Економічна думка на Україні доби середньовіччя

До літературних джерел, які відображали тогочасні економічні погляди, можна віднести літописи, угоди, грамоти князів, кодекси та записи світського і церковного права. Одними із основних джерел є “ Руська правда” (XI ст.) – звід феодальних законів давньоруського права та “Повчання дітям” Володимира Мономаха.

У цих документах міститься багатий матеріал, де відображені всі основні процеси економічного та суспільного життя держави, зокрема соціальна структура та відносини власності, суспільний поділ праці, товарно-грошові відносини, джерела доходів, що свідчить про наявність ознак досить розвиненого ринкового господарства. Законом охоронялася приватна власність, визначалася міра покарання за зазіхання на неї. Спроба боржника втекти від свого кредитора жорстоко каралася, аж до перетворення його на довічного раба. Князі та бояри мали виключне та спадкове право на землю, позбавити їх цього права не міг навіть Великий князь.

На відміну від Західної Європи, де лихварство теологічно заперечувалося, на Русі воно законодавчо регулювалося. ”Руська правда” не обмежувала розмір процента, який був досить високим. Регулювання здійснювалося лише стосовно процента за позичку на порівняно короткий строк – місяць або рік. У подальшому позичкові грамоти встановлюють, що кредитні операції здійснювалися під заставу майна, включаючи і земельні наділи, що свідчило про її товаризацію.

Пам’яткою економічної думки в Україні є і “Повість времєнних літ” (XI–XII ст.). Нестор вважає, що джерелом багатства є праця. Для добробуту держави однаково важливими є як розумова, так і фізична праця, всі види виробництва. Єфективність виробництва залежить від умінь та навичок, а також поділу праці.

Важливе значення для розвитку економічної думки в Україні мала полемічна література 80-х років XVI ст., спрямована проти унії та католицизму. Зокрема, твори Івана Вишенського наголошують на проблемах соціальної рівності, оскільки майново-соціальна нерівність людей походить не від природи і не від Бога, а від земних несправедливостей, вказують на основні форми привласнення продукту праці селян і ремісників панами, шляхтою, духовенством, торговцями та лихварями.

Основні терміни і поняття

Аллод – спадковий наділ частини продуктивної общинної землі, закріплений у приватну власність.

Бюргери – вільні повноправні жителі (ремісники, купці) середньовічних міст Західної Європи, які об’єднувалися в цехи та гільдії.

Бенефіцій – умовна форма землеволодіння, що надавалася в пожиттєве користування за умови виконання військової служби.

Бокленд – юридичне право, за яким король передавав села або цілі округи, що йому належали, з вільним населенням, яке було підвладне королю як главі держави, рицареві чи ленд-лорду, але земля не ставала приватною власністю рицаря, його влада поширювалася тільки на людей.

Безансон – кочівний фінансовий ринок Європи у ХV ст., підконтрольний Генуї.