Вкладення до статутного фонду

E_у - коефіцієнт ефективності управління; ЕК_у - економічність управління; Е_в - ефективність виробництва; В_у - витрати на управління; Ф - сукупна вартість основних та оборотних фондів;

У_Ч.П. - умовночиста продукція; Ч_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу.

10. Інтегрований показник організаційної структури:

К_інт. - інтегрований показник організаційної структури;

- витрати на управління, що припадають на одного працівника управління;

П _В - питома вага управлінських працівників у загальній кількості працюючих;

- фондоозброєність (вартість основних і оборотних фондів, що припадає на одного працюючого);

- фондовіддача (умовно чиста продукція, що припадає на одиницю основних та оборотних фондів).

11. Співвідношення чисельності лінійного і функціонального персоналу (Кс)

,

Ал.р. - чисельність лінійних керівників,

Аф.р. - чисельність робітників функціональних служб.

12. Рівень механізації і автоматизації праці робітників (Кма)

,

Ту - кількість управлінської техніки і оргтехніки у вартісному вимірі.

Асу - загальна чисельність робітників системи управління.

13. Ефективність праці СУ (Есу)

,

Пр - об'єм реалізованої продукції у вартісному вимірі.

14. Економічність праці в СУ (Ек.су)

,

Сз.у. - загальна сума витрат на управління,

Сз.п. - загальна сума витрат на виробництво продукції.

15. Коефіцієнт порушення ритмічності управлінського циклу (Кпр)

,

О - щоденне відхилення від нормативного об'єму робіт.

G - нормативна кількість годин роботи.

Поняття «економічний ефект» та «економічна ефективність» відносяться до числа найважливіших категорій ринкової економіки. Ці поняттятісно пов'язані між собою.

Економічний ефект передбачає будь-якої корисний результат, виражений у вартісній оцінці.

Економічна ефективність - це співвідношення між результатами господарської діяльності та витратами живої і матеріалізованої праці, ресурсами.

У показниках виручки (обсязі реалізованої продукції), доходу, прибутку виражається корисний результат діяльності фірми у вартісній формі. Їх прийнято називати показниками економічного ефекту, який є величиною абсолютною (грн. / од. Часом).

На відміну від економічного ефекту економічна ефективність - величина відносна. Визначити її можна лише зіставивши економічний ефект як результат діяльності з витратами, які зумовили цей ефект. Частіше за все економічна ефективність визначається коефіцієнтом економічної ефективності Є в залежності від того, в чому виражений економічний ефект і які витрати враховуються при розрахунку, коефіцієнт економічної ефективності може розраховуватися по-різному, але суть залишається тією ж.

Найпоширенішим коефіцієнтом економічної ефективності є показник рентабельності ρ (всі його різновиди).

Підходи до визначення понять "ефект" і "ефективність"

Будь-яка діяльність має певний результат, який людина завжди прагнув оцінити. З розвитком виробництва, а особливо його промислового масштабу, ця оцінка, прагнення «одержувати більше натомість на менше або, принаймні, стільки ж» спровокувала появу концепції ефективності виробництва - як окремої серйозною складовою вивчення економіки організації.

Потрібно розрізняти поняття «ефект» і «ефективність».

Ефект - абсолютний показник результату будь-якої дії чи діяльності. Він може бути як позитивним, так і негативним. Ефективність - відносний показник результативності і може бути тільки позитивною величиною. Розрахунок економічної ефективності рекомендується проводити шляхом порівняння витрат з економічним ефектом як грошовим виразом результату за формулою:

Ефективність (Е) = (Результат (Р) / Витрати (З)) * 100%

Витрати (З) та результати (Р) можуть зіставлятися між собою різними способами, при цьому одержувані показники мають різний зміст, акцентуючи ту чи іншу сторону категорії «ефективність»:

показник виду Р / 3 характеризує результат, отриманий з одиниці витрат;

ставлення З / Р означає питому величину витрат, що припадають на одиницю досягається результату;

різниця Р-З характеризує абсолютну величину перевищення результатів над витратами;

показник Р-З / З дає оптимальну величину ефекту;

показник Р-З / Р відображає питому величину ефекту, що припадає на одиницю отримуваного результату.

В даний час використовуються різні терміни, по-своєму характеризують співвідношення результату з певними цільовими установками - результативність, доцільність, економічність, продуктивність, дієвість.

Ефективність - характеристика процесів і впливів суто управлінського характеру, що відображає перш за все ступінь досягнення переслідуваних цілей, тому ефективністю володіє лише цілеспрямована взаємодія. Під ефективністю також розуміють: певний конкретний результат (ефективність дії чого-небудь); відповідність результату або процесу максимально можливому, ідеальному або плановому; функціональна різноманітність систем; числову характеристику задовільності функціонування; ймовірність виконання цільових установок і функцій; ставлення реального ефекту до необхідного (нормативного) ефекту.

84. Аналіз соціально-психологічного клімату в організації

Соціально-психологічний клімат - це стан групової психіки, сукупність відношення членів колективу до умов і характеру сумісної діяльності, до колег по роботі, до керівника колективу.

Соціально-психологічний клімат - це якісна сторона міжособистісних відносин, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають спільній продуктивній діяльності і всестороньому розвитку особистості в групі.

Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату:

Суб’єктивні: довір’я та висока вимогливість членів групи один до одного; сприятлива та ділова критика; вільне висловлення своєї думки при обговоренні питань, які стосуються всього колективу; відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення; достатня проінформованість членів колективу про його задачі і стан справ; задоволеність принадлежністю до колективу; високий ступінь емоційної включеності і взаємодопомоги в ситуаціях, які викликають фрустрацію у когось з членів колективу; взяття на себе відповідальності за стан справ в групі кожним з її членів, та ін.

Об’єктивні: високі показники результатів діяльності; низька плинність кадрів; високий рівень трудової дисципліни; відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

Характер соціально-психологічного клімату в цілому залежить від рівня групового розвитку. Між станом клімату розвинутого колективу і ефективністю спільної діяльності її членів, згуртованістю існує позитивний зв’язок. Оптимальне управління діяльністю і кліматом в любому колективі потребує спеціальних знань та вмінь від керуючого складу.

Як спеціальні міри застосовуються:

- науково обгрунтований підбір, навчання та періодична атестація керуючого складу;

- комплектування первинних колективів з врахуванням психологічної сумісності;

- застосування соціально-психологічних методів, сприяючих виробленню у членів колективу навичок ефективного взаєморозуміння і взаємодії.

Соціально-психологічний клімат залежить від стилю керівництва. В своїй діяльності по його оптимізації керівнику слід опиратися на найбільш активних, свідомих і авторитетних членів колективу.

Для вирішення проблеми соціально-психологічного клімату колективу важливими є розгляд факторів, що впливають на цей клімат. Коли ми виділимо фактори, які впливають на клімат, ми зможемо вплинути на ці фактори, регулювати їх прояв. Їх умовно можна розділити на фактори макро- і мікросередовища.

Під макросередовищем розуміється соціальний простір, оточення, в межах якого знаходиться і здійснює свою діяльність та чи інша організація.

Фактори макросередовища:

- Особливо важливими умовами для бізнесу є загальне економічне зростання, інфляція, відсоткові ставки та рівень безробіття. Керівництво повинно вміти оцінити як вплинуть на операції організації загальні зміни стану економіки. Стан економіки впливає на вартість всіх вхідних ресурсів і на здатність споживачів купляти певні товари і послуги.

- ступінь демократизації суспільства;

- соціально-психологічні тенденції науково-технічного прогресу;

- Технологія. Деякі технологічні зміни, які глибоко зачепили організації і суспільство – це комп’ютерна, лазерна, мікрохвильова, напівпровідникова технології, робототехніка, супутниковий зв’язок, атомна енергетика, синтетичні палива, генна інженерія. Сьогодні, щоб зберегти конкурентноздатність, всі організації повинні йти в ногу з тими розробками від яких залежить їх діяльність.

- політичні умови. Від того, яка партія чи який уряд прийдуть до влади, досить часто залежать питання, які торкаються бізнесу: оподаткування прибутків підприємств, встановлення податкових пільг, законодавство по захисту споживачів, контроль цін і заробітної плати, стандарти на чистоту оточуючого середовища. Для компаній, які ведуть свої справи в інших країнах велике значення має фактор політичної стабільності. Політичні зміни можуть привести до обмеження прав власності іноземного інвестора чи навіть до націоналізації власності.

- рівень безробіття в регіоні;

- ймовірність банкрутства підприємства і т.д.

- рівень розвитку матеріального і духовного виробництва і культури суспільства в цілому,

- суспільна свідомість.

- партнерські зв’язки з іншими організаціями, а також з споживачами продукції даної організації. В умовах ринкової економіки вплив споживачів на клімат організації значно зростає.

Ці і інші фактори макросередовища мають певний вплив на всі сторони життєдіяльності організації в сучасних умовах.

Мікросередовище підприємства, організації – це “поле” щоденної діяльності людей, ті конкретні матеріальні і духовні умови, в яких вони працюють.

Можна виділити безліч впливів.

Перш за все відмітимо фактори матеріально-речового середовища: це і характер трудових операцій, які виконуються, стан обладнання, якість сировини.

Значення мають також особливості організації праці – змінність, ритмічність, ступінь взаємозаміни робітників, рівень оперативно-господарської самостійності бригади, лабораторії.

Впливають також санітарно-гігієнічні умови праці – температура, вологість, освітленість, шум, вібрація і т.д.

Раціональна організація трудового процесу з врахуванням можливостей організму людини, забезпечення нормальних умов праці і відпочинку впливають позитивно на психічний стан кожного робітника і колектив в цілому. І навпаки, несправність техніки, невдосконалені технології, неритмічність праці, недосттність свіжого повітря, шум, ненормальна температура в приміщенні – фактори матеріально-речового середовища негативно впливають на клімат. Тому удосконалення соціально-психологічного клімату полягає в оптимізації вказаних вище факторів. Це завдання можна вирішити на основі розробок спеціалістів з гігієни і фізіології праці, ергономіки і інженерної психології.

Основними факторами, які впливають на стан соціально-психологічного клімату в колективі: є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою; умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він співробітниками.

85. Організаційні структури та вимоги до них

Організаційна структура являє собою внутрішньосистемний порядок, форму організаційних відносин і елементів. Вона створюється суб'єктом управління для оптимізації зв'язків і відносин. Організаційна структура завжди формальна і закріплена правовими нормами. В них відображаються всі її основні характеристики й елементи, а саме:

поділ (спеціалізація) праці за посадами (директор, начальник цеху, майстер);

групування посад за підрозділами (відділ, бюро); склад посад і підрозділів (інженер-конструктор, економіст);

компетенція та ієрархія посад (директор, головний інженер, головний конструктор, конструктор та ін.);

порядок зв'язків між посадами, підрозділами.

Ефективність організаційної структури управління, яка в кінцевому підсумку виявляється в успішному (рентабельному) функціонуванні підприємства, може бути досягнута за умови, що при її формуванні дотримуються таких вимог:
1) чітко формулюється мета підприємства;
2) досягається максимальна простота структури. Чим простіше й чіткіше побудована структура, тим легше персоналу зрозуміти своє місце в ній, пристосуватися до даної форми управління: і брати активну участь у реалізації цілей підприємства;
3) забезпечується, чітка передача, інформації і відповідний зворотний зв'язок;
4) встановлюється єдина підлеглість. Одержання наказу або розпорядження тільки від одного начальника- необхідна умова єдності дій, координації сил, поєднання зусиль. Подвійне командування не тільки зайве, а й шкідливе;
5) обмежується кількість підлеглих. Норма управління визначається діапазоном контролю, який залежить від; типу виробництва, його складності;
6) обмежується кількість ланок управління: чим їх більше, тим довше йде інформація знизу вверх і розпорядження зверху вниз, чим більше можливостей перекручування їх у процесі передачі;
7) чітко розрізняються і координуються функції лінійного керівництва і функціональних служб;
8) вищим керівництвом координується відповідальність служб.

86.Лінійні та функціональні організаційні структури, їх переваги та недоліки

Керівник — це особа, яка реально виконує особливі функції управління та організації у процесах виробництва.

Менеджмент діє у визначеній ситуації. Це означає, що до нього завжди висувають певні вимоги, він повинен діяти за умов обмежень.