Поява мануфактур пов’язана з тим, що основні виробники — це ремісник і селянин — уже не мали економічної спроможності придбавати ті знаряддя праці, які придбавало мануфактурне виробництво, через надто малий потенціал, закладений у дрібному виробництві.
Мануфактура – підприємство приватновласницького характеру (як правило), засноване на ремісничій техніці і технології, використанні вільнонайманої робочої сили та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.
Це виробництво виникло в тих галузях, де був високий рівень спеціалізації і технічного розвитку, зокрема: сукновиробництві; металургії; суднобудуванні; книгодрукуванні.
Утворення мануфактур відбувалося двома шляхами:
– через проникнення торгового капіталу у виробництво;
– коли виробник ставав і підприємцем, і торговцем.
Батьківщиною мануфактурного виробництва є Нідерланди, де існували всі форми мануфактур і формувалися галузеві об’єднання: найбільшого розвитку набуло суконне виробництво, у якому працювала 1/3 промислових робітників. У Франції переважали централізовані мануфактури і ремесло, оскільки усього 10 % населення проживало у містах. Невеликі підприємства (50–100 робітників) в основному виготовляли предмети розкоші. У Франції уряд створював і державні мануфактури. Франція стала євромонополістом з виробництва полотна у сільській місцевості.
Відбувалися радикальні зміни в торговому капіталі, сфері грошового обігу і розподілу.
У Голландії формуються (м. Брюгге і м. Антверпен) перші товарна і фондова біржі. У 1609 р. був створений Амстердамський банк.
Просте товарне виробництво переростало у ринкове, розвивався міжнародний поділ праці. Це зумовило виникнення монопольних торгових компаній.
Англійський новий барон — хлібороб-фермер для збільшення прибутків застосував природні та мінеральні добрива. Він жив у селі, він був менеджером, тоді як у Франції він жив у місті, а в Росії село було місцем заслання. “Ніщо, — як пише В. Рошер, не сприяє так процвітанню англійського сільського господарства, як звичай більшості великих власників поблизу своїх садиб заводити за власний кошт значні ферми, на яких вони вважають справою своєї честі вести господарство зразковим способом”.
Розквіту сільського господарства сприяла й оренда великих маєтків, яка потребувала знань, капіталу, що відкривало шлях підприємцеві із середнього класу до вищих щаблів суспільства.
Мануфактурна технологія і технічне забезпечення створювали умови для нових рішень, які підвищували ефективність праці. Особливе значення мав поділ праці в сукупному виробництві. Поділ праці всередині мануфактури підготував умови для заміни ручної праці машинами.
Для збільшення експорту варто вивозити не сировину, а промислові вироби, а імпортувати треба сировину та напівфабрикати. Для збільшення експорту необхідне збільшення кількості працівників, тобто вирішується проблема зайнятості. Адже відомо, як перші кроки аграрної технологічної революції, особливо в Англії, призводили до створення армії знедолених учорашніх рільників, які пройшли школу домашнього ремесла.
У XVI–XVIII ст. капітал Англії переміг капітал Голландії.
Доходи розподілялися через зарплату (наймана праця), прибуток (капітал) та ренту (земельна власність).
 |
Спільні риси та відмінності цехового і
мануфактурного виробництва
| Спільні риси | Відмінності |
| Виробництво товарів для потреб внутрішнього та зовнішнього ринків. Використання ручної техніки і технології. Використання вільнонайманої робочої сили. Обсяги виробництва визначалися попитом і пропозицією на ринку | Цех виступав як економічний, соціальний та духовний осередок міста. Цехове життя та виробнича діяльність жорстко регламентувалися Статутом. У мануфактурі використовували найновіші технологічні досягнення. Перехід від простого до елементів розширеного товарного виробництва в умовах мануфактур |