Дієвість, ефективність та результативність журналістики.

Результативність

«Результативність журналістської творчості-одна з головних проблем журналістики». Результативність можна визначити як «ступінь досягнення журналістикою цілей, що відповідають вимогам суспільства до засобів масової інформації з урахуванням реальних можливостей як її виробників, так і споживачів». Діяльність будь-якого ЗМІ повинна мати кінцевий результат. Зазвичай під словом «результат» мається на увазі вплив журналістських матеріалів на аудиторію ЗМІ, зміни або коригування соціальної позиції (світогляду, історичної свідомості) глядачів, слухачів, читачів, або вплив на чиновників. У цілому, можна вважати, що результат досягнутий, якщо матеріал виконав хоча б одну з функціональних завдань: «Соціальна орієнтація, управління свідомістю і поведінкою адресата масової інформації, формування адекватної картини дійсності, а також уявлень про бажане майбутнє і шляхи його досягнення, визначення життєвих позицій громадян, вироблення ставлення до різних явищ життя і т.д. - Все це функціональні завдання журналістики на сучасному етапі».

Дуже велике значення для досягнення результативності має вміння поставити перед собою конкретну мету (чого саме журналіст хоче досягти, написавши дану статтю).

Результативність є дуже важливим чинником журналістики. Результативний вплив на соціальні інститути і на людей збільшує авторитет ЗМІ, розширює реальну аудиторію і збільшує доходи редакційно-видавничого комплексу. Високий рівень результативності, тобто максимально функціональна діяльність, є результат оптимального функціонування журналістики у напрямі задоволення потреб суспільства в інформації, як їх розуміє і реалізує в своїх творах журналіст.

Ефективність:

Ефективність — це форма результативності журналістики при її зверненні до масової аудиторії, виконання журналістикою її ідеологічних, культурно-розважальних, гносеологічних та ін. функцій. Ефективність - це міра задоволення потреб аудиторії в масовій інформації. Поняття ефективності більш об'ємне й широке, ніж поняття дієвості. З ефективністю пов'язується передусім сталий вплив преси на людину й суспільство. Йдеться про результат, який не можна виміряти прийнятою державною установою ухвалою, а який пролягає в площині цілої суспільної свідомості й соціальної практики і оцінка якого можлива в погляду історичного процесу.

Ефективність можна досягти в тому разі, якщо журналісту вдається захопити аудиторію, зацікавити її ще неактуальними проблемами і просить викликати будь-якої відгук із боку читачів.

Залучити читачів може оригінальний заголовок (у якому необхідно згадка ключових до статті слів), інтерв'ю з такими відомими людьми, опис яскравих моментів і деталей, ситуативність (стаття доповнюється конкретними загальновідомими прикладами), конфліктність розповіді, діалоги з аудиторією (на радіо й телебаченні – інтерактивні передачі), емоційність.

Для журналістів неприпустимо, залучаючи читачів з допомогою використання у матеріалі ненормативної лексики і гумору «нижче пояса». Також не можна залучати аудиторію хибними обіцянками і неправдивої інформацією, адже обман розкриється, і ЗМІ втратить авторитет і довіру, а популярність видання чи програми є також однією з необхідних чинників досягнення ефективності.

Дієвість:

Дієвість – це результативність виконання безпосередньо-організаторських функцій журналістики, ступінь її успіху в масово-інформаційному забезпеченні рішення задач соціального розвитку, який виявляється у вживанні конкретних заходів.

Дієвість - це особлива форма результативності, що визнача­ється як конкретна участь журналістики в розв'язанні соціально-економічних, господарчих, культурних тощо завдань і вимірюється су­купністю прийнятих органами влади заходів за матеріалами жур­налістів. Під дієвістю преси розуміємо оперативну, безпосередню ре­акцію суспільних інститутів і посадових осіб на її виступи.

Важливість для журналіста правильного бачення і дієвого виконання безпосередньо-організаторських функцій визначається тим, що ця діяльність як практична реалізація результатів аналізу явищ дійсності невідривна від соціальної орієнтації аудиторії. Адже пропоновані висновки і практичні пропозиції журналістів, важливі, зрозуміло, для вироблення певних уявлень в аудиторії, не повинні «пропадати» для соціальної практики. Їх використання (не завжди повна реалізація, але обов'язково ретельний аналіз) особами і організаціями, що приймають рішення” - пряме продовження звернення до масової аудиторії і (якщо аудиторія прийняла висловлені в ЗМІ ідеї і рекомендації) апеляція від імені громадськості до тих, хто відповідає за положення справ в даній області життя (у уряді і на заводі, у вузі і адміністрації області і т.д.). Без дієвої участі в ухваленні рішень діяльність журналістики залишається односторонньою і як би незавершеною, оскільки незатребувані, нереалізовані практичні напрацювання журналістів як соціальних аналітиків і громадських діячів - «неекономне» розпорядження здобутого їх працею, а деколи і прямі матеріальні збитки, не кажучи вже про витрати соціально-політичного плану, зокрема про зниження авторитету ЗМІ і довіри до них.