Чим більшою мірою даному населенню властиві ці атрибути, тим більше воно відповідає ідеальному типу етнічної спільноти.
Етнічні нації – особливе етнічне утворення : в його виникненні етнічний чинник відіграє дуже важливу роль, але доконче у сполученні з іншими чинниками, як-от: професійна культура, ідеологія, політика та право.
Нація – спільнота людей, об’єднаних низкою чинників, серед яких найважливішим є етнокультурні та політико-правові.
Сміт - нація – це колектив людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів.
Що стотується європейських Н., то із чинників, які відіграли найважливішу роль у становлення Н., це територія, етнічний та політико-правовий чинники. З ними так чи інакше пов’язаний суб’єктивний чинник – національна самосвідомість
За умови, коли, за винятком хіба що компактного проживання на певній території, не існує ніякий спостережуваних особливостей (релігії, мови, політичних установ, які були б наслідком власної політичної традиції тощо), але існує сильно виражене усвідомлення своєї громадянської згуртованості та окремішності, можна твердити про існування політичної Н.Але це крайній випадок: переважно національна свідомість тримається завдяки наявності деяких спільних і бажано унікальних (для даного колективу людей) особливостей (або принаймні деякого унікального поєднання об’єктивних ознак, кожна із яких, взята окремо, може бути спільною в даної Н. З іншими Н.)
ТЕОРІЇ
Комунікативна –Дойч,комунікація,комплементарність
Етатиська Гідденс,територія
Етнологічна-Сміт –етнос- розвиток-нація + територія,культ.риси,свої /чужі,відносни з іншими спільнотами,велике чис.нас.
інструменталістська – Андерсен, Гобсбаум - держ.влада конструює націю за допомогою масової свідомості, задля досягення своїх цілей.
· Комунікативна
була сформульована Карлом Дойчем у праці "Націоналізм та соціальна взаємодія". Одне з базових понять К. Дойча — взаємна відповідність або "компліментарність", здатність елементів певної структури взаємно доповнювати, замінювати одне одного.
Спільнота, яка претендує на власну спільну історію, твердить К. Дойч, є спільнотою компліментарних способів і засобів комунікації, спілкування. Необхідними компонентами для цього процесу є історична пам'ять, символи, звички, спосіб мислення, які зрозумілі всім членам спільноти. Компліментарність комунікативних навичок є першоосновою внутрішньої єдності народу-нації. Отже, ступінь розвитку нації залежить від ступеня суспільної комунікації індивідів.
· Етатистська теорія нації - заснована на принципі ототожнення нації з державою, територіально-політичною ознакою спільноти. Британський дослідник Ентоні Ґідденс твердить, що нація існує лише тоді, коли держава охоплює своїм впливом всю територію, яку вважає об'єктом свого суверенітету. Подібне трактування дається і в сучасній вітчизняній науковій літературі: " Нація — це народ, який або прагне мати власну державу, або має її.
· Етнологічна теорія нації. Найповніше етнологічна (етніцистська) концепція нації сформульована Ентоні Смітом. Він виділяє такі ознаки нації:
ü відмінні культурні риси, які дають змогу відрізнити " своїх" і "чужих ";
ü наявність історично успадкованої спільної території;
ü відносно велика чисельність населення;
ü зовнішньополітичні відносини з іншими спільнотами;
ü наявність спільних колективних почуттів;
ü безпосереднє членство в групі з різними правами громадянства для всіх її членів;
ü Головна теза етніцистів полягає в тому, що націоґенеза потребує етнічного підґрунтя. Існування етносу є необхідною передумовою виникнення нації.
Вчений-етнолог Михайло Тиводар твердить, що нація — це особливий стан розвитку етносу, пов'язаний з творенням державності, національно-державних атрибутів, національної свідомості і культури. Тобто, нація — це політизована етнічність.
· Інструменталістська теорія нації.
Ерік Гобсбаум та Бенедикт Андерсон
