Методичні особливості вивчення курсу

При творчому підході до роботи побудова кожного уроку, незалежно від обраної моделі викладання, не може бути заформалізованою, завжди однаковою. Для того щоб досягти найкращих результатів, слід уникати одноманітності, широко використовувати різні форми діяльності.

Модель великих смислових блоків. Ця модель передбачає поетапне вивчення матеріалу, чому сприяє:

· використання багатьох видів навчальної діяльності;

· застосування різних джерел географічної наочності;

· залучення школярів до роботи зі спеціальною, довідковою і художньою літературою, періодичними виданнями та іншими джерелами масової інформації для розширення і поглиблення знань з предмета;

· забезпечення індивідуального підходу до учнів з урахуванням їх здібностей і уподобань;

· закріплення одержаних знань через виконання програмних практичних робіт і різних практичних завдань;

· багаторазове ситуаційне використання матеріалу.

Використовуючи модель великих смислових блоків у 6 класі, вчитель розподіляє час для вивчення кожної великої теми на чотири етапи. Практика роботи показує, що такими етапами можуть бути:

І етап — вивчення нового матеріалу. На нього доцільно відвести 30-40 % кількості годин, які виділені програмою на тему. Переважаючими типами уроків можуть бути уроки засвоєння нових знань і комбіновані.

II етап — вдосконалення знань, умінь і навичок (25 — 30 % кількості годин). На цьому етапі проводяться уроки розширення і поглиблення знань, уроки застосування знань і вмінь, а також різноманітні форми організації навчальної роботи: конференції, рольові ігри, диспути, вікторини, географічні КВК, екскурсії в природу, на виробництво, телеуроки, відеоуроки тощо. Метою другого етапу є залучення учнів до роботи з різними джерелами географічної інформації, щоб дати змогу виявити свої творчі здібності, повторити вивчений матеріал у нових навчальних ситуаціях, а також значно розширити і поглибити знання з теми при виконанні індивідуальних чи групових завдань, або ж слухаючи виступи однокласників з питань, які вони більш ґрунтовно вивчали.

III етап — застосування одержаних знань на практиці. Цей етап може бути організований як виконання програмних практичних робіт, індивідуальних чи групових. На нього слід відвести 1-2 уроки. Якщо тема має велику практичну спрямованість ("Земля на плані і карті"), то на третій етап роботи доречно відвести до 25 — 30 % навчального часу.

IV етап — корекція і контроль знань (1-2 уроки). На цьому етапі можуть бути застосовані уроки узагальнення і систематизації, що мають привести у певну систему одержані на попередніх уроках знання, уміння і навички та підготувати учнів до уроку-заліку. Заліковий урок проводиться за вимогами до знань і вмінь учнів, що визначені навчальною програмою. Мета заліку — не тільки оцінити учнів, а й ще раз повторити матеріал.

Велику допомогу при засвоєнні матеріалу на першому етапі нададуть засоби схематичної наочності. Л исти опорних сигналів (ЛОС). Вони являють собою смислові опори, які зображені у вигляді малюнків, окремих цифр, слів, фраз.

Для роботи за моделлю великих смислових блоків у курсі "Загальна географія" О. Я. Скуратович склав структурно-логічні схеми (СЛС). СЛС мають певні відмінності і переваги у порівнянні з ЛОС. Структурно-логічні схеми — це своєрідні плани-конспекти, за допомогою яких учень "вмикає" різні аналізатори пам'яті. Вони не потребують спеціальних умовних значків. Інформація записується словами, які можна скорочувати. Знаки і малюнки, що при цьому, як доповнення, застосовуються, є або ж загальноприйнятими, або ж легкозрозумілими. В СЛС обов'язкова наявність стрілок, які показують причинно-наслідкові зв'язки між предметами та явищами, що вивчаються. На відміну від ЛОС, СЛС не роздаються кожному учню на парту, а демонструються на дошці (як таблиці на ватмані чи кодоплівці). Методика роботи з СЛС: дається коротке пояснення матеріалу невеликими порціями, що відповідають окремим блокам СЛС. Повторення цього матеріалу проводиться з опорою на схему, яку учні разом з вчителем заповнюють відповідно у зошитах і на дошці. Якщо СЛС існує в готовому вигляді, вчитель її демонструє і підказує учням, що саме слід записати в зошити. Вдруге повторення матеріалу мікроблоку відбувається за участю самих учнів з опорою на зроблені ними записи. Після закріплення першої порції матеріалу аналогічно розглядаються інші. Тому ще однією особливістю СЛС є їхня структурованість, тобто вони складені з окремих мікроблоків, кожен з яких містить цілком закінчену думку. Але всі мікроблоки логічно поєднані між собою, тому розповідь може бути повною лише при посиланні на інші мікроблоки СЛС.

Крім всього іншого, вчитель не вимагає обов'язкового відтворення СЛС на наступному уроці. Схема потрібна для підготовки домашнього завдання та успішної усної чи письмової відповіді на наступних уроках.

Структурно-логічні схеми чітко показують супідрядність навчального матеріалу, яку школярі мають усвідомити. Складаючи власні СЛС, слід мати на увазі такі їхні особливості: лаконічність, структурність, логічність (відображення за допомогою стрілок причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами та явищами, що вивчаються). Система умовних позначень, яку використовують при складанні схеми, має бути досить простою, зрозумілою учням. Схематичні малюнки доцільно робити схожими на ті предмети чи явища, які вони відображують.

Крім моделі великих смислових блоків, добрі можливості для успішного засвоєння навчального матеріалу та вироблення у дітей умінь та навичок має модель комбінованих уроків. Під час вивчення загальної географії на комбінованих уроках є можливість поурочного дозування матеріалу, включення елементів практичних робіт, рольових ігор, вікторин у структуру кожного з них. Комбінований урок має чітку структуру: організація класу, перевірка домашнього завдання (до 10 хв), вивчення нового матеріалу (20 — 25 хв), корекція знань (до 10 хв), домашнє завдання. Це забезпечує зміну видів діяльності учнів, що є дуже важливим чинником у 6 класі, оскільки сприяє підтриманню уваги і працездатності упродовж усього уроку.

Проте комбінований урок має певні недоліки. Він, забезпечуючи зміну видів діяльності на одному уроці, не передбачає урізноманітнення форм організації роботи протягом вивчення однієї теми. Цей урок обмежує розвиток творчих здібностей учнів. Крім того, вивчення матеріалу малими порціями від уроку до уроку не дозволяє багаторазово його повторити, що знижує ефективність процесу навчання.

На таких уроках можна використати багато форм перевірки домашнього завдання:

1) індивідуальне усне опитування дозволяє перевірити глибину знань одного учня (але слід добре продумати, що в цей час робитимуть інші учні);

2) парне опитування і взаємоперевірка: учні один одному розповідають матеріал і оцінюють як свої відповіді, так і відповіді напарників. Більш об'єктивним може бути письмовий взаємоконтроль, коли учні готують завдання один для одного (наприклад, на визначення географічних координат), виконують їх, а потім перевіряють, виставляючи оцінки (вчитель може вибірково перевірити роботи для контролю об'єктивності виставлення оцінок);

3) усне фронтальне опитування, яке передбачає залучення великої кількості учнів до розмови. Запитання мають бути дуже конкретними, як і відповіді на них. Для того щоб тримати увагу всього класу, запитання повинні логічно продовжувати одне одного;

4) географічні диктанти: топографічні, термінологічні, "закінчити речення", "вставити пропущені слова" тощо;

5) програмний контроль — "бліц-опитування": так звані цифрові диктанти;

6) проговорювання хором — так можна опитувати і розучувати географічну номенклатуру чи окремі вузлові поняття;

7) ущільнене опитування — у ході усного фронтального опитування класу запропонувати відповісти письмово на деякі питання кільком учням;

8) складання схеми на магнітній дошці: з готових магнітних знаків 1-2 учні складають схему, домальовуючи крейдою стрілки логічних взаємозв'язків (наприклад: схема "Типи гірських порід за походженням", "Види вивітрювання", "Склад гідросфери", "Будова атмосфери",
"Людські раси").