Сьогодні підприємства класифікують за рядом ознак:
· Галузева і предметна спеціалізація;
· Структура виробництва;
· Потужність виробничого потенціалу (розмір підприємства).
При створенні підприємств чітко визначається, для якого конкретного виду продукції вони визначені. Залежно від цього підприємства поділяються на:
1. Промислові підприємства по випуску машин, обладнання, інструментів, видобутку сировини, виробництву матеріалів;
2. Сільськогосподарські підприємства;
3. Підприємства будівельної індустрії, транспорту.
За структурою підприємства поділяються на:
Вузькоспеціалізовані – це підприємства, які виготовляють невеликий асортимент продукції масового або багатосерійного виробництва, наприклад виробництво чавуну, прокату сталі, ливарне виробництво тощо.
Багато профільні – це підприємства, які випускають продукцію широкого асортименту і різного призначення. Найчастіше зустрічаються в промисловості та сільському господарстві. В промисловості вони можуть спеціалізуватися одночасно на виготовлені морських суден, автомобілів, верстатів, інструментів.
Комбіновані – суть їх в тому, що один вид сировини або готової продукції на одному й тому ж підприємстві перетворюється паралельно або послідовно в другий а потім в третій. Найчастіше зустрічаються в хімічній, текстильній і металургійній промисловості. Наприклад, виплавлений чавун поряд з його реалізацією споживачам переплавляється на власному підприємстві в сталеві злитки, частина яких продається споживачам, а частина йде на подальшу переробку в сталевий прокат на власному заводі.
Класифікація підприємств за потужністю виробничого потенціалу (розміру підприємства) набула найбільш широкого розповсюдження. Як правило, підприємства діляться на три групи: малі, середні, великі. При віднесенні підприємств до однієї із вказаних груп використовуються такі показники:
· чисельність працюючих,
· вартісний обсяг випуску продукції,
· вартість основних виробничих фондів.
Виробнича характеристика залежить від сфери діяльності підприємства. Розглянемо її на прикладі промисловості. Виробничі фактори, що тут діють, можна поділити на три великі категорії: працю, матеріали і капітал. У ринковій теорії ці фактори називають “вхідними”. В різних видах виробництва вони використовуються у різному поєднанні. Так, виробництво де велика роль у створенні продукту належить основному капіталу, характеризують як “капіталомісткістне” виробництво (за класифікацією, прийнятою у вітчизняній системі обліку, капіталомісткі підприємства і вироблювана ними продукція називаються “фондомісткими”). Приклад таких підприємств – підприємства хімічної промисловості.
В залежності від частки витрат на різні елементи матеріальних ресурсів розрізнюють матеріаломісткі (наприклад, виплавка сталі) і трудомісткості (в яких використовуються висококваліфікована праця) підприємства.
Сьогодні особливо розрізнюють наукомісткі виробництва, тобто підприємства, що випускають продукцію на основі найновіших досягнень науки і техніки (наприклад, виробництво комп’ютерів, лазерного обладнання, сучасного медичного обладнання тощо).
Виробнича характеристика підприємств включає також визначення масштабів виробництва. В цьому плані розрізняють підприємства багатосерійного, серійного, індивідуального виробництва, У першому випадку – це підприємства, що виробляють дуже великі обсяги однорідної продукції, розрахованої на масового споживача (наприклад, підприємства по виробництву двигунів, тракторні заводи, виробництво карданних валів тощо).
У другому – це середні і навіть малі, що виробляють обсяги продукції, коли необхідна велика модифікація продукції з урахуванням особливих умов її застосування (наприклад, виробництво обладнання для нафтовидобутку). Індивідуальне виробництво означає виготовлення продукції за спеціально розробленими проектами і орієнтованої на конкретного виробника.
Виробнича характеристика підприємства може розкривати й інші аспекти діяльності підприємства (наприклад, ступінь використання факторів виробництва, їх стан тощо).
Структура підприємства – це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, лабораторій та інших компонентів, що складають єдиний господарський об’єкт. Структура підприємства визначається такими основними факторами:
· розміром підприємства,
· галуззю виробництва,
· рівнем технології і спеціалізації
Якоїсь стійкої стандартної структури не існує. Вона постійно коригується під впливом виробничо-економічної кон’єктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів.
Існують такі типи виробничої структури промислового підприємства:
1. Предметна спеціалізація – це зосередження в окремих цехах основної частини або всього виробничого процесу по виготовленню конкретних виробів готової продукції. Може бути одно предметною і багатопредметною.
2. По детальна (по агрегатна) спеціалізація, яка найбільш поширена в машинобудуванні, - це закріплення за кожним цехом виготовлення окремих деталей або агрегатів машин.
3. Технологічна ( стадійна) спеціалізація – це поопераційний розподіл праці між цехами. При цьому в процесі виготовлення готової продукції в кожному цеху використовуються різні технології виробництва. Стадійна спеціалізація цехів і підрозділів широко використовується майже в усіх галузях промисловості.
Інфраструктура підприємства - це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують йому необхідні умови функціонування. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.
Виробнича інфраструктура підприємства представляє собою сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у створенні основної продукції, проте своєю діяльністю сприяють роботі основного виробництва.
До складу виробничої структури входять:
- допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства, а саме: ремонтний цех, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо;
- комунікаційні мережі, засоби збору та обробки інформації, природоохоронні об’єкти;
- допоміжні дільниці та служби, які розміщені в основних цехах.
Склад та розміри об’єктів виробничої структури залежать від галузевої приналежності, типу виробництва, особливостей технологічних процесів, спеціалізації підприємства.
Соціальна інфраструктура - це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства.
До складу соціальної інфраструктури входять підрозділи громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих дошкільних закладів, закладів освіти, житлово-комунального господарства, відпочинку та спорту.
Стан інфраструктури суттєво впливає на економіку підприємства, однак на допоміжних і обслуговуючих операціях нижчий рівень механізації і автоматизації, для допоміжних підрозділів характерні одиничний тип виробництва зі значним обсягом ручної праці.
Система технічного обслуговування виробництва повинна забезпечити підтримання у робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами; живлення агрегатів енергією; виконання транспортних операцій.
Система технічного обслуговування включає:
1. Ремонтне господарство (відділ головного механіка, ремонтно-механічний цех, ремонтно-будівельний цех, цехові ремонтні бази), основним завданням якого є ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування.
2. Інструментальне господарство (інструментальний відділ, інструментальний цех, центральний інструментальний склад, цехові інструментальні комори), яке повинно забезпечити робочі місця інструментом як власного виробництва, так і придбаного зі сторони.
3. Транспортне господарство (транспортно-технологічний відділ, транспортний цех за видами транспорту: залізничного, автомобільного) забезпечує переміщення вантажів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
4. Енергетичне господарство (відділ головного енергетика і господарства: електросилове, теплосилове, газове, пічне, слабкострумове) здійснює забезпечення підрозділів підприємства електричною і тепловою енергією, паром, газом тощо.
5. Складське господарство (матеріальні склади, виробничі склади, склади готової продукції) виконує функції забезпечення цехів сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом, зберігання готової продукції.
Формування виробничої і соціальної інфраструктури підприємства здійснюється в процесі капітального будівництва. Капітальне будівництво включає: спорудження об’єктів виробничого та невиробничого призначення; монтаж устаткування; проектно-пошукові, бурові та інші роботи, що пов’язані зі спорудженням відповідних об’єктів; капітальний ремонт будівель і споруд.
