Мікрологістична система ERP.

 

Необхідність усунення перерахованих недоліків спонукала трансформувати системи MRPII в системи нового класу «Планування ресурсів підприємства» (Enterprise Resource Planning — ERP). Системи цього класу в більшій мірі орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для рішення задач управління великими корпораціями з рознесеними територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків по замовленнях клієнтів. Крім перерахованих функціональних вимог в ERP реалізовані і нові підходи по застосуванню графіки, використанню реляційних баз даних, CASE-технологій для їх розвитку, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт-сервер» і реалізації їх як відкритих систем.

Системи типу ERP поповнюються наступними функціональними модулями — прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління складом продукції, ведення технологічної інформації. У них прямо або через системи обміну даними вбудовуються модулі управління кадрами і фінансовою діяльністю підприємства.

Укрупнено структура управління в ERP показана на рис.4.

 

 

Рис. 4. Укрупнена структура управління в ERP-системах

 

Нижче пояснюються елементи структури управління ERP, додані до системи MRPII.

Прогнозування. Оцінка майбутнього стану або поведінки зовнішнього середовища або елементів виробничого процесу. Мета — оцінити необхідні параметри в умовах невизначеності. Недолік інформації пов’язаний, як правило, з часовим чинником. Прогнозування може носити як самостійний характер, так і, передуючи плануванню, являти собою перший крок в рішенні задачі планування.

Управління проектами і програмами. У виробничих системах, призначених для випуску складної продукції, власне виробництво є одним з етапів повного виробничого циклу. Йому передують проектування, конструкторська і технологічна підготовка, а вироблена продукція зазнає випробувань і модифікації. Для складної продукції характерні: велика тривалість циклу, велика кількість підприємств-суміжників, складність внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Звідси слідує необхідність управління проектами і програмами загалом і включення відповідних функцій в систему управління.

Ведення інформації про склад продукції. Ця частина системи управління забезпечує управлінців і виробничників інформацією необхідного рівня про продукцію, вироби, складальні одиниці, деталі, матеріали, а також про оснащення і пристосування. Тут забезпечується адекватне представлення різних структур виробів, повнота даних, фіксація всіх змін. Особливе місце серед задач, що вирішуються, належить прямій задачі розвузлування для багаторівневих виробів. Вона використовується також при плануванні потреб в матеріальних ресурсах.

Ведення інформації про технологічні маршрути. Для рішення задач оперативного управління виробництвом необхідна інформація про послідовність операцій, що входять в технологічні маршрути, тривалості операцій і кількості виконавців; або робочих місць, необхідних для їх виконання.

Управління витратами. Цей фрагмент системи оцінює роботу виробничих і інших підрозділів з точки зору витрат. Тут виконуються роботи по визначенню планових і фактичних витрат.

Роль даної підсистеми — це забезпечити зв’язок між управлінням виробництвом і управлінням фінансовою діяльністю шляхом вирішення задач планування, обліку, контролю і регулювання витрат. Задача, як правило, вирішується в різних розрізах по підрозділах, проектах, типах і видах продукції, виробам і т. п. Данна інформація використовується для вироблення управляючих рішень, що оптимізують економічні показники підприємства.

Управління фінансами. У цій підсистемі вирішуються задачі управління фінансовою діяльністю. Практично у всіх зарубіжних системах в неї входять чотири підсистеми більш глибокого рівня — «Головна бухгалтерська книга», «Розрахунки із замовниками», «Розрахунки з постачальниками», «Управління основними засобами». Автоматизація управління фінансами на підприємстві дозволяє:

• посилити фінансовий контроль шляхом узагальнення всієї фінансової діяльності;

• поліпшити оборот грошових коштів шляхом забезпечення повного управління кредитами і рахунками дебіторів;

• оптимізувати управління грошовими коштами шляхом автоматизації розрахунків з постачальниками;

• максимізувати віддачу від капітальних вкладень шляхом забезпечення більш ефективного управління основними засобами, орендованою власністю, ремонтною базою, незавершеним капітальним будівництвом.

Управління кадрами. У даній підсистемі вирішуються задачі управління кадровими ресурсами підприємства. Задачі, що вирішуються в підсистемі управління кадрами, пов’язані з набором, штатним розкладом, перепідготовкою, просуванням по службі, оплатою і т. ін.

ERP, таким чином, є поліпшеною модифікацією MRPII. Її мета — інтегрувати управління всіма ресурсами підприємства, а не тільки матеріальними, як це було в MRPII.

Ще однією особливістю ERP є, по суті, збереження підходів до планування виробництва, прийнятих в MRPII. Основна причина полягала в тому, що на первинному етапі переходу від MRPII до ERP потужність обчислювальних систем була недостатня для того, щоб забезпечити широке застосування методів моделювання і оптимізації. Обмеження обчислювального характеру привели, наприклад, до того, що планові рішення формувалися шляхом циклічного повторення двох кроків. На першому кроці формується план без урахування обмежень на виробничі потужності. На другому кроці він перевіряється на допустимість. Процес повторюється доти, поки план, отриманий на черговій інтеграції, не буде допустимим.

В ERP рішення про включення виробу в графік випуску продукції може прийматися не тільки на основі попиту, що реально існує, але і на основі прогнозу попиту і в зв’язку з виконанням великих проектів і програм. Це, безумовно, розширює діапазон застосування системи управління і робить її більш гнучкою і оперативної до змін зовнішнього середовища.

Планування виробництва на рівні графіка випуску продукції є однією з найбільш важливих функцій в ERP. При її незадовільній реалізації виникають перевантаження і недовантаження потужностей, надмірне зростання запасів на одні вироби і дефіцит інших виробів. Навпаки, при задовільненій реалізації поліпшується обслуговування замовників, знижується рівень запасів, більш ефективно використовуються виробничі потужності.

Внаслідок рішення задачі складання графіка стають відомими терміни і обсяги випуску продукції. Управління постачанням, виробництвом деталей і складальних одиниць і іншими складовими виробничого процесу залежать від того, які системи організації і управління використовуються. В США в практиці управління і в літературі прийнята наступна класифікація: системи з витратою запасів (pond-draining approach), системи з «проштовхуванням» (push systems), системи з «протягуванням» (pull system) і системи, сконцентровані на «вузьких місцях» (bottlenecks).

Системи з витратою запасів сконцентровані на підтримці резервів мате­ріальних ресурсів, необхідних для виробництва. Оскільки виробники не знають заздалегідь термінів і кількості необхідних замовнику ресурсів, більшість видів продукції в таких системах виробляються заздалегідь і складуються у вигляді запасів готової продукції або деталей і складальних одиниць. По мірі змен­шення запасів продукції або її компонентів виробляються для їх поповнення.

У системах з «проштовхуванням» центр тягаря зміщується на використання інформації про замовників, постачальників і продукцію, щоб управляти матеріальними потоками. Постачання партій матеріалів і напівфабрикатів на підприємство планується як можна ближче до термінів виготовлення деталей і складальних одиниць. Деталі і складальні одиниці виробля­ються як можна ближче до термінів подачі на складання, готова продукція складається і відправляється як можна ближче до необхідного часу виконання замовлення. Матеріальні потоки «проштовхуються» крізь всі фази виробництва.

Системи з «протягуванням» орієнтовані передусім на скорочення рівня запасів на кожній виробничій фазі. Якщо в попередній системі роль графіка зводилась до визначення того, що робити далі, то в даній системі переглядається тільки наступна стадія, з’ясовується, що необхідно робити для її виконання, і виробляються необхідні дії. Партії у виробництві переміщаються від ранніх стадій до пізніх без проміжного складування. Існує немало різновидів і найменувань для подібних систем: «точно-в-термін» (Just-in-Time), виробництво з коротким циклом, системи з візуальним управління тощо.

Традиційне ERP — планування ресурсів підприємства

Процес обробки замовлення

Покращення ефективності операцій в
традиційному промисловому підприємстві

Рис. 5. Спрощена схема системи, побудованої на базі ERP-концепції

До недавнього часу підхід до розв’язку задач планування виробництва в системах ERP залишався в основному незмінним, тобто в тому вигляді, в якому він утвердився в системах MRPII. Коротко його можна визначити як підхід, що базується на активному використанні календарно-планових нормативів на виробничі цикли. Недолік такого підходу полягає в тому, що він входить в протиріччя з необхідністю оптимізації планування. Проте елементи оптимізації планування в традиційних MRPII/ERP системах зустрічаються лише на нижньому рівні — при вирішенні задач оперативного планування з використанням методів теорії розкладів. З іншого боку системи, побудовані на базі стандарту ERP, в основному орієнтовані на внутрішню діяльність підприємства — в них була виключена можливість управління розширенням виробничим ланцюгом «постачальник-виробник-споживач» тобто логістичним ланцюгом (рис. 5 та рис. 6).