Основні поняття логіки предикатів

Класична математична логіка

Розділ 3

Логіка предикатів першого порядку

 

Основні поняття логіки предикатів

У розділі 1 формалізація мови у логіці висловлювань здійснюється шляхом розбиття мовних повідомлень на окремі неподільні речення (атоми), а їх змістове об’єднання – за допомогою символів ~, →, , , Ø. Внутрішня структура речень при цьому не враховується. Наприклад, для умовиводу ”Деякі люди геніальні. Сократ ‒ людина. Отже, він геніальний”, інтуїтивно зазначений логічний висновок стосується деяких індивідуумів, до яких Сократ міг і не належати. Тобто в цьому висловлюванні не врахована внутрішня змістова особливість узагальнення

” деякі ”. А якщо розглянути умовивід „Кожна людина смертна. Оскільки Сократ ‒ людина, то він смертний”, то інтуїтивно зазначений логічний висновок є коректним.

Розглянемо цей умовивід більш детально. Для цього введемо атоми: А – ”кожна людина смертна”; В – ”Сократ – людина”; С – ”Сократ смертний”.

Тоді умовивід відповідатиме формулі логіки висловлювань А В→ С, або перетворивши яку в нормальну форму, отримаємо

А В → С = (А В) С = А В С.

Остання формула на інтерпретації (I, I, X)хибна, що свідчить про те, що вона не є загальнозначущою. А це означає, що у рамках логіки висловлювань С не є логічним наслідком А і В. Така обмеженість можливостей цієї формалізації пов’язана з тим, що в атомі А не врахована внутрішня змістова особливість узагальнення ”кожний”.

Теорія предикатів ураховує внутрішню структуру речень і ґрунтується на тому, що в цих реченнях подані об’єкти мають певні властивості або знаходяться між собою у певному відношенні. Наприклад, у висловленні

” Сократ – людина ”, підмет ” Сократ ” є об’єктом,а присудок ” людина ” виражає деяку його властивість. Головним для логіки предикатів є саме друга складова речення, що фіксується, а значення об’єкта пропонується позначити деякою змінною величиною. Таким чином, можна розглянути речення ” x – людина ”, яке не є висловлюванням, а є висловлювальною формою, підстановка в яку замість параметра x об’єктів (значень) з деякої множини М перетворює форму у висловлювання.

Нехай М – непорожня підмножина декартового добутку M₁´M₂´…´M_n множин (n ³ 1).

Означення 3.1.1. n - місним предикатом, заданим на множині М, називається речення, що містить n змінних x₁,x₂,…,x_n і стає висловленням при кожній заміні їх елементами з відповідних множин a₁,a₂,…,a_n.

n - місний предикат будемо позначати Р(х₁, х₂,..., x_n), змінні x₁,x₂,…,x_n будемо називати предметними змінними, а елементи множин, які ці змінні приймають (a₁,a₂,…,a_n)ϵМ, – предметними константами. Наприклад, над множиною натуральних чисел речення ” х – просте число ” є одномісним предикатом, а речення ” х кохає y ” є двомісний предикат на множині людей.

Таким чином, будь-який n - місний предикат можна ототожнити з логічною функцією n аргументів, що набуває значення із множини {I, X}, тобто

Р (х , х ,..., x ): M₁ ´ M₂ ´ … ´ M_n → { I,X }.

Це пояснюється тим, що у математичній логіці нас менше цікавить змістова суть предиката, а більш важливо знати, яке значення істинності ставиться у відповідність за допомогою даного предиката тій чи іншій послідовності елементів.

Таким чином, предикат Р(х , х ,..., x ) буде визначений, якщо: задана деяка множина М, яку називають областю визначення предиката (предметна область); задана область значень (фіксована множина {I,X }); зазначене правило, за допомогою якого кожному елементу, що взятий у предикатній області, ставиться у відповідність один із двох елементів із області значень. Предикат, що не має предметних змінних (n = 0) є висловлюванням або нульмісним предикатом; якщо п = 1, то предикат відповідає властивості; якщо п = 2, то предикат є бінарним відношенням; якщо п = 3, то предикат – тернарне відношення і т. д.

Приклад 3.1.1. Подати предикатами речення: ”х – ціле число”; ”х ділиться на у”.

Розв’язання. Дії або властивості цих речень оберемо як назву предикатів: ЦІЛЕ, ДІЛИТЬСЯ. Тоді задані висловлювання можна записати у вигляді предикатів таким чином: ЦІЛЕ(х), ДІЛИТЬСЯ(х, у). Перший предикат є одномісним і виражає деяку властивість чисел, а другий двомісним і виражає бінарне відношення подільності на множині чисел.

Над предикатами можна виконувати звичайні логічні операції. Результатом цих операцій будуть нові предикати. Наприклад, нехай Р(х) позначає предикат ”х ділиться на 2”, а Q (x) ‒ предикат ”х ділиться на 3”. Тоді вираз

Р(х) Q (x) позначає предикат ”х ділиться на 2 та х ділиться на 3”, тобто позначає предикат ” х ділиться на 6 ”.

За допомогою логічних операцій можна будувати як завгодно складні предикати. Для побудови формул логіки предикатів застосовується алфавіт, у якому є:

предметні змінні x₁,x₂,…,x_n;

предметні константи a₁,a₂,…,a_n;

функціональні символи f_iⁿ , де і = 1, 2,… вказує порядковий номер символа, а n = 1, 2,… вказує на кількість аргументів;

предикатні символи P_iⁿ, де і = 1, 2,… вказує порядковий номер символа, а n = 0, 1, 2, … вказує на кількість аргу-ментів;

знаки логічних операцій ~, →, , , Ø, ↔; квантори ", $; знаки пунктуації – ліва і права дужки та кома.

Серед слів, записаних за допомогою зазначених вище символів, виділяють терми і формули, що визначаються індуктивним чином.

Означення 3.1.2. 1) будь-яка предметна змінна або предметна константа є термом; 2) якщо f – функціональний символ, а ‒ терми, то f( ) є терм; 3) ніяких інших термів, крім породжених за допомогою зазначених вище правил, не існує.

Приклад 3.1.2. Записати у вигляді предикатів такі речення: ”Сестра Миколи ”, ”Студенти складають іспит ”, ”Число х більше числа х - 1”.

Розв’язання 1. Речення ”Сестра Миколи ” не може бути ”істинним ” або ”хибним ”, тому його не можна зобразити у вигляді предиката. Це речення є деяким елементом предметної області на множині людей.

2. Речення ”Студенти складають іспит ” може набувати значення ”істина” або ”хибність”, тому його можна записати у вигляді предиката. У структурі речення можна виділити присудок ”складають ”, підмет ”студенти” і додаток ”іспит”. Підмет і додаток можна розглядати як

предметні константи, а присудок – як нульмісний предикат. Тому речення ”Студенти складають іспит ” можна записати у вигляді нульмісного предиката таким чином: СКЛАДАТИ (студенти, іспит).

3. Присудком у цьому реченні є слово ”більше”. Під-мет ”х ” і додаток ”х - 1” зобразимо у вигляді термів. Терм ”х - 1” має внутрішню структуру, оскільки в ньому є функціональний символ ” мінус ”. Виходячи із цього, речення набере вигляду двомісного предиката:

БІЛЬШЕ ((х,1), мінус (х,1)), де х – предметна змінна, а 1 – константа.

Приклад 3.1.3. Предикат ”ДОРІВНЮВАТИ (х,7)” записати природною мовою.

Розв’язання. У предикаті 7 є константа, а х – предметна змінна, тому він відповідає твердженню природної мови –х дорівнює 7.

 

Квантори

Крім застосування до предикатів ” звичайних ” логічних операцій (~, →, , , Ø, ↔) та операції підстановки замість предметних змінних їх конкретних значень, у логіці предикатів використовують так звані операції зв’язування квантором (операції квантифікації). Квантори вперше були введені саме в рамках класичної математичної логіки.

Означення 3.2.1. Квантором загальності називають знак , під впливом якого предикат Р (х), визначений на множині М, набуває істинного значення для всіх х М, і позначають це як х Р (х).

Означення 3.2.2. Квантором існування називають знак , під впливом якого предикат Р (х), визначений на множині М, набуває істинного значення для деяких х М, і позначають це як х Р (х).

Знак квантора загальності є перевернутою буквою ” А ”, що є першою літерою англійського слова ” All ”, що означає ” всі ”, а знак квантора існування є перевернутою літерою ”Е”, що є першою буквою англійського слова ” Exist ” і означає ” існування ”. Квантор у природній мові читається як ” всі ”, ” кожен ”, ” всякий ”, ” який би не був ”. Квантор - ” існує (бодай один) ”, ” існують ”, ” знайдеться (бодай один) ”, ” знайдуться ”, ” деякі ”.

Якщо квантор застосовується до предиката, то кажуть, що він навішується на формулу.

Наприклад, х₁ Р(х₁,x₂,…,x_n) – на n - місний предикат навішений квантор загальності, при цьому він зв’язує змінну х₁ , а на інші змінні його дія не поширюється. Змінна х₁ в цьому разіназивається пов’язаною, всі інші змінні є вільними. Внаслідок операції квантифікації місність предиката зміниться (в цьому випадку предикат стає n-1 - місним).

Важливу роль у логіці предикатів відіграє поняття області дії квантора. Область дії квантора – це предикат, на який даний квантор навішується. Як правило, вона виділяється дужками. Наприклад, у предиката

"x $y (x<yÙz>0)↔(x=z) змінна z вільна, змінна x частково вільна, оскільки має два зв’язаних і одне вільне входження, а змінна y пов’язана.

Якщо предикат P(x) не містить інших змінних, крім х, вирази $x P(x) та "x P(x) є реченнями, що виражають істинні або хибні висловлювання.

Приклад 3.2.1. Висловлювання: ” Всі студенти складають іспити ” і ” Деякі студенти складають іспити на відмінно ” подати засобом логіки предикатів.

Розв’язання. Введемо предикати: Р(x) ‒ ” x – складає іспити ”, Q(x) ‒ ” x – складає іспити на відмінно ”, xÎ M, де М – множина студентів. Тоді шукані подання матимуть вигляд х Р(х) і х Q(х).

Приклад 3.2.2. Для предметної області множини дійсних чисел записати засобом логіки предикатів такі твердження: ” Існує число, квадрат якого дорівнює 25”; „ Для всіх х є правильним, що (х + 2 ) = х + 4 х + 4 ”.

Розв’язання. Введемо предикат P(х, у) – “ x = y “, який є істинним тоді, коли значення змінної х дорівнює значенню у. У цьому разі, використовуючи квантори, можна записати

х P(х , 25 ); х P((х + 2 ) , х + 4 х + 4 ).

 

Формули логіки предикатів

Означення 3.3.1. Формулою у логіці предикатів називають вираз, який задовольняє такі індуктивні визначення.

1. Якщо P - символ n-місного предиката, а t ,t ,...,t ‒ терми, то Р(t ,t ,...,t ) ‒ формула, яку називають атомарною (елементарною). Всі предметні змінні атомарних формул – вільні, пов’язаних змінних немає.

2. Якщо P ‒ формула, то P ‒ також формула. Вільні й пов’язані змінні формули P ‒ це відповідно вільні та пов’язані змінні формули P.

3. Якщо і ‒ формули і немає таких предметних змінних, які були б пов’язаними в одній формулі, але вільними в іншій, тоді , , , ( ~ ) є теж формулами, в яких статус змінних зберігається.

4. Якщо Р ‒ формула, яка містить вільну змінну х, то x P і x P також є формулами. Змінна х у цих формулах стає пов’язаною. Статус інших змінних зберігається.

5. Ніяких інших формул, крім породжених зазначеними вище правилами, не існує.

Приклад 3.3.1. Визначити, які із виразів є формулами логіки предикатів:

а) P (x ,x ,x );

б) x₁ x₂ P (x₁,x₂,x₃) x₁P (x₁,x₄);.

в) x₁ x₃ (P (x₁, x₃) P (x₃, x₄).

Розв’язання. Вираз а) є атомарною формулою, в якій x ,x ,x ‒ вільні змінні. Вираз б) є формулою, в якій x ,x ‒ пов’язані змінні, а x , x ‒ вільні змінні.

Вираз в) не є формулою, оскільки порушене правило 3 означення 3.3.1.

Приклад 3.3.2. Визначити, які змінні є пов’язаними, а які вільними у таких формулах:

г) Р(х,у,z),; y (P(x) x Q(x,y)); y (P(y) y Q(x,y)).

Розв’язання. Усі три змінні у формулі а) є вільними. У формулі б) змінна у є пов’язаною, а змінна x – і пов’язаною, і вільною. У формулі в) змінна х є вільною, а змінна у пов’язаною.

Означення 3.3.3. Інтерпретацією формули логіки предикатів називається система, що складається з непорожньої множини М Ì (М₁´М₂´…´М_n), яку називають областю інтерпретації, і відповідності, яка кожному предикатному символу P_iⁿ зіставляє певний n - місний предикат, заданий на множині М, кожному функціональному символу f_iⁿ – деяку n - арну алгебраїчну операцію, кожній константі α_i – деякий конкретний елемент із М.

Для кожної інтерпретації на області формула F може набувати істинного І, або хибного Х значення згідно з такими правилами.

1. Якщо задані значення формул F і G, то значень істинності формул , , , ( ~ ) можна визначити за допомогою таблиць істинності відповідних логічних операцій.

2. Формула x F набуває значення І, якщо F набуває значення І для кожного х із предикатної області , у протилежному разі ‒ Х.

3. Формула x F набуває значення І, якщо F набуває значення І для деякого х із предикатної області , у протилежному разі ‒ Х.

Означення 3.3.4. Формула логіки предикатів називається:

a) істинною в даній інтерпретації, якщо вона виконується на будь-якому наборі елементів з області інтерпретації;

b) хибною в даній інтерпретації, якщо вона не виконується на жодному наборі елементів з області інтерпретації;

c) виконуваною в даній інтерпретації, якщо вона виконується хоча б на одному наборі елементів з області інтерпретації;

d) спростовною в даній інтерпретації, якщо вона не виконується хоча б на одному наборі елементів з області інтерпретації.

Приклад3.3.3. Побудувати інтерпретацію формул: P(x ,x ); x P(x ,x ); х₂ х₁ Р(х , х ).

Розв’язання. Введемо область інтерпретації – множину цілих додатних чисел Z₊, а замість P(x₁, x₂) введемо предикат ”x₁ ≥ x₂ ”. Перша формула – це саме предикат, побудований на Z₊. Вона є виконуваною і спростовною. Друга формула буде виражати одномісний предикат, вона є хибною. Третя формула – це істинне висловлювання, яке стверджує про існування найменшого цілого додатного числа.