2. Розробка основних елементів інвестиційної стратегії ґрунтується на результатах стратегічного інвестиційного аналізу. Стратегічний інвестиційний аналіз є процесом вивчення впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на результативність здійснення інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення особливостей і можливих напрямів її розвитку у перспективному періоді. Основними інтегрованими об’єктами стратегічного інвестиційного аналізу є домінантні сфери (напрями) стратегічного інвестиційного розвитку підприємства. Предметом його вивчення є інвестиційне середовище функціонування підприємства. Під інвестиційним середовищем функціонування підприємства розуміють систему умов та факторів, які впливають на організацію, форми і результати його інвестиційної діяльності. Основними методами стратегічного інвестиційного аналізу є SWOT-аналіз, PEST-аналіз, SNW-аналіз, портфельний аналіз, сценарний аналіз, експертний аналіз.
Етапи проведення стратегічного інвестиційного аналізу:
1. Аналіз факторів зовнішнього інвестиційного середовища непрямого впливу (політичних, економічних, соціокультурних, технологічних).
2. Аналіз факторів зовнішнього інвестиційного середовища безпосереднього впливу (зовнішні інвестори, інвестиційні посередники, комерційні банки, страхові компанії).
3. Аналіз факторів внутрішнього інвестиційного середовища (оцінка інвестиційного потенціалу підприємства).
4. Комплексна оцінка стратегічної інвестиційної позиції підприємства (рис. 1).
| Позиція внутрішнього інвестиційного середовища | ||||
| Сильна | Нейтральна | Слабка | ||
| Вплив зовнішнього інвестиційного середовища | Сприятливі можливості | Ф-1 „Сила і можливості” | Ф-2 „Стабільність і можливості” | Ф-3 „Слабкість і можливості” |
| Загрози | Ф-4 „Сила і загрози” | Ф-5 „Стабільність і загрози” | Ф-6 „Слабкість і загрози” |
Рис. 1. Матриця можливих стратегічних напрямів інвестиційного розвитку підприємства
Квадрант Ф-1 „Сила і можливості” характеризує можливість підприємства здійснювати наступальну агресивну інвестиційну стратегію, зокрема, активно підтримувати базову корпоративну стратегію „прискореного росту”.
Квадрант Ф-2 „Стабільність і можливості” також характеризує можливість здійснення наступальної агресивної інвестиційної стратегії, спрямованої на посилення основних інвестиційних позицій підприємства за рахунок факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Така інвестиційна стратегія підприємства сумісна з такими базовими корпоративними його стратегіями як „прискорене зростання” та „обмежене зростання”.
Квадрант Ф-3 „Слабкість та можливості” визначає необхідність здійснення помірної інвестиційної стратегії, в процесі якої слабкості внутрішньої інвестиційної позиції підприємства будуть долатися за рахунок сприятливих можливостей зовнішнього середовища. Цей вид інвестиційної стратегії найбільшою мірою сумісний з базовою корпоративною стратегією „обмежене зростання”.
Квадрант Ф-4 „Сила та загрози” дозволяє підприємству обирати як наступальну, так і помірну інвестиційну стратегію (залежно від ступеня загрози), в процесі якої окремі зовнішні загрози можуть нейтралізуватися за рахунок сильного внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства. Відповідно така інвестиційна стратегія може слугувати підтримкою таким базовим корпоративним стратегіям, як „прискорене зростання” або „обмеженого зростання”.
Квадрант Ф-5 „Стабільність і загрози” в залежності від ступеня загрози дозволяє підприємству здійснювати помірну або консервативну захисну інвестиційну стратегію, спрямовану на подолання несприятливих факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Ці варіанти інвестиційної стратегії підприємства, найбільшою мірою сумісні з такими базовими корпоративними стратегіями як „обмежене зростання” або „скорочення”.
Квадрант Ф-6 „Слабкість та загрози” орієнтує підприємство на вибір виключно захисної антикризової інвестиційної стратегії, найбільшою мірою кореспондує з базовою корпоративною стратегією „скорочення”.
Стратегічне управління інвестиційною діяльністю носить цільовий характер, тобто передбачає постановку та досягнення визначених цілей. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства є описом у формалізованому вигляді бажаних параметрів його стратегічної інвестиційної позиції, які дозволяють спрямовувати цю діяльність у довгостроковій перспективі та оцінювати її результати.
Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинно відповідати визначеним вимогам:
- підпорядкованість загальним стратегічним цілям;
- орієнтація на високий результат інвестиційної діяльності;
- реальність (досяжність);
- вимірюваність;
- однозначність трактування;
- наукова обґрунтованість;
- взаємна підтримка;
- гнучкість.
Етапи формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності:
1. Формування інвестиційної філософії підприємства. Інвестиційна філософія характеризує систему базових принципів здійснення інвестиційної діяльності конкретного підприємства, що визначаються його місією, загальною філософією розвитку та інвестиційним менталітетом його засновників та головних менеджерів.
2. Врахування об’єктивних обмежень у досягненні бажаних результатів стратегічного інвестиційного розвитку підприємства. Такими обмеженнями можуть виступати розмір підприємства, можливий обсяг інвестиційних ресурсів, стадія життєвого циклу підприємства тощо.
3. Формулювання головної стратегічної мети інвестиційної діяльності підприємства. У зарубіжній практиці інвестиційного менеджменту у якості головної стратегічної мети інвестиційного розвитку пропонується обирати показник довгострокового зростання прибутку на одну акцію.
4. Формування системи основних стратегічних цілей інвестиційної діяльності, які забезпечують досягнення її головної цілі. Систему таких цілей формують у розрізі домінантних сфер стратегічного інвестиційного розвитку підприємства та диференціюється залежно від стадії життєвого циклу підприємства (табл. 1).
5. Формування системи допоміжних, підтримуючих цілей, які включаються до інвестиційної стратегії. У якості основних підтримуючих стратегічних інвестиційних цілей можна визначити забезпечення необхідної галузевої диверсифікації реальних або фінансових інвестицій, розширення регіональної диверсифікації реальних або фінансових інвестицій, оптимізацію обсягів внутрішніх та зовнішніх інвестицій підприємства, забезпечення ліквідності об’єктів реального інвестування або портфеля фінансових інвестицій, мінімізація рівня оподаткування інвестиційної діяльності, підтримка критичної маси інвестицій, які забезпечують стійке економічне зростання підприємства, мінімізація середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів підприємства.
Таблиця 1
Диференціація стратегічних цілей інвестиційної діяльності залежно від стадії життєвого циклу підприємства
| Стадія життєвого циклу підприємства | Основні стратегічні цілі інвестиційної діяльності |
| „Дитинство” | - забезпечення високих темпів реального інвестування - забезпечення беззбитковості інвестиційної діяльності |
| „Юність” | - розширення обсягів реального інвестування - диверсифікація напрямів реального інвестування - забезпечення мінімальної норми поточного інвестиційного прибутку |
| „Рання зрілість” | - забезпечення виходу на „критичну масу інвестицій” - диверсифікація форм реального інвестування - формування портфелю фінансових інвестицій - забезпечення необхідних темпів приросту інвестованого капіталу |
| „Зрілість” | - підтримка „критичної маси інвестицій” - розширена диверсифікація форм реального і фінансового інвестування - забезпечення середньої норми інвестиційного доходу - розвиток реальних інвестицій, які спрямовані на зовнішньоекономічні цілі |
| „Старіння” | - забезпечення своєчасної реновації замортизованих активів - „скорочення” портфелю фінансових інвестицій з метою підвищення рівня його доходності - дезінвестування капіталу з низькорентабельних інвестиційних проектів із забезпеченням мінімальних його втрат - реінвестування капіталу з метою підтримки необхідного обсягу операційної діяльності |
6. Розробка цільових стратегічних нормативів інвестиційної діяльності підприємства. У якості найважливіших стратегічних нормативів можуть бути встановлені темпи зростання загального обсягу інвестиційної діяльності, співвідношення обсягів реального та фінансового інвестування, мінімально прийнятний рівень поточного інвестиційного доходу, мінімально прийнятний темп приросту інвестованого капіталу у довгостроковій перспективі, гранично допустимий рівень інвестиційного ризику, структура капіталу, що залучається для інвестиційних цілей.
7. Забезпечення взаємозв’язку та взаємоузгодженості усіх стратегічних цілей та побудова „дерева цілей” інвестиційної стратегії підприємства.
