На початку 80-х років з’явилась концепція MRPII (Планування виробничих ресурсів — Manufacturing Resourse Planning), основна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюється по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товара споживачеві. А це означало, що MRPII являє собою методологію, направлену на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємства. В загальному випадку вона забезпечує рішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі. Така методологія являла собою набір перевірених на практиці дотепних принципів, моделей та процедур управління і контролю, виконання яких повинно було сприяти покращанню показників економічної діяльності підприємства.
Стандарти товариства APICS (American Production and Inventory Control Society) на системи класу MRPII містять опис 16 груп функцій системи:
1. Sales and Operation Planning (Планування продажу та виробництва)
2. Demand Mаmаgement (Управління попитом)
3. Master Production Scheduling (Складання плану виробництва)
4. Material Requirements Planning (Планування матеріальних потреб)
5. Bill of Materials (Специфікація продуктів)
6. Inventory Transaction Subsystem (Управління складами)
7. Scheduled Receipts Subsystem (Планові поставки)
8. Shop Flow Control (Управління на рівні виробничого цеха)
9. Capacity Requirements Planning (Планування потреб в потужностях)
10. Input/output control (Контроль входу/виходу)
11. Purchasing (Матеріально-технічне постачання)
12. Distribution Resource Planning (Планування розподілу ресурсів)
13. Tooling Planning and Control (Планування та управління інструментальними засобами)
14. Financial Planning (Управління фінансами)
15. Simulation (Моделювання)
16. Performance Measurement (Оцінка результатів діяльності)
Схема роботи інформаційної системи на базі MRPII-концепції, приведена на рис. 2.
Рис. 2. Схематичний план роботи MRPII-системи
З накопиченням досвіду моделювання виробничий та невиробничих операцій ці положення постійно уточнювались, поступово охоплюючи все більше функцій. Однак слід зазначити, що перерахований функціональний склад має відношення тільки до управління виробничими ресурсами підприємства.
Стандарт MRPII ділить сфери окремих функцій (процедур) на два рівні — необхідний та додатковий або опціональний. Для того, щоб програмне забезпечення було віднесено до класу MRPII, воно повинно виконувати визначений обсяг необхідних(основних) функцій(процедур). Склад функціональних модулей та їх взаємозв’язки мають глибоке обгрунтування з позиції теорії управління. Вони забезпечують інтеграцію функцій планування, в тому числі погодження різних процесів управління в просторі і часі. Важливо відмітити, що наведений набір модулей є не надмірним і саме цьому він в основному зберігається і в системах наступних поколінь. Більше того, більшість понять, методів та алгоритмів, закладених в функціональні модулі MRPII, залишаються незмінними на протязі довгого проміжку часу і входять в якості елементів в системи наступних поколінь. З цієї причини методологію MRPII принято рахувати базовою.
Для кожного рівня планування MRPII характерні такі параметри, як ступінь деталізації плану, часовий горизонт планування, вид умов та обмежень. Ці параметри для одного і того ж рівня MRPII можуть замінюватися в широкому діапазоні в залежності від особливостей виробничого процесу на підприємстві. Окрім цього, в залежності від характера виробничого процесу можливе використання на кожному окремому підприємстві визначеного набору функціональних модулей MRPII. А це по суті означає, що MRPII є гнучкою та багатофункціональною системою, використання якої можливо в широкому спектрі умов.
В загальному вигляді система управління підприємством, побудована у відповідності зі стандартом MRPII, має вигляд, приведений на рис.3.
Розглянемо коротку характеристику перерахованих функціональних блоків MRPII:
1) Бізнес-планування. Процес формування плану підприємства найбільш високого рівня. Планування довгострокове, план складається в грошовому вимірі. Найменш формалізований процес вироблення рішень;
2) Планування попиту. Процес прогнозування (планування) попиту на визначений період;
3) Планування продажу та виробництва. Бізнес-план та план попиту перетворюється в плани продажу основних видів продукції (як правило, від 5-ти до 10-ти).
При цьому виробничі потужності можуть не враховуватися або враховуватися укрупнено. План носить середньостроковий характер. План продажу в розрізі видів продукції перетворюється в об’ємний або об’ємно-календарний план виробництва видів продукції. Під видом тут слід розуміти сімейства однорідної продукції. В цьому плані вперше в якості планово-облікових одиниць виступають вироби, але уявлення про них носить дещо усереднений характер (наприклад, мова може йти про всі передньоприводні легкові автомобілі, що випускаються на заводі (без уточнення моделей)). Досить часто цей модуль об’єднують з попереднім.
4) План-графік випуску продукції. План виробництва перетворюється в графік випуску продукції. Як правило, це середньостроковий об’ємно-календарний план, що визначає кількості конкретних виробів (або партій) зі строками їх виготовлення.
5) Планування потреб в матеріальних ресурсах. В процесі планування на цьому рівні визначаються в кількості та в термінах поставки матеріальних ресурсів, що необхідні для забезпечення графіка випуску продукції. Вхідними даними для планування потреб в матеріальних ресурсах є специфікації виробів (склад та кількісні характеристики комплектуючих конкретного виробу) та розмір поточних матеріальних запасів.
6) Планування виробничих потужностей. Як правило, в цьому модулі виконуються розрахунки щодо визначення і порівняння наявних і необхідних виробничих потужностей. З невеликими змінами цей модуль може використовуватися не тільки для виробничих потужностей, а й для інших видів виробничих ресурсів, що здатні впливати на пропускну спроможність підприємства. Подібні розрахунки, як правило, здійснюються після формування планів практично всіх попередніх рівнів з метою підвищення надійності системи планування. Інколи рішення даної задачі включають в модуль відповідного рівня. Вхідними даними при плануванні виробничих потужностей є маршрутизація виробів, що випускаються підприємством.
7) Управління замовленнями клієнтів. На цьому етапі потреби клієнтів співставляються з планами випуску продукції;
8) Управління на рівні виробничого цеха. В рамках цього етапу формуються оперативні плани-графіки. В якості планово-облікових одиниць можуть виступати деталі(партії), складальні одиниці глибокого рівня, детале-операції тощо. Тривалість планування невелика (від кількох днів до місяця);
9) Оцінка виконання. По суті в даному модулі оцінюються реальне виконання всіх вище перерахованих планів з тією метою, щоб внести в разі потреби корективи в усі попередні цикли планування.
Зв’язок між рівнями MRPII забезпечується універсальною формулою, на якій будується система. Задача планування на кожному рівні реалізується як відповідь по чотири питання:
1. Що необхідно виконувати?
2. Що необхідно для цього?
3. Що є в наявності?
4. Що ще необхідно мати?
В якості відповіді на перше питання завжди виступає план більш високого рівня. Завдяки цьому і забезпечується зв’язок між рівнями. Структура відповіді на решту питань залежить від конкретної задачі, що розв’язується.
Подальший розвиток MRPII пов’язаний з появою систем управління підприємством в замкненому контурі, т. е. із зворотним зв’язком (Closed-loop MRP). У цих системах з’являються такі функціональні можливості, як планування і облік запуску-випуску, складання оперативних розкладів, рішення задач первинного обліку. Перераховані функціональні можливості не тільки поглибили систему планування, але і створили умови для ефективного регулювання ходу виробництва, що в кінцевому результаті сприяло підвищенню стійкості планів верхнього рівня. Сьогодні під системами типу MRPII, як правило, мають на увазі саме системи із зворотним зв’язком.
Існує декілька напрямів розвитку MRPII. Перше з них —це доповнення MRPII функціями управління матеріальними ресурсами в розподільних системах. Ці функції отримали назву «Планування потреб в розподільних системах» (Distribution Requirements Planning — DRP). Тут вирішуються задачі управління запасами в складській мережі. Розвиток DRP поступово привів до заміни традиційного підходу до визначення рівня запасів за принципом «точки замовлення» (тобто подачі замовлення на поповнення запасів при досягненні мінімально допустимого рівня) новим підходом, який заснований на визначенні потреб в залежності від замовлень на продукцію. Цей підхід сьогодні розповсюджується на склади всіх рівнів від регіональних, оптових до складів на підприємствах. Такий підхід називається плануванням залежних потреб.
Тривалий процес впровадження MRPII дозволив, з одного боку, досягнути зростання ефективності підприємств, а з іншого боку, виявив ряд властивих цій системі недоліків, в числі яких:
• орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що утрудняло прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а в ряді випадків і на короткострокову перспективу;
• слабка інтеграція з системами проектування і конструювання продукції, що особливо важливо для підприємств, що виробляють складну продукцію;
• слаба інтеграція з системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;
• недостатнє насичення системи управління функціями управління витратами;
• відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами.
