Становище людини в державі характеризуєть-
ся її правовим статусом, що передбачає певні
права, свободи й обов’язки.
Права людини — це можливості, що необхід-
ні людини для існування й розвитку. Людина є
біологічною істотою, тому їй потрібні їжа, житло,
одяг. Водночас людина є соціальною істотою,
тому їй необхідно мати змогу вчитися, працювати, спілкуватися з іншими
людьми. Людина є громадянином певної держави, тому їй необхідно забез-
печити можливість брати участь у житті держави та її справах.
Свободи людини — це також можливості людини, необхідні їй для іс-
нування й розвитку, такі як свобода думки, совісті та віросповідання, пере-
сування, вибору місця проживання та ін. Можливості людини мати певні ма-
теріальні, соціальні, культурні й духовні блага має гарантувати й забезпечити
держава, яка закріплює їх у законах та інших правових актах.
Права і свободи людини визнані міжнародним співтовариством і закріпле-
ні у документах, перш за все, у Загальній декларації прав людини (ЗДПЛ),
яка була ухвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй
(ООН) 10 грудня 1948 року. Загальна декларація прав людини складається
з 30 статей, в яких визначено основні права і свободи людини — громадян-
ські, політичні, соціальні, економічні та культурні.
Громадянські (особисті) права — право на життя, свободу, особисту не-
доторканність, вибір місця проживання та ін.
Політичні права — право брати участь в управлінні державою, проводити
збори, мітинги, демонстрації, вільно висловлювати свої погляди й переко-
нання та ін.
Економічні права — право бути власником майна, право займатися пред-
приємницькою діяльністю та ін.
Соціальні права — право на працю, вільний вибір професії, на гідний рі-
вень життя та ін.
Культурні права — право на освіту, право брати участь у культурному житті
суспільства, користуватися культурними цінностями та ін.
Декларація проголошує невід’ємність прав людини. Більшість прав нале-
жить людині від народження й не може кимось відбиратися або скасовува-
тися — ні державою, ні самою людиною. Декларація виходить з того, що усі
люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності й правах, тому повинні
мати права і свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії,
політичних або інших переконань, національного чи соціального походження,
майнового, станового чи будь-якого іншого статусу.
Міжнародне право захищає інтереси і права дітей, оскільки дити-
ні набагато складніше відстояти свої права. Права дитини — спеціальні
можливості, необхідні людині віком до 18 років, для існування і досягнення
зрілості. У 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права
дитини, в якій проголошено необхідність створення всіх умов для її освіти,
виховання, розвитку.
Конвенція виходить з того, що діти є рівноправними учасниками суспіль-
ного життя, проте потребують спеціального захисту й піклування. Кожна
дитина, незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового
стану, стану здоров’я, має рівні з усіма іншими дітьми права на життя, ім’я,
набуття громадянства, на піклування з боку її батьків.
Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює громадянські,
соціальні, політичні й культурні права. У документі не зазначені економічні
права, бо визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати. У Конвенції
зазначені права для дітей-інвалідів, а також суспільно непристосованих.
В Україні захистом інтересів і прав дітей опікуються Міністерство у справах
сім’ї, молоді та спорту, Служба у справах дітей, органи опіки та піклування
при місцевих органах виконавчої влади.
Висновок. Становище людини в державі характеризується її правовим
статусом, що передбачає певні права, свободи і обов’язки. Права і свобо-
ди людини — це можливості людини, необхідні їй для існування й розвитку.
Загальна декларація прав людини, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН
у 1948 році, визначила громадянські, політичні, соціальні, економічні та куль-
турні права і свободи людини. Конвенція про права дитини, прийнята Гене-
ральною Асамблеєю ООН у 1989 р., визначила права дитини й проголосила
необхідність створення всіх умов для її освіти, виховання, розвитку.
Ключові слова й поняття: права і свободи людини, права дитини, За-гальна декларація прав людини, Конвенція ООН про права дитини.
