Продовжуючи вивчення суб'єктів економічної поведінки та діяльності, ми уявляємо, що зароджуючись в діях окремих індивідів, вона не може бути автономною. Люди змушені об'єднувати свої трудові зусилля відповідно до дії законів розподілу та зміни праці, відповідно до близькості своїх інтересів у виробничо-економічній сфері. Отже, суб'єктами соціально-економічної поведінки та діяльності є соціальні спільноти людей - від такої широкої спільноти, як населення України, до соціально-економічних (господарчих) груп найширшого спрямування та масштабів.
Щоб зрозуміти сутнісні характеристики господарчих спільнот, згадаємо суть родового поняття - соціальні спільноти.
Визначаючи поняття "соціальна спільнота", Я. Щепаньський,1 насамперед відокремлює його від поняття "соціальна множина". Під соціальною множиною розуміється сукупність людей, які мають якусь спільну ознаку, виділену зовнішнім спостерігачем незалежно від того, чи усвідомлюють ці люди, що вони мають дану ознаку. Наприклад, сукупність, що утворюють усі люди, які мають ту саму професію, називають професійними категоріями. Сукупність людей, які належать до однієї і тієї ж вікової групи, наприклад, які мають 10-14 років, називають віковою категорією. Люди однієї статі становлять сукупність, яку можна назвати категорією статі. Кожна сукупність, виділена на основі певної ознаки, є соціальною категорією.
На цій основі соціальні категорії можуть мати внутрішній зв'язок, можуть підпадати під інституціоналізацію, тобто створювати власні загальні інститути. Коли соціальна категорія створює будь-якого роду внутрішній зв'язок, ми говоримо, що вона перетворилася у соціальну спільноту.
Поняття "соціальна спільнота" як термін з широким обсягом охоплює всі об'єднання людей, в яких створюється і зберігається, хоча б протягом дуже короткого часу, певний соціальний зв'язок. Цим терміном позначають усі стійкі форми спільного життя, вони досить різноманітні, цей термін охоплює досить різні форми спільного життя, які відрізняються істотними ознаками.
У сучасній вітчизняній соціології склалось розуміння соціальних спільнот як емпірично фіксованих, реально існуючих об'єднань індивідів, які є відносною цілісністю, що може виступати як об'єкт соціального впливу, володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає в результаті об'єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим індивідам2.
Основними історичними детермінантами формування соціальних спільнот є:
- умови соціальної реальності, які вимагають об'єднання людей (наприклад, захист від зовнішніх ворогів);
- спільні інтереси значної кількості індивідів;
- розвиток державності і виникаючі разом з нею форми організації людей у вигляді різних соціальних інститутів (наприклад, інституту права і законодавства);
>спільна територія, яка передбачає можливість міжособистісних (прямих і опосередкованих) контактів.
Показниками соціальної спільноти як цілісності є:
- умови життєдіяльності;
- спільні інтереси взаємодіючих індивідумів;
- прихильність конкретним соціальним інститутам і цінностям
- соціально-професіональні характеристики індивідів, об'єднаних у спільність;
- належність до історично складених територіальних утворень.
Соціальні спільноти відрізняються між собою за якісними типовими ознаками (наприклад, національними, психологічними і т. ін.) і за кількісними показниками, тобто величиною.
Серед соціально-психологічних показників необхідно виділити рівень згуртованості соціальної спільноти, а також характер взаємодії між індивідами. Якщо спільноти є великими територіальними або національними об'єднаннями, то, як правило, поруч із безпосередніми існує значна кількість опосередкованих зв'язків, коли люди належать до однієї спільноти і сповідують спільні інтереси, навіть не будучи знайомими один з одним.
Кожна людина належить до величезної кількості різних спільнот і для того, аби фіксувати свою приналежність, ми повинні виділити якісь досить надійні показники. Соціальна ідентифікація суб'єкта з різними спільнотами може здійснюватися через систему таких стратифікаційних показників, як економічна, політична або культурна стратифікація, а також через функції і соціальні ролі, які виконує індивід у цій спільності.
Аналізуючи соціальні спільноти, Я. Щепаньський звертає увагу на диференціацію як соціальних спільнот, так і утворюючих їх форм суспільного життя - соціальних груп, верств, класів, соціальні позиції яких у сукупності утворюють певну ієрархію. Отже, соціальні спільноти (зокрема, соціальні групи), виступаючи суб'єктами соціальних відносин, утворюють соціальну структуру суспільства, яка, в свою чергу, включає ряд макроструктур, утворених певними соціальними категоріями. Зокрема, поєднання категорій статі і віку утворюють демографічну структуру, система професійних категорій - професійну структуру, економічних категорій - економічну структуру. Система класів та верств утворюють класову структуру, в якій соціально-економічна підструктура займає одне з основних місць.
Таким чином, для визначення місця і ролі певних соціально-економічних спільнот, необхідно спиратись на теоретичні напрацювання щодо соціально-економічної стратифікації суспільства.
Положення тієї чи іншої соціальної спільноти (групи) в тій чи іншій ієрархії, як відомо, визначається її статусом. Нагадаємо, що статуси поділяють на "приписані", чи успадковані, і "досягнуті", чи набуті. Важливо зазначити, що приписані статуси (стать, вік, національність) цікавлять соціологію лише у тому випадку, коли вони стають джерелом соціальних привілеїв (наприклад, якщо представники корінної національності займають кращі професійні позиції на ринку праці чи якщо жінки отримують нижчу оплату за працю порівняно з чоловіками, тобто коли вони відображаються у набутих статусах). Економічна стратифікація фіксується за допомогою таких критеріїв:
- розміри отриманих прибутків;
- досягнутий рівень життя;
- масштаби накопиченої персональної власності;
- масштаби контрольованого виробничого капіталу.
Особливість економічного статусу полягає у тому, що він, як правило, може мати кількісну (в тому числі грошову) оцінку. Поряд з власне економічним розшаруванням важливу роль у господарчому житті відіграють:
- соціально-професійний статус (рівень освіти та кваліфікації, посада та позиції на ринку праці);
- трудовий статус (умови та зміст праці, ступінь її автономії);
- владний статус (вплив, панування, авторитет)3.
Крім того, людям властиво постійно, хоча і не повністю усвідомлено, ранжувати оточення на "своїх" і "чужих", "начальство" і "простих людей", "обраних" і "масу", "успішних" та "невдах". Вони наділяють позиції різним соціальним престижем, що виражає ступінь поваги, суб'єктивну оцінку привабливості позицій. Обираючи професійні чи соціальні ролі, програючи їх, люди ототожнюють себе з одними прошарками суспільства і одночасно дистанціюються від інших. Результати такого ранжування впливають на багато економічних рішень, а економічні і соціальні оцінки дуже тісно переплітаються.
У соціології економіки набули поширення такі основні способи стратифікаційного аналізу:
1. За об'єктивними позиціями у суспільстві (результат - структура позицій).
2. За суб'єктивними позиціями - типами свідомості та інтересів (результат - структура інтересів).
3. За типами спільних дій (результат - структура соціальних сил). За таких стратифікаційних підходів при простій подібності ознак чи позицій ми маємо справу з тим, що називають номінальними, чи статистичними групами, а у випадку подібності інтересів та спільної дії - з реальними групами. Незважаючи на те, що переважна частина стратифікаційних досліджень присвячена номінальним групам, тільки реальні групи можна вважати дійовими суб'єктами соціальної і економічної дії, що породжується наявною структурою позицій і в той же час активно її формує. З реальними групами не слід змішувати так звані соціальні агрегати, що є продуктом механічної концентрації людей, що знаходяться у випадковій взаємодії один з одним просто завдяки єдності часу і місця (прикладом такого агрегату може бути будь-який натовп).
Перевагою таких стратифікаційних підходів є їх певна універсальність: вони можуть використовуватись до будь-яких соціальних спільнот та інших об'єктів дослідження соціології економіки, зокрема до соціально-економічних груп.
