Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћаркетингова програма з продукту




¬она складаЇ €дро маркетинговоњ д≥€льност≥. ƒл€ кожного виду продукц≥њ розробл€Їтьс€ сво€ програма, в €к≥й робитьс€ спроба передбачити вс≥ виробничо-господарськ≥ та орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ заходи, необх≥дн≥ дл€ б≥льш довгого пер≥оду п≥дтриманн€ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ на ринку.

ѕрограма маркетингу Ї основним документом, в €кому вказано конкретно хто, що, коли, де ≥ €ким чином повинен робити. ѕрограма маркетингу розробл€Їтьс€ €к по продукц≥њ, €ка уже випускаЇтьс€ ф≥рмою, так ≥ по нових товарах, виробництво ≥ збут €ких плануЇтьс€ налагодити в короткостроков≥й ≥ довгостроков≥й перспектив≥. ћетою програми маркетингу з продукту Ї розробка на основ≥ одержаноњ ≥нформац≥њ оптимальних техн≥-ко-економ≥чних показник≥в продукц≥њ ≥ проведенн€ багатовар≥антних розрахунк≥в ефективност≥ њњ виробництва ≥ збуту дл€ прийн€тт€ управл≥нських р≥шень ≥ плануванн€ виробництва.  ≥нцевою метою програми маркетингу з новоњ продукц≥њ Ї визначенн€ рентабельност≥ продукц≥њ ≥ прийн€тт€ р≥шенн€ про доц≥льн≥сть њњ впровадженн€ у виробництво.

«авданн€ маркетинговоњ програми з продукту: розробка оптимальних техн≥ко-економ≥чних параметр≥в продукц≥њ; виконанн€ багатовар≥антних розрахунк≥в ефективност≥ виробництва ≥ збуту продукц≥њ; обгрунтуванн€ необх≥дност≥ ≥ рентабельност≥ виробництва нових (вдосконалених) товар≥в; встановленн€ обс€гу випуску продукту в натуральних ≥ варт≥сних одиниц€х;Х встановленн€ параметр≥в €кост≥ щодо кожного товару з урахуванн€м запит≥в споживач≥в ц≥льового ринку; Х ≥нтегральна оц≥нка кожного продукту (пор≥вн€нн€ витрат, ц≥ни ≥ прибутку); Х розрахунок р≥вн€ конкурентоспроможност≥ кожного продукту з урахуванн€м присутн≥х на ц≥льовому ринку конкуруючих аналог≥в.


12. “оварний асортимент та товарна номенклатура товар≥в п≥дприЇмства

“оварний асортимент Ч група товар≥в, €к≥ т≥сно пов'€зан≥ м≥ж собою, або у силу под≥бност≥ њх функц≥онуванн€, або у силу того, що њх продають однаковим групам кл≥Їнт≥в, або через однаков≥ типи торговельних установ, або у межах одного ≥ того ж д≥апазону ц≥н. “ака група товар≥в т≥сно пов´€зана под≥бн≥стю функц≥онально-корисних властивостей, особливостей виготовленн€, обороту й споживанн€ в рамках однакового д≥апазону ц≥н.

≤снують так≥ види асортименту товару: замкнутий (товар т≥льки одного виробника); широкий (к≥лька вид≥в пов´€заних м≥ж собою товар≥в); зм≥шаний (торг≥вл€ р≥зноман≥тними, не пов´€заними м≥ж собою товарами) ;насичений (безл≥ч аналог≥чних товар≥в багатьох виробник≥в). ¬ умовах ринковоњ економ≥ки формуванн€ рац≥онального асортименту Ї одним ≥з важливих фактор≥в усп≥шноњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства на ринку.

“оварна номенклатура Ч це систематизований перел≥к ус≥х асортиментних груп товар≥в ≥ товарних одиниць, що пропонуютьс€ виробником дл€ реал≥зац≥њ. ќсновними показниками номенклатури продукц≥њ окремого п≥дприЇмства Ї широта, насичен≥сть, глибина та гармон≥чн≥сть (сум≥сн≥сть).

13. —уть ≥ мета механ≥зму ф≥нансового менеджменту.

ќсновний зм≥ст ф≥нансового менеджменту пол€гаЇ в управл≥нн≥ формуванн€м, розпод≥лом ≥ використанн€м ф≥нансових ресурс≥в суб'Їкт≥в господарюванн€ та оптим≥зац≥њ обороту њх грошових кошт≥в. ћатер≥альною основою ф≥нансового менеджменту Ї грошовий оборот п≥дприЇмства, €кий спричинюЇ зм≥ну форм вартост≥ ≥ супроводжуЇтьс€ потоками платеж≥в ≥ розрахунк≥в.

” широкому розум≥нн≥ ф≥нансовий менеджмент Ч це стратег≥€ ≥ тактика ф≥нансового забезпеченн€ п≥дприЇмницькоњ д≥€льност≥, що даЇ змогу ефективно управл€ти рухом грошових кошт≥в ≥ знаходити оптимальн≥ ф≥нансов≥ р≥шенн€.

ћехан≥зм ф≥нансового менеджменту Ч ц≥л≥сна, взаЇмопов'€зана та взаЇмод≥юча система р≥вн≥в, систем забезпеченн€, метод≥в, важел≥в та ≥нструмент≥в розробленн€, прийн€тт€ та реал≥зац≥њ управл≥нських р≥шень з питань ф≥нансово-господарськоњ д≥€льност≥ суб'Їкт≥в господарюванн€.

¬ажливо п≥дкреслити, що механ≥зм ф≥нансового менеджменту Ї не лише сумою його складових, а й ц≥л≥сною системою, адекватною певному р≥вню, де вс≥ складов≥ взаЇмопов'€зан≥, взаЇмод≥ють ≥ перебувають у процес≥ розвитку та удосконаленн€.

” механ≥зм≥ ф≥нансового менеджменту розр≥зн€ють р≥вн≥:

1) м≥жнародний (механ≥зм ф≥нансового менеджменту транснац≥ональних корпорац≥й);

2) нац≥ональний (стосуЇтьс€ механ≥зму ф≥нансового менеджменту суб'Їкт≥в господарюванн€ в межах ф≥нансовоњ системи нац≥ональноњ держави, особливост≥ €кого зумовлен≥ нац≥ональною законодавчо-нормативною базою, зокрема нац≥ональними стандартами обл≥ку ≥ зв≥тност≥, законами про оподаткуванн€ та ≥н.);

3) ринковий (особливост≥ ф≥нансового менеджменту, зумовлен≥ впливом ринкових регул€тор≥в та механ≥зм≥в, залежать в≥д стану ринк≥в, зм≥ни кон'юнктури товарних та ф≥нансових ринк≥в);

4) галузевий (на механ≥зм ф≥нансового менеджменту впливаЇ законодавчо-нормативна база, що регламентуЇ д≥€льн≥сть суб'Їкт≥в господарюванн€ певноњ галуз≥);

5) в≥домчий (кожне в≥домство, його суб'Їкти керуютьс€ у своњй робот≥ в≥домчою нормативно-методичною базою);

¬ажливою складовою механ≥зму ф≥нансового менеджменту Ї системи забезпеченн€, до складу €ких вход€ть:Ч система орган≥зац≥йного забезпеченн€;Ч система ≥нформац≥йного забезпеченн€;Ч система кадрового забезпеченн€;Ч система техн≥чного забезпеченн€;Ч програмне забезпеченн€;Ч ф≥нансове забезпеченн€.

ƒо складу механ≥зму ф≥нансового менеджменту належать так≥ методи:Ч формуванн€ ≥нформац≥йноњ бази;Ч ф≥нансове плануванн€;Ч ф≥нансове прогнозуванн€;Ч бюджетуванн€;Ч ф≥нансовий анал≥з;Ч оц≥нка ≥нвестиц≥йних проект≥в;оц≥нка ризик≥в;Ч оптим≥зац≥€;Ч ф≥нансове регулюванн€;Ч амортизац≥€, хеджуванн€, рангуванн€, диверсиф≥кац≥€.


14. Ђ‘≥нансиаризац≥€ї. —утн≥сть ≥ значенн€

"‘≥нансиаризац≥€". ÷ей терм≥н, €кий вв≥в ∆.-ѕ. —ерван-Ўрайбер, досить точно в≥дображаЇ найважлив≥шу рису "глобал≥зованого" м≥жнародного б≥знесу - ф≥нансовий зм≥ст м≥жнарод≠них д≥лових операц≥й, починаючи в≥д њх ≥дењ й зак≥нчуючи кон≠кретним результатом, стаЇ серцевиною м≥жнародного б≥знесу, тим своЇр≥дним центром, навколо €кого обертаютьс€ вс≥ ≥нтереси, р≥шенн€, стратег≥њ.

ѕошук ≥ використанн€ м≥жнародних конкурентних переваг стали жорстко спиратись на дос€гненн€ ф≥нансового менедж≠менту нов≥тн≥ ≥ багаточисельн≥ ф≥нансов≥ ≥нструменти, що вирос≠тають ≥з г≥гантських можливостей св≥тового ф≥нансового ринку. ¬ поЇднанн≥ з ун≥кальними можливост€ми комп'ютеризац≥њ та телекомун≥кац≥й "ф≥нансиаризац≥€" стала м≥рилом досконалост≥ м≥жнародного б≥знесу

 

15. ѕринципи ф≥нансового менеджменту

≈фективне функц≥онуванн€ ф≥нансового менеджменту визначаЇтьс€ низкою принцип≥в, €к≥ т≥сно пов'€зан≥ з ц≥л€ми ≥ завданн€ми д≥€льност≥ п≥дприЇмства.

ƒо основних принцип≥в ф≥нансового менеджменту належать так≥:

1. ≤нтегруванн€ ≥з загальною системою управл≥нн€ п≥дприЇмством. ‘≥нансовий менеджмент т≥сно взаЇмод≥Ї з ≥ншими видами функц≥онального менеджменту (виробничим менеджментом, ≥нновац≥йним менеджментом, менеджментом персоналу), оск≥льки прийн€те управл≥нське р≥шенн€ в будь-€к≥й сфер≥ д≥€льност≥ п≥дприЇмства впливаЇ на формуванн€ грошових поток≥в ≥ ф≥нансов≥ результати. ¬≥дпов≥дно ф≥нансовий менеджмент перебуваЇ п≥д впливом таких загальних принцип≥в управл≥нн€, €к плануванн€, ц≥льова спр€мован≥сть, вар≥ативн≥сть тощо.

2.  омплексний характер формуванн€ управл≥нських р≥шень. ‘≥нансовий менеджмент Ї комплексною системою управл≥нн€, €ка забезпечуЇ розробку взаЇмозалежних управл≥нських р≥шень, кожне з €ких вносить свою частку в загальну результативн≥сть ф≥нансовоњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства.

3. ѕланов≥сть ≥ системн≥сть у розробленн≥ управл≥нських р≥шень Ч це плануванн€ матер≥альних ≥ ф≥нансових ресурс≥в з метою забезпеченн€ њх збалансованост≥, системн≥сть у розробц≥ стратег≥њ ≥ тактики ф≥нансового менеджменту.

4. ¬исокий динам≥зм ф≥нансового управл≥нн€, €кий враховуЇ зм≥ни фактор≥в зовн≥шнього середовища, ресурсного потенц≥алу, форм орган≥зац≥њ ф≥нансовоњ та виробничоњ д≥€льност≥, ф≥нансового стану п≥дприЇмства, кон'юнктури ф≥нансового ринку.

5. ¬ар≥ативн≥сть п≥дход≥в до розробленн€ окремих управл≥нських р≥шень пол€гаЇ у прогнозуванн≥ вар≥ант≥в ф≥нансового розвитку п≥дприЇмства, пошуку та обгрунтуванн≥ альтернативних ф≥нансових р≥шень.

6. ќр≥Їнтован≥сть на стратег≥чн≥ ц≥л≥ розвитку п≥дприЇмства Ч- це ор≥Їнтац≥€ на стратег≥ю довгострокового розвитку п≥дприЇмства, дос€гненн€ стратег≥чноњ мети, забезпеченн€ стаб≥льного економ≥чного розвитку в перспектив≥.

16. ќсновн≥ завданн€ та обТЇкти ф≥нансового менеджменту

¬ процес≥ реал≥зац≥њ своЇњ головноњ ц≥л≥ ф≥н. менеджмент спр€мований на вир≥шенн€ наступних основних завдань:

- забезпеченн€ формуванн€ достатнього обТЇму ф≥нансових ресурс≥в у в≥дпов≥дност≥ з завданн€ми розвитку п≥дприЇмства в наступному пер≥од≥;

- забезпеченн€ найб≥льш ефективного використанн€ сформованого обТЇму ф≥нансових ресурс≥в в розр≥з≥ основних напр€мк≥в д≥€льност≥ п≥дприЇмства (встановленн€ необх≥дноњ пропорц≥йност≥ в њх використанн≥ на ц≥л≥ вир-чого ≥ соц. розвитку п≥дп-ва, а також повинн≥ враховуватис€ стратег≥чн≥ ц≥л≥ розвитку ≥ можливий р≥вень в≥ддач≥ вкладених кошт≥в);

- оптим≥зац≥€ грошового обороту (ефективне управл≥нн€ гр. потоками п≥дп-ва в процес≥ кругооб≥гу його гр. засоб≥в, п≥дтримка необх≥дноњ л≥кв≥дност≥ оборотних актив≥в)

- забезпеченн€ max-ц≥њ прибутку п≥дприЇмства при передбачуваному р≥вн≥ ф≥нансового ризику;

- забезпеченн€ min-ц≥њ р≥вн€ ф≥нансового ризику при передбачуваному р≥вн≥ прибутку (забезпечуЇтьс€ шл€хом диверсиф≥кац≥њ вид≥в операц≥йноњ ≥ ф≥н. д≥€льност≥, а також портфел€ ф≥н. ≥нвестиц≥й; використанн€ ефективних форм внутр. ≥ зовн. страхуванн€);

- забезпеченн€ пост≥йноњ ф≥нансовоњ р≥вноваги п≥дприЇмства в процес≥ його розвитку (т.б. високий р≥вень ф≥н. ст≥йкост≥ та платоспроможност≥ п≥дп-ва, €кий забезпечуЇтьс€ формуванн€м оптимальноњ структури кап≥талу ≥ актив≥в, ефективними пропорц≥€ми в обТЇмах формуванн€ ф≥н. ресурс≥в за рахунок р≥зних джерел, достатн≥м р≥внем самоф≥нансуванн€ ≥нвестиц≥йних потреб).

ќбТЇкт управл≥нн€ ф≥нансового менеджменту Ц ф≥нансов≥ ресурси п≥дприЇмства, а також ф≥нансов≥ в≥дносини з приводу формуванн€, використанн€ та розпод≥лу ф≥нансових ресурс≥в.

ќбТЇктами ‘ћ Ї:

1. ”правл≥нн€ активами: а)управл≥нн€ оборотними активами; б)управл≥нн€ необоротними активами.

2. ”правл≥нн€ кап≥талом: а)формуванн€ ф≥нансовоњ структури кап≥талу; б)управл≥нн€ формуванн€м власних ф≥нансових ресурс≥в; в)управл≥нн€ залученн€м позикових ф≥нансових ресурс≥в.

3.”правл≥нн€ ≥нвестиц≥€ми.

4.”правл≥нн€ грошовими потоками.

5.”правл≥нн€ ф≥н.ризиками та упередженн€ банкрутства.

6.”правл≥нн€ прибутком п-ва.

17. ‘ункц≥њ ф≥нансового менеджменту €к п≥дсистеми управл≥нн€ п≥дприЇмством.

«алежно в≥д об'Їкта ф≥нансового менеджменту розр≥зн€ють так≥ його функц≥њ.

1. ”правл≥нн€ кап≥талом. –еал≥зац≥€ ц≥Їњ функц≥њ ф≥нансового менеджменту в≥дбуваЇтьс€ у процес≥ визначенн€ загальноњ потреби у кап≥тал≥ дл€ ф≥нансуванн€ актив≥в п≥дприЇмства; оптим≥зац≥њ структури кап≥талу з метою забезпеченн€ ефективного його використанн€; розробленн€ комплексу заход≥в з реф≥нансуванн€ кап≥талу у найефективн≥ш≥ види актив≥в.

2. ”правл≥нн€ активами, в≥дпов≥дно до €кого розраховуЇтьс€ реальна потреба в окремих активах ≥з врахуванн€м запланованих обс€г≥в операц≥йноњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства, визначаютьс€ розм≥р ≥ оптимальний њх склад з позиц≥њ рац≥онального використанн€, забезпеченн€ л≥кв≥дност≥ та ефективност≥.

3. ”правл≥нн€ грошовими потоками. ‘≥нансовий менеджмент виконуЇ таку функц≥ю при формуванн≥ вх≥дних ≥ вих≥дних поток≥в грошових кошт≥в, њх синхрон≥зац≥њ за обс€гом ≥ в час≥ з метою забезпеченн€ ф≥нансовоњ р≥вноваги п≥дприЇмства.

4. ”правл≥нн€ ≥нвестиц≥€ми. ‘ункц≥ональними завданн€ми такого управл≥нн€ е формуванн€ важливих напр€м≥в ≥нвестиц≥йноњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства, розробленн€ його ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики; оц≥нка ≥нвестиц≥йноњ привабливост≥ окремих реальних проект≥в ≥ ф≥нансових ≥нструмент≥в, в≥дб≥р найефективн≥ших з них; формуванн€ реальних ≥нвестиц≥йних програм ≥ портфел€ ф≥нансових ≥нвестиц≥й; виб≥р рац≥ональних форм ф≥нансового ≥нвестуванн€.

5. ”правл≥нн€ ф≥нансовими ризиками. ” процес≥ реал≥зац≥њ ц≥Їњ функц≥њ визначаЇтьс€ склад основних ф≥нансових ризик≥в п≥дприЇмства; зд≥йснюЇтьс€ оц≥нка њх р≥вн€ ≥ розм≥р можливих ф≥нансових втрат у розр≥з≥ окремих операц≥й та господарськоњ д≥€льност≥ в ц≥лому; формуЇтьс€ комплекс заход≥в з проф≥лактики, м≥н≥м≥зац≥њ та страхуванн€ ф≥нансових ризик≥в.

6. ”правл≥нн€ прибутком. ќсновними завданн€ми при виконанн≥ ф≥нансовим менеджментом ц≥Їњ функц≥њ Ї ви€вленн€ резерв≥в нарощуванн€ величини прибутку; забезпеченн€ стаб≥льност≥ формуванн€ чистого прибутку за рахунок оптим≥зац≥њ пост≥йних ≥ зм≥нних витрат; обірунтуванн€ обл≥ковоњ, ц≥новоњ та податковоњ пол≥тики п≥дприЇмства; забезпеченн€ оптимальних пропорц≥й та п≥двищенн€ ефективност≥ розпод≥лу ≥ використанн€ прибутку з метою зм≥цненн€ конкурентних позиц≥й п≥дприЇмства та добробуту його власник≥в.

7. јнтикризове ф≥нансове управл≥нн€. “ака функц≥€ ф≥нансового менеджменту передбачаЇ ви€вленн€ на основ≥ пост≥йного мон≥торингу ф≥нансового стану п≥дприЇмства ознак кризових €вищ та масштаб≥в ф≥нансовоњ кризи; формулюванн€ ц≥лей та розробку антикризовоњ стратег≥њ; виб≥р адекватних ≥нструмент≥в антикризового управл≥нн€ та заход≥в ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ п≥дприЇмства; контроль за своЇчасн≥стю та ефективн≥стю впроваджених антикризових заход≥в.

 

18. ѕон€тт€ ф≥нансового механ≥зму

‘≥н. механ≥зм - це система управл≥нн€ ф≥нансами п-в, призначена дл€ орган≥зац≥њ ф≥н. в≥дносин ≥ фонд≥в грошових кошт≥в з метою њх ефективного впливу на к≥нцев≥ результати роботи.

‘≤ЌјЌ—ќ¬»… ћ≈’јЌ≤«ћ- складова господар-ського механ≥зму, €вл€Ї собою сукупн≥сть форм ≥ метод≥в створенн€ та використанн€ фонд≥в ф≥нансових ресурс≥в з метою забез-печенн€ потреб державних структур, госпо-дарських суб'Їкт≥в ≥ населенн€. —кладовими ф≥нансового механ≥зму Ї ф≥нансов≥ по-казники, нормативи, л≥м≥ти ≥ резерви, ф≥-нансове плануванн€, прогнозуванн€, управ-л≥нн€ ф≥нансами. «а допомогою ф≥нансово-го механ≥зму зд≥йснюють розпод≥л ≥ пере-розпод≥л створюваного в держав≥ валового внутр≥шнього продукту.

¬≥н складаЇтьс€ з 5 взаЇмоповТ€заних елемент≥в: 1) ф≥н. метод≥в (плануванн€, прогнозуванн€, ≥нвестуванн€, кредитуванн€, самокредитуванн€, самоф≥нансуванн€, тощо); 2) ф≥н. важел≥в (прибуток, доход, аморт. в≥драхуванн€, ф≥нансов≥ санкц≥њ, ц≥на, орендна плата, див≥денди, в≥дсоток, дисконт, ц≥льов≥ економ≥чн≥ фонди, вклади, пайов≥ внески, ≥нвестиц≥њ(пр€м≥, венчурн≥, портфельн≥), котируванн€ валютних курс≥в, форми розрахунк≥в, види кредит≥в, франшиза, преференц≥€, курси валют, ÷ѕ; 3 ) правового забезпеченн€: закони, укази ѕрезидента, постанови; 4) нормативного забезпеченн€ (≥нструкц≥њ, нормативи, норми, методичн≥ вказ≥вки, ≥нша нормативна документац≥€. 5) ≥нформац≥йного забезпеченн€: ≥нформац≥€ р≥зного роду ≥ виду.

—кладовими ф≥нансового механ≥зму Ї:

ф≥нансове забезпеченн€;

ф≥нансове регулюванн€;

система ф≥нансових ≥ндикатор≥в ≥ ф≥нансових ≥нструмент≥в, €к≥ дають змогу оц≥нити цей вплив.

 

19. —истема ф≥нансових ≥ндикатор≥в

‘≥нансов≥ ≥ндикатори Ц це складов≥ ф≥нансового механ≥зм≥, що достов≥рно в≥дображають стан субТЇкта ф≥нансових в≥дносин.

¬ теор≥њ ф≥нанс≥в система ф≥нансових ≥ндикатор≥в включаЇ:

ф≥нансов≥ категор≥њ;

ф≥нансов≥ показники;

ф≥нансов≥ коеф≥ц≥Їнти.

«астосуванн€ ф≥нансових категор≥й €к ф≥нансових ≥ндикатор≥в не Ї доц≥льним, тому що вони в≥дображають лише наукову абстракц≥ю реальних економ≥чних в≥дносин, тобто чисто теоретичн≥ пон€тт€ ≥ не можуть використовуватись €к ≥нформац≥йна база. ‘≥нансов≥ показники п≥дприЇмства характеризують к≥льк≥сну сторону ф≥нансових в≥дносин ≥ показують обс€ги ф≥нансових операц≥й, що дозвол€Ї оц≥нити масштаби ф≥нансовоњ д≥€льност≥. ‘≥нансов≥ коеф≥ц≥Їнти Ц це в≥дносн≥ ф≥нансов≥ показники, €к≥ виконують оц≥нюючу функц≥ю, тобто дають можлив≥сть оц≥нювати ф≥нансову д≥€льн≥сть. —аме вони можуть виступати у рол≥ ф≥нансових ≥ндикатор≥в, €кщо при њх визначенн≥ виконуютьс€ вимоги повноти, достов≥рност≥ та своЇчасност≥.

20. ‘≥нансова пол≥тика п≥дприЇмства

‘≥нансова пол≥тика Ч це сукупн≥сть ф≥нансових (розпод≥льчих ≥ перерозпод≥льчих) заход≥в, €к≥ зд≥йснюЇ держава через ф≥нансову систему. ‘iнансова полiтика Ч це частина економiчноњ полiтики. √оловним завданн€м фiнансовоњ полiтики Ї забезпеченн€ реалiзацiњ тоњ чи iншоњ державноњ програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.

ќсновними напр€мами ф≥нансовоњ пол≥тики п≥дприЇмства Ї: пол≥тика формуванн€ актив≥в ≥ структури кап≥талу; пол≥тика управл≥нн€ активами та ≥нвестиц≥€ми; пол≥тика залученн€ ф≥нансових ресурс≥в; пол≥тика управл≥нн€ ф≥нансовими ризиками ≥ запоб≥ганн€ банкрутству. ‘ормуванн€ ф≥нансовоњ пол≥тики п≥дприЇмства маЇ здеб≥льшого багатор≥вневий характер. ѕол≥тика формуванн€ власних ф≥нансових ресурс≥в може включати самост≥йн≥ блоки:

1. ÷≥нова пол≥тика Ц це пол≥тика формуванн€ ц≥н на продукц≥ю п≥дприЇмства з урахуванн€м динам≥ки конТюнктури ринку (попиту та пропозиц≥њ) та р≥вн€ витрат на виготовленн€ ≥ реал≥зац≥ю продукц≥њ.

2. ѕодаткова пол≥тика ірунтуЇтьс€ на вибор≥ оптимального способу зд≥йсненн€ податкових платеж≥в за на€вност≥ альтернативних вар≥ант≥в господарськоњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства.

3. јмортизац≥йна пол≥тика Ц це пол≥тика управл≥нн€ амортизац≥йними в≥драхуванн€ми з метою ≥нвестуванн€ њх у виробничу д≥€льн≥сть п≥дприЇмства.

4. ƒив≥дендна пол≥тика п≥дприЇмства ірунтуЇтьс€ на оптим≥зац≥њ пропорц≥й м≥ж частиною прибутку п≥дприЇмства, що використовуЇтьс€ на споживанн€ (виплату див≥денд≥в) ≥ т≥Їю частиною прибутку, €ку кап≥тал≥зують.

¬ажливою складовою ф≥нансовоњ пол≥тики п≥дприЇмства Ї його 5. ≥нвестиц≥йна пол≥тика, €ка пол€гаЇ у вибор≥ та реал≥зац≥њ найвиг≥дн≥ших шл€х≥в розширенн€ ≥ оновленн€ актив≥в п≥дприЇмства задл€ забезпеченн€ основних напр€м≥в його економ≥чного розвитку.

21. ”правл≥нн€ формуванн€м та використанн€м актив≥в п≥дприЇмства

ƒл€ зд≥йсненн€ господарськоњ д≥€льност≥ кожне п≥дприЇмство повинно мати у своЇму розпор€дженн≥ визначене майно, що належить йому на правах власност≥ або волод≥нн€. ¬се майно, €ким волод≥Ї п≥дприЇмство ≥ €ке в≥дображене в його баланс≥, називаЇтьс€ активами п≥дприЇмства.

јктиви Ї економ≥чними ресурсами п≥дприЇмства у форм≥ сукупних майнових ц≥нностей, що використовуютьс€ у господарськ≥й д≥€льност≥ з метою одержанн€ прибутку.

‘ормуванн€ актив≥в п≥дприЇмства повТ€зане з трьома основними етапами його розвитку на р≥зних стад≥€х життЇвого циклу:

1. —творенн€ нового п≥дприЇмства ÷е найб≥льш в≥дпов≥дальний етап формуванн€ актив≥в, особливо при створенн≥ великих п≥дприЇмств. јктиви, що формуютьс€ на цьому етап≥, визначають потребу в стартовому кап≥тал≥, умови отриманн€ прибутку, швидк≥сть обороту цих актив≥в, р≥вень њхньоњ л≥кв≥дност≥ тощо.

2. –озширенн€, реконструкц≥€ та модерн≥зац≥€ д≥ючого п≥дприЇмства. ÷ей етап формуванн€ актив≥в п≥дприЇмства можна розгл€дати €к пост≥йний процес його розвитку в розр≥з≥ основних стад≥й його життЇвого циклу. –озширенн€ ≥ в≥дновленн€ складу актив≥в д≥ючого п≥дприЇмства зд≥йснюЇтьс€ в≥дпов≥дно до стратег≥чних завдань його розвитку з урахуванн€м можливостей формуванн€ ≥нвестиц≥йних ресурс≥в.

3. ‘ормуванн€ нових структурних одиниць д≥ючого п≥дприЇмства, наприклад, доч≥рн≥х п≥дприЇмств, ф≥л≥й тощо. ÷ей процес може зд≥йснюватис€ шл€хом формуванн€ нових структурних майнових комплекс≥в за рахунок нового буд≥вництва або придбанн€ готовоњ сукупност≥ актив≥в у форм≥ ц≥л≥сного майнового комплексу. ¬ар≥антами такого придбанн€ Ї приватизац≥€ д≥ючого державного п≥дприЇмства, куп≥вл€ збанкрут≥лого п≥дприЇмства тощо.

ƒругий ≥ трет≥й етапи формуванн€ актив≥в Ї формою ≥нвестиц≥йноњ д≥€льност≥ д≥ючого п≥дприЇмства.

ƒл€ забезпеченн€ ефективноњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства в майбутньому пер≥од≥ процес формуванн€ його актив≥в повинен носити ц≥леспр€мований характер. ќсновною метою формуванн€ актив≥в п≥дприЇмства Ї ви€вленн€ ≥ задоволенн€ потреби в окремих њхн≥х видах дл€ забезпеченн€ операц≥йного процесу, а також оптим≥зац≥€ њх складу дл€ забезпеченн€ умов ефективноњ господарськоњ д≥€льност≥.

« урахуванн€м ц≥Їњ мети процес формуванн€ актив≥в п≥дприЇмства будуЇтьс€ на основ≥ таких принцип≥в:

1. ”рахуванн€ найближчих перспектив розвитку операц≥йноњ д≥€льност≥ та форм њњ диверсиф≥кац≥њ.

2. «абезпеченн€ в≥дпов≥дност≥ обс€гу ≥ структури актив≥в, що формуютьс€ до обс€гу, ≥ структури виробництва ≥ збуту продукц≥њ.

3. «абезпеченн€ оптимальност≥ складу актив≥в з позиц≥й ефективност≥ господарськоњ д≥€льност≥.

4. «абезпеченн€ умов прискоренн€ обороту актив≥в у процес≥ њх використанн€.

5. ¬иб≥р найб≥льш прогресивних вид≥в актив≥в з позиц≥й забезпеченн€ росту ринковоњ вартост≥ п≥дприЇмства.

 

 

22.  ласиф≥кац≥€ актив≥в п≥дприЇмства в залежност≥ в≥д участ≥ в господарському оборот≥

Ќе викликаЇ сумн≥в≥в, що активи, €к≥ по-р≥зному беруть участь у господарському процес≥ та мають р≥зну швидк≥сть об≥гу, повинн≥ оц≥нюватись по р≥зному. “ому дл€ ц≥лей ф≥нансовоњ зв≥тност≥ активи под≥л€ють на необоротн≥ та оборотн≥.

Ќеоборотн≥ (необ≥гов≥) господарськ≥ засоби (активи) п≥дприЇмства Ч це сукупн≥сть його майнових ц≥нностей, €к≥ багаторазово беруть участь у процес≥ його господарськоњ д≥€льност≥.

” практиц≥ бухгалтерського обл≥ку до них належать господарськ≥ засоби з тривал≥стю використанн€ понад р≥к.

ƒо складу необоротних (довгострокових) господарських засоб≥в п≥дприЇмства в≥днос€ть:

Ц основн≥ засоби;

Ц нематер≥альн≥ активи;

Ц кап≥тальн≥ ≥нвестиц≥њ;

Ц довгостроков≥ ф≥нансов≥ вкладенн€ (≥нвестиц≥њ);

Ц довгострокову деб≥торську заборгован≥сть;

Ц ≥нш≥ довгостроков≥ активи (музейн≥ експонати, б≥бл≥отечн≥ фонди, ћЎѕ ≥з тривал≥стю використанн€ понад р≥к, природн≥ ресурси тощо).

ќборотн≥ засоби в свою чергу под≥л€ють на нормован≥ (виробнич≥) (запаси, паливо, незавершене виробництво), та ненормован≥ (деб≥торська заборгован≥сть). ќборотн≥ активи Ч це активи, що обслуговують господарський процес ≥ забезпечують його неперервн≥сть. ” бухгалтерському обл≥ку до таких актив≥в в≥днос€ть активи, €к≥ споживаютьс€ або реал≥зуютьс€ прот€гом одного операц≥йного циклу чи прот€гом року. ќборотними активами п≥дприЇмства Ї сировина, матер≥али, паливо, тара, малоц≥нн≥ та швидкозношуван≥ предмети, готова продукц≥€, л≥кв≥дн≥ ц≥нн≥ папери, грошов≥ кошти. “ак≥ активи, €к деб≥торська заборгован≥сть, незавершене виробництво, витрати майбутн≥х пер≥од≥в, Ї досить специф≥чними оборотними активами, €к≥ певною м≥рою в≥дображують недосконал≥сть, незавершен≥сть та неперервн≥сть виробничого процесу.

23. ”правл≥нн€ оборотними активами (запасами, деб≥торською заборгован≥стю, грошовими активами)

”правл≥нн€ виробничим процесом ≥ оборотними активами на п≥дприЇмств≥ належить до завдань, €к≥ вир≥шують менеджери-економ≥сти. ќск≥льки процеси виробництва та реал≥зац≥њ продукц≥њ супроводжуютьс€ рухом ф≥нансових ресурс≥в, активну участь у вир≥шенн≥ завдань, пов'€заних з управл≥нн€м оборотними активами п≥дприЇмства беруть ф≥нансов≥ менеджери. ƒо найважлив≥ших ≥з таких завдань належать:

Х визначенн€ оптимального обс€гу та структури оборотних актив≥в;

Х м≥н≥м≥зац≥€ витрат на ф≥нансуванн€ та п≥дтримку певного њх обс€гу;

Х управл≥нн€ чистим оборотним кап≥талом п≥дприЇмства;

Х забезпеченн€ л≥кв≥дност≥ та платоспроможност≥;

Х формуванн€ оптимального обс€гу товарно-матер≥альних запас≥в;

Х управл≥нн€ деб≥торською заборгован≥стю;

Х управл≥нн€ грошовими коштами тощо.

” процес≥ управл≥нн€ оборотними активами при визначенн≥ потреби в оборотному кап≥тал≥ ф≥нансовий менеджер насамперед анал≥зуЇ структуру, оборотн≥сть, л≥кв≥дн≥сть оборотних актив≥в, а також забезпечен≥сть оборотним ≥ чистим оборотним кап≥талом п≥дприЇмства. јнал≥зуючи усереднен≥ та максимальн≥ значенн€ таких показник≥в на ≥нших п≥дприЇмствах галуз≥, а також враховуючи пол≥тику п≥дприЇмства щодо ф≥нансуванн€ оборотного кап≥талу, менеджер приймаЇ в≥дпов≥дн≥ управл≥нськ≥ р≥шенн€.

 

24. ѕол≥тика розпод≥лу продукц≥њ п≥дприЇмства

ѕол≥тика розпод≥лу продукц≥њ - це д≥€льн≥сть конкретного п≥дприЇмства з плануванн€, реал≥зац≥њ та контролю руху товар≥в в≥д виробника до споживача з метою задоволенн€ попиту ≥ одержанн€ прибутку.” свою чергу, пон€тт€ розпод≥лу об'ЇднуЇ регулюючу д≥ю будь-€ких заход≥в, що спр€мован≥ на пересуванн€ продукц≥њ в простор≥ та в час≥ в≥д м≥сц€ виробництва до м≥сц€ споживанн€. ¬есь процес розпод≥лу в≥дбуваЇтьс€ з обов'€зковим комун≥кац≥йним п≥дкр≥пленн€м.ѕри розробц≥ стратег≥њ розпод≥лу вид≥л€ють два п≥дходи до прийн€тт€ управл≥нських р≥шень:1. стратег≥чний, що передбачаЇ вир≥шенн€ питань щодо створенн€ системи розпод≥лу та принцип≥в њњ функц≥онуванн€;2. тактичний, зм≥ст €кого пол€гаЇ у вибор≥ способ≥в доставки, виконанн≥ замовлень, розташуванн≥ п≥дприЇмства, вибор≥ метод≥в сортуванн€ та пакуванн€.™диною метою пол≥тики розпод≥лу щодо обох п≥дход≥в Ї орган≥зац≥€ збутовоњ мереж≥ дл€ ефективного продажу виробленоњ продукц≥њ. ѕлануванн€ розпод≥лу Ч це систематичне прийн€тт€ р≥шень щодо ф≥зичного перем≥щенн€ та передач≥ власност≥ на товар чи послуги в≥д виробника до споживача, включаючи транспортуванн€, збер≥ганн€ та зд≥йсненн€ угод. ‘ункц≥њ розпод≥лу реал≥зують за допомогою канал≥в товароруху, €к≥ включають сукупн≥сть вс≥х орган≥зац≥й або будь-€ких ос≥б, €к≥ пов'€зане з пересуванн€м та обм≥ном товар≥в чи послуг, ≥ €ких розгл€дають €к посередник≥в.

 

 

25.ќсобливост≥ збутовоњ д≥€льност≥

«бутова мережа може бути визначена €к структура, сформована партнерами, що беруть участь у процес≥ конкурентного обм≥ну, з метою наданн€ продукт≥в ≥ послуг у розпор€дженн€ ≥ндив≥дуальних споживач≥в чи ≥ндустр≥альних користувач≥в. ÷ими партнерами Ї виробники, посередники ≥ к≥нцев≥ покупц≥. Ћюбий збутовий канал виконуЇ визначений наб≥р функц≥й, необх≥дних дл€ зд≥йсненн€ обм≥ну.

‘ункц≥њ збуту:

Ј вивченн€ результат≥в сегментац≥њ ринку ≥ плануванн€ реклами;

Ј п≥дписанн€ договор≥в з≥ споживачами або посередниками;

Ј обл≥к ≥ контроль виконанн€ договор≥в;

Ј розробка плану в≥двантаженн€ продукт≥в кл≥Їнтам;

Ј визначенн€ канал≥в збуту;

Ј орган≥зац≥€ прийому, збереженн€, упакуванн€, сортуванн€ ≥ в≥двантаженн€ продукт≥в кл≥Їнтам;

Ј ≥нформац≥йне, ресурсне ≥ техн≥чне забезпеченн€ збуту продукт≥в;

Ј стимулюванн€ збуту;

Ј установленн€ зворотного зв'€зку з споживачами ≥ регулюванн€.

—труктура пр€мих канал≥в збуту п≥дприЇмства м≥стить у соб≥ наступн≥ п≥дрозд≥ли:

Ј в≥дд≥л маркетингу та/або реклами Ч розм≥щуЇтьс€, €к правило, на площах основного п≥дприЇмства, зд≥йснюЇ реал≥зац≥ю туристичного продукту, супроводжувальних продукт≥в безпосередньо п≥сл€ њх виготовленн€ ≥ збер≥гаЇ значн≥ запаси вироб≥в;

Ј збутов≥ ф≥л≥њ Ч розташовуютьс€ в м≥стах основних споживач≥в продукц≥њ п≥дприЇмства ≥ включають в себе склади дл€ збереженн€ значних запас≥в готовоњ супроводжувальноњ продукц≥њ, а також систему серв≥сного обслуговуванн€, €кщо це обумовлено характером ринку ≥ видом реал≥зованоњ продукц≥њ,

Ј збутов≥ контори п≥дприЇмства Ч ф≥зичних операц≥й з продуктом не робл€ть ≥ часто нав≥ть не розташовуютьс€ за його на€вн≥стю (за вин€тком зразк≥в). ѓх задача Ч встановленн€ контакт≥в з≥ споживачами, рекламна д≥€льн≥сть, зб≥р замовлень та њх розм≥щенн€, орган≥зац≥€ транзитного постачанн€ продукт≥в з≥ склад≥в п≥дприЇмства ≥ його збутових ф≥л≥й.

 

26. ”правл≥нн€ процесом формуванн€ товарного асортименту

¬ажливим елементом товарноњ пол≥тики Ї формуванн€ товарного асортименту. “оварний асортимент Ч група товар≥в, €к≥ т≥сно пов'€зан≥ м≥ж собою, або у силу под≥бност≥ њх функц≥онуванн€, або у силу того, що њх продають однаковим групам кл≥Їнт≥в, або через однаков≥ типи торговельних установ, або у межах одного ≥ того ж д≥апазону ц≥н. ожен товарний асортимент потребуЇ власноњ стратег≥њ маркетингу, €ка пол€гаЇ у прийн€тт≥ р≥шенн€ про широту товарного асортименту та визначенн≥ ц≥лей.≤снуЇ два способи розширенн€ товарного асортименту:1. нарощенн€ товарного асортименту;2. насиченн€ товарного асортименту. Ќарощенн€ товарного асортименту в≥дбуваЇтьс€ тод≥, коли ф≥рма зб≥льшуЇ к≥льк≥сть товар≥в, що випускаютьс€, за межами њњ тепер≥шнього ц≥нового д≥апазону. Ќасиченн€ товарного асортименту в≥дбуваЇтьс€ за рахунок впровадженн€ нових вироб≥в в ≥снуючих рамках. ѕричинами насиченн€ товарного асортименту Ї:- намаганн€ ф≥рми отримати додатковий прибуток;- л≥кв≥дац≥€ проблем в ≥снуючому товарному асортимент≥;- введенн€ в д≥ю надлишкових виробничих потужностей;- прагненн€ стати пров≥дною ф≥рмою з невичерпним асортиментом, щоб стримати натиск конкурент≥в.якщо у ф≥рми Ї дек≥лька асортиментних груп товар≥в, то йдетьс€ про товарну номенклатуру. “оварну номенклатуру ф≥рми можна описати з точки зору њњ широти, насиченост≥, глибини та гармон≥йност≥.‘≥рма може розширити свою д≥€льн≥сть чотирма способами:1) розширенн€ товарноњ номенклатури за рахунок включенн€ в нењ нових асортиментних груп товар≥в;2) зб≥льшенн€ насиченост≥ вже ≥снуючих асортиментних груп товар≥в;3) пропонуванн€ б≥льше вар≥ант≥в кожного з на€вних товар≥в, тобто, поглибленн€ своЇњ товарноњ номенклатури;4) в залежност≥ в≥д того, чи прагне вона до завоюванн€ ст≥йкоњ репутац≥њ в будь-€к≥й сфер≥, або д≥Ї водночас у дек≥лькох сферах, ф≥рма може ц≥леспр€мовано додати б≥льшоњ або, навпаки, меншоњ гармон≥йност≥ м≥ж товарами р≥зних асортиментних груп. ‘ормуванн€ асортименту передуЇ розробц≥ п≥дприЇмством асортиментноњ концепц≥њ Ч спр€мованоњ побудови оптимальноњ асортиментноњ структури, товарноњ пропозиц≥њ. ѕри цьому за основу приймаютьс€, з одного боку, споживч≥ вимоги певних груп (сегмент≥в ринку), а з ≥ншого Ч необх≥дн≥сть забезпеченн€ найб≥льш ефективного використанн€ п≥дприЇмством сировинних, технолог≥чних, ф≥нансових та ≥нших ресурс≥в з тим, щоб виробл€ти товари з низькими витратами.

27. ѕон€тт€ каналу розпод≥лу та основн≥ методи збуту

 анал розпод≥лу Ц це сукупн≥сть п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, через €к≥ проходить продукц≥€ в≥д м≥сц€ њњ виготовленн€ до м≥сц€ споживанн€. ≤ншими словами канал розпод≥лу-це шл€х, €ким товари перем≥щуютьс€ в≥д виробника до споживача.

≤снуюч≥ канали збуту передбачають три основних методи збуту:

1. пр€мий Ч виробник безпосередньо збуваЇ продукц≥ю покупц€м;

–еал≥зац≥€ цього методу на практиц≥ можлива удвох напр€мах:

Х завд€ки створенню власних торговельних точок дл€ реал≥зац≥њ своЇњ продукц≥њ;

Х шл€хом особистого продажу.

2. ѕоб≥чний (Ќепр€мий) Ч збут орган≥зований через незалежних посередник≥в;

Ќепр€мий метод збуту продукц≥њ передбачаЇ продаж товар≥в к≥нцевому споживачев≥ через посередник≥в, тобто формуванн€ власноњ мереж≥ канал≥в розпод≥лу продукц≥њ.

Ѕ≥льш≥сть виробник≥в вважаЇ, що доц≥льн≥ше та економ≥чно ефективн≥ше буде передати частину роботи щодо збуту продукц≥њ посередникам. ѕроте це означаЇ, що певною м≥рою виробники втрачають контроль над тим, €к ≥ кому продаЇтьс€ цей товар.

ѕрихильники пр€мого методу збуту критикують протилежний метод своњх опонент≥в власне за це. ¬трата виробниками контролю щодо способ≥в збуту та њх адресност≥ ≥нколи загрожуЇ формуванн€м неприхильноњ думки про њх продукц≥ю. ≤ винними в цьому можуть стати посередники. ≤з розширенн€м збутовоњ мереж≥ зб≥льшуЇтьс€ ймов≥рн≥сть виникненн€ непорозум≥нь м≥ж учасниками каналу.

 омпан≥њ, €к≥ використовують непр€мий метод збуту, мотивують його доц≥льн≥сть саме можливост€ми вир≥шенн€ проблем збуту на сучасному ринку (табл. 8.4).

ќск≥льки кожному з цих метод≥в притаманн≥ €к переваги, так ≥ недол≥ки, то певн≥ ф≥рми прагнуть зб≥льшити к≥льк≥сть переваг та зменшити д≥ю недол≥к≥в, використовуючи комб≥нований метод збуту.

3. омб≥нований метод збуту передбачаЇ поЇднанн€ пр€мого та непр€мого метод≥в. “обто виробник може формувати власну збутову мережу, але не в≥дмовл€тис€ при цьому в≥д послуг посередник≥в ≥ на певних ринках бути присутн≥м за допомогою агент≥в, представник≥в, дистриб'ютор≥в тощо.

28. ќсновн≥ завданн€ ф≥нансового менеджменту

‘≥нансовий менеджмент Ц це система принцип≥в, засоб≥ та форма орган≥зац≥њ грошових в≥дносин п≥дприЇмства, спр€мована на управл≥нн€ його ф≥нансово-господарською д≥€льн≥стю.

ƒо основних завдань ф≥нансового менеджменту в≥днос€ть:

Х плануванн€ ф≥нансово-господарськоњ д≥€льност≥ п≥дприЇмства;

Х формуванн€ необх≥дноњ ресурсноњ бази;

Х оц≥нка ефективност≥ кап≥таловкладень ≥ забезпеченн€ њх ф≥нансуванн€ на найб≥льш виг≥дн≥й основ≥;

Х управл≥нн€ грошовими фондами п≥дприЇмства;

Х забезпеченн€ веденн€ квал≥ф≥кованого бухгалтерського обл≥ку;

Х формуванн€ й реал≥зац≥€ ефективноњ податковоњ пол≥тики;

Х характер взаЇмов≥дносин з ≥нвесторами.

 

 

29. —тратег≥€ диверсиф≥кац≥њ

—тратег≥€ диверсиф≥кац≥њ - освоЇнн€ виробництва нових товар≥в, товарних ринк≥в, а також вид≥в послуг, що включаЇ на просто диверсиф≥кац≥ю товарних груп, але й розповсюдженн€ п≥дприЇмницькоњ д≥€льност≥ на нов≥ та не повТ€зан≥ з основними видами д≥€льност≥ ф≥рми област≥. јбо ж стратег≥€ диверсиф≥кац≥њ - це система заход≥в, що використовуЇтьс€ дл€ того, щоб п≥дприЇмство не стало занадто залежним в≥д одного стратег≥чного господарчого п≥дрозд≥лу чи одн≥Їњ асортиментноњ групи. —тратег≥€ диверсиф≥кац≥њ передбачаЇ розробку нових вид≥в продукц≥њ одночасно з освоЇнн€м нових ринк≥в. ѕри цьому товари можуть бути новими дл€ вс≥х п≥дприЇмств, працюючих на ц≥льовому ринку, або т≥льки дл€ даного п≥дприЇмства. “ака стратег≥€ забезпечуЇ прибуток, стаб≥льн≥сть ≥ ст≥йк≥сть ф≥рми у в≥ддаленому майбутньому. ¬она Ї найб≥льш ризикованою та потребуЇ значних витрат.

√оловна небезпека диверсиф≥кац≥њ повТ€зана з розпиленн€м сил, а також з проблемами управл≥нн€ диверсиф≥кованими п≥дприЇмствами. ÷€ проблема привела до розвитку метод≥в портфельного анал≥зу. —тратег≥€ диверсиф≥кац≥њ реал≥зуЇтьс€ тод≥, коли ф≥рма дал≥ не може розвиватис€ на даному ринку в рамках даноњ галуз≥.

ќсновними факторами, що зумовлюють виб≥р стратег≥њ диверсиф≥кац≥њ:

”мовами, що спонукають кер≥вник≥в приймати р≥шенн€ про диверсиф≥кован≥сть, Ї наступн≥:

1. Узвичн≥Ф дл€ п≥дприЇмства ринки насичен≥, попит знижуЇтьс€ (основн≥ товари перейшли в стад≥ю УспадуФ свого життЇвого циклу);

2. п≥дприЇмство маЇ ф≥нансов≥ ресурси, €к≥ можна вкласти в ≥нший б≥знес;

3. Ї можливост≥ дл€ створенн€ синергетичного ефекту м≥ж ≥снуючими та новими напр€мками д≥€льност≥ п≥дприЇмства;

4. диверсиф≥кован≥сть даЇ можлив≥сть виходу на м≥жнародн≥ ринки.

 

 

30. “оварн≥ стратег≥њ процесу плануванн€ товарного асортименту

—тратег≥€ ≥нновац≥њ товару визначаЇ програму розробленн€ ≥ впровадженн€ нових товар≥в.

ƒиференц≥ац≥€ товару - це процес розробленн€ р€ду ≥стотних модиф≥кац≥й товару, €к≥ в≥др≥зн€ють його в≥д товар≥в-конкурент≥в. –озробленн€ р≥зних вар≥ант≥в товару може бути м≥ж конкурентами однотипних товар≥в ≥ м≥ж товарами одного виробника, ор≥Їнтованими на р≥зн≥ сегменти ринку. ƒиференц≥ац≥€ товару спри€Ї зб≥льшенню його конкурентоспроможност≥.

ƒиверсиф≥кац≥€ товару - це виробництво р≥зних товар≥в, €к≥ плануЇтьс€ запропонувати на ринку.

—тратег≥€ ел≥м≥нац≥њ може зд≥йснюватис€ шл€хом зм≥ни маркетинговоњ стратег≥њ, продажу виробництва товару ≥ншому п≥дприЇмству, продовженн€ обслуговуванн€ на€вних покупц≥в, зн€тт€ товару з виробництва ≥ виведенн€ з ринку.

31. ¬иробничо-збутова програма п≥дприЇмств. ‘актори, що визначають структуру асортименту

¬иробничо-збутова програма визначаЇ необх≥дний обс€г виробництва продукц≥њ в плановому пер≥од≥, €кий в≥дпов≥даЇ номенклатурою, асортиментом ≥ €к≥стю вимогам плану продаж≥в. ¬она обумовлюЇ завданн€ по введенню в д≥ю нових виробничих потужностей, потребу в матер≥ально-сировинних ресурсах, чисельност≥ персоналу, транспорт≥ тощо. ÷ей розд≥л плану т≥сно повТ€заний з планом по прац≥ ≥ зароб≥тн≥й плат≥, планом по витратах виробництва, прибутку ≥ рентабельност≥, ф≥нансовим планом.

ќсновним завданн€м виробничоњ програми Ї максимальне задоволенн€ потреб споживач≥в у високо€к≥сн≥й продукц≥њ, €ка випускаЇтьс€ п≥дприЇмствами при найкращому використанн≥ њхн≥х ресурс≥в та отриманн≥ максимального прибутку. « метою вир≥шенн€ цього завданн€ в процес≥ розробки виробничоњ програми на вс≥х р≥вн€х потр≥бно дотримуватис€ наступних вимог: 1) правильне визначенн€ потреби в продукц≥њ, що випускаЇтьс€, ≥ обірунтуванн€ обс€гу њњ виробництва попитом споживач≥в; 2) повне ув'€зуванн€ натуральних ≥ варт≥сних показник≥в обс€г≥в виробництва ≥ реал≥зац≥њ продукц≥њ; 3) обірунтуванн€ плану виробництва продукц≥њ ресурсами, ≥ в першу чергу, виробничою потужн≥стю.

¬иробнича програма складаЇтьс€ ≥з 2-х розд≥л≥в: плану виробництва продукц≥њ в натуральному (умовно-натуральному) вираз≥ та плану виробництва у варт≥сному вираз≥.

¬ основу розробки виробничоњ програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретн≥й продукц≥њ. Ќа р≥вн≥ промислового п≥дприЇмства конкретизац≥€ потреби в продукц≥њ забезпечуЇтьс€ за допомогою попиту споживач≥в ≥ господарських договор≥в по розгорнут≥й номенклатур≥ вироб≥в.

‘ормуванн€ асортименту продукц≥њ на п≥дприЇмств≥ Ї складним процесом, €кий зд≥йснюЇтьс€ з урахуванн€м д≥њ ц≥лого р€ду фактор≥в. ÷≥ фактори под≥л€ютьс€ на загальн≥ та специф≥чн≥. ƒо загальних фактор≥в в≥днос€ть споживчий попит та виробництво товар≥в. —пециф≥чними факторами Ї умови товаропостачанн€, чисельн≥сть та спец≥ал≥зац≥€ п≥дприЇмств або склад населенн€, €ке обслуговуЇтьс€, транспортн≥ умови, на€вн≥сть ≥нших конкурентних п≥дприЇмств в зон≥ д≥€льност≥.

 

 

32. ќрган≥зац≥€ €к складова система та об'Їкт управл≥нн€

«а визначенн€м „естера Ѕернарда: У ќрган≥зац≥€ - група людей, д≥€льн≥сть €ких св≥домо координуЇтьс€ дл€ дос€гненн€ загальноњ мети або сп≥льних ц≥лейФ.

¬с≥ орган≥зац≥њ мають загальн≥ дл€ них характеристики.

1) вс≥ орган≥зац≥њ використовують чотири види ресурс≥в:

людськ≥ ресурси;

ф≥нансов≥ ресурси;

ф≥зичн≥ ресурси (сировина, устаткуванн€ тощо);

≥нформац≥йн≥ ресурси.

2) будь-€ка орган≥зац≥€ Ї в≥дкритою системою. –есурси, €к≥ орган≥зац≥€ використовуЇ дл€ виробництва продукц≥њ (наданн€ послуг) вона забираЇ ≥з зовн≥шнього середовища. ¬ свою чергу продукц≥€, що виробл€Їтьс€ орган≥зац≥Їю також реал≥зуЇтьс€ у зовн≥шньому середовищ≥. ќтже орган≥зац≥€ може ≥снувати лише у взаЇмод≥њ з оточуючим середовищем. ÷е означаЇ, що будь-€ка реально ≥снуюча орган≥зац≥€ Ї в≥дкритою системою.

3) вс≥ орган≥зац≥њ зд≥йснюють горизонтальний ≥ вертикальний под≥л прац≥. якщо нав≥ть дв≥ людини працюють сп≥льно дл€ дос€гненн€ Їдиноњ мети, вони повинн≥ под≥лити роботу м≥ж собою.

4) вс≥ орган≥зац≥њ мають структуру (сукупн≥сть п≥дрозд≥л≥в та звТ€зк≥в м≥ж ними, а також взаЇмов≥дносин м≥ж р≥вн€ми управл≥нн€ та функц≥ональними сферами д≥€льност≥), €ка надаЇ њм ц≥л≥сн≥сть й спроможн≥сть реал≥зувати своЇ призначенн€.

 

 

33.«акон синерг≥њ та його сутн≥сть

—инерг≥€ Ч це сумуючий ефект, €кий пол€гаЇ у тому, що при взаЇмод≥њ двох або б≥льше фактор≥в њх д≥€ суттЇво переважаЇ ефект кожного окремого компонента у вигл€д≥ простоњ њх суми. —инерг≥€ (сп≥вроб≥тництво, спри€нн€) - означаЇ сп≥льне ≥ однор≥дне функц≥онуванн€ елемент≥в системи.

” будь-€к≥й орган≥зац≥њ можливий €к прир≥ст енерг≥њ, так ≥ зниженн€ загального енергетичного ресурсу в пор≥вн€нн≥ з простою сумою енергетичних можливостей вход€ть до нењ елемент≥в.

«а законом синерг≥њ сума властивостей орган≥зованого ц≥лого повинна бути б≥льше, н≥ж сума властивостей вс≥х елемент≥в що в нього вход€ть.

ѕри цьому п≥д властивост€ми елемент≥в ≥ ц≥лого розум≥Їтьс€ зм≥на р≥зних характеристик (наприклад, дл€ соц≥ально-економ≥чних систем це продуктивн≥сть прац≥, обс€г виробництва, прибуток, рентабельн≥сть ≥ ≥н), њх взаЇмозалежн≥сть ≥ зм≥на в час≥. ќдержуваний при цьому орган≥зац≥йний сумарний ефект носить назву синергетичного. «авданн€ орган≥затора пол€гаЇ в тому, щоб знайти такий наб≥р елемент≥в ≥ так з'Їднати њх м≥ж собою, використовуючи прогресивн≥ форми орган≥зац≥њ, при €к≥й синерг≥€ забезпечувала б €к≥сне зб≥льшенн€ потенц≥алу, €к частини системи, так ≥ системи в ц≥лому.

—инергетичний ефект буде мати м≥сце, €кщо вс≥ елементи ≥ частини п≥дприЇмства ор≥Їнтован≥ на дос€гненн€ одн≥Їњ сп≥льноњ мети. якщо ж вони будуть прагнути до дос€гненн€ приватних ц≥лей, не пов'€заних ≥з загальною метою ф≥рми, синергетичного ефекту не в≥дбудетьс€.

«акон синерг≥њ та в орган≥зац≥€х ≥ на п≥дприЇмствах про€вл€Їтьс€ через сп≥вроб≥тництво. ќсь чому бригадна форма орган≥зац≥њ прац≥ ефективн≥ше, н≥ж ≥ндив≥дуальна.

ѕроте сл≥д мати на уваз≥ ≥ ≥нше трактуванн€ закону синерг≥њ, а саме: дл€ будь-€коњ орган≥зац≥њ ≥снуЇ такий наб≥р елемент≥в (ресурс≥в), при €кому њњ потенц≥ал завжди буде або ≥стотно б≥льше простоњ суми потенц≥ал≥в вх≥дних у нењ елемент≥в, або ≥стотно менше.

—инергетичний ефект може бути отриманий за рахунок:

ü орган≥зуючоњ рол≥ менеджера (план-завданн€, режим роботи, норма ≥ нормативи, стимули, контроль тощо);

ü ќрган≥зац≥њ прац≥;

ü ќрган≥зац≥њ виробництва;

ü  олективного прийн€тт€ р≥шень;

ü ќрган≥зац≥€ оперативного виробничого плануванн€ ≥ управл≥нн€ ≥ ≥н

«нанн€ закону синерг≥њ може актив≥зувати д≥€льн≥сть кер≥вника з пошуку найкращого набору ресурс≥в. «акон синерг≥њ д≥Ї незалежно в≥д вол≥ ≥ св≥домост≥ кер≥вника, проте результати д≥њ закону залежать в≥д стану трьох середовищ: кер≥вника, п≥длеглих ≥ зовн≥шнього середовища по в≥дношенню до закону синерг≥њ.

 

34. ќрган≥зац≥€ €к складова система та об'Їкт управл≥нн€

«а визначенн€м „естера Ѕернарда: Уќрган≥зац≥€ - група людей, д≥€льн≥сть €ких св≥домо координуЇтьс€ дл€ дос€гненн€ загальноњ мети або сп≥льних ц≥лейФ.

¬с≥ орган≥зац≥њ мають загальн≥ дл€ них характеристики.

1) вс≥ орган≥зац≥њ використовують чотири види ресурс≥в: людськ≥ ресурси; ф≥нансов≥ ресурси; ф≥зичн≥ ресурси (сировина, устаткуванн€ тощо); ≥нформац≥йн≥ ресурси.

2) будь-€ка орган≥зац≥€ Ї в≥дкритою системою. –есурси, €к≥ орган≥зац≥€ використовуЇ дл€ виробництва продукц≥њ (наданн€ послуг) вона забираЇ ≥з зовн≥шнього середовища. ¬ свою чергу продукц≥€, що виробл€Їтьс€ орган≥зац≥Їю також реал≥зуЇтьс€ у зовн≥шньому середовищ≥. ќтже орган≥зац≥€ може ≥снувати лише у взаЇмод≥њ з оточуючим середовищем. ÷е означаЇ, що будь-€ка реально ≥снуюча орган≥зац≥€ Ї в≥дкритою системою.

3) вс≥ орган≥зац≥њ зд≥йснюють горизонтальний ≥ вертикальний под≥л прац≥. якщо нав≥ть дв≥ людини працюють сп≥льно дл€ дос€гненн€ Їдиноњ мети, вони повинн≥ под≥лити роботу м≥ж собою.

4) вс≥ орган≥зац≥њ мають структуру (сукупн≥сть п≥дрозд≥л≥в та звТ€зк≥в м≥ж ними, а також взаЇмов≥дносин м≥ж р≥вн€ми управл≥нн€ та функц≥ональними сферами д≥€льност≥), €ка надаЇ њм ц≥л≥сн≥сть й спроможн≥сть реал≥зувати своЇ призначенн€.

 

 

35. ћ≥с≥€ орган≥зац≥њ

‘ормулюванн€ м≥с≥њ п≥дприЇмства повинна м≥стити наступне:- виб≥р зовн≥шнього середовища орган≥зац≥њ;- основн≥ ц≥л≥, завданн€, ринки, технолог≥њ та ≥н.;- персонал, вимоги до нього, принципи набору та розстановки кадр≥в.≤снуЇ широке ≥ вузьке розум≥нн€ м≥с≥њ. ” випадку широкого розум≥нн€ м≥с≥€ розгл€даЇтьс€ €к констатуванн€ ф≥лософ≥њ, призначенн€ ≥ смислу ≥снуванн€ орган≥зац≥њ. ‘≥лософ≥€ орган≥зац≥њ визначаЇ ц≥нност≥, в≥руванн€ ≥ принципи, у в≥дпов≥дност≥ до €ких орган≥зац≥њ буде зд≥йснювати свою д≥€льн≥сть. ѕризначенн€ визначаЇ д≥њ, €к≥ орган≥зац≥њ нам≥рена зд≥йснювати, ≥ те, €кого типу орган≥зац≥Їю вона маЇ нам≥р стати. ¬ вузькому розум≥нню м≥с≥€ розгл€даЇтьс€ €к сформульоване твердженн€ в≥дносно того, дл€ чого ≥ за €кою причиною ≥снуЇ орган≥зац≥€, тобто м≥с≥€ розум≥Їтьс€ €к твердженн€, €ке розкриваЇ суть ≥снуванн€ орган≥зац≥њ, в €к≥й про€вл€Їтьс€ р≥зниц€ даноњ орган≥зац≥њ в≥д њй под≥бних. ћ≥с≥€ повинна розробл€тис€ з врахуванн€м таких фактор≥в: - ≥стор≥€ ф≥рми, в процес≥ €коњ розробл€лас€ ф≥лософ≥€ ф≥рми, формувавс€ €коњ розробл€лас€ ф≥лософ≥€ ф≥рми, формувавс€ њњ проф≥ль ≥ стиль д≥€льност≥, м≥сце на ринку ≥ т.д.;- ≥снуючий стиль повед≥нки ≥ спос≥б д≥њ власник≥в та управл≥нського персоналу;- стан середовища функц≥онуванн€ орган≥зац≥њ;- ресурси, €к≥ вона може привести в д≥ю дл€ дос€гненн€ своњх ц≥лей;- специф≥чн≥ особливост≥, €кими волод≥Ї орган≥зац≥€.ƒобре сформульована м≥с≥€ про€снюЇ те, чим €вл€Їтьс€ орган≥зац≥€ ≥ €кою вона хоче стати, а також показуЇ в≥дм≥ну орган≥зац≥њ в≥д ≥нших, под≥бних до нењ. ћ≥с≥€ спри€Ї формуванню Їднанн€ в середин≥ орган≥зац≥њ ≥ створенню корпоративного духу. ћ≥с≥€ спри€Ї тому, що прац≥вники можуть легше встановити ≥дентиф≥кац≥ю своЇњ персони з орган≥зац≥Їю. ƒл€ тих же прац≥вник≥в, €к≥ ≥дентиф≥кують себе з орган≥зац≥Їю, м≥с≥€ виступаЇ точкою концентрац≥њ њх уваги при зд≥йсненн≥ своЇњ д≥€льност≥;ћ≥с≥€ спри€Ї встановленню де€кого кл≥мату в орган≥зац≥њ, так €к через нењ до людей довод€тьс€ ф≥лософ≥€ орган≥зац≥њ, ц≥нност≥ ≥ принципи, €к≥ лежать в основ≥ побудови й зд≥йсненн≥ д≥€льност≥ орган≥зац≥њ.ћ≥с≥€ не повинна нести в соб≥ конкретн≥ вказ≥вки в≥дносно того, що, €к ≥ €к≥ строки сл≥д робити орган≥зац≥њ. ¬она завдаЇ основн≥ напр€ми руху орган≥зац≥њ, реакц≥ю орган≥зац≥њ на процеси ≥ €вища, €к≥ прот≥кають в середин≥ та ззовн≥ нењ. ƒуже важливо, щоб м≥с≥€ була сформульована €сно дл€ того, щоб вона була легко зрозум≥ла вс≥м субТЇктам, взаЇмод≥ючим з орган≥зац≥Їю, особливо вс≥м членам орган≥зац≥њ. ѕри цьому м≥с≥€ повинна бути сформульована таким чином, щоб вона виключала можлив≥сть дл€ р≥зних розум≥нь, але в той же час залишала прост≥р дл€ творчого гнучкого розвитку орган≥зац≥њ.

 

36. √оловна властив≥сть системи та њњ сутн≥сть

√оловною властив≥стю системи Ї емерджентн≥сть. Ќезводим≥сть (ступ≥нь незводимост≥) властивостей системи до властивостей њњ елемент≥в називаЇтьс€ емерджентн≥стю системи. ÷е пон€тт€ т≥сно пов'€зане з пон€тт€м структури системи, а саме: структура Ї механ≥змом реал≥зац≥њ емерджентност≥. ≤ншими словами, саме структура визначаЇ той спос≥б, у €кий про€вл€ютьс€ властивост≥ окремих елемент≥в в контекст≥ даноњ системи.

¬заЇмод≥€ елемент≥в системи в≥дбуваЇтьс€ п≥д впливом зв'€зк≥в м≥ж ними, €к≥ залежать в≥д взаЇмов≥дносин, що склалис€, ≥ в≥д поточного стану системи. “ут важливим питанн€м Ї опис законом≥рностей динам≥ки системи, тобто впливу системи €к ц≥лого на зм≥ну на зм≥ну у час≥ њњ окремих елемент≥в ≥ навпаки.

–азом з тим, структурн≥ зм≥ни в систем≥ викликають зм≥ну властивостей самих елемент≥в, €к≥ п≥дпор€дковуютьс€ загальним законам розвитку системи €к ц≥лого. ¬ науков≥й теор≥њ перех≥д в≥д опису до по€сненн€, в≥д €вищ до сутност≥ сп≥впадаЇ з п≥знанн€м структури досл≥джуваних систем ≥ процес≥в, з переходом в≥д одних структурних р≥вн≥в до ≥нших, б≥льш глибоких. ” зв'€зку з цим у сучасн≥й науц≥ ≥ техн≥ц≥ отримали значний розвиток системно-структурн≥ досл≥дженн€, а також в≥дпов≥дн≥ њм методи.

37. ѕон€тт€ Ђорган≥зац≥њї та њњ характерн≥ ознаки

¬ широкому сприйн€тт≥ орган≥зац≥€ розгл€даЇтьс€ €к п≥дприЇмство. ќрган≥зац≥€ Ц це св≥домо координоване соц≥альне утворенн€ з визначеними границ€ми, що функц≥онуЇ на в≥дносно пост≥йн≥й основ≥ дл€ дос€гненн€ сп≥льноњ дл€ вс≥х њњ член≥в мети.¬ вузькому розум≥нн≥ орган≥зац≥€ Ц це процес означенн€ найсуттЇв≥ших звТ€зк≥в серед людей, задач ≥ вид≥в д≥€льност≥ з метою ≥нтеграц≥њ та координац≥њ орган≥зац≥йних ресурс≥в дл€ ефективного виконанн€ поставлених ц≥лей.

ќрган≥зац≥€ми Ї ф≥рми (економ≥чн≥ суб'Їкти), профсп≥лки, пол≥тичн≥ парт≥њ, ун≥верситети, неприбутков≥ орган≥зац≥њ, державн≥ установи чи органи м≥сцевого самовр€дуванн€ й безл≥ч ≥нших Ђодиниць координац≥њ, €к≥ мають певн≥ меж≥ й функц≥онують дл€ дос€гненн€ мети або к≥лькох ц≥лей, що њх под≥л€ють њњ члени-учасникиї.

ќрган≥зац≥њ створюютьс€ й ≥снують внасл≥док того, що задана ц≥ль не може бути дос€гнута одн≥Їю людиною або нав≥ть групою людьми, €к≥ працюватимуть незалежно та некоординовано. ћенеджери займаютьс€ орган≥зац≥йною д≥€льн≥стю, щоб виконати три реч≥:по-перше, процес орган≥зац≥њ п≥двищуЇ ефективн≥сть ≥ €к≥сть роботи.“≥льки в процес≥ орган≥зац≥њ можуть бути створен≥ умови дл€ дос€гненн€ синерг≥њ (сп≥льноњ, обТЇднаноњ та знеособленоњ енерг≥њ двох або б≥льше людей, направленоњ на дос€гненн€ Їдиноњ дл€ вс≥х цих людей мети). √рупи людей, €к≥ ефективно працюють разом, можуть зробити набагато б≥льше, н≥ж €кби вони працювали по одному;по-друге, потреба в процес≥ орган≥зац≥њ зумовлена необх≥дн≥стю встановленн€ в≥дпов≥дальност≥. Ѕудь-€к≥ зусилл€ людей б≥льш ефективн≥, коли вони розум≥ють своњ специф≥чн≥ обовТ€зки, добре ор≥Їнтуютьс€ у предмет≥ своњх зобовТ€зань.  р≥м того дуже важливо, щоб кожна особа, знала перед ким вона маЇ зв≥тувати ≥ хто буде доручати њй роботу та контролювати њњ виконанн€.  орисно також, щоб кожен роб≥тник був ознайомлений з≥ структурою влади в орган≥зац≥њ. ¬заЇмов≥дносини р≥зних орган≥в влади повинн≥ бути зрозум≥лими вс≥м, починаючи в≥д роб≥тник≥в,

ќрган≥зац≥њ можуть бути формальними й неформальними.

ќрган≥зац≥њ проектуютьс€ заздалег≥дь, вони моделюютьс€ дл€ формуванн€ структури, €ка п≥дпор€дковуЇтьс€ ≥нтересам дос€гненн€ поставлених ц≥лей. ѕри проектуванн≥ орган≥зац≥њ використовуЇтьс€ у€вленн€ про нењ €к про орган≥зм, що д≥€тиме рац≥онально йц≥леспр€мовано дл€ дос€гненн€ поставленоњ мети й удосконалюватиме методи њњ дос€гненн€.

 

 

38. ¬нутр≥шнЇ середовище орган≥зац≥њ, фактори та њх сутн≥сть

¬≥дпов≥дно до системного п≥дходу до управл≥нн€, орган≥зац≥€, €к в≥дкрита система, функц≥онуЇ й розвиваЇтьс€ завд€ки на€вност≥ в н≥й певних елемент≥в, €к≥ дають змогу своЇчасно ≥ адекватно реагувати на сигнали зовн≥шнього оточенн€. ÷≥ елементи ≥ €вл€ють собою њњ внутр≥шнЇ середовище. ¬оно формуЇтьс€ п≥д впливом р≥зних фактор≥в. « одного боку Ч це особливост≥ ринку, вимогам €кого внутр≥шнЇ середовище маЇ в≥дпов≥дати, з другого Ч розм≥ри орган≥зац≥њ. ¬елик≥ п≥дприЇмства з тис€чами прац≥вник≥в вимагають зовс≥м ≥ншого управл≥нн€, н≥ж п≥дприЇмства малого б≥знесу.

”загальнюючи р≥зн≥ п≥дходи до визначенн€ внутр≥шньоњ структури орган≥зац≥њ, можна зробити висновок, що основними њњ елементами Ї: мета орган≥зац≥њ; орган≥зац≥йна структура; система технолог≥й; кадровий склад ≥ орган≥зац≥йна культура.

–озгл€немо ц≥ елементи детальн≥ше та визначимо, €ким чином вони м≥ж собою пов'€зан≥.

Ѕудь-€к≥й усв≥домлен≥й д≥€льност≥ людей даЇ поштовх мета (ц≥ль). ÷≥ль Ч це бажаний стан об'Їкта або бажаний к≥нцевий результат д≥€льност≥. ÷≥л≥ орган≥зац≥њ визначаютьс€ у вигл€д≥ ≥деальноњ модел≥ стану системи в майбутньому, можлив≥сть дос€гненн€ €коњ оц≥нюЇтьс€ менеджерами з урахуванн€м р≥зних чинник≥в, починаючи в≥д особистих (р≥вень профес≥онал≥зму, сп≥вв≥дношенн€ мотив≥в ≥ стимул≥в) ≥ зак≥нчуючи тими, €к≥ впливають ≥ впливатимуть на функц≥онуванн€ системи з боку зовн≥шнього середовища.

÷≥л≥ р≥зних орган≥зац≥й можуть бути под≥бними або ≥стотно р≥знитис€. як правило, орган≥зац≥њ ставл€ть ≥ реал≥зують не одну ц≥ль, а к≥лька, €к≥ Ї важливими дл€ њхнього функц≥онуванн€ й розвитку. ÷е можуть бути ц≥л≥, розрахован≥ на перспективу або короткотерм≥нов≥, вони можуть стосуватис€ вир≥шенн€ економ≥чних, техн≥чних або соц≥альних завдань, бути пр≥оритетними або другор€дними тощо.

ƒл€ того, щоб забезпечити дос€гненн€ ц≥лей орган≥зац≥њ, необх≥дно в≥дпов≥дним чином координувати д≥€льн≥сть њњ елемент≥в (п≥дрозд≥л≥в, окремих людей). ќтже, зважаючи на поставлен≥ ц≥л≥, орган≥зац≥€ вибудовуЇ свою структуру.

—труктура орган≥зац≥њ Ч це сукупн≥сть елемент≥в ≥ взаЇмозв'€зк≥в м≥ж ними, що даЇ змогу найефективн≥ше перетворювати вх≥дн≥ ресурси в завершальний продукт ≥ дос€гати поставлених ц≥лей.

—труктура Ї начебто к≥ст€ком орган≥зац≥њ, об'Їднуючи окрем≥ њњ елементи, €к≥ вступають у стосунки м≥ж собою, про€вл€ючи своњ властивост≥.

‘ормуванн€ орган≥зац≥йноњ структури, виб≥р певного њњ типу зумовлюЇтьс€ багатьма чинниками. ÷е ≥ специф≥ка д≥€льност≥ п≥дприЇмства, €ка вимагаЇ виконанн€ тих чи ≥нших вид≥в роб≥т, ≥ технолог≥€, що застосовуЇтьс€ дл€ перетворенн€ ресурс≥в у к≥нцевий продукт, ≥ масштаби д≥€льност≥.

—труктура орган≥зац≥њ маЇ у своњй основ≥ розпод≥л прац≥, €кий н≥коли не буваЇ випадковим, а грунтуЇтьс€ на тому, що кожен вид роботи доручаЇтьс€ тим фах≥вц€м, €к≥ можуть виконати њњ краще, н≥ж ≥нш≥ прац≥вники з погл€ду ≥нтерес≥в даноњ орган≥зац≥њ. “акий розпод≥л прац≥ називаЇтьс€ спец≥ал≥зованим ≥ може стосуватис€ роботи з людьми, роботи з машинами та з ≥нформац≥Їю. «алежно в≥д виду роб≥т, €к≥ лежать в основ≥ розпод≥лу прац≥ в≥дпов≥дно йдетьс€ про структуру управл≥нн€, виробничу структуру й орган≥зац≥йну структуру.

як зазначалос€ вище, структура орган≥зац≥њ великою м≥рою залежить в≥д того, на €к≥й технолог≥њ базуЇтьс€ процес перетворенн€ ресурс≥в на готову продукц≥ю. ƒл€ багатьох п≥дприЇмств технолог≥€ Ї основним чинником, що зумовлюЇ њњ конкурентн≥ переваги.

“ехнолог≥€ Ч це спос≥б перетворенн€ вх≥дних елемент≥в (матер≥ал≥в, сировини, ≥нформац≥њ тощо) на вих≥дн≥ (продукти, послуги).

ќсновною характеристикою технолог≥њ у сучасному св≥т≥ стаЇ њњ м≥нлив≥сть. ≤.

ѕри цьому можна виокремити так≥ основн≥ результати зм≥ни технолог≥њ, €к≥ впливають на стан внутр≥шнього середовища орган≥зац≥њ:

- використанн€ новоњ технолог≥њ забезпечить випуск конкурентоспроможн≥шоњ продукц≥њ (€к за €к≥стю, так ≥ за витратами на њњ виготовленн€), отже, орган≥зац≥€ маЇ в≥дчути момент, коли ≥снуюча технолог≥€ вичерпала своњ можливост≥, ≥ своЇчасно зм≥нити њњ, щоб не ослабити своњ конкурентн≥ позиц≥њ;

- запровадженн€ новоњ технолог≥њ вимагатиме в≥д прац≥вник≥в, що њњ обслуговують, нових знань. ÷е зумовить необх≥дн≥сть њх навчанн€ чи переп≥дготовки. ƒе€к≥ прац≥вники можуть опиратис€ таким зм≥нам ≥ тому орган≥зац≥€ може з≥ткнутис€ з деф≥цитом кадр≥в;

- нова технолог≥€ може значно зм≥нити склад ≥ способи вир≥шенн€ управл≥нських завдань, що зумовить потребу в перерозпод≥л≥ функц≥й та зм≥н≥ орган≥зац≥йноњ структури.

—трижнем внутр≥шнього середовища орган≥зац≥њ Ї людськ≥ ресурси. Ћюди, €к≥ працюють в орган≥зац≥€х, повод€тьс€ в сусп≥льств≥ й на робот≥ по-р≥зному, залежно в≥д складного поЇднанн€ ≥ндив≥дуальних рис, особливостей орган≥зац≥йного оточенн€ та обставин зовн≥шнього середовища. ƒуже часто на€вн≥сть ≥ндив≥дуальних рис, що у своњй сукупност≥ можуть формувати потенц≥йно активного прац≥вника, здатного виконувати роботу з високою продуктивн≥стю й результативн≥стю, не гарантуЇ його активноњ повед≥нки в певному орган≥зац≥йному оточенн≥, €ке не заохочуЇ ≥н≥ц≥ативу й п≥дприЇмлив≥сть. ≤ навпаки, людина ≥з середн≥ми зд≥бност€ми може у в≥дпов≥дному орган≥зац≥йному оточенн≥ прагнути до розвитку й пол≥пшувати результати своЇњ д≥€льност≥. ќтже, робоча група впливаЇ на людей в орган≥зац≥њ, формуЇ певн≥ норми повед≥нки, створюЇ певн≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтири й зумовлюЇ ставленн€ людей до роботи.

” м≥нливому зовн≥шньому середовищ≥ орган≥зац≥€ повинна бути максимально гнучкою, а це можливо не лише завд€ки зм≥нам, ≤н≥ц≥йованим кер≥вництвом, а й за рахунок формуванн€ певноњ орган≥зац≥йноњ (корпоративноњ) культури. ќрган≥зац≥йна культура Ї складною композиц≥Їю важливих припущень, €к≥ часто не п≥дл€гають формулюванню, бездоказово приймаютьс€ й под≥л€ютьс€ вс≥ма членами колективу. ќрган≥зац≥йна культура визначаЇ меж≥, в €ких можливе виважене прийн€тт€ р≥шень на будь-€кому ≥Їрарх≥чному р≥вн≥, використанн€ ресурс≥в орган≥зац≥њ в ц≥лому, в≥дпов≥дальн≥сть, напр€ми розвитку, регламентуЇ управл≥нську д≥€льн≥сть, спри€Ї ≥дентиф≥кац≥њ член≥в з орган≥зац≥Їю.

ѕ≥дсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що зв'€зок внутр≥шн≥х складових орган≥зац≥њ Ї обоп≥льним ≥ досить непростим. «м≥на в одному елемент≥ обов'€зково вимагатиме зм≥ни ще в одному чи дек≥лькох ≥нших елементах, причому не завжди бажаному напр€м≥.

 

 

39. ’арактерн≥ особливост≥ структури системи

—истема Ц це упор€дкована множина взаЇмопов'€заних елемент≥в, €к≥ мають власну структуру ≥ орган≥зац≥ю.

—труктура Ц це в≥дносно сталий спос≥б (закон) зв'€зку елемент≥в того чи ≥ншого складного ц≥лого.

—труктура в≥дбиваЇ упор€дкован≥сть внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х зв'€зк≥в об'Їкту, що забезпечують його стал≥сть, стаб≥льн≥сть, €к≥сну визначен≥сть. —труктурн≥ зв'€зки р≥зного роду пронизують вс≥ процеси, €к≥ в≥дбуваютьс€ у системних об'Їктах.

ќб'Їкт Ї системою, €кщо його можна розбити на взаЇмопов'€зан≥ ≥ взаЇмод≥юч≥ частини чи елементи. ÷≥ частини, €к правило, мають власну структуру, а тому можуть бути представлен≥ €к п≥дсистеми вих≥дноњ, б≥льшоњ системи. ¬ид≥лен≥ таким чином п≥дсистеми в свою чергу можуть бути розбит≥ на взаЇмопов'€зан≥ п≥дсистеми другого ≥ наступних р≥вн≥в. Ќа певному етап≥ њх под≥лу можуть бути вид≥лен≥ елементи, подальший под≥л €ких означатиме вих≥д за рамки досл≥дженн€ даноњ системи.

¬ св≥т≥ не може бути т≥л без структури, без здатност≥ до внутр≥шн≥х зм≥н.  ожен матер≥альний об'Їкт маЇ невичерпну к≥льк≥сть внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х зв'€зк≥в, здатн≥сть до переходу з одного стану до ≥ншого. «авд€ки багатоман≥тност≥ структурних р≥вн≥в матер≥њ кожна матер≥альна система Ї пол≥структурною. Ќаприклад, у сусп≥льств≥ Ї економ≥чна структура, пол≥тична структура, соц≥альна структура тощо. ¬ системах природи кожному структурному р≥вню матер≥њ в≥дпов≥даЇ певна структура об'Їкт≥в.

—труктура системи б≥льш ст≥йка, н≥ж њњ окрем≥ властивост≥. ѕроте, структура не Ї незм≥нною, ≥нвар≥антним аспектом системи.  оли к≥льк≥сн≥ зм≥ни в систем≥ виход€ть за меж≥ м≥ри ≥ викликають њњ €к≥сн≥ зм≥ни, останн≥ завжди виступають €к зм≥на структури системи.

ќдн≥Їю з основних властивостей структури Ї упор€дкован≥сть елемент≥в системи за принципом однор≥дност≥, тобто ≥Їрарх≥зац≥€ системи таким чином, що однор≥дн≥ елементи потрапл€ють на один р≥вень ≥Їрарх≥њ (п≥д ≥Їрарх≥Їю розум≥Їтьс€ де€ке п≥дпор€дкуванн€ частин, елемент≥в ц≥лому, до складу €кого вони вход€ть). “аким чином, в систем≥ вид≥л€ютьс€ п≥дсистеми Ц класи елемент≥в, функц≥онуванн€ €ких маЇ ≥нвар≥антн≥ властивост≥ на певних р≥вн€х його розгл€ду.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 722 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

1506 - | 1395 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.21 с.