Більшість мешканців нашої держави є грома-
дянами України. У широкому значенні громадя-
нином вважають людину, яка бере активну участь
у вирішенні спільних справ громади і житті дер-
жави. У юридичному значенні громадянин — це
людина, яка належить до громадянства конкрет-
ної держави, користується її правами і виконує
обов’язки, встановлені законами цієї держави.
Постійний правовий зв’язок між людиною
і державою, який виявляється в їхніх взаємних правах, обов’язках і відпові-
дальності, називається громадянством. Держава гарантує громадянинові
забезпечення його прав і свобод та їх захист. Громадянин зобов’язується
дотримуватися законів держави та виконувати обов’язки.
Однак на території України живуть не лише громадяни, а ще й іноземці,
апатриди, біпатриди. Іноземцями називають осіб, які є громадянами інших
держав. Апатриди — особи без громадянства, які за певних обставин не
мають громадянства жодної держави. Біпатриди — особи з подвійним гро-
мадянством, які мають громадянство двох і більше держав.
Правовий статус громадян відрізняється від правового статусу іноземців,
апатридів і біпатридів (наприклад, громадяни можуть обирати або бути об-
раними до органів державної влади і місцевого самоврядування, заснувати
політичну партію, мають обов’язок захищати Україну).
Право на громадянство — це невід’ємне право людини. В Україні існує
єдине громадянство. Громадянин України не може бути позбавлений гро-
мадянства і права змінити громадянство. Основні положення про громадян-
ство закріплені в Конституції України та Законі України «Про громадянство
України».
Підставами для набуття громадянства України є:
• походження дитини від батьків, які є громадянами України;
• народження на території України;
• прийняття до громадянства за певних умов (наприклад, проживання
на території України протягом п’яти років, знання української мови, визнання
й виконання Конституції та законів України);
• усиновлення громадянами України, установлення батьківства та ін.
Документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт, тимчасо-
ве посвідчення громадянина України, а для тих, хто ще не досяг 16-річного
віку,— свідоцтво про народження.
Підставами для припинення громадянства України є:
• вихід повнолітньої особи з громадянства України за власною волею;
• втрата громадянства України за визначеними законом підставами (на-
приклад, набуття громадянства на підставі фальшивих документів, невихід із попереднього громадянства, користування правами або виконання обов’язків
іншої держави, зокрема, перебування на військовій службі та ін.).
Законом визначено, що з питань громадянства необхідно звертатися до
органів внутрішніх справ України, а за її межами — до представництв Украї-
ни за кордоном. Рішення про припинення й набуття громадянства приймає
Президент України.
У Законі України «Про громадянство України» зазначено порядок визна-
чення й зміни громадянства дітей. Підставами для набуття дітьми громадян-
ства України є походження дитини від батьків, які є громадянами України,
народження на території України, усиновлення громадянами України, уста-
новлення батьківства, установлення над дитиною опіки чи піклування та ін.
Питання щодо зміни громадянства дитини вирішують батьки, однак зміна
громадянства у віці від 14 можлива тільки зі згоди неповнолітнього.
Висновок. Громадянство — стійкий правовий зв’язок людини з державою.
Громадянином України вважають людину, яка належить до громадянства
України, користується правами і виконує встановлені законами обов’язки.
В Україні існує єдине громадянство. Людина може набути громадянства або
змінити його на підставах, визначених Конституцією України та Законом
України «Про громадянство України».
Ключові слова і поняття: громадянин, громадянство, іноземці, апатриди,біпатриди.
