Концепція ґрунтується на засадах державного суверенітету України, формування інформаційного простору відповідно до національних інтересів, пріоритетності чинників, що визначають духовну сферу життя в Україні і сприяють розвитку в ній обміну інформа-цією. Вона є моделлю взаємодії усіх елементів інформаційного середовища країни з урахуванням потреб і проблем розвитку інформаційного ринку, інформаційних ресурсів, інформаційної індустрії. Концепція передбачає створення належних умов для розвитку та використання національного інформаційного простору (збирання, обробка, передача, зберігання, поширення й використання інформації, яка консолідує і гармонізує суспільне життя) для організаційного, технічного, фінансового забезпечення, захисту інфор-маційного простору України.
В основу концепції покладено такі принципи:
1. Національний інформаційний простір - це упорядкована сукупність об'єктів, суб'єктів та зв'язків між ними, які функціонують і взаємодіють на основі єдиних принципів та правил забезпечення інформаційних потреб особи, суспільства і держави. Він е багатокомпонентною системою, що складається з організаційної, адміністративної, творчої, матеріально-технічної структур, відображає рівень інтелектуального обміну в суспільстві, його спрямованість і динаміку розвитку.
2. Держава виступає гарантом суверенітету і цілісного функціонування, розвитку і захисту національного інформаційного простору відповідно до завдань і під державним управлінням та контролем основних суб'єктів, належної бази і державних економічних важелів для здійснення регулятивного впливу на відносини в інформаційній сфері суспільства.
3. Державна інформаційна політика як один із найважливіших напрямів внутрішньої та зовнішньої політики України покликана забезпечити можливість реалізації нової економічної, організаційно-управлінської і науково-технічної моделі функціонування засобів масової інформації з метою задоволення громадських та індивідуальних потреб у межах єдиного інформаційного простору нашої країни. Його формування і розвиток, ефективне використання в інтересах суспільства, держави та її громадян залежить від пов-ноти і досконалості нормативно-правової бази, відповідних організаційно-управлінських рішень.
4. Національний інформаційний простір існує і розвивається в тісному взаємозв'язку із соціальними інститутами, які діють у державі, рівнем прав і свобод, обов'язків та відповідальності громадян, соціально-економічних відносин, а також залежно від наявно-сті умов для створення, накопичення та ефективного використання сукупного інформаційного ресурсу.
5. Національний інформаційний простір на сучасному історичному етапі є складовою частиною політичної, економічної, соціальної, культурної і духовної інтеграції українського суспільства. Ступінь його розвитку суттєво визначає роль і місце України у світовому співтоваристві.
6. Відкрите суспільство з власним інформаційним простором неминуче тяжіє до виходу у світовий інформаційний простір, до проникнення в інформаційний простір інших суверенних держав. Національний інформаційний простір, будучи складовою частиною світового інформаційного простору, зберігає свою повну функціональну автономність і притаманну йому національну самобутність.
7. Національний інформаційний простір України не обмежується державним кордоном. Він охоплює також її юридичне визначені об'єкти за кордоном, призначені як для поширення інформації про події в Україні, так і для одержання інформації про події в інших країнах і поширення її в державі. Він також включає повноцінний і динамічний інформаційний обмін між цими об'єктами, інформаційний обмін кожного об'єкта з «центром», має формувати адекватну позицію країни щодо політичних та економічних процесів у різних регіонах планети та загалом у світі.
