Розвиток спеціальної витривалості юного спортсмена

Для досягнення високого рівня спеціальної витривалості спортсменові необхідно добитися комплексного прояву окремих властивостей і здібностей, що її визначають, в умовах, характерних для конкретної змагальної діяльності. До таких властивостей і здібностей слід віднести: можливості системи енергозабезпечення роботи, економічність роботи і ефективність використання функціонального потенціалу, стійкість та варіабельність рухових і вегетативних функцій.

Коротко зупинимося на найважливіших вимогах, які пред'являються при роботі над розвитком спеціальної витривалості до окремих компонентів навантаження.

Основними тренувальними засобами є спеціально-підготовчі - наближені до змагальних за формою, структурою, особливостями впливу на функціональні системи організму вправи.

Тривалість вправ. Найважливішим фактором, що впливає на ефективність розвитку спеціальної витривалості, є поєднання вправ різної тривалості при виконанні програми окремого заняття. Часто використовують варіанти, при яких тривалість вправ або постійна, або поступово зростає, або зменшується.

Інтенсивність роботи планують так, щоб вона була близькою до планованої змагальної. Широко використовують вправи з інтенсивністю, яка дещо перевищуює змагальну.

Якщо тривалість окремих вправ невелика (набагато менше тривалості змагальної діяльності), то і тривалість інтервалів відпочинку між ними повинна бути невелика. Вона, як правило, повинна забезпечувати виконання подальшої вправи на тлі втоми від попередньої, проте слід враховувати, що інтервал часу, протягом якого можна виконати чергову вправу в умовах стомлення, досить великий (наприклад, після роботи з максимальною інтенсивністю, тривалістю 20-30 с працездатність знижується приблизно протягом 1,5-3 хв). Тому при плануванні тривалості пауз враховують вік, кваліфікацію і ступінь тренованості спортсмена, стежачи за тим, щоб навантаження, з одного боку, пред'являло його організму вимоги, які надають тренувальних дій, а з іншого - не було надмірним і тому не здійснювало б несприятливого впливу. У тому випадку, коли окремі тренувальні вправи тривалі, паузи між повтореннями можуть бути тривалими, оскільки основний вплив надають зрушення, що відбуваються під час виконання кожної окремої вправи, а не результат кумулятивного впливу комплексу вправ. Якщо ж паузи між вправами нетривалі, то їх не слід заповнювати додаткової діяльністю, тобто відпочинок повинен бути пасивним. Під час тривалих інтервалів можна займатися малоінтенсивної роботою і відновними процедурами.

Вправи спрямовані на розвиток спеціальної витривалості обов'язково узгоджують із характерними особливостями змагальної діяльності в конкретному виді спорту. Наприклад, плануючи роботу над розвитком спеціальної витривалості у гімнастів, треба пам'ятати, що спортсменам доводиться стикатися зі значною як загальною, так і локальною втомою. Необхідність протистояти загальному стомленню пов'язана з тим, що доводиться змагатися протягом чотирьох днів по 2-3 години; за цей час спортсмени по 25 разів виконують змагальні вправи на оцінку, виконують велику роботу під час розминки. Протидія локальному стомленню обумовлена специфікою окремих видів багатоборства: у вправах на коні основне навантаження несуть м'язи рук, плечового пояса і черевного преса; на кільцях - м'язи передпліччя і кисті, що забезпечують хват.

На розвиток спеціальної витривалості впливає також поєднання вправ різної тривалості при виконанні програми окремого заняття. Наприклад, у циклічних видах спорту найбільше поширені варіанти, при яких довжина відрізка в серіях постійна або поступово зменшується. Однак при цьому необхідно суворо дотримуватися правил: паузи між відрізками нетривалі (частота скорочень серця не повинна знижуватися більш ніж на 10-15 уд/хв; кожен черговий відрізок - коротше попереднього або такої ж тривалості; загальний час серії має бути близьким до того, яке планується показати у змаганнях). Аналогічним чином визначають режим роботи в складнокоординаційних видах спорту, спортивних іграх, єдиноборствах.

Кількість окремих вправ залежить від їх характеру, обсягу навантаження, віку, кваліфікації та тренованості спортсмена, методики побудови програми заняття. Таким чином, плануючи обсяг роботи, спрямованої на підвищення рівня розвитку спеціальної витривалості, виходять з конкретної ситуації. За інших рівних умов кількість вправ можна збільшити за рахунок серійного виконання, а також різноманітності тренувальної програми окремого заняття.

У процесі цілісного розвитку спеціальної витривалості слід враховувати, що ефективна змагальна діяльність пов'язана з великою варіативністю рухових і вегетативних функцій, що забезпечують високу працездатність спортсмена при великих змінах внутрішнього середовища організму і в різноманітних умовах зовнішнього середовища. У зв'язку з цим при розвитку спеціальної витривалості слід забезпечувати:

• велику різноманітність засобів і методів удосконалення техніко-тактичних дій і розвитку спеціальної витривалості;

• тісний взаємозв'язок процесів техніко-тактичного вдосконалення і розвитку спеціальної витривалості;

• моделювання в умовах тренувальної діяльності всього можливого спектру станів і реакцій функціональних систем, характерних для змагальної діяльності;

• варіативність умов зовнішнього середовища як при розвитку спеціальної витривалості, так і в процесі техніко-тактичного вдосконалення (Платонов, 1997).

Особливе місце в методиці розвитку спеціальної витривалості займає підвищення психічної стійкості до подолання важких відчуттів стомлення, супроводжуючих тренувальну і змагальну діяльність у більшості видів спорту. Особливо велика роль психічної стійкості для досягнення високих показників у циклічних видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості, спортивних єдиноборствах, спортивних іграх, ряді дисциплін складнокоординаційних видів.

Слід враховувати, що стійкість до подолання важких відчуттів стомлення, супроводжуючих тренувальну і змагальну діяльність, формується відповідно до конкретної роботи, перенесення її відносно невелике не тільки з матеріалу одного виду спорту на інший, а й при виконанні роботи різної інтенсивності, тривалості і характеру, що відноситься до одного і того ж виду спорту.

Притаманні в змаганнях вольові якості зазвичай вдосконалюються паралельно з поліпшенням інших якостей, що визначають рівень розвитку спеціальної витривалості, за допомогою використання тих же тренувальних методів і засобів. Особливе значення для вдосконалення психологічної стійкості спортсменів мають вправи, максимально наближені до змагальних за особливостями впливу на найважливіші функціональні системи і психологічний стан спортсмена.

Підвищення потужності, ємності й рухливості алактатного і лактатного анаеробних процесів. Основні параметри тренувальних навантажень, стимулюючих приріст алактатной і лактатної продуктивності організму спортсменів, представлені в табл. 2, 3.

Таблиця 2.