Визначення дирекційного кута, істинного і магнітного азимутів

Часткові питання, які обговорюються:

– базові напрями при відліку кутів;

– дирекційний кут, істинний та магнітний азимути;

– порядок використання транспортира та артилерійського круга при визначенні кутів за картою.

При роботі з картою часто виникає необхідність у визначенні напрямків на деякі точки місцевості відносно напрямку, прийнятому за початковий.

За початковий напрямок звичайно приймають:

– напрямок, паралельний вертикальній лінії кілометрової сітки;

– напрямок географічного меридіана (істинний меридіан);

– напрямок магнітної стрілки компасу, тобто напрямок магнітного меридіана.

Залежно від того, який напрямок прийнято за початковий, відрізняють три види кутів, які визначають напрямки на точки: дирекційний кут (α), істинний азимут (А_і) та магнітний азимут (А_м).

Дирекцій кут (α) – кут між північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки на карті і напрямком на орієнтир, відрахований за ходом годинникової стрілки. Він може мати значення від 0º до 360º (рис.1).

Істинний (геодезичний) азимут (А_і) – кут між північним напрямком геодезичного (істинного) меридіана і напрямом на орієнтир. Істинний азимут виміряється по карті та може мати значення від 0º до 360º (рис.1).

Магнітний азимут (А_м) – кут між північним напрямком магнітного меридіана (зафіксованою магнітною стрілкою) і напрямом на орієнтир, виміряний за ходом годинникової стрілки від 0º до 360º (рис.1).

Магнітний азимут визначається на місцевості за допомогою кутомірних приладів, у яких є магнітна стрілка (компас, бусоль ПАБ–2А).

Вимірювання і побудову дирекційних кутів на карті виконують транспортиром чи артилерійським кругом.

Рис. 1. Взаємозв’язок між дирекційним кутом, істинним

і магнітним азимутом

Транспортиром дирекційний кут на карті вимірюють у такій послідовності:

– орієнтир, на який вимірюють дирекційний кут, з’єднують прямою лінією з точкою стояння так, щоби вона перетнула хоч одну вертикальну лінію кілометрової сітки. Якщо орієнтир і точка стояння розташовані у одному квадраті сітки, тоді цю лінію продовжують до перетину з вертикальними лініями координатної сітки інших квадратів;

– прикладають транспортир до лінії координатної сітки як показано на рис. 2 і відраховують за транспортиром дирекційний кут.

Рис. 2. Вимірювання за картою дирекційних кутів транспортиром.

Артилерійський круг – целулоїдна пластина, у якій по зовнішньому краю нанесена шкала у поділках кутоміра. Ціна однієї поділки дорівнює 0–10. Великі поділки оцифровані від 0 до 60. При цьому, ряд червоних цифр нанесений у зростаючому порядку за ходом годинникової стрілки, а ряд чорних цифр – проти ходу годинникової стрілки.

При вимірюванні дирекційного кута артилерійський круг встановлюють на карті так, щоб його центр співпадав з точкою перетину лінії напрямку, який визначається і вертикальної лінії кілометрової сітки, а нульовий відлік – з північним напрямом цієї лінії. Потім знімають відлік за червоною шкалою круга проти лінії напряму, який визначається.