Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕро пон€тт€ Ђпер≥одизац≥€ї та про критер≥њ пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ украњнського права.




ѕер≥одизац≥€ Ї достатньо ефективним методом ≥сторичного анал≥зу й упор€дкуванн€ матер≥алу. ѓѓ основне завданн€ Ц задати шкалу дл€ вим≥ру процес≥в становленн€ та розвитку права в контекст≥ ≥стор≥њ сусп≥льства та держави ≥ визначити критер≥њ пор≥вн€льних характеристик ≥сторичного розвитку права €к соц≥окультурного €вища, €дра ≥ нормативноњ основи правових систем в межах того чи ≥ншого ≥сторичного пер≥оду.

≤снуЇ проблема побудови обірунтованоњ пер≥одизац≥њ всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, а, отже, й ≥стор≥њ украњнського права. ѕричина пол€гаЇ в багатол≥н≥йност≥ ≥стор≥њ, великоњ к≥лькост≥ соц≥альних ≥ культурних форм, €к≥ можуть одночасно ≥снувати в ≥сторичному простор≥ ≥ час≥, р≥зниц≥ у швидкост≥ процес≥в сусп≥льноњ еволюц≥њ. ќтже, сл≥д мати на уваз≥, що пер≥одизац≥€ маЇ справу з вин€тково складними процесами, €к≥ пост≥йно перебувають в стан≥ трансформац≥њ* в рамках ≥сторичного часу*, а тому схематизуЇ, спрощуЇ ≥сторичну реальн≥сть. ≤ншими словами, будь-€ка пер≥одизац≥€, вир≥зн€Їтьс€ одноб≥чн≥стю ≥ часто розб≥жн≥стю з реальною д≥йсн≥стю ≥ реальними процесами.

ќтже, дл€ пер≥одизац≥њ характерн≥ схематизац≥€, спрощенн€ €к≥, проте, можуть вказувати, за влучним висловлюванн€м в≥домого ф≥лософа ≥стор≥њ  . ясперса: ЂЕ.на суттЇв≥ аспектиї ≥сторичного процесу, що досл≥джуЇтьс€. √оловне Ц знайти ≥ виокремити ц≥ аспекти. ¬они повТ€зан≥ ≥з визначенн€м законом≥рностей ≥ особливостей ≥сторичного процесу, або процесуальноњ динам≥ки окремих сусп≥льних форм.

ƒл€ пер≥одизац≥њ вибирають р≥зн≥ умови: в≥д зм≥ни характеру ≥дей ≥ мисленн€ до еколог≥чних ситуац≥й ≥ м≥жкультурноњ взаЇмод≥њ. Ѕагато вчених ор≥Їнтуютьс€ на економ≥ко-виробнич≥ та культуролог≥чн≥ критер≥њ.

≤з багатьох пер≥одизац≥й ≥стор≥њ найб≥льш поширеними Ї: трьохступенева схема ј.‘ергюссона-Ћ.√.ћоргана (дик≥сть, варварство-цив≥л≥зац≥€); посл≥довн≥сть Ђспособ≥в виробництваї  . ћаркса ≥ ‘. ≈нгельса, (аз≥йський, античний, феодальний, буржуазний, комун≥стичний), €ка п≥зн≥ше, завд€ки Ђпоглибленомуї розвитку марксистько-лен≥нського вченн€ ….—тал≥ним, перетворилась в догматизовану ЂпТ€тичленкуї (перв≥снообщинний комун≥зм- рабовласництво-феодал≥зм - кап≥тал≥зм Ц комун≥зм); модел≥ пост≥ндустр≥ал≥ст≥в (в≥д слова Ђпост≥ндустр≥альне сусп≥льствої) ƒ.Ѕелла ≥ ≈. “оффлера: до≥ндустр≥альна, ≥ндустр≥альна, пост≥ндустр≥альна доба.

” ≥сторичн≥й науц≥ рад€нського пер≥оду, практично до початку перебудови, була поширена ортодоксальна марксистська ЂпТ€тичленкаї, €ка була сформульована в р≥зних текстах, починаючи в≥д Ђћан≥фесту комун≥стичноњ парт≥њї (ћаркс, ≈нгельс) до Ђ ороткого курсу ≥стор≥њ ¬ ѕ(б) (—тал≥н) включно. ÷€ схема у форм≥ незаперечноњ догми ув≥йшла в ус≥ рад€нськ≥ п≥дручники ≥ дов≥дков≥ виданн€.

” середин≥ 1990 рок≥в науковц≥ констатували Ђнаукову смертьї пТ€тичленноњ схеми формац≥й. ѓњ наукову неспроможн≥сть публ≥чно визнав, незадовго до своЇњ смерт≥, нав≥ть њњ головний захисник ¬.Ќ≥к≥форов у жовтн≥ 1990 року. ≤ не безп≥дставно, поза€к у ≥нтерпретац≥њ ћаркса, основу ≥стор≥њ ≥ в≥дпов≥дно державно-правового житт€ людства складаЇ ≥нша, н≥ж в ≥нтерпретац≥њ —тал≥на, схема членуванн€ св≥товоњ ≥стор≥њ. ” ћаркса мова йде про три макроформац≥њ, €к≥ отримали назву сусп≥льних, а не сусп≥льно-економ≥чних ( €к зазвичай вживаЇтьс€ в навчальн≥й л≥тератур≥): первинну (архањчну), вторинну (економ≥чну) ≥ теоретичну (комун≥стичну). ÷≥ макроформац≥њ отримали назву ќсновним критер≥Їм цього под≥лу виступаЇ присутн≥сть, чи в≥дсутн≥сть: а) приватноњ власност≥; б) клас≥в; в) товарного виробництва. ”с≥ складники маЇ економ≥чна макроформац≥€ з в≥дпов≥дною ≥сторичною формою державност≥. ≤стотно, дл€ економ≥чноњ формац≥њ характерн≥ аз≥йський, античний, феодальний ≥ буржуазний способи виробництва. якщо ж приватна власн≥сть, под≥л на класи, товарне виробництво в≥дсутн≥ Ц мова йде про архањчну чи комун≥стичну макроформац≥њ. ѓх ћаркс називав бездержавними епохами людства. ¬≥дпов≥дно, марксистська схема ≥сторичного процесу, отже й ≥стор≥њ розвитку права) под≥л€Їтьс€ на дв≥ епохи ≥, в≥дпов≥дно, дв≥ форми його вираженн€ та зд≥йсненн€: дозаконодавчу (додержавну) ≥ законодавчу (державну) стад≥њ ≥стор≥њ права.

” роки перебудови ≥ в пострад€нський пер≥од значно зросла к≥льк≥сть науковц≥в Ц прихильник≥в цив≥л≥зац≥йного п≥дходу, €кий передбачаЇ зм≥щенн€ спектру досл≥дженн€ з характерного дл€ ортодоксальноњ марксистськоњ схеми Ђбазисуї (тобто вивченн€ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин, класовоњ структури) на Ђнадбудовуї (ментальн≥сть, ≥деолог≥ю, рел≥г≥ю тощо).

—учасники, серед критер≥њв пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ права викоремлюють два основних: формац≥йний ≥ цив≥л≥зац≥йний. ¬ сукупност≥ ц≥ критер≥й в≥дкривають можливост≥ синтезного анал≥зу впливу на розвиток права матер≥альних ≥ духовних чинник≥в та розгл€дати њхню взаЇмод≥ю €к паритетну двоЇдн≥сть матер≥ального ≥ духовного в прав≥. ѕеревагу саме цих критер≥њв дл€ пер≥одизац≥њ ≥стор≥ украњнського права науковц≥ в≥ддають з огл€ду на т≥сне переплетенн€ ≥стор≥њ права з ≥стор≥Їю культури ≥ ≥стор≥Їю цив≥л≥зац≥њ, оск≥льки право Ц це €вище ≥ культури, ≥ цив≥л≥зац≥њ.

 ультура ≥ цив≥л≥зац≥€ Ц це те, що п≥дтримуЇ виробництво ≥ розпод≥л матер≥альних ≥ духовних благ в сусп≥льств≥ за посередництвом ≥ з допомогою влади, традиц≥њ чи реформаторських зусиль представник≥в влади. ѕроте, культуру утворюють ц≥нн≥сн≥ переконанн€ ≥ ор≥Їнтац≥њ (догов≥р, справедлив≥сть, свобода, ≥ндив≥дуальн≥ ≥ колективн≥ модел≥ користуванн€ правом на засоби виробництва та розпод≥лу матер≥альних ≥ духовних благ), а цив≥л≥зац≥ю Ц те, що даЇ засоби до ≥снуванн€ та задоволенн€ потреб (од€г, житло, засоби комун≥кац≥њ, знар€дд€ прац≥ тощо). ≤стотно, що цив≥л≥зац≥€ може поширюватис€ переважно на п≥дставах ун≥ф≥кац≥њ, стандартизац≥њ, н≥велюванн€ ун≥кальност≥, усередненн€ тощо.  ультура ж стверджуЇтьс€ на засадах ун≥кальност≥, самобутност≥, багатоман≥тност≥ ≥ т.п..

‘ормац≥йний п≥дх≥д у пошуках загальних законом≥рностей ≥сторичного процесу зосереджуЇ увагу на матер≥альних основах життЇд≥€льност≥ сусп≥льства та класових антагон≥змах. ÷ив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д у пошуках загальних законом≥рностей ≥сторичного процесу заснований на ви€вленн≥ загальних рис в пол≥тичн≥й, духовн≥й, побутов≥й, матер≥альн≥й культур≥, сусп≥льн≥й св≥домост≥.  р≥м того, враховуЇ р≥зницю в культурах з огл€ду на географ≥чн≥, кл≥матичн≥ фактори впливу та на ≥сторичн≥ особливост≥ розвитку. √оловне, за допомогою синтетичного п≥дходу, знайти рац≥ональне зерно ≥ вз€ти його за основу досл≥дженн€, висновк≥в та практичних пропозиц≥й.

¬имагаЇ перегл€ду п≥дх≥д до пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ украњнського права, коли њњ анал≥зують виключно з ≥стор≥Їю украњнськоњ держави. ѕри цьому залишають поза увагою давно визнан≥ постулати, що:

1)ѕраво ≥сторично ≥ лог≥чно передуЇ держав≥.

ќтже: а) ≥стор≥€ нац≥онального права ≥ нац≥ональноњ держави не обовТ€зково мають сп≥впадати; б) еволюц≥€ ≥ функц≥онуванн€ права в≥дбувалис€ ≥ в епоху бездержавноњ орган≥зац≥њ людства. ќтже процесуальна ≥ функц≥ональна динам≥ка права можлива поза державою (у цьому раз≥, динам≥ка ≥сторичних форм держави зд≥йснюЇтьс€ в≥дпов≥дно до еволюц≥њ ≥сторичних форм права, а не навпаки); в) еволюц≥€ ≥ розвиток украњнського права Ц процес неперервний в умовах перервного (дискретного) розвитку украњнськоњ державност≥;

2)якщо ми беремо за основу наших м≥ркувань звичне дл€ сучасноњ навчальноњ юридичноњ л≥тератури положенн€ правового позитив≥зму, що держава Ї творцем ≥ Їдиним гарантом права Ц позитивного права (закону) то лог≥чно, ми маЇмо вивчати не ≥стор≥ю украњнського права, а ≥стор≥ю законодавства в ”крањн≥. Ќа перший погл€д, вивченн€ закон≥в Ц це найб≥льш простий спос≥б ≥ звична дл€ юрист≥в практика п≥знанн€ права. ѕроте Ц це хибна практика за умови њњ абсолютизац≥њ. “ак, наприклад, нав≥ть €кщо ми ум≥Їмо ≥ схильн≥ розр≥зн€ти правов≥ ≥ не правов≥ закони, вона може дати лише знанн€ про позитивне право €к ун≥версальне €вище, галуз≥, п≥дгалуз≥, ≥нститути права, про структуру правовоњ норми, але вона не забезпечуЇ можлив≥сть дл€ отриманн€ адекватного знанн€ про право конкретноњ крањни Ц ”крањни, не спри€Ї ви€вленню ≥ по€сненню (на р≥вн≥ теор≥њ) часто ≥снуючих розходжень м≥ж реальними ≥нститутами, правовими процесами та текстами закон≥в тощо.

3) ¬ силу геопол≥тичного розташуванн€ ”крањни украњнське право ≥ украњнська правова культура зазнали вплив≥в р≥зних культур.

« урахуванн€м викладеного, ≥стотно, що пер≥одизац≥ю ≥стор≥њ украњнського права доц≥льно зд≥йснювати в контекст≥ пер≥одизац≥њ €к св≥товоњ ≥стор≥њ так ≥ ≥стор≥њ ”крањни, €ка обовТ€зково включаЇ анал≥з генетичних та ≥деальних джерел украњнського (матер≥альних та духовних аспект≥в житт€ украњнського народу). “акий п≥дх≥д дозвол€Ї оц≥нювати право €к соц≥окультурне €вище, в процес≥ безк≥нечних трансформац≥й п≥д впливом р≥зних чинник≥в обТЇктивного ≥ субТЇктивного характеру; висувати г≥потези про час виникненн€ власне украњнського права; робити теоретичн≥ висновки про тенденц≥њ його ≥сторичного розвитку, зв'€зок з державою, а також прогнозувати можлив≥ шл€хи розвитку на перспективу.

≤стотно: ≤з застосуванн€м формац≥йного ≥ цив≥л≥зац≥йного п≥дход≥в дл€ ≥стор≥њ права актуальним Ї под≥л ≥стор≥њ людства на так≥ пер≥оди: стародавн€ ≥стор≥€, ≥стор≥€ середн≥х в≥к≥в ≥ сучасн≥сть (пер≥оди новоњ ≥ нов≥тньоњ ≥стор≥й).  ожний ≥з пер≥од≥в сп≥вв≥дноситьс€ ≥з стад≥€ми розвитку права €к соц≥ального ≥нституту, з ≥сторичними ≥ пол≥тико-правовими формами еволюц≥њ сусп≥льства та з процесом ≥нституц≥ал≥зац≥њ* владних ≥ правових структур в епохи потестарност≥ та державно-правовоњ орган≥зац≥њ сусп≥льства.

¬ пер≥од стародавньоњ ≥стор≥њ в≥дбувавс€ процес зародженн€ та еволюц≥њ архањчного права, його трансформац≥€ в традиц≥йне, общинне звичаЇве право*. ѕер≥од середн≥х в≥к≥в Ц це епоха станового права*. ” соц≥окультурному контекст≥Ц перех≥дна стад≥€ в≥д традиц≥йного до класичного права*. ѕер≥оди новоњ ≥ нов≥тньоњ ≥стор≥њ Ц це епоха юридичноњ централ≥зац≥њ права* та юридизац≥њ* сусп≥льного житт€. ” соц≥окультурному контекст≥ Ц це, в≥дпов≥дно, стад≥њ розвитку класичного права, формуванн€ та утвердженн€ принцип≥в посткласичного права*.

≤з урахуванн€м взаЇмод≥њ украњнськоњ ≥стор≥њ ≥ культури з ≥стор≥€ми ≥ культурами народ≥в, €к≥ впливали ≥ впливають на ≥сторичний розвиток украњнського народу та не здолали незламн≥сть Ђукрањнського духуї, заснованого на ≥де€х гуман≥зму, демократизму, свободолюбства притаманного украњнц€м, ми пропонуЇмо за основу пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ украњнського права вз€ти схему пер≥одизац≥њ украњнськоњ ≥стор≥њ, запропоновану сучасниками, вченими-викладачами ≥сторичного факультету Ќац≥онального ун≥верситету ≥мен≥ “араса Ўевченка.

1. —тародавн€ доба. ќхоплюЇ час в≥д початку формуванн€ людськоњ цив≥л≥зац≥њ на теренах ”крањни до VII Ц IX ст., тобто до початку пол≥тичноњ консол≥дац≥њ сх≥днословТ€нських союз≥в племен, виникненн€ ранн≥х держав у —ередньому ѕодн≥провТњ, €ке було €дром зародженн€ (≥ завжди, €дром в≥дродженн€) украњнськоњ державност≥; формуванн€ та консол≥дац≥€ в —ередньому ѕодн≥провТњ украњнського етносу (народу).

2.  ињвсько-√алицький пер≥од (друга половина I’-40-в≥ рр..’IV ст.). „ас утворенн€. розкв≥ту та занепаду великоњ середньов≥чноњ ≥мпер≥њ ”крањни-–ус≥ (на кшталт ≥мпер≥њ  арла ¬еликого).

3. Ћитовсько-польска доба украњнськоњ ≥стор≥њ (40-в≥ рр.’IV ст. Ц 1648 р.). ќсновною в≥хою цього пер≥оду ≥стор≥њ Ї виникненн€ козацтва-державотворчого стану, €ке з≥грало важливу роль у нац≥ональному в≥дродженн≥ та утворенн≥ козацько-гетьманськоњ держави. Ќа пол≥тичних ≥ культурних теренах посилилис€ зах≥дн≥ впливи (XVI Ц перша половина XVII ст.). ¬≥нцем цього процесу стала Ѕерестейська ун≥€.

4. ”крањнськњ земл≥ в роки нац≥ональноњ революц≥њ та √етьманщини- держави ¬≥йська «апорозького (1648 Ц к≥нець XVIIIст.). ќсновною в≥хою цього пер≥оду була украњнська нац≥ональна революц≥€ середини ’”ѕ ст., утворенн€ козацько- гетьманськоњ держави, в≥дновленн€ пол≥тичного суверен≥тету украњнського народу. Ќаприк≥нц≥ ’”Ў ст. –≥ч ѕосполита зникаЇ з пол≥тичноњ карти ™вропи, а украњнськ≥ земл≥ опин€ютьс€ у склад≥ двох держав Ц –ос≥њ та јвстр≥њ.

5. ”крањнськ≥ земл≥ в роки рос≥йсько-австр≥йського пануванн€ та нац≥онального в≥дродженн€ (к≥нець XVIII Ц 1917 р.). ÷ей пер≥од позначивс€ л≥кв≥дац≥Їю самобутн≥х украњнських та громадських ≥нститут≥в. –ос≥йським царизмом пересл≥дувалась ≥ знищувалась украњнська мова ≥ культура. ¬одночас з ’”Ў ст.. розпочалос€ украњнське нац≥ональне в≥дродженн€, €ке еволюц≥онувало в≥д фольклорно-етнограф≥чного етапу до пол≥тичного.

6. ”крањнськ≥ земл≥ в роки нац≥онально-демократичноњ революц≥њ та боротьба за воззТЇднанн€ украњнських земель (1917-1920 рр.). ÷е пер≥од боротьби за в≥дродженн€ украњнськоњ державност≥ (”Ќ– доби ÷ентральноњ –ади, ”крањнська держава Ц √етьманат ѕ.—коропадського, ”Ќ– доби ƒиректор≥њ, «”Ќ–). ѕроте спроби в≥дродити украњнську державн≥сть були брутально перерван≥ б≥льшовиками ≥ ѕольщею.

7. ”крањна в рад€нську добу (1921-серпень 1991 р.). ѕер≥од б≥льшовицького злочинного режиму Ц рад€нсько-рос≥йського пануванн€ на украњнських земл€х. ѕозначена геноцидом* украњнського народу; другою св≥товою в≥йною(1 вересен€ 1939 р.- 2 вересн€ 1945 р.), розвТ€заною комуно-б≥льшовицьким ≥ нац≥онал-фашистським пол≥тичними режимами; п≥днесенн€м нац≥онально-визвольного руху в ”крањн≥, суверен≥зац≥Їю ”–—– ≥ народженн€м незалежноњ ”крањни.

8. ”крањна в роки незалежност≥. ѕер≥од започатковано проголошенн€м 24 серпн€ 1991 року јкта незалежност≥ ”крањни. ѕозначений агрес≥Їю –ос≥њ проти ”крањни. —тад≥€ пр€моњ агрес≥њ розпочалась 24 серпн€ 2014 ≥ триваЇ дос≥.

« урахуванн€м пер≥одизац≥њ всесв≥тньоњ ≥стор≥њ та ≥стор≥њ ”крањни пропонуЇмо пер≥одизац≥ю ≥стор≥њ украњнського права з под≥лом не на пер≥оди, а на етапи з наступних м≥ркувань: пер≥од Ц це ч≥тко визначен≥ хронолог≥чн≥ рамки процесу еволюц≥њ ≥ розвитку. ≤стор≥ю права важко пом≥стити у €к≥сь ч≥тко окреслен≥ хронолог≥Їю в≥др≥зки ≥стор≥њ.,,Еѕравова еволюц≥€ народу занадто складна р≥ч, щоб њњ можна було Ђд≥литиї на €к≥сь пер≥одиї (–.Ћащенко). ≈тап Ц позначаЇ неперервн≥сть, генетичну спадкоЇмн≥сть ступен≥в нел≥н≥йного, багатовекторного розвитку права, плинн≥сть та посл≥довн≥сть його ≥сторичних ≥ лог≥чних форм у час≥.

ћетодолог≥чною основою запропонованоњ нами пер≥одизац≥њ Ї принципи ≥нтегративного праворозум≥нн€, о сновною конструкц≥Їю €кого Ї догов≥р, €к результат обговоренн€ вс≥х проблем в рамках громад€нського сусп≥льства. ћетодолог≥чн≥ принципи, €к≥ випливають з ≥нтегративного праворозум≥нн€ вимагають розгл€дати ≥стор≥ю украњнського права в контекст≥ з ≥ншими цив≥л≥зац≥€ми ” цьому раз≥, увага тих, хто вивчаЇ той чи ≥нший пер≥од ≥стор≥њ украњнського права, маЇ концентруватис€ на юридичних умовах свободи особистост≥, €к головноњ проблеми, що перебуваЇ в центр≥ державно-правового процесу сьогоденн€, ви€вленн€ соц≥ально-юридичних основ статусу особистост≥, самоорган≥зац≥йних аспектах правового житт€.

1. ≈тап архањчного права. ќхоплюЇ час в≥д початку формуванн€ людськоњ цив≥л≥зац≥њ на теренах ”крањни до 1’ Ц перша половина ’ ст., коли  иЇво-–уська держава перебувала на стад≥њ розвитку дофеодальноњ Ђварварськоњ державиї з ознаками федерал≥зму. Ќа цьому етап≥ в≥дбуваЇтьс€ остаточна в≥ддиференц≥ац≥€ норм раннього архањчного права з Їдиноњ монол≥тноњ системи мононорм, €ка була дом≥нуючою в епоху потестарност≥. ќсновною в≥хою цього етапу Ї виникненн€ власне украњнського звичаЇвого общинного права, виникненн€ та функц≥онуванн€, в добу трансформац≥њ Ђварварськоњ державиї у ранньофеодальну –усь - ”крањну, ранньо-звичаЇвоњ системи украњнського права Ђ«акон –уськийї (1’-’ ст.).

2. ≈тап формуванн€ засад позитивного права: створенн€ п≥двалин нац≥ональноњ правовоњ системи (друга половина ’ Ц 30-т≥ роки ’ѕ ст..). ” цей пер≥од основними ≥нститутами, €к≥ забезпечували розвиток украњнського права були: община (верв), м≥ськ≥ народн≥ общини (пригороди, сотн≥) ≥ кн€зь. ќбщина (верв), м≥ськ≥ народн≥ общини (пригороди, сотн≥) через усв≥домленн€ своЇњ ≥дентичност≥ були самодостатньою опорою звичаЇво-правового пор€дку ≥ внутр≥шнього миру в межах волост≥ Цземл≥.  н€зь, €кий очолював судово-адм≥н≥стративну орган≥зац≥ю влади був охоронцем миру ≥ звичаЇво-правового ≥ загального пор€дку в межах ус≥Їњ крањни. ¬≥д характеру взаЇмозвТ€зку кн€жоњ адм≥н≥страц≥њ (вертикальн≥ структури публ≥чноњ влади) ≥ общинного самовр€дуванн€ (горизонтальн≥ структури публ≥чноњ влади) залежав напр€м трансформац≥њ звичаЇво-правових норм у норми позитивного права.

√оловними в≥хами ≥стор≥њ украњнського права на цьому етап≥ були реформи кн€з€ ¬олодимира (980-1015) ≥ ярослава ћудрого (1019-1054). –еформи заклали м≥цний фундамент у формуванн€ ≥нституту позитивного права, визначили принципи Цп≥двалини нац≥ональноњ правовоњ системи. Ѕув створений Їдиний юридичний зв≥д судово-правових норм (’1-’Ў ст..) Ђ–уська ѕравдаї, €ка була: а) чинною в ус≥х земл€х великоњ ≥мпер≥њ; б) функц≥онувалапаралельно ≥з системами норм звичаЇво-правового устрою общин, ≥ волостей в) була джерелом норм публ≥чного ≥ приватного права; г) лег≥тим≥зувала правовий статус кн€з€, €к оч≥льника ранньофеодальноњ держави; д) забезпечила поширенн€ великокн€жоњ юрисдикц≥њ в межах ус≥Їњ територ≥њ –ус≥.Ц”крањни. ≤стотно, що у цей час под≥бного юридичного зводу норм права не мала жодна з феодально-роздроблених Ївропейських крањн.

3. ≈тап партикул€ризац≥њ права (30-т≥ рр.’ѕ ст. Ц ’1” ст..). ÷е Ц пер≥од феодальноњ роздробленост≥ –ус≥-”крањни. ¬≥н позначений посиленн€м м≥сцевого партикул€ризму в прав≥ ( ≥стотно, що в кн€з≥вствах –ус≥ воно не дос€гло т≥Їњ глибини, €ка була в ≥нших державах €к ÷ентральних так ≥ зах≥дних рег≥он≥в ™вропи). ™дина монол≥тна система руського права диференц≥ювалась на три незалежн≥ правов≥ системи: право ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ –ус≥ (ћосков≥€), ут≥ленн€м €коњ згодом стали ћосковськ≥ судебники ≥ —оборне уложенн€ 1649 року, ѕ≥вн≥чно-«ах≥дноњ –ус≥, ут≥ленн€м €кого стали судн≥ грамоти Ќовгорода ≥ ѕскова ≥ Ћитовськоњ –ус≥, найкращим ут≥ленн€м €кого стали Ћитовськ≥ статути, джерелом €ких були норми –озширеноњ Ђ–уськоњ ѕравдиї. ≤стотно, що з переходом окремих п≥вденних ≥ зах≥дних земель –ус≥ п≥д владу кн€з≥вства Ћитовського, норми –озширеноњ Ђ–уськоњ ѕравдиї ув≥йшли до Їдиноњ системи державного права кн€з≥вства.

4. ≈тап в≥дносно ур≥вноваженого процесу ≥нституц≥ал≥зац≥њ ≥ юридичноњ централ≥зац≥њ права (початок ’”1- друга половина ’”1 ст). ≈тап позначивс€ розкв≥том догов≥рного права, так званого земського права, джерелом обТЇктивуванн€€когобули Ђуставн≥ земськ≥ грамотиї, €к≥ укладалис€ м≥ж ¬еликим кн€зем Ћитовським ≥ населенн€м окремоњ земл≥; розвитком державного права, джерелом €кого були загальнодержавн≥ правов≥ акти. ќдним з перших таких акт≥в вчен≥ називають Ђ—татут корол€ ¬ладислава (ягайла) наданого Ћитв≥ в 1420-1423 рр. ≤стотно, що у цьому статут≥ вперше, з посиланн€м на звичай, вжито терм≥н Ђправої у зм≥стовому розмежуванн≥ в значенн≥ Ђсудуї, Ђпроцесуї та в значенн≥ ЂобТЇктивного праваї €к абстрактноњ категор≥њ. Ќе менш важливим актом загальнодержавного значенн€ Ї перша законодавча пам€тка литовсько-руського права Ц —удебник ¬еликого кн€з€  азимира ягайловича (1468 р.), у €кому було систематизовано зобовТ€зальне право. …ого джерелами були Ђ–уська ѕравдаї, прив≥лейн≥ грамоти, звичаЇве право. Ќайважлив≥шою в≥хою цього пер≥оду стало виданн€ Ћитовських статут≥в (1529,1566, 1588 рр.). ќсновними джерелами статут≥в стало систематизоване звичаЇве право народ≥в, обЇднаних в межах Ћитовсько-–уськоњ держави; Ђ—аксонське зерцалої, €ке мало великий вплив на формуванн€ правових систем центрально-—х≥дноњ ™вропи; Ђ–уська ѕравдаї €к система украњнського права..

5. ≈тап становленн€ та розвитку козацького звичаЇвого права (’”-середина ’”ѕ ст..).  озацьке звичаЇве право виникло €к Ђ¬ольност≥ ¬≥йська «апорозькогої, а вже в ход≥ ”крањнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ середини ’”ѕ ст. набуло характеру загальнонац≥ональних норм у форм≥ загального права. ¬оно поширювалос€ на вс≥ без вин€тку верстви украњнського сусп≥льства, проникало у важлив≥ сфери сусп≥льного житт€, так≥ €к адм≥н≥стративна, карно-правова ≥ судова, було джерелом нових правових норм, €к≥ врегульовували пор€док землекористуванн€, укладенн€ окремих договор≥в, регламентували види покарань ≥ злочин≥в, судоустр≥й ≥ судочинство, закр≥плювали принципи звТ€зку влади ≥ сусп≥льства.

6. ≈тап утвердженн€ загальнодержавного нац≥онального украњнського права (друга половина ’”ѕ- перша половина ’1’ ст..). ÷е етап утвердженн€ догов≥рного права на теренах ”крањни та розвиненого державного права украњнського народу.

¬ажливою в≥хою цього етапу Ї створенн€ конституц≥њ нац≥ональноњ держави. ѕерша  онституц≥€ ”крањни ув≥йшла в ≥стор≥ю €к  онституц≥€ ѕилипа ќрлика (ѕакти ≥  онституц≥њ прав ≥ вольностей ¬≥йська «апорозького в≥д 5 кв≥тн€ 1710 р.) ÷ей документ складавс€ €к догов≥р пом≥ж трьома пол≥тичними субТЇктами козацькоњ держави: гетьманом, генеральною старшиною та ¬≥йськом «апорозьким. Ќаведемо повну назву цього документу, €ка глибше розкриваЇ його зм≥ст ≥ суть вт≥леноњ ≥дењ Ц Ђѕравовий уклад та  онституц≥њ в≥дносно прав ≥ вольностей в≥йська «апорозького, укладен≥ м≥ж €сновельможним паном ѕилипом ќрликом, новобраним гетьманом ¬≥йська «апорозького, ≥ генеральною старшиною, полковниками, а р≥вно ж самим ¬≥йськом «апорозьким, схвален≥ м≥ж обома сторонами ≥ скр≥плен≥ най€сн≥шим гетьманом на в≥льних виборах урочистою прис€гою року Ѕожого 1710 кв€тн€ пТ€того дн€ у Ѕендерахї.

Ќе менш важливою дл€ цього етапу Ї спроба оф≥ц≥йних систематизац≥й чинного на той час в ”крањн≥ права, що позначилос€ боротьбою двох протилежних тенденц≥й, €к≥ виникли у зв€зку з поширенн€м на украњнськ≥ земл≥ пол≥тичного впливу ћосков≥њ та остаточним знищенн€м нац≥ональноњ украњнськоњ держави Ц тенденц≥€ до збереженн€ самобутност≥ украњнського права зусилл€ми украњнськоњ старшини та тенденц≥€ до централ≥зац≥њ ≥ ун≥ф≥кац≥њ украњнського права з правом ≥мпер≥њ, що стала насл≥дком централ≥заторськоњ ≥ ун≥ф≥каторськоњ пол≥тики рос≥йського самодержавства.

7. ≈тап юридичноњ централ≥зац≥њ ≥ нейтрал≥зац≥њ умов дл€ розвитку украњнського нац≥онального права (’1’ Ц початок ’’ ст.). Ќа цьому етап≥ ”крањна фактично втратила св≥й потенц≥ал самодостатнього правового розвитку. ÷е повТ€зано з особливост€ми кодиф≥кац≥й законодавства в –ос≥йськ≥й ≥ јвстро-угорськ≥й ≥мпер≥€х, коли право почало розходитис€ з ментальними у€вленн€ми украњнського народу про справедлив≥сть. ¬одноча, к≥нець ’1’ ст. став початком п≥дготовки украњнського народу до боротьби за незалежн≥сть, що створювало п≥дірунт€ до в≥дродженн€ нац≥ональноњ державност≥ ≥ права.

8. ≈тап в≥дродженн€ принцип≥в украњнського нац≥онального права ≥ формуванн€ нац≥онального законодавства Ц нац≥онального державного права (1917-1921 рр.). ÷е етап позначивс€ проголошенн€м  онституц≥њ ”Ќ– в≥д 29 кв≥тн€ 1918 року ≥  онституц≥њ «”Ќ– в≥д 13 листопада 1918 року.

9. ≈тап наступу на гуман≥стичну сутн≥сть украњнського права ≥ ствердженн€ в правов≥й систем≥ ”крањни ≥деолог≥њ Ђзаконницького позитив≥змуї (позитив≥зму вол≥ суверена) в г≥пербол≥зован≥й класов≥й ≥нтерпретац≥њ (1917-1991 рр.). « утвердженн€ злочинного, тотал≥тарного комуно-б≥льшовицького режиму ≥ рад€нсько-рос≥йського пануванн€ на украњнських земл€х украњнський народ втратив можлив≥сть в≥льного розвитку своЇњ культури ≥ нац≥онального права на тл≥ тотальноњ русиф≥кац≥њ. « розпадом б≥льшовицькоњ ≥мпер≥њ ”крањна вступила в нову добу нац≥онального в≥дродженн€.

10. ≈тап ствердженн€ гуман≥стиних ц≥нностей л≥берально-демократичноњ цив≥л≥зац≥њ ≥ поверненн€ до традиц≥йного дл€ украњнського народу людино вим≥рного типу правовоњ системи. ≈тап започатковано 16 липн€ 1991 року проголошенн€м ¬ерховною –адою ”–—– Ђƒекларац≥њ про державний суверен≥тетї, п≥дтвердженоњ јктом про незалежн≥сть ”крањни (24 серпн€ 1991р.) ≥ ¬сеукрањнським референдумом 1 грудн€ 1991 р.

” п≥дсумку сл≥д наголосити: пер≥одизац≥€ Ї нев≥дТЇмною ≥ орган≥чною ланкою теор≥њ ≥сторичного процесу виникненн€ та еволюц≥њ права. ÷е ефективний метод ≥сторичного анал≥зу ≥ систематизац≥њ матер≥алу. ¬≥н структуруЇ теор≥ю ≥сторичного процесу ≥ задаЇ њй певну шкалу вим≥ру.

—л≥д критично п≥дходити до вивченн€ так званоњ пТ€тичленноњ ортодоксальноњ схеми пер≥одизац≥њ ≥сторичного процесу, €ка й дос≥ Ї поширеною в юридичн≥й л≥тератур≥. ¬≥д нењ всередин≥ 1990 рок≥в в≥дмовилис€ нав≥ть найб≥льш≥ њњ прихильники, вважаючи антинауковою.

—еред критер≥њв пер≥одизац≥њ загальноњ ≥стор≥њ украњнського права найб≥льш прийн€тними вважаютьс€ формац≥йний ≥ цив≥л≥зац≥йний, що даЇ змогу в рамках пер≥од≥в стародавньоњ ≥стор≥њ, ≥стор≥њ середн≥х в≥к≥в, новоњ ≥ нов≥тньоњ ≥стор≥њ анал≥зувати вплив на розвиток украњнського права матер≥альних (характерно дл€ ≥нформац≥йного п≥дходу) ≥ духовних (характерно дл€ цив≥л≥зац≥йного п≥дходу) чинник≥в, але не в контекст≥ залежност≥ ≥ п≥дпор€дкуванн€, а €к двоЇдн≥сть матер≥ального ≥ духовного в прав≥.

¬иокремленн€ етап≥в ≥стор≥њ украњнського права сп≥вв≥дноситьс€ €к з глобальними пер≥одами ≥стор≥њ людства (до ≥ п≥сл€ початку цив≥л≥зац≥њ, водод≥лом м≥ж €кими стала неол≥тична революц≥€), так ≥ з процесом ≥нституц≥ал≥зац≥њ владних структур (в епоху потестарност≥ ≥ державно-правовоњ орган≥зац≥њ сусп≥льства).

јнал≥з кожного з етап≥в ≥стор≥њ украњнського права даЇ у€вленн€ про шл€хи його трансформац≥њ та вектори становленн€ й розвитку, набутт€ ним ≥нтегративних властивостей системного утворенн€ (под≥лу на ≥нститути, галуз≥ ≥ т.п.).

ѕри вивченн≥ особливостей еволюц≥њ права на кожному ≥з етап≥в, сл≥д концентрувати увагу на присутност≥ чи в≥дсутност≥ юридичних умов свободи особистост≥, ви€вленн€ соц≥ально-юридичних основ статусу особистост≥, самоорган≥зац≥йних аспектах правового житт€. ÷е головна проблема, що перебуваЇ сьогодн≥ в центр≥ державно-правового дискурсу ≥ визначаЇ в≥дношенн€ людей до правових ц≥нностей в глобал≥зованому св≥т≥.

≤стотно: ” звТ€зку з останн≥м наведеним висновком, сл≥д памТ€тати, що под≥бн≥сть минулих ≥ сучасних ситуац≥й вкрай р≥дко мають однаков≥ причини ≥ насл≥дки. “акими скор≥ше будуть не пол≥тичн≥ ≥ законодавч≥ ситуац≥њ з виробленн€м ≥ прийн€тт€м р≥шень, не ситуац≥њ вибору м≥ж законним чи незаконним або м≥ж законним ≥ доц≥льним, а моральний виб≥р м≥ж добром ≥ злом. ћова йде про те, що ≥сторичн≥ знанн€ акумулюють ц≥нну ≥нформац≥ю про соц≥окультурне середовище ≥ той моральний кл≥мат в €кому сформувавс€ ≥ творив свою ≥стор≥ю окремий народ. ≤стинне завданн€ права, за влучною оц≥нкою н≥мецького ф≥лософа ≈. анта, - над≥йно гарантувати морал≥ такий соц≥альний прост≥р, в €кому б вона могла ви€вити себе, ≥ в €кому б максимально могла реал≥зуватис€ свобода ≥ндив≥да.

 

–јƒ»ћќ ѕ–ќ„»“ј“»

1.  остенко ќ.ќ. ”крањна перед сф≥нксом третього тис€чол≥тт€. ‘≥лософсько-соц≥альний нарис. Ц ’арк≥в, 1993

2. ћ≥рошниченко ћ.≤. ѕроблема пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ права ”крањни // ћ.≤.ћ≥рошниченко. √енезис нац≥ональних правових систем: “еоретико-методолог≥чний аспект. Ц  ., 2007 Ц —.200 Ц 236

3. ѕро бездержавн≥сть украњнства // ќ.Ќельга. “еор≥€ етносу.  урс лекц≥й. Ц  .,1997. Ц —.195-199

4. ‘илософские проблемы периодизации истории // ¬.Ћ.Ѕенин, Ћ.¬.ƒес€ткина. ”чебное пособие по социальной философии [≈лектронний ресурс] Ц –ежим доступу: http://philosophica.ru/benin/11.htm

“ерм≥ни ≥ пон€тт€

√еноцид Ц це р≥зновид масового терору, жахливий злочин проти людства, зд≥йснюваний державою. —упроводжуЇтьс€ умисним ф≥зичним знищенн€м повн≥стю чи частково населенн€ за нац≥ональною, культурною, етн≥чною ознаками.

≤нституц≥ал≥зац≥€ Ц в≥д пон€тт€ ≥нститут (лат. Ц Ђinstitutumї) Ц зм≥цненн€, установленн€, заснуванн€ Ц це процес визначенн€ ≥ оформленн€ орган≥зац≥йних, правових, владних структур дл€ задоволенн€ сусп≥льних потреб, або €к закр≥пленн€ соц≥альних норм, статус≥в ≥ ролей, зведенн€ њх у систему. ќдним ≥з найважлив≥ших складових ≥нституц≥ал≥зац≥њ Ї орган≥зац≥йне оформленн€ соц≥ального ≥нституту.

¬ теор≥њ права пон€тт€ Ђ≥нститутї використовуЇтьс€ дл€ характеристики комплексу юридичних норм, €к≥ класиф≥куютьс€ за предметом ≥ методом правового регулюванн€ та визначаЇтьс€ €к сукупн≥сть норм права, що регулюють окрему групу однопор€дкових в≥дношень та Ї частиною в≥дпов≥дноњ галуз≥ права. “акими ≥нститутами вважаютьс€: власн≥сть, успадкуванн€ю, шлюб ≥ тп.

¬ ≥стор≥њ права соц≥альний ≥нститут Ц це ≥сторична форма орган≥зац≥њ й урегулюванн€ сусп≥льного житт€ шл€хом упор€дкуванн€ в≥дносин м≥ж людьми в процес≥ њхньоњ взаЇмод≥њ. ѕон€тт€ Ђ≥нститутї охоплюЇ не т≥льки в≥докремлюван≥ в теор≥њ права одиниц≥ орган≥зац≥њ сусп≥льного житт€ в юридичн≥й сфер≥ в≥дносин в процес≥ њх ≥сторичного розвитку, а й орган≥зац≥ю та функц≥онуванн€ окремих людських колектив≥в, €к≥ виникають у в≥дпов≥дь на задоволенн€ потреб ≥ реал≥зац≥ю ≥нтерес≥в на основ≥ угоди з приводу певного р€ду традиц≥йних ц≥нностей, €к≥ обТЇднують людей у групу. ƒо таких в≥днос€тьс€: ≥нститути продовженн€ роду Ц в≥дносно невелик≥ групи людей, згуртован≥ на засадах кровноњ спор≥дненост≥ та шлюбу (родина, клани Ц обТЇднанн€ к≥лькох род≥в у р≥зних формах в≥дпов≥дно родинних звТ€зк≥в по материнськ≥й чи батьк≥вськ≥й л≥н≥€х). ≤нститути, створен≥ за територ≥альною ознакою Ц виникають на основ≥ сп≥льних ≥нтерес≥в, повТ€заних ≥з територ≥альною сум≥жн≥стю, сп≥льн≥стю кордон≥в ≥ можлив≥стю сп≥впрац≥(кочов≥ локальн≥ групи, жител≥ с≥л, м≥ст тощо). ≤нститути, що ірунтуютьс€ на ф≥з≥олог≥чних засадах Ц статев≥ та в≥ков≥ в≥дм≥нност≥ (ж≥нки, чолов≥ки, в≥ков≥ групи тощо). ≤нститути, що функц≥онують на засадах добров≥льного обТЇднанн€ (таЇмн≥ товариства, клуби, групи задл€ проведенн€ дозв≥лл€ ≥ т.п.), ≥нститути, у межах €ких принципом ≥нтеграц≥њ виступаЇ р≥вень профес≥йноњ квал≥ф≥кац≥њ (маг≥€ Ц чаклуни, шамани, жерц≥; господарська сфера Ц рем≥снич≥ цехи, г≥льд≥њ; в умовах розвинених структур сусп≥льного житт€ Ц органи забезпеченн€ правопор€дку, арм≥€, культов≥ установи Ц церква, секти).

Ќа р≥вн≥ орган≥зац≥йного оформленн€ соц≥ального ≥нституту працюЇ принцип належност≥ ≥ндив≥да до конкретноњ соц≥альноњ групи кр≥зь призму виконанн€ покладених на нього групою обовТ€зк≥в: виконуЇш покладен≥ на тебе обовТ€зки, дотримуЇшс€ усталених правил Ц маЇш право бути членом ц≥Їњ групи. Ќе дотримуЇшс€ обовТ€зк≥в, порушуЇш правила, позбавл€Їшс€ права на членство.

≤сторичний час Ц це м≥ра €к≥сних зм≥н, котрих зазнаЇ сусп≥льство ≥ сусп≥льн≥ форми бутт€ в процес≥ розвитку. ¬≥н бере початок разом ≥з становленн€м ≥ розвитком людства, €ке пройшло шл€х у к≥лька м≥льйон≥в рок≥в (еволюц≥йний шл€х розвитку) в≥д малих ≥ розр≥знених соц≥альних груп перв≥сних людей до Їдиноњ загальнопланетарноњ системи Ц людства на сучасному ≥сторичному етап≥ розвитку цив≥л≥зац≥њ. ≤стор≥€ людства складаЇтьс€ ≥з процес≥в ≥ под≥й, €к≥ прот≥кають паралельно у р≥зних крањнах, тому реальний ≥сторичний час пов'€заний з простором, але не у вигл€д≥ трьохвим≥рного ф≥зичного простору, а у вигл€д≥ пол€ ≥сторичноњ активност≥ народ≥в з характерними дл€ кожноњ окремоњ крањни специф≥чними нац≥ональними, ≥сторичними, екологокл≥матичними та ≥ншими особливост€ми. ” ≥сторичному час≥ структуруЇтьс€ життЇд≥€льн≥сть людства, ви€вл€ютьс€ причинно-насл≥дков≥ звТ€зки ≥ в≥дношенн€, €к≥ визначають напр€м ≥ характер його розвитку.

 ласичне право -Ївропейське кодиф≥коване право (позитивне право), €ке розвивалось на основ≥ римськоњ традиц≥њ розмежуванн€ публ≥чного ≥ приватного права.  ласичне право маЇ державоцентристський вим≥р.

ѕосткласичне право -це вт≥лен≥ в юридичних нормах ≥ в правов≥й практиц≥ правов≥ ц≥нност≥, €к≥ визначають њх ефективн≥сть. ¬ посткласичному розум≥нн≥ право перебуваЇ в пост≥йному процес≥ становленн€, в≥дпов≥дно до пост≥йного, неперервного процесу життЇд≥€льност≥ людей. ÷е не просто чинне обТЇктивне право Ц це, водночас, право субТЇктивне ≥ обТЇктивне, усне ≥ писане, юридичне ≥ соц≥альне, природне ≥ позитивне. ѕосткласичне право маЇ антрополог≥чний вим≥р.

ѕравовий позитив≥зм Ц тип правового розум≥нн€ в рамках €кого ототожнюЇтьс€ право ≥ закон. ѕраво мислитьс€ €к система встановлених державою норм та ≥сторично сформованих ≥нститут≥в. —аме держава, з њњ силою, що примушуЇ, з погл€ду вчених-позитив≥ст≥в, €краз ≥ забезпечуЇ реальн≥сть права, Ї його творцем ≥ Їдиним гарантом. Ќа думку прихильник≥в позитив≥зму, норма не втрачаЇ свого правового характеру в≥д того, що з позиц≥њ Ђвищоњ справедливост≥ї (косм≥чноњ, божественноњ, природноњ) вона може бути квал≥ф≥кована €к аморальна.

—танове право Ц право-прив≥лей епохи феодал≥зму, €ке успадковуЇтьс€. ¬оно виступало €к зас≥б утриманн€ стан≥в в сфер≥ њх обовТ€зк≥в.

“радиц≥йне право (общинне звичаЇве право) Ц самост≥йний ≥сторичний тип права. —оц≥альн≥ норми традиц≥йного права виникли ще до утворенн€ держави, були обовТ€зковими в силу своЇњ природи, складались в процес≥ тривалоњ сусп≥льноњ практики, багаторазово повторювались ≥ укор≥нювалис€ в звичках. ѓх формуванн€ в≥дбувалось спонтанно в процес≥ практичноњ взаЇмод≥њ людини з природою. “обто, сл≥д розум≥ти, що було в≥дсутн≥м будь-€ке конкретне волеви€вленн€, €ке б спонукало до виникненн€ норми.

“рансформац≥€ - “рансформац≥€ (в≥д лат. transformatio Ц перетворенн€, зм≥на) Ц докор≥нна зм≥на соц≥альних ≥нститут≥в, структур, набутт€ ними нових ознак ≥ властивостей. ÷≥ процеси в≥дбуваютьс€ €к обТЇктивно, так ≥ внасл≥док ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥ соц≥альних субТЇкт≥в.

ёридизац≥€ сусп≥льного житт€. —утн≥сть юридизац≥њ сусп≥льного житт€ виражаЇтьс€ в тому, що соц≥альн≥ регул€тори не юридичного характеру починають оц≥нюватис€ кр≥зь призму юридико-правовоњ пол≥тики держави.

ёридична централ≥зац≥€ права. ћова йде про дом≥нуванн€ над ус≥ма ≥ншими формами регулюванн€ сусп≥льних в≥дносин спец≥ально юридичного (законодавчого) права. ÷ей процес в≥дбувавс€ паралельно з централ≥зац≥Їю публ≥чноњ влади, з дом≥нуванн€м впливу державних структур. «авд€ки юридичн≥й централ≥зац≥њ долаЇтьс€ партикул€ризм у прав≥.

 онкретно: процес юридичноњ централ≥зац≥њ супроводжувавс€, з одного боку, набутт€м соц≥альними нормами Їдиноњ правовоњ форми у вигл€д≥ закону; формуванн€м ц≥л≥сноњ системи законодавства; розвитком ≥нших вид≥в нормативно-правових акт≥в; санкц≥онуванн€ звичањв, а з ≥ншого - зб≥льшенн€м к≥лькост≥ норм, розширенн€м кола в≥дносин, опосередкованих правовим регулюванн€м та кола субТЇкт≥в права (дл€ буржуазного сусп≥льства Ц це ус≥ громад€ни), по€вою нових галузей, ≥нститут≥в. —пособом ≥снуванн€ права ≥ закону стають правов≥ в≥дносини.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 887 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

1893 - | 1815 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.049 с.