Засада солідаризуючої концепції держави в Конституції Речі Посполитої від 23.04.1935 року.

Польська конституція 1935 року (польськ. Ustawa konstytucyjna 23 kwietnia 1935) так само відома як Квітнева конституція (польськ.Konstytucja kwietniowa) - прийнята сенатом 16 січня 1935 підписано президентом 23 квітня 1935 року.

Аналіз Квітневої Конституції 1935 р. підтверджує висновок, що вона завершила процес перебудови державного устрою з демократично-парламентського на авторитарний, який отримав юридичне оформлення. Для тоталітарної системи було характерним втручання державних органів в усі галузі політичного, суспільного і економічного життя.

Авторитарні риси політичної системи Польщі знайшли свій прояв також в обмеженні ролі і функцій органів місцевого самоврядування. За Конституцією 1935 р. політичний режим набрав відверто авторитарного характеру, обмеживши або зовсім усунувши громадські і політичні інститути від реальної участі у політичному житті суспільства. Формально це означало відступ від основних парламентсько-демократичних засад.

Нова концепція держави містилася в ст. 1 Конституції, яка гласила, що “Польська держава є загальним надбанням усіх громадян”, відкинувши таким чином поняття “народ” як джерело та носія вищої державної влади. Такий підхід забезпечував провідну роль держави, її органів у суспільному житті, відкриваючи шлях до втручання у суспільні, економічні, культурні відносини громадян.

Основні принципи державного ладу, що були відображенням певних ідейних доктрин, були викладені у так званому "Декалог" - перших десяти статтях Квітневої конституції. Вони відображали точку зору авторів конституції на державу, його завдання та організаційну структуру, а також на ставлення держави до суспільства і до особистості. У той же час вони були директивами, інтерпретують окремі положення конституції. Квітнева конституція зберігала колишня назва держави - Річ Посполита (Rzecz Pospolita), а також принцип єдності держави з одним лише винятком - автономії Сілезії. Нова концепція держави була укладена в ст. 1 конституції, свідчила, що "польська держава є спільним надбанням усіх громадян ". Держава розглядалося творцями конституції як надбання суспільства в цілому. Туманним і багатозначним поняттям" загальне надбання "відповідно до ідей солідаризму автори Квітневої конституції прагнули прикрити справжні цілі держави, які були насамперед цілями та інтересами панівних класів.

Засада елітаризму в Конституції Речі Посполитої від 23.04.1935 року.

Елітаризм (фр. élitisme, від фр. Elite — краще, добірне, обране) — це концепція необхідності поділу суспільства на еліту і масу. Протилежність егалітаризму.

З’ясовано, що Конституція 1935 року завершила процес перебудови устрою Польщі і заклала основу для запровадження в країні тоталітарної системи, для якої було характерним втручання державних органів в усі галузі політичного, громадського та економічного життя. Хоча Квітнева Конституція і передбачала створення органів місцевого самоврядування, але їхня роль була обмежена у житті суспільства. Ідея суверенітету, яка переважала в тогочасних демократичних конституціях, була замінена державною ідеологією, що ґрунтувалася на засадах елітарності влади. Це дає підстави вважати, що саме це зближувало Квітневу Конституцію Польщі з основними законами тоталітарних держав.

Нова концепція держави була укладена в ст. 1 конституції, свідчила, що "польська держава є спільним надбанням усіх громадян ". Держава розглядалося творцями конституції як надбання суспільства в цілому. Туманним і багатозначним поняттям" загальне надбання "відповідно до ідей солідаризму автори Квітневої конституції прагнули прикрити справжні цілі держави, які були насамперед цілями та інтересами панівних класів.