Правова та соціально-культурна сутність ідеї «радянський народ».

Радянський народ - термін, який може означати наступне:

Народ, офіційно проживав в Радянському Союзі, без вказівки конкретної назви народу, або сукупність цих народів - жителі всіх 15радянських республік.

Населення Радянського Союзу, за час існування цієї держави набула деякі подібні риси в культурі і менталіте ті

Народ, що утворився з відокремилися від національних культур людей за час існування СРСР. Офіційне поняття радянської ідеології, в точній формулюванні (1971) звучить наступним чином: Нова історична, соціальна й інтернаціональна спільність людей, що мають єдину територію, економіку, єдину по соціалістичному змістом і різноманітну за національними особливостями культуру, федеративну державу і спільну мету - побудову комунізму.

Термін "радянський народ" почав використовуватися для позначення населення СРСР у 1930-і роки. Однак аж до початку 1960-х поняття не несло навантаження ідеологічного кліше.

В 1961, виступаючи на XXII з'їзді КПРС, Н. С. Хрущов проголосив: "В СРСР склалася нова історична спільність людей різних національностей, що мають загальні характерні риси - радянський народ". Постановою XXIV з'їзду КПРС від 1971 р. радянський народ був проголошений результатом міцного соціально-політичного та ідейного єдності всіх класів і верств, націй і народностей, що заселяють територію СРСР. Їх спільною мовою - мовою радянського народу - був визнаний російська мова, що було вираженням "тієї ролі, яку відіграє російський народ ".

Згідно з офіційною радянською комуністичною доктриною, радянський народ є не національною, а понаднаціональною, багатонаціональною формацією, він не кінцева, а перехідна фаза розвитку міжнаціональних відносин від окремих націй до багатонаціонального комуністичного суспільства. Коли комунізм переможе у світовому масштабі, дійде до повного злиття націй: утворення безнаціонального суспільства.

Керівники СРСР і теоретики радянської національної політики визнавали, що творення радянського народу — це керований партією процес. У такому плані Радянський народ — штучна ідеологічно-політична конструкція, накинена керівниками КПРС. В офіційних постановах і в суспільствознавчій компартійній літературі пізніших років вказано, зокрема, на такі спільні риси радянського народу, як ідеологія, що об'єднує усіх громадян незалежно від національності, єдина радянська культура, зростання почуття приналежності до нової історичної спільноти, і на те, що в рамках радянського народу твориться новий тип радянських людей, які також при збереженні національних особливостей мають спільні загально-радянські риси.

31.Вищі органи державної влади УРСР та їх співвідношення з органами державної влади СРСР. Відповідно до Конституції УРСР 1929 року вищим органом влади був Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До його складу входили представники міських і селищних Рад за нормою один делегат на 10 тис. виборців і представники сільських Рад за нормою один делегат на кожні 50 тис. населення. Делегати на з'їзд обиралися обласними з'їздами Рад. Своїх представників обирав і Всемолдавський з'їзд Рад. Юридично Всеукраїнський з'їзд Рад був вищим органом влади, здійснював верховне керівництво і найвищий контроль в республіці, приймав законодавчі акти, які були правовою базою для інших нормативних актів, користувався виключним правом вносити зміни і доповнення до Конституції УСРР. Але в практичній діяльності його повно-владність обмежувалася директивними вказівками більшовицької партії і постановами вищих органів влади і управління СРСР. У січні І 937 року замість назви "Українська Соціалістична Радянська Республіка" було встановлено назву "Українська Радянська Соціалістична Республіка" (УРСР). Вищим органом управління, урядом УРСР була Рада Народних Комісарів (РИК). Початок 30-х років характеризується посиленням повноважень РНК у всіх сферах державного життя. Для тоталітарного режиму найбільш зручним було керування країною через виконавчі органи. Звуження суверенітету УСРР проявлялось і у пере-порядкуванні та реорганізації ряду наркоматів. У1929 році наркомат землеробства було перетворено у союзно-республіканський, у 1930 році переходить до загальносоюзного наркомату керівництво вищою освітою. Посилення ролі загальносоюзних наркоматів було головною тенденцією розвитку органів центрального управління даного періоду. Починаючи з 1933 року видаються спільні постанови РНК УСРР і ЦК К П(б)У, що говорило про зрощення партійного і державного апарату, посилення ролі партійного керівництва державним, господарським і культурним життям країни. Після прийняття Конституції УРСР 1937 року вищим органом влади в Україні стала Верховна Рада УРСР. До відання Верховної Ради УРСР було віднесено прийняття Конституції УРСР, утворення нових областей УРСР, встановлення кордонів і районного поділу областей, видання законів УРСР, охорона державного порядку, охорона прав громадян, затвердження народногосподарського плану і бюджету УРСР тощо. За Конституцією 1937 року Верховна Рада УРСР стає єдиним законодавчим органом республіки. Важливу роль у структурі Верховної Ради відігравали постійні комісії, кількість яких законодавством не обмежувалась. Правовий статус постійних комісій підтвердила Конституція УРСР 1978 року, де зазначалось, що постійні комісії створюються для "ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради УРСР, та інших питань, прийнятих Верховною Радою УРСР, контролю за діяльністю державних органів і організацій" (ст. 109).