Перехід від дирекційних кутів до азимутів і навпаки

 

Перехід від дирекційного кута до азимута і навпаки виконується тоді, коли на місцевості необхідно за допомогою компаса (бусолі) знайти напрямок, дирекційний кут якого виміряно по карті, або навпаки, коли на карту необхідно нанести напрямок, магнітний азимут якого виміряний на місцевості за допомогою компасу.

Перехід від дирекційного кута до азимута істинного та азимута магнітного і навпаки можна виконати алгебраїчним або графічним способом.

Алгебраїчний спосіб переходу полягає у використанні формул. Істинний азимут напряму відрізняється від дирекційного на величину зближення меридіанів (рис. 1). Залежність між ними може бути виражена формулою:

А_і = α + (±γ).

Із формули легко знайти вираз для визначення дирекційного кута за відомими значеннями істинного азимута і зближення меридіанів:

α = А – (±γ).

Якщо за картою виміряний дирекційний кут напряму, то магнітний азимут цього напряму на місцевості буде

А_м = α – (±ПН).

Виміряний на місцевості магнітний азимут напряму переводиться у дирекційний кут напряму за формулою

α = А_м + (±ПН).

Графічний спосіб переходу заснований на використанні схеми полярних осей (рис.2) для даного аркуша карти, яка вказується внизу аркуша карти ліворуч від лінійного масштабу. На карті доповнюють схему (подумки чи олівцем) напрямом на місцевий предмет і, використовуючи сполучні кути, визначають азимути. При цьому знаки не враховуються, беруться тільки абсолютні значення сполучних кутів.

Наприклад, виміряний за картою дирекцій ний кут на місцевий предмет дорівнює 70º. Виходячи з абсолютних величин сполучних кутів, вказаних на схемі, знаходимо:

А_і = 70º + 2º39′ = 72º39′, А_м = 70º + 1º10′ = 71º10′.

Використання графічного способу дозволяє уникнути помилок при визначенні величини і знака поправки напряму.

Порядок визначення зближення меридіанів даної точки був наведений раніше. Магнітне схилення на теперішній час визначають наступним чином. Вказану на карті річну зміну схилення магнітної стрілки множать на кількість років, що минули після складання карти. Отриману величину підсумовують з величиною магнітного схилення, вказа-ного на карті. Після цього визначають величину поправки напрямку і здійснюють перехід від виміряного дирекційного кута до магнітного азимута за приведеними вище формулами або графічним способом.

Рис. 4. Графічний спосіб визначення азимутів

Аі

Після розгляду теоретичних положень питань заняття та показу вимірювання кутів на карті провести тестування з визначення дирекційних кутів та азимутів за картою. Зібрати тести для перевірки.

Студенти виконують завдання в робочому зошиті

(конспекті).

Завдання 1. Визначити дирекційний кут, істинний та магнітний азимути напрямку

(збірник задач, задача 9) в градусах та поділках кутоміра.

 

№ з/п	Назва напрямку	α, гр пк	δ, гр пк	γ, гр пк	П, гр пк	Аі, гр пк	Ам, гр пк
1.	з _______________________ на ______________________	__________	__________	__________	__________	__________	__________
2.	з _______________________ на ______________________	__________	__________	__________	__________	__________	__________

 

Завдання 2. За вихідними даними (збірник задач, задача 10) побудувати схему взаємного розташування трьох базових ліній відліку кутів і визначити за цією схемою зазначені в завданні кути.

 

№ з/п	Вихідні величини	Схема	Визначені кути
1.
2.