Умови та причини виникнення перших конституцій.
Початком епохи конституції держави як такої стала поява положення, закріпленого в пункті шістнадцятому французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Саме від епохи буржуазних революцій, від реальних спроб проголошення та забезпечення прав людини в державі, бере свій початок історія конституційної держави.
Все починається з того, що суспільство на певному етапі свого розвитку підходить до межі необхідності заміни віджитого феодального ладу.
Необхідність зміни суспільного ладу зумовлена причинами економічного, соціального, культурного та політико-правового характеру – як наслідку розвитку Європи останніх століть перед епохою буржуазних революцій. В економічному плані – підрив основ феодальної системи Європи в цілому зробили як притік золота і срібла із Середньої та Південної Америки, так і впровадження більш прогресивних методів землекористування, використання механічної техніки та нових джерел енергії в промисловості. В соціальному плані – поступово руйнується усталена століттями структура феодального суспільства: поруч із дворянством і духовенством утворилася нова сильна суспільна група, що об’єднувала в собі інтелектуальну еліту, які яскраво виявили всю несправедливість системи феодальних привілеїв. У культурному плані – особливе значення мав розвиток філософії і природничих наук. Все це разом якнайкраще підготувало ґрунт для появи політико-правових доктрин, скерованих на ліквідацію феодального ладу і пошук нових прогресивних та демократичних суспільних систем.
Суспільство, за умови комплексної дії всіх вищеперерахованих чинників, на конкретному етапі свого розвитку підійшло до потреби і реальної можливості заміни відживаючого феодального ладу на більш прогресивну демократичну систему.
Схематично, “шлях виникнення”, перших конституцій можна подати в такому порядку:
1) в існуючій феодальній системі назрівають умови ліквідації останньої і заміни її на більш демократичну та якісно нову соціальну систему.
2) ліквідація феодального ладу переходить у стадію революції, визвольні війни; народні повстання…
3) в результаті досягнуті права і свободи, соціальні та інші цінності
4) для сталого збереження завоювань революцій, визвольних війн, народних повстань та для закладення основ подальшого демократичного розвитку суспільства і держави приймають конституції – правові акти найвищої юридичної сили, які фіксують досягнуті соціально-політичні зміни.
Виходячи із вищевикладеного, основною причиною виникнення конституцій була і залишається потреба правової фіксації на найвищому рівні зміни владних відносин при переході суспільства і держави від тоталітаризму до демократії та створення правових основ дальшого їхнього демократичного розвитку.
Загальна характеристика перших конституційних документів.
До перших конституцій держав, у сучасному розумінні даного терміна, належать: низка англійських актів конституційно-правового характеру, Конституція США 1787 року, Конституція Франції 1791 року та Конституція Польщі 1791 року. З усіх вищеназваних конституцій, як відомо, з певними змінами діє до сьогоднішнього часу лише Конституція США 1787 р.
Англія. Англія стала історично першою країною, яка ще в середині ХVІІ ст. зробила спробу перейти від феодального устрою до конституційних форм правління. Актом про престолоуспадкування 1701 р. остаточно було закріплено конституційну монархію як форму державного правління в Англії. Зокрема, був уточнений безпосередній порядок успадкування англійської корони та встановлено обов’язок кожного короля чи королеви, які вступають на престол, давати відповідну коронаційну присягу та ін. Фактично на кінець ХVІІ – початок ХVІІІ ст. в Англії було завершено перехід до конституційних форм правління у вигляді парламентської монархії. Саме тут були сформовані уявлення про парламент, насамперед, як законодавчий орган, ідею верховенства права і звідси обмеження правом державного правління, роль і місце судів у становленні правопорядку в державі тощо.
США. З початком воєнних дій на північноамериканському континенті між колоніями і метрополією. Визначальним став рік 1776. В цьому році появляються перші “несміливі конституції” майбутніх штатів-держав. 4 липня 1776 року представники тринадцяти англійських колоній проголошують Декларацію незалежності США. Колишні колонії творять конфедерацію нових держав-штатів, а згодом – в 1778 році приймають Статті конфедерації. Цей документ іноді називають першою Конституцією США. 9 вересня 1783 року, проголошена у 1776 році незалежність США була підтверджена Паризьким договором. Скликаний весною 1787 року Філадельфійський конституційний конвент, після майже чотиримісячної роботи, запропонував новий варіант Конституції США, вже як федеративної держави.
Франція. Це “Декларація прав людини і громадянина”, яку прийняли Національні Збори Франції 26 серпня 1789 року. Через два роки після появи Декларації прав людини і громадянина приймають першу французьку конституцію – Конституцію 1791 року. Конституцією Франції 1791 року було зроблено спробу переходу до конституційної монархії як форми державного правління.
Польща. Першу Конституцію Польщі, яка офіційно мала назву “Закон про управління” (Ustawa Rzadowa), було прийнято 3 травня 1791 року на засіданні “чотирирічного” (надзвичайного) сейму.
Польська Конституція 1791 року, як і перша Конституція Франції, діяла дуже короткий час. Вона припинила свою чинність разом із ліквідацією Польщі як держави в результаті її другого поділу в 1795 році.
4.Періодизація ідей конституціоналізму.
У спеціальній літературі подаються різні підходи вчених-конституціоналістів щодо періодизації еволюції змісту конституцій. Самих періодів, які чітко виділяються в процесі розвитку змісту конституцій, як правило, налічують – від двох до чотирьох. Ці періоди отримали назву так званих " хвиль конституцій". Спільним майже для всіх підходів є виділення першого етапу еволюції конституцій ("першої хвилі конституцій") – періоду від початків конституцій (середина ХVІІ – кінець ХVІІІ ст.) до закінчення Першої світової війни.
В історії світового конституціоналізму виокремлено три основні періоди еволюції змісту конституцій: Першим етапом у розвитку конституцій є період від часу виникнення перших конституцій – до закінчення Першої світової війни (1918 р.). Це конституції Англії кінця ХVІІ ст., США 1787р., Франції 1791 р., Польщі 1791 р., а також перші конституції Австралії, Австрії, Аргентини та ін. Для конституцій "першої хвилі" характерним був факт фіксації на конституційному рівні встановлення демократичного державного режиму (республік, конституційних монархій…), закріплення основних прав та свобод особи і громадянина, закладення основ державного ладу конституційної держави з наявністю в ньому інститутів парламентаризму, виборного глави держави та ін.
Друга хвиля конституцій ("нові конституції") – це конституції, прийняті у міжвоєнний період (між Першою і Другою світовими війнами – 1918-1939 рр.). Конституції “другої хвилі” загалом мали низку характерних особливостей. Мова йде про включення до предмета конституційного регулювання нового комплексу суспільних відносин; своєрідним розширенням конституційно визначених меж впливу держави в життя суспільства та індивіда; надання конституційного статусу новим політичним інститутам; поява нової категорії прав і свобод людини; перші спроби конституційного визначення принципів зовнішньої політики держави.
Після закінчення Другої світової війни настав третій етап розвитку конституцій – так званий “період новітніх конституцій”, який триває до сьогодні. Загалом, за підрахунками, більше 130 країн світу у той час прийняли вперше або “оновили” свої конституції: після Другої світової війни були прийняті нові конституції у Франції (1946 р., а згодом – Конституція 1958 р.), Італії (1947 р.) Японії (1947 р.), Німеччині (1949 р.), Греції (1952 р., згодом – Конституції 1967 р. та 1975 р.), Данії (1953 р.) та ін. країн.
Для "новітніх конституцій" характерними є такі особливості: відображено більшу роль держави у сфері економіки; значно ширше, ніж у попередньому періоді, фіксується соціальна сутність сучасної конституційної держави; подальший розвиток інституту конституційних прав та свобод людини; подальша демократизація виборчої системи; зміна понятійного апарату конституцій, поява нових термінів і т.д.
