда.

12 Вступ

Юридична психологія почала інтенсивно розвиватися понад сто років тому назад, коли у практиці кримінального судочин­ства все більше і більше стали використовувати психологічні знання для пояснення різних сторін вчиненого протиправного діяння, рис особистості злочинця. Цей напрям, як найбільш давній у юридичній психології, й у теперішній час є найбільш розвиненим.

У результаті вивчення юридичної психології студенти (кур­санти) повинні знати:

1) її теоретико-методологічні засади та принципи;

2) категорійно-понятійний апарат науки, його специфіку та
закономірності функціонування в сфері суспільно-правових
відносин та правової поведінки;

3] психологічні особливості особистості правопорушника та злочинних груп; закономірності індивідуально- і соціально-пси­хологічних явищ у правоохоронній і правозастосовній діяльності;

4) предмет, завдання та основні проблеми правової та кримінальної психології, психології процесуальної та непроце-суальної діяльності, психології юридичної праці, пенітенціарної психології.

На рівні навичок і умінь студенти (курсанти) повинні оволо­діти:

1) уміннями складання психологічного портрету
правопорушників (злочинців) з різною антисуспільною
спрямованістю особистості; уміннями та навичками оцінюван­
ня належності особи до кримінального середовища; навичками
діагностики поведінки особи, яка знаходиться у небезпечному
стані; прийомами виявлення агресивних станів і намірів люди­
ни чи групи, впливу на них;

2) уміннями соціально-психологічного аналізу злочинної гру­
пи, визначення статусу окремих учасників;

3) уміннями аналізу чинників та динаміки розвитку натов­
пу; урахування психологічних аспектів при розробці системи
профілактичних заходів;

4) уміннями аналізу психологічного стану об'єкта професій­
ного впливу, вибору адекватних особистості та ситуації методів
і прийомів;

 

Вступ 13

5) уміннями аналізу особливостей виникнення і перебігу ек­стремальних ситуацій в правоохоронній діяльності; підтриман­ня і ефективного використання стану готовності до професій­них дій у психологічно напружених умовах;

6) уміннями аналізу практичних ситуацій правоохоронної діяльності, визначення їх психологічних чинників;

7) уміннями визначення психологічних особливостей слідчих дій, необхідності призначення судово-психологічної експерти­зи та формулювання запитань до психолога-експерта та ін.

Запропонована робота є другим, уточненим та доповненим виданням підручника «Юридична психологія». У ньому, на відміну від першого видання (К., 2000), авторський колектив відмовився від висвітлення проблем, що більшою мірою нале­жать до царини загальної психології (психологія особистості, особистість та діяльність, психічні пізнавальні процеси особистості, емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів, особливості соціально-психологічних явищ у діяльності правоохоронних органів, психологія спілку­вання в діяльності правоохоронних органів) та деяких проблем, що в Київському національному університеті визначені як спец­курси (методи і прийоми психологічного впливу на об'єкти про­фесійної діяльності, психологія конфлікту в діяльності праців­ників правоохоронних органів та ін.). Натомість представлені розділи, що в першому виданні були відсутні, зокрема, «Правова психологія», «Психологічні засади адвокатської діяльності», «Пси-холого-педагогічні засади профілактичної діяльності», «Психо­логія управлінської діяльності».

У зазначеному вигляді підручник може використовуватися як студентами цивільних навчальних закладів юридичного профілю, так і курсантами ВЗО системи МВС України.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ТЕМА1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ