Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕро пон€тт€ Ђ украњнське правої.




 

ƒл€ вивченн€ свого предмету Ђ≤стор≥€ украњнського праваї маЇ послуговуватис€ пон€тт€ми €к≥ дають можлив≥сть дати всеб≥чну характеристику складного ≥ суперечливого процесу виникненн€, еволюц≥њ ≥ функц≥онуванн€ права на теренах ”крањни. ≤ншими слова, вивчаючи украњнське право, наука маЇ визначитись ч≥тко, €ка реальн≥сть позначаЇтьс€ пон€тт€м Ђукрањнське правої? як≥ звТ€зки ≥ в≥дношенн€ наповнюють зм≥ст цього пон€тт€?

“радиц≥йно, основною лог≥чною формою вираженн€ знань про предмет науки ≥стор≥њ права Ї т≥ науков≥ пон€тт€, у €ких закр≥плена ≥нформац≥€ про сутн≥сть ≥ характер взаЇмозвТ€зку права, сусп≥льства, держави, його м≥сце в систем≥ соц≥альних норм та про джерело правоутворенн€. ” перел≥ку цих пон€ть ключова роль в≥дводитьс€ пон€тт€м Ђправої та Ђджерело праваї (про це пон€тт€ мова йтиме нижче).

ѕон€тт€ Ђправої в предметних рамках юридичних дисципл≥н маЇ р≥зн≥ визначенн€, €к≥ репрезентують р≥зн≥ напр€ми конкретизац≥њ смислу права €к регул€тора сусп≥льних в≥дносин у контекст≥ його становленн€, розвитку та функц≥онуванн€.

« урахуванн€м неоднозначного п≥дходу до розум≥нн€ права Ђ≤стор≥€ праваї у науковому п≥знанн≥ процесу його виникненн€, становленн€ та розвитку маЇ послуговуватис€ таким загальним пон€тт€м Ђправої в ≥сторичному аспект≥, котре ≥ за обТЇмом, ≥ за зм≥стом в≥дпов≥дало б потребам анал≥зу процесу €к перв≥сного виникненн€ права (в додержавних сусп≥льствах), так ≥ в умовах його розвитку в державно-орган≥зованих сусп≥льствах. ѕри цьому, сл≥д неодм≥нно враховувати результати наукових здобутк≥в загальноњ ≥стор≥њ ”крањни, сум≥жних ≥сторичних ≥ юридичних дисципл≥н: етнограф≥њ, юридичноњ антрополог≥њ, палеолог≥њ, палеол≥нгв≥стики, тощо.

Ќа основ≥ узагальненн€ величезного масиву наукових здобутк≥в з ≥стор≥њ ≥ теор≥њ права, науковц≥ прийшли до таких висновк≥в:[1]

Ц ѕраво достатньо рано зТ€вилось у сусп≥льств≥. ѕор€д ≥ разом з ≥ншими способами регул€ц≥њ повед≥нки воно виокремилось ≥з синкретичноњ системи соц≥альних норм, €ка можливо могла ≥снувати уже в перв≥сних колективах людей епохи палеол≥ту. ѕерш≥ форми права (за оц≥нкою ¬.Ќерсес€нца: ЂЕнемаЇ необх≥дност≥ називати њх рудиментарними ембр≥ональними, оск≥льки в ембр≥он≥ Ђгенетичної закодовано в≥дпов≥дне €вищеї) г≥потетично зТ€вились ще в добу, €ка передувала розкв≥ту перв≥сного сусп≥льства, а в пер≥од розкладу перв≥снообщинного ладу воно уже ≥снувало ≥ розвивалось €к звичаЇве право.

Ц ѕравова повед≥нка Ц це архетип* людськоњ повед≥нки. …ого можна знаходити там, де необх≥дна хоч м≥н≥мальна орган≥зац≥€ сусп≥льних в≥дносин через нормативн≥ механ≥зми прав ≥ обовТ€зк≥в, обм≥нних ≥ розпод≥льчих стандарт≥в, заохочувань ≥ покарань, стимул≥в ≥ заборон. ћожлив≥сть запусканн€ цих механ≥зм≥в в д≥ю за посередництвом примусу Ї вторинною ознакою права, оск≥льки, по-перше, в≥н ви€вл€Ї себе не безпосередньо, а у випадках порушенн€ норми, а, по-друге, авторитет, €кий зд≥йснюЇ примус, повинен уже до цього бути правовим, тобто волод≥ти визнаним виключно правом (прив≥леЇм) зд≥йснювати примус.

Ц ѕроцес ≥сторичного генезису права Ї в≥дносно самост≥йним. —воњм ≥снуванн€м право не зобовТ€зане н≥ рел≥г≥њ, н≥ морал≥, н≥ пол≥тиц≥, хоч, безумовно, €кщо розгл€дати њх €к нормативно-регул€тивн≥ системи, воно т≥сно з ними поЇднане. ѕравовий спос≥б регул€ц≥њ сусп≥льних в≥дносин маЇ власн≥ основи ≥ своњ завданн€ в сусп≥льств≥. ¬одночас, втрата свого звТ€зку з рел≥г≥Їю ≥ мораллю, €к св≥дчить стародавн€ ≥ сучасна ≥стор≥€ Ї згубним €к дл€ права ≥ морал≥, так ≥ дл€ пол≥тики.

Ц√лобальн≥ зм≥ни, викликан≥ неол≥тичною революц≥Їю, слугували могутн≥м поштовхом на шл€ху модерн≥зац≥њ ≥нститут≥в звичаЇвого права, поЇднаних з землеволод≥нн€м, майновими в≥дносинами, в≥дносинами особистоњ залежност≥, по€вою соц≥альних страт, зародженн€м протом≥ст. –азом з тим тривалий час збер≥галис€ пережитки, звичањ глибокоњ давнини, що стосувались кровноњ помсти, шлюбних в≥дносин, родового майна ≥ т.п.

« урахуванн€м зазначених положень ми пропонуЇмо деф≥н≥ц≥ю пон€тт€ Ђправої €ка демонструЇ ≥нструментальн≥ можливост≥ в≥дпов≥дного пон€тт€ €к в анал≥з≥ правових процес≥в сусп≥льств, орган≥зованих в державу, так ≥ тих, що перебувають на стад≥њ ц≥Їњ орган≥зац≥њ. ѕраво це Ц обТЇктивно обумовлена, рац≥онально обірунтована через зр≥з всезагального ≥нтересу система вив≥рених сусп≥льною практикою принцип≥в,≥нститут≥в, норм або правил повед≥нки, реал≥зац≥€ ≥ функц≥онуванн€ €ких повТ€зан≥ з владними ≥нститутами, котр≥ волод≥ють визнаним правом (прив≥леЇм) зд≥йснювати примус.

” запропонованому пон€тт≥ в≥дображаЇтьс€ ≥стотна особлив≥сть права €к соц≥альноњ норми, €ка пол€гаЇ в тому, що з ус≥х соц≥альних норм т≥льки право, вже з епохи перв≥сност≥, функц≥онально сп≥вв≥дноситьс€ з публ≥чною владою, €ка у широкому розум≥нн≥ Ї нев≥дТЇмним атрибутом сусп≥льства на вс≥х етапах його розвитку. ѓѓ функц≥њ задаютьс€ обТЇктивною потребою сусп≥льства мати пор€док. ” цьому раз≥, публ≥чна влада маЇ властив≥сть поширюватис€ на все сусп≥льство; виступаЇ в≥д його ≥мен≥; д≥Ї в ≥нтересах усього сусп≥льства; розповсюджуЇтьс€ на вс≥х ≥ндив≥д≥в, що перебувають в зон≥ њњ впливу (у певн≥й сп≥льнот≥, чи на певн≥й територ≥њ). ” цьому контекст≥ функц≥ональний зв'€зок права ≥ публ≥чноњ влади Ї очевидним ≥ визначальним у запропонован≥й деф≥н≥ц≥њ права.

ќтже наведена деф≥н≥ц≥€ пон€тт€ Ђправої ≥нтерпретуЇ право у ≥сторичному вим≥р≥ €к €вище реальноњ д≥йсност≥, що Ї комплексом принцип≥в, формальних правил, норм, ≥нститут≥в €к≥ за посередництвом влади (родовоњ, публ≥чноњ, державноњ) регулюють р≥зн≥ сфери життЇд≥€льност≥ сусп≥льства, орган≥зовують њх у систему соц≥альних статус≥в ≥ ролей (за допомогою принцип≥в, правил, норм), закр≥плюють нормативне регулюванн€ сусп≥льних в≥дносин та контролюють повед≥нку окремих ≥ндив≥д≥в (за посередництвом ≥нститут≥в). ≤стотна роль у цьому процес≥ належить публ≥чн≥й влад≥ €к функц≥њ сусп≥льства, €ка на певному етап≥ ≥сторичноњ генези ≥нституц≥ал≥зуЇтьс€* ≥ набуваЇ системност≥ в держав≥ сучасного типу, €к пол≥тико-правовому ≥нститут≥.

ѕраво Ї способом ≥снуванн€ ≥ вираженн€ зм≥сту соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних звТ€зк≥в ≥ взаЇмод≥й, п≥дпор€дкованих моральним вимогам, сил≥ звичаю, традиц≥й та юридичним правилам в межах конкретноњ соц≥окультурноњ реальност≥. ”с≥ ц≥ звТ€зки ≥ взаЇмод≥њ (с≥мейн≥ ≥ родинн≥, етн≥чн≥, поселенськ≥, економ≥чн≥, духовн≥ та публ≥чно-владн≥ Ц пол≥тичн≥) у сукупност≥ Ї базовими у формуванн≥ €к публ≥чно-владних ≥нститут≥в*, так ≥ ≥нститут≥в правового типу*.

ѕроте, виникаЇ чимало проблем з коректн≥стю використанн€ пон€ть Ђукрањнське правої принаймн≥ до перших ≥сторичних згадок про реальн≥сть, €ка зветьс€ сьогодн≥ ”крањною та украњнський народ.

” под≥бних випадках над≥йною спонукою дл€ усв≥домленн€ сутност≥, €ка криЇтьс€ за назвою, зазвичай Ї феномен Ђгеопол≥тичного образуї €коњсь крањни, у нашому випадку ”крањни. ≤накше кажучи, все що формуЇ баченн€ природи, людност≥, звичањв, традиц≥й ≥ т.п. Ц ус≥Їњ т≥Їњ реальност≥, €ка зветьс€ нин≥ ”крањною, маЇ пр€ме в≥дношенн€ до розум≥нн€ њњ сутност≥.

¬живаючи пон€тт€ Ђукрањнський народї, матимемо на уваз≥, що це Ц пол≥етн≥чна, культурно-≥сторична сп≥льн≥сть людей, €ка обТЇктивно склалас€ на основ≥ кор≥нного (титульного) украњнського етносу в процес≥ його етногенезису в розташуванн≥ територ≥њ сучасноњ ”крањни.

Ќадзвичайна складн≥сть етногенезису на теренах сучасноњ ”крањни утруднюЇ можлив≥сть пошуку Їдиного народу Ц предка дл€ сучасних украњнц≥в. –азом з тим, украњнськими ≥сториками, на р≥вн≥ академ≥чних видань стверджуЇтьс€, що вже на етап≥, €кий передував неол≥тичн≥й революц≥њ (’ Ц ”1 тис. рок≥в до н.е.), визначальною тенденц≥Їю на територ≥њ ”крањни був автохтонний етногенетичний процес. “ак, автори академ≥чного виданн€ Ђ≈тн≥чна ≥стор≥€ давньоњ ”крањниї ( .,2000) наголошують: Ђѕри вс≥х м≥грац≥€х ≥ нав≥ть в≥йськових катакл≥змах не заф≥ксовано жодного факту повноњ зм≥ни етнос≥в на територ≥њ майбутньоњ ”крањни. якась частина населенн€ завжди лишалась жити на своњх предков≥чних м≥сц€х ≥ саме вона, хай ≥ в зм≥неному етн≥чному вигл€д≥, була гарантом збереженн€ ≥сторичноњ памТ€т≥, культурного ≥ життЇд≥€льного генофонду рег≥онуЕ¬се, що в≥дбувалос€ в межах ”крањни впродовж тис€чол≥ть, Егенетично успадковане украњнським народом.ї ѕров≥дна роль у цьому процес≥ належала населенню Ћ≥состепу (сучасн≥  ињвщина, „ерн≥г≥вщина, „еркащина, ѕод≥лл€) на чол≥ з пол€нами —ереднього ѕодн≥провТ€, €к≥ уособлювали живий спадкоЇмний зв'€зок етногенезису та культурогенезису на ≥сторичному в≥др≥зку часу м≥ж ск≥фсько-прасловТ€нською державн≥стю (¬еликою —к≥ф≥Їю-ќукрањною) та власне  иЇво-–уською державою (–усь-”крањна), з пров≥дним центром у —ередньому ѕодн≥пров≥Тњ.

¬≥дпов≥дно, коли мова йде про украњнське право, то його сл≥д розгл€дати у сп≥вв≥днесенн≥ ≥з загальним пон€тт€м Ђправої в ≥сторичному вим≥р≥ €к адекватне ≥нтересам украњнського народу (сусп≥льства, нац≥њ) формоутворенн€, €ке Ї способом ≥снуванн€ ≥ вираженн€ зм≥сту соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних звТ€зк≥в ≥ взаЇмод≥й, п≥дпор€дкованих моральним вимогам, сил≥ звичаю, традиц≥й та юридичним правилам в межах ≥снуючоњ в ”крањн≥ соц≥окультурноњ реальност≥, духовним Ђскелетомї €коњ Ї украњнська етн≥чна ≥дентичн≥сть*.

” п≥дсумку сл≥д наголосити, що у процес≥ зародженн€, еволюц≥њ ≥ функц≥онуванн€ украњнського права сл≥д розр≥зн€ти умови зародженн€ перв≥сного права в епоху потестарност≥ та зародженн€, формуванн€ ≥ розвитку нових правових €вищ, ≥нститут≥в ≥ заклад≥в в умовах р≥зних форм державноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства та взаЇмовпливу р≥зних правових культур. ≤ т≥льки тод≥ можна скласти системне у€вленн€ про неперервн≥сть процесу зародженн€, еволюц≥њ ≥ функц≥онуванн€ украњнського права, структурно-функц≥ональноњ упор€дкованост≥ його галузей та ≥нститут≥в, про зм≥ст принцип≥в та ≥дей, €к≥ лежать в основ≥ взаЇмозвТ€зку украњнського права, сусп≥льства, держави.

 

–јƒ»ћќ ѕ–ќ„»“ј“»

1. ≤стор≥€ украњнського права: ѕос≥б. / ≤.ј.Ѕезклубий, ≤.—.√риценко, ќ.ќ.Ўевченко та ≥н.. Ц  ., √рамота, 2010.- —.27-48

2. ћ≥рошниченко ћ.≤. ѕон€тт€ права €к нормативно-регул€тивноњ системи // ћ≥рошниченко ћ.≤. ƒержавн≥сть ≥ право ”крањни: генезис у Ївропейському контекст≥ (« найдавн≥ших час≥в до початку ’1’ ст..): [ћонограф≥€] -  .,2006. Ц —.70-75

3. „етвернин ¬.ј., яковлЇв ј.¬. »нституциональна€ теори€ права. ћ., 2009 //≈лектронный ресурс- –ежим доступу: http://teoria-prava.hse.ru/files/institution.pdf

“ерм≥ни ≥ пон€тт€

јрхетип (в≥д др.-греч. ἀρχέτυπον Ц Ђпершообразї). ¬ ≥стор≥њ права у€вленн€ про первинний тип, прототип сучасного права Ц норми €к≥ забезпечували справедливий пор€док у перв≥сному сусп≥льств≥.

≈тн≥чна ≥дентичн≥сть Ц це наукова категор≥€ €кою позначають усв≥домленн€ людиною своЇњ належност≥ до певноњ етн≥чноњ сп≥льноти, ≥дентиф≥кац≥њ з ≥ншими членами етносу завд€ки сп≥льност≥ ≥сторичноњ пам´€т≥, сп≥льност≥ культурних архетип≥в.

≤нститути правового типу Ц це ≥нститути €к≥ виконують правову функц≥ю в≥дпов≥дно до принципу верховенства права (природного права), причому норми таких ≥нститут≥в в €кост≥ правових норм ≥снують ≥ тод≥, коли не знаход€ть в≥дображенн€ в оф≥ц≥йних юридичних текстах. ≤нститути правового типу складаютьс€ в соц≥окультур≥,у €к≥й визнаЇтьс€ ≥ публ≥чною владою забезпечуЇтьс€ необх≥дний ≥ нев≥дТЇмний м≥н≥мум прав ≥ндив≥да. Ѕез цих прав люди перестають бути субТЇктами права.

≤снуванн€ ≥нститут≥в правового типу можливе за умови, коли переважна б≥льш≥сть член≥в сусп≥льства Ї реальними власниками ≥ волод≥ють власними ресурсами забезпеченн€ життЇд≥€льност≥, достатн≥ми дл€ задоволенн€ потреб зг≥дно ≥з стандартами цього сусп≥льства. ¬ сусп≥льств≥ ж, де б≥льш≥сть такими ресурсами не волод≥Ї ≥ багато в чому залежить в≥д державного перерозпод≥лу основного ≥ додаткового продукту, дл€ пануванн€ права в≥дсутн≥ будь-€к≥ умови. як насл≥док, у такому сусп≥льств≥ завжди буде ≥снувати нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж оф≥ц≥йними юридичними текстами ≥ фактичними ≥нститутами. Ћюдина не розгл€даЇтьс€ €к автономний ≥ндив≥д, €кий маЇ права ≥ претендуЇ на забезпеченн€ ≥ гарант≥ю цих прав.

ѕотестарн≥сть (владарюванн€) Ц терм≥н, €кий вживаЇтьс€ дл€ позначенн€ перв≥сних форм орган≥зац≥њ влади в сусп≥льствах, €к≥ не мали пол≥тичних ≥ державних ≥нститут≥в та атрибут≥в влади. ѕотестарн≥сть €к €вище зд≥йснювалась в д≥€льност≥ родоплем≥нноњ ≥ общинноњ влад (в≥йськова демократ≥€, таЇмн≥ союзи, влада Ђвеликих людейї тощо). Ќайб≥льш адекватним вираженн€м потестарност≥ Ї Ђматеринськеї ≥ Ђбатьк≥вське правої - ≥ндив≥дуальн≥ фактичн≥ в≥дношенн€ в њх найгруб≥ш≥й форм≥. ѕотестарн≥сть можлива ≥ в умовах складноорган≥зованих ≥ розвинених в цив≥л≥зац≥йному аспект≥ сусп≥льств. ѓњ соц≥альна небезпека пол€гаЇ в запереченн≥ ≥ нехтуванн≥ загальнолюдськими ц≥нност€ми, правами ≥ свободами, а також в дихотом≥чному под≥л≥ сусп≥льства на Ђсвоњхї ≥ Ђчужихї, у переродженн≥ демократично обраноњ влади в деспотичн≥ ≥ тотал≥тарн≥ режими.

ѕубл≥чно-владн≥ ≥нститути Ц це ≥нститути, €к≥ виконують публ≥чно-владн≥ функц≥њ. ƒо таких в≥днос€ть: а) ≥нститут державноњ влади; б) ≥нститут публ≥чно-самовр€дноњ влади. ¬ сукупност≥, д≥€льн≥сть цих ≥нститут≥в складаЇ механ≥зм реал≥зац≥њ публ≥чноњ влади, €ка Ї функц≥Їю сусп≥льства, а не держави.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 794 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

1399 - | 1292 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.